Вирок № 39979973, 08.07.2014, Новобаварський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Харкова)

Справа № 639/6391/14-к

Провадж. №1-кп/639/319/14

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

8 липня 2014 року Жовтневий районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді Макарова В.О.,

за участю: секретаря -Джулфаєва А.С.,

прокурора - Макарова О.Г.,

обвинуваченої - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові кримінальне провадження №12014220000000960 від 19.05.2014 року за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки м. Харкова, громадянки України, з середньою спеціальною освітою, неодруженої, не працюючої, раніше в силу ст. 89 КК України не судимої, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1, маючи намір на заволодіння бюджетними коштами у вигляді стипендії, компенсаційних виплат на харчування та інших виплат, та розуміючи той факт, що отримання ще однієї робітничої професії за рахунок державних коштів законодавством України заборонено (стипендія не виплачується), при вступі до Харківського професійного машинобудівного ліцею, який розташований за адресою: Харків, вул. Селянська, 84, при подачі документів з метою повідомлення неправдивих відомостей та замовчування відомостей, які мають бути повідомлені в своїй автобіографії власноручно вказала, що після закінчення 9 класів школи працевлаштувалась та працювала реалі затором по липень 2011 року та більш ніде не навчалась.

В той же час, ОСОБА_1 раніше навчалась в Харківському професійному електротехнічному ліцеї в період з 1.10.2008 р. по 30.06.2011 р., отримала диплом НОМЕР_1 та здобула робітничу професію. Навчаючись в даному закладі, ОСОБА_1 отримувала стипендію, компенсаційні виплати на харчування та інші виплати у повному обсягу.

Згідно ч. 6 ст. 3 Закону України від 10.02.1998 р. № 103-98/ВР «Про професійно-технічну освіту» отримання іншої робітничої професії є перепідготовкою, а відповідно до абзацу 2 п. 36 «Положення про професійно-технічний навчальний заклад», яке затверджене постановою КМУ від 05.08.1998 р. № 1240, перепідготовка робітничих кадрів здійснюється за рахунок коштів фізичних та юридичних осіб та відповідно до п.п. 9 п. 1 «Переліку платних послуг, які можуть надаватися навчальними закладами, іншими установами та закладами системи освіти, що належать до державної і комунальної форми власності», затвердженого постановою КМУ від 27.08.2010 р. № 796, перепідготовка є платною послугою.

На підставі заяви ОСОБА_1 від 31.08.2011 р., особистої автобіографії та інших документів, директором Харківського професійного машинобудівного ліцею ОСОБА_2, який був введений ОСОБА_1 в оману, зараховано останню до складу учнів, прийнятих на навчання за державним замовленням, до вказаного ліцею, в якому ОСОБА_1 навчалася в період з 01.09.2011 р. по 3.10.2013 р.

Таким чином, своїми діями ОСОБА_1 з метою заволодіння чужим майном, порушила вимоги Закону України від 10.02.1998 р. № 103-98/ВР «Про професійно-технічну освіту», абзацу 2 п. 36 «Положення про професійно-технічний навчальний заклад», яке затверджене постановою КМУ від 05.08.1998 р. № 1240 та п.п. 9 п. 1 «Переліку платних послуг, які можуть надаватися навчальними закладами, іншими установами та закладами системи освіти, що належать до державної і комунальної форми власності», затвердженого постановою КМУ від 27.08.2010 р. № 796, та у період з 01.09.2011 р. по 03.10.2013 р. шляхом обману заволоділа грошовими коштами та завдала матеріальну шкоду державі в особі Харківського професійного машинобудівного ліцею, згідно висновку судово-економічної експертизи № 65 від 28.05.2014, на загальну суму 46742 грн. 47 коп.

Своїми умисними діями ОСОБА_1 вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 190 КК України - шахрайство, тобто заволодіння чужим майном шляхом обману.

Допитана в судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_1 свою провину у скоєнні ним кримінального правопорушення визнала повністю, щиро розкаялася, погодилася з кваліфікацією вчинених нею діянь, пояснила суду, що інкриміноване їй кримінальне правопорушення дійсно скоїла за наведених в обвинувальному акті обставин.

Беручи до уваги повне визнання обвинуваченою ОСОБА_1 своєї вини, а також, що вона не піддає сумніву фактичні обставини справи, відсутність у суду сумніву в правильності розуміння обвинуваченою змісту цих обставин, добровільності та істинності позиції обвинуваченої, суд, заслухавши думку учасників судового розгляду, які не заперечували проти недоцільності дослідження доказів щодо тих обставин, які ними не оспорюються, розглянув дане кримінальне провадження в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, попередньо роз'яснивши наслідки такого порядку дослідження доказів, обмежившись допитом обвинуваченої та дослідженням даних, що характеризують особу обвинуваченої.

Аналізуючи обставини, що визнаються учасниками судового провадження, суд дійшов висновку, що вина обвинуваченої ОСОБА_1 в обсязі пред'явленого обвинувачення є доведеною. Дії ОСОБА_1 суд кваліфікує за ч. 1 ст. 190 КК України як шахрайство, тобто заволодіння чужим майном шляхом обману.

Вивченням особи обвинуваченої встановлено, що вона на обліку у лікарів-нарколога та психіатра не перебуває, не одружена, не працює, за місцем проживання характеризується посередньо, раніше в силу ст. 89 КК України вважається не судимою.

Обставиною, що пом'якшує покарання ОСОБА_1, відповідно до ст. 66 КК України, суд вважає щире каяття у вчиненому кримінальному правопорушенні.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченої, судом під час розгляду справи не виявлено.

Призначаючи ОСОБА_1 покарання, суд виходить з положень ст. 65 КК України, а саме - принципів законності, справедливості, індивідуалізації, а також достатності покарання для подальшого виправлення та попередження скоєння нових злочинів як самою обвинуваченою, так і іншими особами, враховує характер та ступінь тяжкості скоєного злочину, обставини, що пом'якшують покарання, особу обвинуваченої, її відношення до скоєного злочину, відшкодування завданої шкоди.

Беручи до уваги вказані обставини у їх сукупності, суд вважає, що ОСОБА_1 повинна нести покарання, не пов'язане з позбавленням волі, оскільки саме таке покарання, на думку суду є справедливим, а також необхідним і достатнім для її виправлення та попередження вчинення нею нового злочину, та призначає покарання в межах санкції ч. 1 ст. 190 КК України у вигляді штрафу.

Судові витрати покладаються на обвинувачену. Цивільний позов не заявлявся.

На підставі викладеного, керуючись ч. 3 ст. 349, ч.2 ст. 373, ст.ст. 374, 376 КПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Визнати ОСОБА_1 винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України та призначити їй покарання у вигляді штрафу в розмірі 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 судові витрати на проведення експертного дослідження в розмірі 1229 гривень 80 копійок(отримувач НДЕКЦ при ГУМВСУ в Харківській области р/р 31419544700005, УДКС України в Комінтернівському районі м. Харкова, МФО 851011, код доходів 24060300, код банку 37999680, призначення платежу - за експертні послуги)..

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через Жовтневий районний суд м. Харкова протягом 30 днів з дня його проголошення. Вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя В.О. Макаров