Ухвала суду № 39978709, 30.07.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

30 липня 2013 рокусправа № 2а-159/11

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Сафронової С.В.

суддів: Божко Л.А. Чепурнова Д.В.

за участю секретаря судового засідання: Комар Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 17 січня 2013 року

у адміністративній справі № 2a-159/11 за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м.Марганці Дніпропетровської області про протиправність дій, -

в с т а н о в и л а :

Постановою Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 17 січня 2013 року ОСОБА_1 відмовлено у задоволені поданого нею у серпні 2010 року, та доповненого у листопаді 2010 року позову до Управління пенсійного фонду України в м. Марганець Дніпропетровської області про: протиправність дій та бездіяльності відповідача при призначенні пенсії за віком без включення періоду трудової діяльності на підприємстві «Діона» з 01.07.1991 року по 28.12.1995 року до загального стажу; перерахунку її пенсії відповідно до наданих документів про стаж і заробітну плату за період з 1987 року по 1993 роки; щодо несвоєчасного надання відповіді на звернення; про скасування рішення комісії № 3 від 06.10.2010 року УПФУ в м.Марганець щодо відмови у перерахунку пенсії за віком; а також про зобов'язання пенсійного органу прийняти для перерахунку пенсії за віком документи про трудовий стаж і заробітну плату за п'ять років з 1989 року по 1993 рік, і здійснити перерахунок її пенсії відповідно до листа Пенсійного фонду України від 09.03.2004 року № 2166/03 та ст.43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» прийнявши відповідне рішення, зі стягненням на її користь моральної шкоди в сумі 3000 грн.

Не погоджуючись з зазначеною постановою суду першої інстанції, позивачка подала апеляційну скаргу, в якій посилається на незаконність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції, яким не було узято до уваги положення ст.46 Конституції України, що передбачає право громадян на соціальний захист, та ч.2 ст.71 КАС України, яка зобов'язує суб'єкта владних повноважень в адміністративних справах про протиправність його рішень, дій чи бездіяльності доказувати правомірність свого рішення, дій чи бездіяльності, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Вказує, що порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за віком до 01.01.2004 р. регулювався ст.62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і нею у 2001 році для призначення пенсії та у 2010 році для перерахунку пенсії подавався оригінал трудової книжки, нотаріальна посвідчена копія якої також міститься в матеріалах справи і інформацію з якої суд першої інстанції не врахував при вирішенні спору у цій справі. За наведених обставин, та того, що відповідачем не було виявлено будь-яких невідповідностей в її документах, а до її страхового стажу було враховано період роботи в малому державному підприємстві «Діона» на підставі довідки № 346 від 21.02.2002 року, позивачка вважає, що нею доказано факт її роботи на цьому підприємстві на підставі трудового договору без надання довідок про зарплату за період 1989-1993 років. Просить задовольнити вимоги апеляційної скарги, скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову про задоволення її вимог у повному обсязі.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та правильність правової оцінки судом встановлених у цій справі обставин і застосування до них норм матеріального права, судова колегія доходить висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги позивачки та для скасування чи зміни постанови суду першої інстанції.

Судом першої інстанції встановлено, та матеріалами справи підтверджено, що позивачка по справі з 20.11.2001 року перебуває на обліку пенсійного органу та отримує пенсію за віком, що була призначена їй відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» та перерахована з 01.01.2004 року відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV.

Як вбачається з матеріалів справи, страховий стаж позивачки було обчислено пенсійним органом за даними її трудової книжки, яка в оригіналі та копії (а.с.38) надавалася позивачкою до пенсійного органу у листопаді 2001 році при зверненні за призначенням пенсії, а також з урахуванням довідки відділу обліку надходження платежів управління Пенсійного фонду в м.Марганці № 346 від 21.02.2002 року про нарахування до Пенсійного фонду 1%, 2% обов'язкового страхового збору з громадян за періоди: з 01.01.1993 року по 30.06.1993 року (6 місяців), з 01.08.1993 року по 30.09.1993 року (2 місяця), з 01.12.1993 року по 31.12.1993 року (1 місяць)

Згідно наявних в матеріалах справи письмових доказів, відмова пенсійного органу в зарахуванні до страхового стажу позивачки періоду її роботи в малому державному підприємстві «Діона» з 01.07.1991 року по 31.07.1993 року, з 01.10.1993 року по 30.11.1993 року, та з 1994-1995 років пов'язана з виявленими відповідачем в трудовій книжці позивачки виправлень та неточних записів (сторінки 8-9 склеєно без зазначення причин для цього, а записи на сторінках 18-21 зроблено з порушенням нумерації, пізніше за часом або продубльовано без зазначення для цього підстав).

Про відсутність підстав для перерахунку пенсії відповідач повідомляв позивачку листами за № К-287 від 27.11.2009 року та за № К-11 від 22.01.2010 року, в яких одночасно пропонував позивачці надати до УПФУ первинні документи, зокрема, довідки, виписки з наказів, особові рахунки, відомості про видачу заробітної плати, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання, та інші документи, які містять інформацію про спірні періоди роботи (а.с.27), що позивачкою по справі не заперечується.

Не спростовується позивачкою по справі також той факт, що до пенсійного органу нею додатково не надавалися вищезгадані первинні документи та не повідомлялося про їх місцезнаходження задля можливості перевірки пенсійним органом факту роботи позивачки в малому державному підприємстві «Діона» у період: з 01.07.1991 року по 31.07.1993 року, з 01.10.1993 року по 30.11.1993 року, та з 1994-1995 років.

Не врахування пенсійним органом записів на сторінках 18-21 в трудовій книжці позивачки, що була надана відповідачу разом з заявою від 28.09.2010 року, повністю узгоджується з приписами Постанови КМУ від 12.08.1993 року № 637 «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній», оскільки ці записи зроблені з порушенням Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці, Міністерства юстиції, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 року № 58, тобто: після заклеювання сторінок 8-9 трудової книжки, без будь-яких пояснень на сторінках № 18-21 трудової книжки позивачки одним почерком було зроблено нові записи про її роботу в кооперативі громадського харчування «райдуга» в період з 19.07.1987 року по 20.06.1991 року та про роботу в МДП «Діона» в період з 01.04.1991 року по 28.12.1995 року. При цьому зазначені раніше підстави для прийняття та звільнення з роботи позивачки у спірний період часу, повністю не співпадали з новими записами, була порушена нумерація, та поставлено підпис керівника інший, ніж був в первісних записах трудової книжки.

Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність правових підстав для врахування наданої позивачкою у вересні 2010 року трудової книжки і її копії, оскільки якщо раніше заповнена в період з 1987 р. по 1995 р. трудова книжки позивачки містила в собі неточності чи помилки, вони повинні були бути виправлені не в будь-який спосіб, а лише відповідно до приписів Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, та в порядку визначеному Постановою КМУ від 12.08.1993 року № 637 «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній», що дозволило б пенсійному органу перевірити внесену до трудової книжку позивачки інформацію.

Обґрунтованим є також неврахування пенсійним органом наданих позивачкою для перерахунку її пенсії 28.09.2010 року довідок про заробітну плату, в яких не зазначено грошову одиницю нарахування та виплати заробітної плати в період 1988-1994 р.р., а за даними відділу обліку надходження платежів УПФУ в м.Марганці, обов'язків страховий збір з позивачки нараховувався лише за період січня-червня, серпня-вересня та грудня 1993 року, за інші роки страховий збір не нараховувався.

Матеріалами справи встановлено, що з метою підтвердження спірного періоду роботи позивачки на МДП «Діона» та для підтвердження достовірності наданих позивачкою довідок про її заробітну плату від 04.07.1991 року та від 06.01.1994 року, судом першої інстанції під час судового розгляду даної справи призначалася судова технічно-криміналістична експертиза (а.с.158), задля проведення якої пенсійним органом було надано усі наявні у нього матеріали пенсійної справи позивачки (а.с.114-128, 162), проте позивачка відмовилася виконувати клопотання експертів про надання додаткових матеріалів (а.с.167) у зв'язку з чим її представником 19.11.2012 року була подана заява про розгляд справи на підставі наявних доказів без проведення експертизи (а.с.170), що свідчить про відмову позивачки експертним шляхом довести відповідність дійсності наданих нею до УПФУ документів, на підставі яких на її думку відповідач повинен провести перерахунок раніше призначеної їй пенсії.

Аналізуючи вищенаведене у сукупності, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про ненадання позивачкою достатніх та допустимих доказів в підтвердження своєї позиції по цій справі, яка суперечить фактичним обставинам справи наявним у справі доказам, що свідчить про відсутність підстав для задоволення її вимог у цій справі.

Доводи апеляційної скарги позивачки висновків суду першої інстанції не спростовують, а її твердження про обов'язок відповідача довести правомірність свого рішення, дій та бездіяльності є помилковим розумінням приписів ст.11 КАСУ, якою визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст.200, ст.205, ст.206 КАС України, судова колегія -

У х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення

Постанову Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 17 січня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в порядку та строки, визначені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України .

Головуючий: С.В. Сафронова

Суддя: Л.А. Божко

Суддя: Д.В. Чепурнов