Ухвала суду № 39978808, 03.07.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

"03" липня 2014 р. справа № 200/6697/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Ясенової Т.І.

суддів: Головко О.В. Суховарова А.В.

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпропетровську адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Бабушкінського районного суду від 18 листопада 2013 року у справі №200/6697/13-а за позовом ОСОБА_1 до комунального підприємства „Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації", управління Держземагенства у Дніпропетровській області, третя особа ОСОБА_2 про визнання дій протиправними, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до КП „Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації", управління Держземагенства у Дніпропетровській області, третя особа ОСОБА_2, в якому просила:

- визнати протиправними дії відповідача КП „Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації" з реєстрації за ОСОБА_2 прав приватної власності на будинок АДРЕСА_1 в більшому обсязі приміщень і прав, ніж були зареєстровані за продавцем зазначеного будинку, та зі зміною складу споруд і площі шляхом включення до зареєстрованих прав права на не введені в експлуатацію прибудови та споруди включно з самочинно збудованими, а також дії зі збільшення площі земельної ділянки для обслуговування будинку. Визнати недійсними технічні паспорти на будинок від 02.08.2002р., 22.04.2004р. до яких не прийняті в експлуатацію приміщення та споруди незавершеного будівництва включно з самочинно забудованими включені як нерухомі об'єкти та/або їх частини та в яких збільшено до 501 кв.м та /або 496 кв.м площу земельної ділянки під садибою. Визнати нечинним з дати винесення реєстраційний запис № 6541179 від 08 липня 2004р. про таку реєстрацію не набутих за законом прав.

- визнати протиправними дії відповідача БТІ з приєднання при виготовленні техпаспортів від 02.08.2002 p., 22.04.2004 р. та всіх наступних на вищевказаний саманний будинок до відведеної для обслуговування вищевказаного саманного будинку земельної ділянки 462 кв.м самозахопленого проїзду спільного користування між садибами АДРЕСА_2, АДРЕСА_1 та АДРЕСА_4 площею 35 кв.м, 39 кв.м.

- визнати протиправними дії відповідача Управління Державного земельного кадастру в м.Дніпропетровську з неправильного формування кадастрової ділянки шляхом об'єднання в ній ділянки 462 кв.м для обслуговування саманного будинку АДРЕСА_1 та самозахопленого власницею зазначеного будинку проїзду спільного користування між будинками АДРЕСА_2, АДРЕСА_1 та АДРЕСА_4, а також дії з внесення до Державного земельного кадастру зазначеної ділянки в зазначених межах площею 0,0496 га. Визнати недійсним запис №121010001004532 від 26 березня 2012р. в Державному земельному кадастрі України про географічні координати та площу вказаної кадастрової ділянки. Зобов'язати відповідача надати належно посвідчену копію облікової картки та інвентарної справи на зазначену кадастрову ділянку для дослідження і долучення до матеріалів справи.

- зобов'язати відповідачів БТІ, Управління ДЗК в м.Дніпропетровську виготовити за свій рахунок нову документацію, в якій вилучити з меж ділянки під садибою АДРЕСА_1 безпідставно включені до площі останньої 35 кв. м проїзду спільного користування між будинками АДРЕСА_2, АДРЕСА_1 та АДРЕСА_4 зазначеного провулку, вказати зазначені 35 кв.м проїзду неподільним цілим з рештою зазначеного комунального проїзду та протягом одного місяця подати судові звіт про виконання цього рішення.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилалась на те, що відповідач - БТІ в 2002 - 2004 p.p. неправильно провів інвентаризації будинку купленого третьою особою перебуваючого в експлуатації з 1959 року неодноразово відчуженого саманного будинку з 15,2 кв.м. житлової площі на комунальній ділянці 462 кв.м. та зареєстрував за третьою особою більше об'єктів нерухомості та прав, ніж мав продавець та земельну ділянку 501 кв.м. для обслуговування будинку, а відповідач - Управління ДЗК попри відсутність узгодження меж неправильно сформував кадастрову ділянку в 496 кв. м, до якої включив 35 кв.м. проїзду спільного користування, охоронну зону приватних водопроводу та оглядового колодязю позивача і надав висновок про передання зазначеної кадастрової ділянки в приватну власність третій особі для житлового будівництва. У зв'язку з чим, документи (технічні паспорти 2002 - 2004 років) позивач вважав протиправними з вказаних в них дат, а також реєстраційний запис № 6541179 від 08.07.2004 р. протиправним з дня реєстрації.

Постановою Бабушкінського районного суду від 18 листопада 2013 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування судом обставин справи, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

В запереченнях на апеляційну скаргу управління Держземагенства у Дніпропетровській області, посилаючись на її безпідставність, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, як законне та обґрунтоване.

На підстав ч.1 ст.196 КАС України, п.2 ч.1 ст.197 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Судом встановлено, що у 2004 році ОСОБА_2 придбала домоволодіння за адресою АДРЕСА_1 на земельній ділянці загальною площею 501 м2. Межі земельної ділянки підтверджуються даними технічного паспорту КП ДМБТІ від 22.04.2004р. Означеною земельною ділянкою вільно та відкрито, без заперечень з боку власника - Міськради, а також і ОСОБА_1 користувався попередній власник, а після придбання будинку користується ОСОБА_2

У 2011 році до управління Держземагенства у Дніпропетровській області ОСОБА_2 було подано технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі, земельна ділянка розташована по АДРЕСА_1 для отримання висновку про наявні обмеження на використання земельної ділянки.

Технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі розробляється на замовлення громадян особами, які мають відповідні дозволи (ліцензії) на проведення робіт із землеустрою відповідно до Закону України „Про землеустрій". Так, документація із землеустрою розроблена у 2010 році ТОВ фірма „Геора" на замовлення ОСОБА_2 Підчас проведення кадастрової зйомки ТОВ„Геора" було визначено розміри земельної ділянки, а саме 0,0496 га, що не перевищує площу вказану в технічному паспорті на садибний житловий будинок по АДРЕСА_1 (0,0501га).

Після дослідження Управлінням технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі по провулку Абхазький, АДРЕСА_1 було надано висновок про наявні обмеження на використання земельної ділянки від 25.02.2011 року №8Б, у якому зазначено, що відповідно до даних Державного земельного кадастру м. Дніпропетровська будь-яких обмежень на використання земельної ділянки АДРЕСА_1 не зареєстровано.

Остаточне рішення щодо передачі земельної ділянки у приватну власність приймається компетентними органами відповідно до існуючих вимог чинного законодавства. У відповідності до рішення Дніпропетровської міськради від 18.05.2011р. № 155/11 „Про передачу у власність земельних ділянок громадянам у м.Дніпропетровську (201 особа)" були затверджені технічні матеріали, що підтверджують розміри земельних ділянок, розроблені землевпорядними організаціями, які отримали ліцензії на проведення землевпорядних робіт, передано безоплатно у власність земельні ділянки для обслуговування жилих будинків, господарських будівель і споруд громадянам у м. Дніпропетровську „Землі житлової та громадської забудови" (додатки 1-15).

Згідно додатку 13 до вказаного рішення ОСОБА_2 було надано у власність земельну ділянку загальною площею 0,0496га, розташовану за адресою АДРЕСА_1.

Зазначена земельна ділянка зареєстрована за ОСОБА_2 на підставі рішення Дніпропетровської міської paди від 18.05.2011р. №155/11. Державний акт зареєстровано та видано 26.03.2012р.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про безпідставність посилання позивача на неправильне формування кадастрової ділянки шляхом об'єднання в ній ділянки 462м2 та уявного проїзду спільного користування між будинками АДРЕСА_2, АДРЕСА_1, АДРЕСА_4, внесення до Державного земельного кадастру зазначеної ділянки площею 0,0496 га.

Також посилання на необхідність згоди позивача як суміжної власниці чи землекористувача є помилковими, з огляду на те, що земельна ділянка під домоволодінням ОСОБА_1 яка проживає у АДРЕСА_2 не приватизована і не орендується нею, тобто не перебуває у її законному володінні.

Відповідно до статті 125 Земельного кодексу України право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Так, позивачем під час судового розгляду справи не було надано документів, що свідчать про виділення їй землі в натурі, визначення меж власної земельної ділянки, присвоєння кадастрового номеру та даних щодо оформлення свого права користування землею.

Крім того, Державний комітет України по земельних ресурсах у листі № 14-22-АДРЕСА_1/8507 з цього приводу дав роз'яснення Голові постійної комісії з питань містобудівництва, земельних відносин і охорони навколишнього середовища Дніпропетровської міської ради. А саме, відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі і в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Враховуючи наведене, вимагати погодження меж земельної ділянки з будь-якою особою, що не оформила свого права користування землею і таким чином, не є власником землі або землекористувачем, є неправомірним.

Відповідно до Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна та Методичних рекомендацій з питань технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна на КП ДМБТІ станом на 2002-2004 pp. було покладено обов'язок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна та проведення державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Відповідно до Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності на нерухоме майно, що діяло станом на 08.07.2004 р. на органи БТІ не покладався обов'язок по реєстрації права власності на земельні ділянки.

При виготовленні технічних паспортів 2002, 2004 p.p. на індивідуальний житловий будинок спеціалісти КП МБТІ умовно показували межі земельної ділянки, а правоустановчі документи на землю оформляє Управління земельних ресурсів м.Дніпропетровськ, про що зазначено на штампах оригіналів вищеозначених технічних паспортів.

Тимчасовим положенням про порядок державної реєстрації права власності на нерухоме майно реєстрація права власності на нерухоме майно здійснюється на підставі правовстановлюючих документів, до яких належить рішення суду, а реєстратору забороняється самостійне тлумачення або самостійне внесення змін до відомостей про заявлені права власності. Право власності на нерухоме майно за адресою АДРЕСА_1 було зареєстровано на підставі рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 02.06.2004р.

Таким чином, спеціалістами відповідача відповідно до чинного законодавства, яке діяло на час проведення інвентаризацій була проведена технічна інвентаризація при обстеженні будинку АДРЕСА_1 на замовлення ОСОБА_5 у 2002 та 2004 роках та видані технічні паспорти на нерухоме майно і зареєстровано за ОСОБА_2 право власності на підставі рішення суду 2004р.

Відповідно до даних Державного земельного кадастру м. Дніпропетровська будь-яких обмежень на використання земельної ділянки по АДРЕСА_1 не зареєстровано.

Відповідно до вимог Закону України „Про регулювання містобудівної діяльності" віднесення земельної ділянки до земель вулиць, провулків здійснюється на підставі генерального плану населеного пункту, розробленого та затвердженого на сесії міської ради, на якому нанесені геодезично зафіксовані червоні лінії.

Згідно пункту 4 частини 1 статті 1 Закону України „Про регулювання містобудівної діяльності", червоні лінії - визначені в містобудівній документації щодо пунктів геодезичної мережі межі існуючих та запроектованих вулиць, доріг, які розділяють території забудови та території іншого призначення.

За даними повноважного органу - Головного архітектурно-планувального управління міської ради №10/13-157 від 16.05.11 за матеріалами містобудівного кадастру по АДРЕСА_2-АДРЕСА_1 червоні ліні: та лінії регулювання забудови не розроблені.

У результаті численних перевірок, за заявами ОСОБА_1, Головним управлінням Держкомзему у Дніпропетровській області 27.05.2010р. ОСОБА_2 внесено припис про приведення використати земельної ділянки у відповідність до чинного законодавства - ст. 125 Земельного кодексу України. У матеріалах перевірки відсутня інформація про проїзд спільного користування. Законність використання ОСОБА_2 земельної ділянки підтверджено у листі Бабушкінської райради від 23.01.13р.

Висновок Головного Управління Держкомзему у Дніпропетровській області від 25.02.11р. № 8Б свідчить що будь-яких обмежень на використання земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 не зареєстровано. Довідка податкової інспекції Бабушкінського району свідчить про те, що за земельну ділянку площею 501 м2 попередній власних ОСОБА_5, а зараз третя особа, сплачує земельний податок.

Судом першої інстанції обґрунтовано не прийнято до уваги посилання позивача щодо одноособової власності на оглядовий колодязь та мережу водопроводу і каналізації, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 71 КАС України позивач повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги. Так, під час судового розгляду справи позивачем не доведено свого права власності на люк (оглядовий колодязь) та мережу, крім того не доведено право законного користування цією мережею. Ні документація КП МЕТІ за адресою АДРЕСА_2 не містить даних щодо люку (оглядового колодязю) та мережі, ні договір дарування від 24.01.97р. між ОСОБА_6 та ОСОБА_1 квартири та інших споруд не містить інформації про подарунок означених споруд.

Згідно з рішенням Бабушкінської районної ради народних депутатів від 25 жовтня 1985 р. № 952 ОСОБА_5 (попередньому власнику будинку) надано дозвіл на водопостачання та каналізацію будинку АДРЕСА_1. Водопровід та каналізацію проведено у 1989 році. ОСОБА_1 отримала у дар квартиру АДРЕСА_2 у 1997 році - через 8 років після того як попередній власник домоволодіння по АДРЕСА_1 постійно користувався водопроводом та каналізацією. З 2004 року, після придбання домоволодіння у власність, водопроводом та каналізацією вільно та відкрито користувалась ОСОБА_2, про що знала і не заперечувала ОСОБА_1

Відповідно до листа Державного агентства земельних ресурсів України від 03.04.2013р. № 5602/17/11-13 земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номеру.

Позивачем не надано документів, що свідчать про виділення їй землі у натурі, визначення меж власної земельної ділянки, присвоєння кадастрового номеру та даних щодо оформлення свого права користування землею. Таким чином, позивач не довела які саме її права порушені при видачі технічних паспортів на будинок третьої особи та реєстрацію за нею права власності та вчинення дій у результаті формування кадастрової ділянки по АДРЕСА_1, адже земельна ділянка для обслуговування квартири ОСОБА_1 не сформована та не має кадастрового номеру.

Також позивач не надала жодних доказів про виділення їй у натурі земельної ділянки, про право власності на водопостачальну мережу та оглядовий колодязь, про вчинення дій із самозахоплення земельної ділянки, про наявність проїзду спільного користування між будинками АДРЕСА_2, АДРЕСА_1 та АДРЕСА_4.

Крім того, позивачем не було надано доказів на підтвердження порушення відповідачами і третьою особою саме її прав, свобод та інтересів.

Так, придбання будинку АДРЕСА_1 ОСОБА_2 у попереднього власника - ОСОБА_5, реєстрація відповідачем за третьою особою прав на будинок АДРЕСА_1 не зачіпало й не порушувало прав ОСОБА_1, оскільки остання не була співвласницею зазначеного будинку, земельні ділянки на яких розташовані АДРЕСА_2 і АДРЕСА_1 не пересікались і не пересікаються. Право власності ОСОБА_2 на будинок АДРЕСА_1 визнано рішенням Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 02.06.2004р.

З технічного паспорту на садибний (індивідуальний) жилий будинок АДРЕСА_1 від 22.04.2004р. вбачається, що його замовником був ОСОБА_5

Відповідно до розділу 2 Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, затвердженої Наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України № 127 від 24.05.2001р. (у редакції чинній на час проведення інвентаризації) до об'єктів, що підлягають технічній інвентаризації, належать: житлові будинки квартирного типу різної поверховості; житлові будинки садибного типу, розташовані на окремих земельних ділянках; будинки і споруди громадського та виробничого призначення, інженерні мережі, елементи благоустрою тощо; господарські будівлі (сараї (хліви), гаражі, літні кухні, майстерні, вбиральні, погреби, навіси, котельні, бойлерні, трансформаторні підстанції, сміттєзбірники тощо; господарські споруди (колодязі, вигрібні ями, огорожі, ворота, хвіртки, замощення тощо); садові та дачні будинки, гаражі (що не відносяться до господарських: багатоповерхові, підземні, одноповерхові-блокові).

Пунктом 3.2 наведеної Інструкції встановлено, що виявлені в установленому порядку самовільно збудовані будинки або прибудови до будинків, господарські будівлі (прибудови), підлягають технічній інвентаризації з уключенням їх у планові та інші матеріали. У разі самовільного будівництва на оригіналах інвентаризаційної справи, технічного паспорта і копіях планових та оцінювальних матеріалів, що їх видають власникам, на вільному від записів місці, з лицьового боку проставляють штампи встановленого зразка.

Так, при виготовленні у 2002, 2004р.р. технічних паспортів на садибний (індивідуальний) жилий будинок АДРЕСА_1 відповідачі проставив відповідні штампи зазначених зразків про наявне самовільне будівництво. Відповідно відповідачі діяв згідно чинної на той час Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, затвердженої Наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України № 127 від 24.05.2001р. (розділ 2, п. 3.2 Інструкції).

Пунктом 2.1 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України № 7/5 від 07.02.2002р. (у редакції станом на 2004р.), передбачено, що для реєстрації виникнення, існування, припинення прав власності на нерухоме майно та оформлення прав власності на нерухоме майно до БТІ разом із заявою про реєстрацію прав власності подаються правовстановлювальні документи (додаток 1). Пунктом 10 Додатку до пункту 2.1 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно таким правовстановлювальним документом визначено рішення судів, третейських судів про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна.

Право власності за ОСОБА_2 на будинок АДРЕСА_1 відповідачі зареєстрував 08.07.2004 р. на підставі рішення Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 02.06.2004р. Згідно ст. 124 Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України, відповідно вищезазначене рішення суду є правовстановлюючим документом. Реєстрація права власності відбулась у відповідності до Наказу Міністерства юстиції України № 7/5 від 07.02.2002р. Про затвердження Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до п. 3.5. Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно забороняється тлумачення прав реєстратором або самостійне внесення ним змін до відомостей про заявлені права власності.

Щодо реєстраційного запису № 6541179 від 08.07.2004р. про реєстрацію права власності на АДРЕСА_1 за третьою особою, то його вчинено відповідно до Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

Чинне законодавство не покладало на органи БТІ реєстрацію прав на землю. При виготовлені оскаржуваних технічних паспортів 2002р. і 2004р. комунального КП„Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації" у цих паспортах відповідно до Методичних рекомендаціях з питань технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна відобразив дані про кількість самовільно зайнятої землі. Внесення таких даних у технічний паспорт не є тотожним приєднанню земельних ділянок одна до одної, а також не є підставою визнання права власності на земельну ділянку.

З матеріалів інвентаризаційної справи за адресою АДРЕСА_2, копії з якої наданої КП „Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації" вбачається, що при проведенні державної реєстрації прав власності 21.04.1997р. ј частину житлового будинку по АДРЕСА_2 за ОСОБА_1 на підставі договору дарування від 24.01.1997 р. реєстр 103, в описі майна, що відчужується та переходить у власність ОСОБА_1 відсутній оглядовий колодязь, крім того, в матеріалах інвентаризаційної справи міститься акт конкретного користування від 15.08.1997р. (підписаний позивачкою) складений фахівцем КП „ДМБТІ" ДОР, в якому також відсутні відомості, що оглядовий колодязь належить ОСОБА_1

Згідно Положення про Управління Держкомзему у м. Дніпропетровську Дніпропетровської області, затвердженого Наказом Держкомзему України № 131 від 09.02.2010р., Управління організовує в установленому порядку виконання землевпорядних робіт і проведення державної інвентаризації земель. Також до компетенції Управління входить надання висновків про наявні обмеження у використанні земельних ділянок.

З наданих до матеріалів справи документів не вбачається, що позивач є належним землекористувачем у розумінні чинного законодавства, оскільки не надала доказів права власності чи користування земельною ділянкою під будинком АДРЕСА_2, яка межує із земельною ділянкою по провулку АДРЕСА_1 у м.Дніпропетровську.

У листі Бабушкінської райради від 23.01.13р. зазначено про те, що користування ОСОБА_2 земельною ділянкою АДРЕСА_1 здійснюється відповідно до чинного законодавства.

Статтею 1 Закону України „Про регулювання містобудівної діяльності" встановлено, що віднесення земельної ділянки до земель вулиць, провулків здійснюється на підставі генерального плану населеного пункту, розробленого та затвердженого на сесії міської ради, на якому нанесені геодезично зафіксовані червоні лінії. Червоні лінії - визначені в містобудівній документації щодо пунктів геодезичної мережі межі існуючих та запроектованих вулиць, доріг, які розділяють території забудови та території іншого призначення.

За даними повноважного органу - Головного архітектурно-планувального управління міської ради №10/13-157 від 16.05.11 за матеріалами містобудівного кадастру по АДРЕСА_2 -АДРЕСА_1 червоні лінії та лінії регулювання забудови не розроблені.

Технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) АДРЕСА_1, за замовленням третьої особи, було розроблено у 2010р. ТОВ фірма „Геора". Цим же підприємством, під час проведення кадастрової зйомки, було встановлено розмір земельної ділянки - 0,0469 га.

За результатами перевірки технічної документації із землеустрою, щодо наявних обмежень на використання земельної ділянки АДРЕСА_1, управлінням Держземагенства у Дніпропетровській області надано висновок про наявні обмеження на використання земельної ділянки від 25.02.2011р. № 8Б, в якому зазначено, що державний земельний кадастр м. Дніпропетровська не містить відомості щодо визначення категорії земельної ділянки по АДРЕСА_1. За даними Державного земельного кадастру будь-яких обмежень на використання зазначеної земельної ділянки не зареєстровано.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність на спірній ділянці будь-якого проїзду спільного користування між будинками АДРЕСА_2, АДРЕСА_1 та АДРЕСА_4 та законність дій управління Держземагенства у Дніпропетровській області.

Відповідно до п. б ч.1 ст. 19 та ст. 38 Земельного кодексу України земельні ділянки, які передбачаються до передачі у приватну власність за основним цільовим призначенням відносяться до земель житлової та громадської забудови.

Статтею 20 Земельного кодексу України встановлено, що віднесення земельної ділянки до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Рішенням Дніпропетровської міської ради від 18.05.2011р. №155/11 затверджені технічні матеріали, що підтверджують розміри земельної ділянки, розроблені землевпорядними організаціями, які отримали ліцензії на проведення землевпорядних робіт та передано ОСОБА_2 безоплатно у власність земельну ділянку загальною площею 0,0496 га, розташовану за адресою АДРЕСА_1. Вищеозначену земельну ділянку віднесено за основним цільовим призначенням до категорії „землі житлової та громадської забудови".

Відповідно до Порядку ведення Книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.09.2009р., та Порядку ведення поземельної книги затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.09.2009р. управлінням Держземагенства у Дніпропетровській області здійснено державну реєстрацію земельної ділянки і державну реєстрацію державного акта на право власності на земельну ділянку по АДРЕСА_1 запис № 121010001004532 від 26.03.2012р.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що вимога позивача про зобов'язання відповідачів виготовити за свій рахунок нову документацію під садибою АДРЕСА_1 в м. Дніпропетровську не відповідає чинному законодавству.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції вірно встановлено обставини справи та правильно застосовано до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують. Підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст.197, п.1 ч.1 ст.198, ст.ст.200, 205, 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Постанову Бабушкінського районного суду від 18 листопада 2013 року у справі №200/6697/13-а - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: Т.І. Ясенова

Суддя: О.В. Головко

Суддя: А.В. Суховаров