Ухвала суду № 39978815, 15.07.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/2595/14 Головуючий у 1-й інстанції: Григорович П.О. Суддя-доповідач: Горбань Н.І.

У Х В А Л А

Іменем України

15 липня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Горбань Н.І.,

суддів: Земляної Г.В., Сорочка Є.О.,

при секретарі: Бєліцькій Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Міжрегіонального Головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.04.2014 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Воля Кабель» до Міжрегіонального Головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И Л А:

ТОВ «Воля Кабель» звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Міжрегіонального Головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 09.12.2013 № № 0001724210, 0001734210, 0001744210, 0001754210.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.04.2014 року позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, Міжрегіональне Головне управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників подала апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконне, на її думку, судове рішення та постановити нове про відмову в позові у повному обсязі.

В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необ'єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для його скасування.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, що з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 09 грудня 2013 відповідачем, на підставі акта перевірки №1421/42-1080777913 від 22.11.2013. з урахуванням висновків про результати розгляду заперечень від 05.12.2013 №143/1421/42-10/30777913. прийнято наступні оскаржувані податкові повідомлення- рішення:

№0001734210. яким позивачу за порушення и.п.7.2.3, 7.2.6, 7.4.5 Закону України «Про податок на додану вартість», и.и.185.1, 183.6. 187.8. 190.2. 198.3. 198.6, 201.1. 201.6 ІІК України збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» на загальну суму 15 056 739 грн.. в т.ч. за основним платежем в сумі 14 890 192 грн., штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 166 547грн.:

№0001724210. яким позивачу за порушення п.п.5.1, 5.2. 5.3.9 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.п.135.15. 138.1, 138.2. 139.1.9. 153.8 ПК України збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на прибуток» на загальну суму 5 042 264грн., в т.ч. за основним платежем в сумі 4 035160грн., штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 1 007 104грн.;

№1001744210. яким позивачу за порушення п.13.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.п. 160.1. 160.2 ПК України збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на прибуток іноземних юридичних осіб» на загальну суму 510 621,02грн.. в т.ч. за основним платежем в сумі 465 328.95грн.,штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 45 292.07грн.;

№0001754210. яким позивачу за порушення п.п.164.2.17. 164.5. 167.1. 176.2.6. 119.2. 177.6. 178.1. 178.2. 178.4. 178.5 ІІК України збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на доходи фізичних осіб» на загальну суму 243 219, 34грн., в т.ч. за основним платежем в сумі 194 228,45грн., штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 48990,89грн.

Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції прийшов до висновку, що господарські операції позивача з контрагентами здійснені в межах господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються первинними документами.

Колегія суддів погоджується з таким висновком з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що у перевіряємому періоді позивачем укладено 7 договорів продажу простих векселів за пред'явленням (ст. 15 - 23 акта перевірки) на суму 19 113 663,90грн.

Дана сума включена до загальної суми рядку 3.1 «доходи звітного періоду» Додатку ЦП до Декларації з податку на прибуток за 2012 (25 072 764 + 19 113 663.9 = 44 186 428) (а.с. 194 том 3).

Згідно ст. 14 Закону України «Про цінні папери та Фондовий ринок» «вексель» - цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю). Векселі можуть бути прості або переказні та існують виключно у документарній формі.

Виключення векселя із об'єктів інвестиційної діяльності відповідно до положень чинного законодавства, не може позбавити його статусу цінного паперу.

Відповідно до пункту 153.8 статті 153 Податкового кодексу України (в редакції від 17.12.2012) для цілей цього підпункту під терміном «доходи» слід розуміти суму коштів або вартість майна, отриману (нараховану) платником податку від продажу, обміну, викупу емітентом, погашення або інших способів відчуження цінних паперів або інших, ніж цінні папери, корпоративних прав, а також вартість будь-яких матеріальних цінностей чи нематеріальних активів, які передаються платнику податку в зв'язку з таким продажем, обміном, викупом емітентом, погашенням або відчуженням.

До складу доходів включаються також сума будь-якої заборгованості платника податку, яка погашається у зв'язку з таким продажем, обміном або відчуженням. Під терміном «витрати» слід розуміти суму коштів або вартість майна, сплачену (нараховану) платником податку продавцю (у тому числі емітенту під час розміщення) цінних паперів або інших, ніж цінні папери, корпоративних прав, як компенсація їх вартості. До складу витрат включається також сума будь-якої заборгованості покупця, яка виникає у зв'язку з таким придбанням. Платник податку веде відокремлений облік фінансових результатів операцій з цінними паперами в розрізі окремих нидів цінних паперів та інших, ніж цінні папери, корпоративних прав, в тому числі окремий облік операцій з цінними паперами, придбаними під час їх розміщення, повторного продажу емітентом чи в результаті здійснення внеску до статутного капіталу. При цьому облік операцій з акціями ведеться разом з іншими, ніж цінні папери, корпоративними правами. Витрати платника податку, понесені при придбанні цінних паперів, які використані платником в операціях РЕПО, не враховуються у визначенні фінансових результатів за операціями з торгівлі цінними паперами протягом строку РЕПО, а враховуються при визначенні фінансових результатів за операціями РЕПО в порядку, передбаченому в пункті 153.9 цієї статті.

Якщо протягом звітного періоду витрати на придбання кожного з окремих видів цінних паперів та інших, ніж цінні папери, корпоративних прав, понесені (нараховані) платником податку перевищують доходи, отримані (нараховані) від продажу (відчуження) цінних паперів або інших, ніж цінні папери, корпоративних прав цього ж виду протягом такого звітного періоду, від'ємний фінансовий результат переноситься на зменшення фінансових результатів від операцій з цінними паперами або іншими, ніж цінні папери, корпоративними правами цього ж виду наступних звітних періодів у порядку, визначеному статтею 150 цього розділу.

Якщо протягом звітного періоду доходи від продажу (обміну, викупу емітентом, погашення або інших способів відчуження) кожного з окремих видів цінних паперів га інших, ніж цінні папери, корпоративних прав отримані (нараховані) платником податку, перевищують витрати, понесені (нараховані) платником податку внаслідок придбання цінних паперів або інших, ніж цінні папери, корпоративних прав цього ж виду протягом такого звітного періоду (з урахуванням від'ємного фінансового результату від операцій з цінними паперами або іншими, ніж цінні папери, корпоративними правами цього ж виду минулих періодів), прибуток включається до складу доходів такого платника податку за результатами такого звітного періоду.

Усі інші витрати та доходи платника податку, крім витрат та доходів за операціями з цінними паперами та іншими, ніж цінні папери, корпоративними правами, визначеними цим підпунктом, враховуються у визначенні об'єкта оподаткування такого платника податку на загальних умовах, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження форми Податкової декларації з податку на прибуток підприємства» №1213 від 28.09.2011 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.10.2011 за №1215/19953. фінансовий результат від операцій з цінними паперами відображається в додатку ЦП (Цінні папери) до Декларації про прибуток та складається з 2 таблиць (частин). В таблиці 1 відображається фінансовий результат по операціях з цінними паперами га іншими, ніж цінні папери, корпоративними правами. Прибуток від таких операцій з таблиці 1 переноситься в рядок 03.20 Додатку ІД. який є складовою рядка 03 ІД «Інші доходи» звітної декларації. Фінансовий результат від операцій з векселями відображається в рядку 3 «Прибуток (+) або збиток (-) від операцій з векселями» Додатку ЦП.

Отже, платник податків веде відокремлений облік фінансових результатів операцій у цінними паперами в розрізі окремих видів цінних паперів та інших, ніж цінні напери) корпоративних прав (а відображає прибуток в складі доходів, а збитки переносяться на зменшення фінансових результатів по цим операціям в наступних періодах. При цьому, фінансовий результат від операцій з цінними паперами відображається в таблиці 1 додатку ЦП (Цінні папери) до Декларації про прибуток, в рядку 3 якої зазначається фінансовий результат від операцій з векселями.

З огляду на зазначене, фінансові результати операцій з векселями, здійснені позивачем за договорами продажу векселів (ст.ст. 15-23 акта перевірки), підлягали відображенню в рядку 3 додатку ЦП до декларації з податку на прибуток підприємств відповідного звітного періоду з подальшим включення цього (позитивного) значення до рядка 03.20 ЦП «Прибуток від операцій з торгівлі цінними паперами та іншими ніж цінні папери, корпоративними права» додатку ІД. який є складовою значення рядка 03 ІД «Інші доходи» звітної декларації.

З аналізу декларації позивача з податку на прибуток підприємств за 2012 з додатками, копія якої наявна в матеріалах справи (а.с.194 том 3). вбачається, що позивачем фінансові результати від операцій з векселям за Договорами, були відображені в рядках 3. 3.1. 3.2 Додатку ЦП до декларації, втім прибуток від зазначених операцій цілком обґрунтовано не було перенесено до рядка 03.20 додатку ІД до декларації, внаслідок його від'ємного значення (-407865). чого рядок 03.20ЦП Додатку ІД не передбачає. З зазначеного випливає, що «доходи звітного (податкового) періоду в сумі 19 113 664грн. (ряд.3.1) від операцій з продажу векселів були задекларовані позивачем відповідно до вимог чинного законодавства щодо декларування фінансових результатів від операцій з цінними паперами.

Враховуючи те. що виключення векселя із об'єктів інвестиційної діяльності відповідно до положень чинного законодавства не може позбавити його статусу цінного паперу, а також те. що фінансові результати від операцій з векселями були задекларовані позивачем відповідно до вимог законодавства щодо декларування фінансових результатів від операцій з цінними паперами, суд дійшов висновку про те. що відповідачем було безпідставно встановлено факт порушення позивачем пункту 153.8 Податкового кодексу України в частині заниження доходу н сумі 18 894 822ірн. (фактично отриманої на рахунок суми).

Стосовно посилань відповідача на заниження позивачем ПДВ та податку на прибуток підприємств за наслідками господарських взаємовідносин з ТОВ «Офіс Конегракшн». ПП «Шуін», ІОІЗ «Майстербіс 201U». ТОВ «ВКФ «Мілана». INI «Креатив Буд», TOB «Рокко», ТОВ «Юканц». TOB «НВП «Ромсат», ТОВ «Тедекомпанія Пульс-TB», ТОВ «Медіа-1 рейд Україна» та ПІ1 «Кика», слід зазначити наступне.

Фактично висновок про неправомірність формування позивачем показників податкової звітності ґрунтується на нікчемності та фіктивності господарських операцій позивача з даними контрагентами, яка встановлена на підставі актів про неможливість проведення зустрічних звірок, матеріалів досудового слідства по кримінальній справі, відсутності підприємств за місцезнаходженням та не декларуванні, наприклад, ІIIІ «Кика», податкових зобов'язань з ПДВ.

Відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватись вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами і однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконною заволодіння ним, тощо.

Суд першої інстанції правомірно прийшов до висновку, що в акті перевірки відповідачем невірно застосовано положення ст. 228 Цивільного кодексу України, адже доводи податкового органу про протиправний умисел сторін на укладення фіктивного правочину, матеріалами справи не підтверджується, а тому спірні правочини не можуть вважатися нікчемними, як такі, що порушують публічний порядок. Крім того, з внесенням змін до статті 228 Цивільного кодексу України з 01.01.2011 зазначені в акті перевірки відповідачем правопорушення слід кваліфікувати, як такі, що порушують інтереси держави (ст.42 акта перевірки) і в силу частини 3 статті 228 Цивільного кодексу України вони повинні бути визнані недійсними в судовому порядку. Однак, таких доказів відповідачем суду не надано.

Судова колегія зауважує, що наявність податкових та видаткових накладних дійсно є обов'язковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту та витрат, але не вичерпною, оскільки підставою для виникнення права на податковий кредит та виграти є, зокрема, реальність господарських операцій, на підставі яких сформовано податковий кредит та витрати.

Контролюючим органом в акті перевірки не доведено відсутності фактичного здійснення господарських операцій та не надано суду доказів (належним чином завірених копій первинних документів), які не відповідають вимогам, встановленим статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-ХІУ.

В розумінні ст.16 ПК України, навіть за умови допущення попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товару/надання послуг певних порушень податкового законодавства, дані обставини тягнуть негативні наслідки саме для таких постачальників та не впливають на право позивача (добросовісного платника податку) на віднесення відповідних сум до складу податкового кредиту та витрат, а зміни в бухгалтерському обліку позивача за наслідками взаємовідносин з контрагентом, підтверджуються контролюючим органом в самому акті перевірки.

Як вбачається з пояснень позивача, а зворотного акт перевірки не містить, на момент вчинення господарських правовідносин між позивачем та контрагентами і на момент фактичного виконання даних господарських відносин, контрагенти позивача, як юридичні особи, були внесені в Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб підприємців та були зареєстровані платниками податку на додану вартість..

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними платниками податків (постачальниками) з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару у ланцюгу постачання від виконання податкових зобов'язань може свідчити про незаконність формування податкового кредиту, витрат, однак таких обставин в ході розгляду даної справи встановлено не було, з урахуванням чого доводи контролюючого органу про завищення позивачем витрат в сумі 315081грн. (ст.47 акта) та ПДВ в сумі 839846грн. за наслідками взаємовідносин з контрагентами, перелік яких наведено на а.с. 74-75 акта перевірки, є необґрунтованими.

Щодо наведених в апеляційній скарзі посилань на завищення позивачем показників рядка 16.1 Декларації «Самостійне виправлення платником помилки, що міститься в раніше поданій декларації» на суму 498 461грн. за серпень 2012, суд погоджується з висновками суду першої інстанції, про те що подача цього розрахунку не призвела до донарахувань податку на додану вартість і ніяк не вплинула на бухгалтерський облік, що вбачається з рядка 25 Розділу 3 Уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених посилок №9050544764 від 15.08.2013, внаслідок чого збільшення позивачу грошового зобов'язання в сумі 495461грн. є неправомірним.

Також суд першої інстанції під час розгляду справи дійшов правомірного висновку про необхідність визнання протиправним та скасування ППР №0001734210 від 09.12.2013 в частині 13 552 995грн.

Відповідач вважає, що позивачем занижено податкове зобов'язання з ПДВ в сумі 13 552 995грн. за квітень 2011 за наслідками господарських взаємовідносин позивача з Celecanto Investments Limited, оскільки послуги (передача права власності на товарні знаки), отримані від нерезидента, на думку контролюючого органу, на митній території України є таким, що обкладаються ПДВ.

Так. відповідно до акта прийому-передачі від 01.04.2011 Celecantro Investments Limited передав, а ТОВ «ВОЛЯ-КАБЕЛЬ» прийняв право власності на знаки для товарів та послуг за свідоцтвами України відповідно до п.1 Договору, в якому зазначено, шо знаки для товарів і послуг знаходяться на момент передачі у м. Лімасол, Кіпр.

Розмір плати за передачу прав власності складав 8 513 187.84 доларів США.

Згідно додатку №1 до зазначеного вище договору від 01.04.2011 ТОВ «ВОЛЯ- КАБЕЛЬ» зобов'язалося сплатити: до 01.06.2011 - 2 837 729.28грн.. до 01.09.2011 - 2 837 729.28грн.. до 01.12.2011 -2 837 729.28 грн.

Відповідно до пп. 14.1.244 ПК України товари - матеріальні та нематеріальні активи, у тому числі земельні ділянки, земельні частки (паї), а також цінні папери та деривативи. що використовуються у будь-яких операціях, крім операцій з їх випуску (емісії) та погашення.

Термін «нематеріальні активи» визначено у пп.14.1.120 ПКУ. якими вважаються права власності на результати інтелектуальної діяльності, у тому числі промислової власності, а також інші аналогічні права, визнані об'єктом права власності (інтелектуальної власності), право користування майном та майновими правами платника податку в установленому законодавством порядку, у тому числі набуті в установленому законодавством порядку права користування природними ресурсами, майном та майновими правами

Згідно з ч.1 ст. 199 Цивільного кодексу України результати інтелектуальної, творчої діяльності та інші об'єкти прана інтелектуальної власності створюють цивільні права та обов'язки відповідно до книги четвертої цього Кодексу та інших законів.

Відповідно до ч.1 ст.418. ч.1 ст.420 Цивільного кодексу України право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об'єкт права інтелектуальної власності, визначений цим Кодексом. Одним з об'єктів права інтелектуальної власності є торговельні марки (знаки для товарів і послуг).

Таким чином, операції з купівлі торгових знаків, які здійснено ТОВ «ВОЛЯ-КАБЕЛЬ» на підставі договору купівлі-продажу із Celecantro Investments Limited (м.Лімасол, Кіпр) підпадають під вчинення продажу (реалізації) товарів, згідно з пп. 14.1.202. п.14.1. ст. 14 ПК України.

Відповідно пп. «а» п. 185.1 ст. 185 11К України об'єктом оподаткування ПДВ с операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу. Місцем постачання товарів с фактичне місцезнаходження товарів на момент їх постачання.

Фактичним місцезнаходженням товарів (у вигляді товарних знаків) на момент їх постачання було м. Лімассол (Кіпр), яке знаходиться поза межами митної території України.

Зазначене підтверджується виписками з Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг від 10.04.2009 №№33713, 33714, 33715, 90221, 90222, 93729, 93730, які свідчать, що власником вказаного товару у вигляді товарних знаків було Celeeantro Investments Limited, про що також було зазначено і в договорі, і в акті прийому-передачі від 01.04.2011. складеному та підписаному між Celeeantro Investments Limited (сторона 1) та TOB «ВОЛЯ-КАБЕЛЬ» (сторона 2).

Таким чином, твердження перевіряючих щодо необхідності донарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість у сумі 13 552 995грн. є помилковими, внаслідок чого ППР №0001734210 від 09.12.2013 підлягає визнанню протиправним та скасуванню в повному обсязі.

Стосовно висновків відповідача про заниження позивачем податку на прибуток іноземних юридичних осіб з огляду на те. що ТОВ «Воля-Кабель» до перевірки не було надано довідок про підтвердження статусу нерезидентів, перелік яких вказано на сторінках 102 - 135 акта перевірки необхідно зазначити про наступне.

Відповідно до положень п. 103.4 ПК України підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України є подання нерезидентом з урахуванням особливостей, передбачених пунктами 103.5 і 103.6 цієї статті, особі (податковому агенту), яка виплачує йому доходи, довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України (надалі - довідка), а також інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором України.

У відносинах з резидентами держав, з якими Україна підписала договори про правові відносини і правову допомогу у цивільних і кримінальних справах та з резидентами держав- учасниць Конвенції про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах, зокрема. Російською Федерацією, ані легалізація, ані апостилювання не вимагається.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем в підтвердження власної правової позиції долучено відповідні копії довідок на підтвердження статусу резидентів ТОВ «Телевізійна компанія «Новий Зір». ТОВ «Телеканал Ойкумена», ТОВ «Телеканал «Мать і Дитя». ТОВ «АртМедіа». ТОВ «Школьник TB», Eurosport SA. Motor TV, Chellozone EMEA Partnership, які (довідки) також надавались ТОВ «Воля - Кабель» до розгляду скарги від 18.12.2012 №811, однак оцінка яким контролюючим органом надана не була.

Пунктом 103.1 ст.10З Податкового кодексу України передбачено, що застосування правил міжнародного договору України здійснюється шляхом звільнення від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України, зменшення ставки податку або шляхом повернення різниці між сплаченою сумою податку і сумою, яку нерезиденту необхідно сплатити відповідно до міжнародного договору України.

Отже, з огляду на п.18.1 ст. 18 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та п.3.2. ст.3. п. 103.1 ст. 103 Податкового кодексу України угода між Урядом України і Урядом Російської Федерації про уникнення подвійного оподаткування доходів і майна та попередження ухилень від сплати податків має вищу юридичну силу порівняно із Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» та або Податковим кодексом України, тому при вирішенні питань, пов'язаних із оподаткуванням доходів нерезидентів підлягає застосуванню, в першу чергу, відповідний міжнародний договір.

Таким чином, розмір податку на прибуток, утриманий ТОВ «ВОЛЯ-КАБЕЛЬ» з таких іноземних юридичних осіб, як ТОВ «Телевізійна компанія «Новий вибір», ТОВ «Телеканал Ойкумена», ТОВ «Телеканал «Мать и Дитя», ТОВ «АртМедіа», ТОВ «Школьник ТВ» і перерахований до Державного бюджету України, є правильним, а висновки відповідача про заниження ТОВ «ВОЛЯ-КАБЕЛЬ» сум зобов'язань за податок на прибуток і нерезидентів є помилковими.

Зокрема відповідач помилково дійшов висновку про неутримання позивачем з:

EUROSPORT SA (Франція) в 4 кв.2010 - 107 180,45грн., Ікв.2011 - 107 492,58грн., 2 кв.

- 69420.86грн. (довідки за 2011-2012 додані до позовної заяви в якості Додатків №145, 146, а довідка за 2010 додана до письмових пояснень від 04.04.2014 №015/24654/14);

ТОВ «Телевізійна компанія «Новий вибір» (Російська Федерація) сум податку в 4 кв. 2010 - 11463,52грн.. в 1кв.2011 - 2868.8грн.. в 2 кв.2011- 11512.99грн.. в 3 кв.2011-2 878.65грн. (довідки за 2009 -2012 додані до позовної заяви в якості Додатків №140 - 141. а також до письмових пояснень Товариства від 28.03.2014 №191 в якості додатків №24-26);

ТОВ «Телеканал Ойкумена» (Російська Федерація) в 4 кв.2010 - 13870,35грн., 1 кв.2011 - 14125.24грн., 2 кв.2011 - 11512.99 грн., Ікв.2012 - 3980.86грн. (довідки за 2010 - 2012)

додані до позовної заяви в якості Додатків №142, 143, а також в якості додатків до письмових пояснень Товариства від 28.03.2014 №191 - Додаток №23);

ТОВ «Телеканал «Мать и Дитя» (Російська Федерація) в 4кв.2010 - 4046.82грн., Ікв.2011 - 6074,98грн., 2кв. 2011 - 6098.94грн., 3 кв. 2011 - 2032,80грн., 4кв.2011 - 1764.53грн. (довідки за 2010-2012 додані до позовної заяви в якості Додатків №138, 139, а також до письмових пояснень Товариства від 28.03.2014 №191 в якості Додатків №27. 28);

ТОВ «АртМедіа» (Російська Федерація) в 4кв.2010 - 19599,87грн., Ікв.2011 - 19516,21грн., 2кв.2011 - 19271,80грн., Ікв.2012 - 6674,59грн. (довідки за 2010-2012 додані до позовної заяви в якості Додатків №136. 137, а також до письмових пояснень Товариства від 28.03.2014 №191 в якості Додатку №29);

Motors TV (Франція) н 4кв.2010 - 4702.03грн.; Ікв.2011 - 3055.35грн.; 2кв. 2011 2959.52грн.; Ікв.2012 - 859.49грн. (довідки за 2010-2011 додані до позовної заяви Додатків №133, 134);

Стосовно висновків Відповідача про необхідність утримання позивачем податку з доходу нерезидента у випадку сплати винагороди їх агентам-резидентам, слід зазначити наступне.

За договором між ТОВ «ВОЛЯ-КЛБЕЛЬ» і ТОВ «Школьник ТВ» (Російська Федерація) №18/11/04-01 від 18.11.2004 відповідачем виявлено заниження податку на прибуток іноземних юридичних осіб за 4кв.2010 - Ікв.2011 в сумі 28004грн. Також, на думку відповідача, в Ікв.2012 - 4кв.2012 мало місце заниження податку на прибуток іноземних юридичних осіб на суму 124836грн. по договору між ТОВ «ВОЛЯ-КАБЕЛЬ» і Chellozone 1МЕА Partnership (Королівство Великобританії і Північної Ірландії).

Згідно п.160.9. ПК України, резиденти, які надають агентські, довірчі, комісійні га інші подібні послуги з продажу чи придбання товарів, робіт, послуг за рахунок і на користь тільки даного нерезидента (в тому числі укладення до договорів з іншими резидентами від імені і на користь даного нерезидента), утримують і перераховують до відповідного бюджету податок із доходу, отриманого таким нерезидентом із джерел в Україні, визначений у порядку, передбаченому для оподаткування прибутків нерезидентів, що проводять діяльність на території України через постійне представництво. При цьому такі резиденти не підлягають додатковій реєстрації у контролюючих органах, як платники податку.

Враховуючи зазначені обставини, доводи відповідача про заниження позивачем податку на прибуток іноземних юридичних осіб не знаходять свого підтвердження матеріалами справи, внаслідок чого ППР №1001744210 від 09.12.2013 підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Стосовно доводів контролюючого органу про заниження позивачем грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, судова колегія зазначає наступне.

25 липня 2012 та 25 жовтня 2012 між позивачем (Клієнт) га фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4, яка діяла на підставі Свідоцтва про державну реєстрацію Серія НОМЕР_1 виданого Харківською районною державною адміністрацією 02.01.2003 «Адвокат», укладено договори про надання юридичних послуг, предметом яких є:

- надання письмових та усних юридичних висновків га консультацій, направлених на захист прав та законних інтересів Клієнта при формуванні правового захисту позиції Клієнта у Вищому господарському суді України;

підготовка та правове супроводження інших документів згідно з умовами чинного договору;

- усні консультації щодо чинного законодавства України;

- правова експертиза наданих Клієнтом документів;

- аналіз альтернатив та надання рекомендацій;

- інші заходи юридичного характеру;

Як слідує зі змісту вказаних договорів, виконавцем послуг за договорами є фізична особа-підприємець ОСОБА_4, що чітко визначено в преамбулі договорів, реквізитах виконавця: «ФОП ОСОБА_4», зазначено банківський рахунок, відкритий на ім'я фізичної особи-підприємця. зазначено, що ФОП ОСОБА_4 є платником єдиного податку, що підтверджується Свідоцтвом платника єдиного податку Серії НОМЕР_2 від 31.05.2012.

Крім того, договори про надання юридичних послуг від 25.07.2012 та від 25.10.2012 підписано ФОП ОСОБА_4 та скріплено печаткою фізичної особи - підприємця ОСОБА_4

Свідоцтвом платника єдиного податку серії НОМЕР_2 від 31.05.2012 ФОП ОСОБА_4 передбачено надання послуг у сфері права.

При ньому, як зазначив представник позивача, слово «Адвокат» вживається, як скорочена назва виконавця послуг - Фізичної особи підприємця ОСОБА_4, про що зазначено в преамбулі договорів.

Норми чинного законодавства не обмежують суб'єктів господарювання (сторін договорів) визначати на свій розсуд скорочену назв) сторін договору, тому іменування в тексті договорів виконавця послуг - фізичної особи - підприємця ОСОБА_4, словом «Адвокат» не суперечить нормам чинною законодавства України.

На виконання зазначених договорів про надання юридичних послуг від 25.07.2012 та від 25.10.2012 фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 надані юридичні послуги ТОВ «ВОЛЯ-КАБЕЛЬ», що підтверджується актами приймання - передачі послуг та звітами про надання послуг за вказаними договорами, які підписано ФОП ОСОБА_4 та скріплено печаткою ФОП ОСОБА_4

Оплата послуг за вказаними договорами здійснювалась Товариством на банківські рахунки. що відкриті на ім'я ФОП ОСОБА_4

Під час укладення договорів та під час оплати послуг за договорами Товариство огримало від Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 копії документів, що підтверджують статус суб'єкта підприємницької діяльності.

Відповідно до п. 177.8 Податкового кодексу України, в редакції, що діяла на дату оплати Товариством послуг ФОП ОСОБА_4, під час нарахування (виплати) фізичній особі - підприємцю доходу від здійснення нею підприємницької діяльності, суб'єкт господарювання та/або самозайнята особа, які нараховують (виплачують) такий дохід, не утримують податок на доходи у джерела виплати, якщо фізичною особою - підприємцем, яка отримує такий дохід, надано копію документу, що підтверджує її державну реєстрацію відповідно до закону, як суб'єкта підприємницької діяльності.

Отже, надані ФОП ОСОБА_4 копії документів, зокрема Свідоцтва про державну реєстрацію Фізичної особи - підприємця та Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців є належними доказами державної реєстрації фізичної особи ОСОБА_4, як суб'єкта підприємницької діяльності.

Аналогічні консультації з цього питання надавались ДПС України (лист ДПС України від 23.08.2011 №9613/5/17-0216).

Таким чином, Товариство в повній мірі виконало вимоги п. 177.8 Податкового кодексу України та правомірно не утримало податок з доходів фізичних осіб при оплаті послуг ФОП ОСОБА_4

Додатково позивач зазначив, що оподаткування отриманих від Товариства коштів, здійснено ФОП ОСОБА_4 самостійно шляхом сплати єдиного податку у розмірі 5% віл отриманого доходу, що підтверджується платіжними дорученнями №7 від 27.07.2012 та №2 від 12.10.2012 про сплату ФОП ОСОБА_4 єдиного податку.

Списання палива відбувається раз у місяць на підставі Акту, складеного постійно діючою комісією підприємства, і при цьому до уваги при списанні береться в обов'язковому порядку зв'язок з господарською діяльністю. Такий зв'язок можливо відстежувати лише при аналізі подорожніх листів за фактом витрат бензину при здійсненні завдання підприємства, яке закріплене у Наказах, тобто, при співставленні маршруту водія та фактом звіту. Зв'язок з господарською діяльністю по факту заправки автомобіля здійснити неможливо. При складанні Акту та написанні висновків працівниками контролюючого органу не досліджено ланцюг первинних документів щодо оформлення операцій списання палива. Крім того, всі витрати по списанню палива, знайшли відображення у складі податкових витрат підприємства, однак порушень у частині нарахування податку на прибуток за операціями з придбання та використання палива у господарській діяльності підприємства, не виявлено.

Згідно із висновками Відповідача, викладених в пп.3.5.1. розд.3 Акту (а.с. 139) Товариство не утримало ПДФО з додаткового блага, яке було надане співробітникам Товариства у вигляді коштів на особисті потреби, а не на здійснення ними представницьких витрат, в результаті чого занизило податок з доходів фізичних осіб на 14773,85 грн.

Зазначені висновки є помилковими, оскільки на сьогоднішній день документ, який би регулював визначення, склад і порядок оформлення представницьких витрат для суб'єктів господарювання, відсутній, а Положення №88. на яке міститься посилання в Акті, втратило свою чинність 31.10.2010.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження, оскаржувана постанова прийнята судом відповідно до норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Доводи апеляційної скарги та представника апелянта в судовому засіданні не спростовують висновків суду першої інстанції, тому вони не заслуговують на увагу.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 158, 160, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

В задоволенні апеляційної скарги Міжрегіонального Головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників - відмовити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.04.2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: Н.І.Горбань

Судді: Г.В. Земляна

Є.О. Сорочко

Повний текст ухвали виготовлено 19.07.2014 року.

.

Головуючий суддя Горбань Н.І.

Судді: Земляна Г.В.

Сорочко Є.О.