Ухвала суду № 39978814, 22.07.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

22 липня 2014 рокусправа № 804/8064/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Головко О.В.

суддів: Суховарова А.В. Ясенової Т.І.

за участю секретаря судового засідання: Троянова А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2013 року в адміністративній справі

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

в с т а н о в и в :

ФОП ОСОБА_1 у червні 2013 року звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000011720, винесене Нікопольською ОДПІ Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області 29 січня 2013 року.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2013 року позов задоволено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду та прийняту нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити. Апеляційна скарга ґрунтується на тому, що судом першої інстанції не надано належної оцінки обставинам справи та нормам чинного законодавства, що призвело до прийняття невірного рішення.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що Нікопольською ОДПІ Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області у період з 05.12.2012 по 11.12.2012 було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 з питання дотримання вимог податкового та іншого законодавства в частині визначення правильності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість за період діяльності з 01.01.2011 по 28.02.2011 та з 01.02.2012 по 31.05.2012, за результатами якої складено Акт № 2766/172.НОМЕР_1 від 18.12.2012.

На підставі висновків акту відповідачем 29 січня 2013 року прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000011720, яким ФОП ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на суму 74156,70 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 14495,72 грн.

Підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення стали висновки, викладені в акті перевірки, згідно з якими угоди, укладені ФОП ОСОБА_1 з ТОВ «Аксіома», ТОВ «ТВК «Базис-трейд», не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, в результаті чого позивачем у періоді, що перевірявся, було занижено податок на додану вартість на загальну суму 74156,70 грн.

В основу таких висновків було покладено Акт Дніпродзержинської ОДПІ Дніпропетровської області ДПС «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Аксіома» № 2147/163/23-206/20251135 від 31.05.2011 та Акт ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області ДПС «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ТВК «Базис-трейд» щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків, їх реальності та повноти відображення в обліку за січень, лютий, березень, квітень, травень, червень 2012 року» № 344/225/34984100 від 18.07.2012, згідно з якими у вказаних підприємств відсутні необхідні умови для здійснення господарських операцій, а саме: основні засоби, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, трудові ресурси.

Надаючи оцінку обґрунтованості висновків податкового органу та правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення колегія суддів зазначає, що відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів (послуг) або дата отримання платником податку товарів (послуг), що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Положеннями пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів (послуг), на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 201.6, 201.10 ст. 201 ПК України).

Як вбачається з матеріалів справи, ФОП ОСОБА_1 з ТОВ «Аксіома» було укладено договір поставки дизельного палива та договір ремонту автомобілів № 4 від 04.01.2011, на виконання якого були виписані податкові та видаткові накладні, акти здачі-прийомки виконаних робіт, а також проведено оплату товару (послуг), що підтверджується платіжними дорученнями, які містяться в матеріалах справи.

Між ФОП ОСОБА_1 та ТОВ «ТВК «Базис-трейд» було укладено договір поставки автомобільних запчастин № 722 від 07.02.2012, на виконання якого були виписані податкові накладні, накладні, рахунки та проведено оплату товару, що підтверджується платіжними дорученнями, які містяться в матеріалах справи.

При цьому колегія суддів встановила, що вказані первинні документи складені відповідно до вимог чинного законодавства, що також не спростовується апелянтом.

Вищезазначені договори не було визнано недійсними в судовому порядку.

Таким чином суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що факт здійснення ФОП ОСОБА_1 господарських операцій з ТОВ «Аксіома» та ТОВ «ТВК «Базис-трейд» підтверджується належними та достатніми первинними документами бухгалтерського обліку, що є підставою для віднесення сум ПДВ, сплачених в ціні товару (послуг), до податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.

Щодо посилання апелянта на акти перевірок контрагентів позивача суд зазначає, що неналежне виконання податкових зобов'язань контрагентами позивача тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цих осіб. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

З огляду на викладене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення. Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2013 року в адміністративній справі № 804/8064/13-а - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня складання в повному обсязі.

Повний текст ухвали складений 25 липня 2014 року.

Головуючий: О.В. Головко

Суддя: А.В. Суховаров

Суддя: Т.І. Ясенова