Ухвала суду № 39978655, 10.07.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

10 липня 2014 рокусправа № 804/16909/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Головко О.В.

суддів: Суховарова А.В. Ясенової Т.І.

за участю секретаря судового засідання: Троянова А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2014 року в адміністративній справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ З УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ «ФІНАНСОВИЙ ВЕКТОР»

до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

в с т а н о в и в :

ТОВ «КОМПАНІЯ З УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ «ФІНАНСОВИЙ ВЕКТОР» у грудні 2013 року звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення № 0007932202, № 0007912202, № 0007922202, винесені Державною податковою інспекцією у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області 04 грудня 2013 року.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2014 року позов задоволено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду та прийняту нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити. Апеляційна скарга ґрунтується на тому, що судом першої інстанції не надано належної оцінки обставинам справи та нормам чинного законодавства, що призвело до прийняття невірного рішення.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області у період з 14.10.2013 по 08.11.2013 було проведено планову виїзну перевірку ТОВ «КОМПАНІЯ З УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ «ФІНАНСОВИЙ ВЕКТОР» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2011 по 31.12.2012, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 по 31.12.2012, за результатами якої складено акт № 2126/22-06/34985759 від 15.11.2013.

На підставі висновків акту відповідачем 04 грудня 2013 року були прийняті податкові повідомлення-рішення: № 0007920002, яким ТОВ «КОМПАНІЯ З УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ «ФІНАНСОВИЙ ВЕКТОР» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на суму 166994,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 40950,00 грн.; № 0007932202, яким ТОВ «КОМПАНІЯ З УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ «ФІНАНСОВИЙ ВЕКТОР» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем на суму 340964,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 4486,50 грн.; № 0007912202, яким ТОВ «КОМПАНІЯ З УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ «ФІНАНСОВИЙ ВЕКТОР» зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 2678466,00 грн.

В основу таких висновків було покладено Акт ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС № 1951/22-40/32914246 від 20.11.2012, яким встановлено здійснення ТОВ «Офпродив» діяльності, спрямованої на надання податкової вигоди третім особам, а тому наявна кредиторська заборгованість ПВІФ «Д-Капітал Плюс» (управління активами якої здійснює ТОВ «КОМПАНІЯ З УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ «ФІНАНСОВИЙ ВЕКТОР»), що виникла при здійсненні фінансових операцій з цінними паперами, а саме облігаціями ТОВ «Офпродив», ПП «Планета», акціями ТОВ «Газові мережі», свідчить про відсутність настання реальних правових наслідків та ділової мети.

Підставою для винесення податкового повідомлення-рішення № 0007932202 від 04.12.2013 стали висновки відповідача щодо укладання позивачем від імені ПВІФ «Д-Капітал Плюс» угод з ТОВ «Офпродив», ПП «Планета», ТОВ «Газові мережі» на придбання цінних паперів, що спрямовані на зменшення бази оподаткування та не мають під собою економічно-обґрунтованої мети та, як наслідок, завищення ПВІФ «Д-Капітал Плюс» суми зобов'язань та заниження середньої вартості чистих активів, що є доходом від операційної діяльності ТОВ «КОМПАНІЯ З УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ «ФІНАНСОВИЙ ВЕКТОР», в результаті чого відбулося заниження доходів останнього від продажу товарів (робіт, послуг) за I квартал 2011 року на суму 345671,00 грн., за II квартал 2011 року - IV квартал 2012 року на суму 1114151,00 грн.

Надаючи оцінку обґрунтованості таким висновкам податкового органу суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)» в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, вартість чистих активів інституту спільного інвестування - величина, що визначається як різниця між сумою активів інституту спільного інвестування з урахуванням їх ринкової вартості і розміром зобов'язань інституту спільного інвестування.

Згідно зі статтею 29 цього Закону управління активами ІСІ здійснює компанія з управління активами.

Статтею 31 Закону визначено, що винагорода компанії з управління активами (крім компанії з управління активами венчурного фонду) встановлюється у співвідношенні до вартості чистих активів ІСІ. Винагорода компанії з управління активами венчурного фонду встановлюється у співвідношенні до вартості чистих активів ІСІ та (або) приросту вартості чистих активів ІСІ. Максимальний розмір винагороди компанії з управління активами (в тому числі премії) та порядок її нарахування встановлюються Комісією. Винагорода компанії з управління активами виплачується грошовими коштами.

Пунктами 2, 3 Положення про порядок визначення вартості чистих активів інститутів спільного інвестування (пайових та корпоративних інвестиційних фондів), затвердженого рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку № 201 від 02.07.2002, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 24 липня 2002 року за № 606/6894, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, за результатами розрахунку вартості чистих активів складається довідка за формою, наведеною в додатку до цього Положення. Розрахунок вартості чистих активів ІСІ підтверджується підписами керівника компанії з управління активами та керівника (або уповноваженої особи) зберігача і засвідчується печатками цих юридичних осіб.

Як вбачається з матеріалів справи ТОВ «КОМПАНІЯ З УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ «ФІНАНСОВИЙ ВЕКТОР» здійснює професійну діяльність з управління активами ПВІФ «Д-Капітал Плюс» на підставі ліцензії, виданої Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку (серія АД, № 034328).

Позивачем від власного імені за рахунок та в інтересах ПВІФ «Д-Капітал Плюс» було укладено ряд договорів купівлі-продажу цінних паперів з ТОВ «Офпродив», ПП «Планета», ТОВ «Газові мережі», які було передано ПВІФ «Д-Капітал Плюс», що підтверджується актами прийому-передачі, які містяться в матеріалах справи.

Також ТОВ «КОМПАНІЯ З УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ «ФІНАНСОВИЙ ВЕКТОР» було здійснено частковий розрахунок за придбані цінні папери та здійснює його і надалі, що не спростовано відповідачем.

При цьому колегія суддів встановила, що вказані первинні документи складені відповідно до вимог чинного законодавства, що також не спростовується апелянтом.

Вищезазначені договори не були визнані недійсними в судовому порядку.

Також судом встановлено, що придбані облігації за договорами з ТОВ «Офпродив» та ПП «Планета» були погашені шляхом отримання ПВІФ «Д-Капітал Плюс» у власність нерухомого майна, частина якого вже реалізована з прибутком. Акції ТОВ «Газові мережі» були реалізовані з прибутком ще до початку перевірки.

Вказані обставини спростовують доводи апелянта щодо відсутності економічно-обґрунтованої мети укладання позивачем договорів з ТОВ «Офпродив», ПП «Планета», ТОВ «Газові мережі».

Окрім того колегія суддів зазначає, що відповідно до статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Згідно зі статтею 44 Господарського кодексу України підприємництво здійснюється, зокрема, на основі самостійного формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону.

Таким чином позивач, як суб'єкт господарювання, наділений повноваженнями щодо самостійного визначення напрямків власної господарської діяльності, її доцільності, прибутковості та можливих комерційних ризиків.

При цьому суд зазначає, що відповідно до п.3.1 ст. 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону та суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами (п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).

Відповідно до статті 135 Податкового кодексу України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті, інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Судом встановлено, що ТОВ «КОМПАНІЯ З УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ «ФІНАНСОВИЙ ВЕКТОР» в межах строків, передбачених договорами, укладеними з ТОВ «Офпродив», ПП «Планета», ТОВ «Газові мережі», здійснює поступове погашення кредиторської заборгованості, що підтверджується копіями платіжних доручень та Карток рахунку 6852, які містяться в матеріалах справи.

Отже сума заборгованості, відповідно до правил бухгалтерського обліку, повинна включатись до складу зобов'язань ПВІФ «Д-Капітал Плюс» та враховуватись при визначенні вартості чистих активів, на підставі яких вираховується винагорода ТОВ «КОМПАНІЯ З УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ «ФІНАНСОВИЙ ВЕКТОР».

Таким чином податковий орган дійшов необґрунтованого висновку щодо заниження позивачем доходів від продажу товарів (робіт, послуг) за I квартал 2011 року на суму 345671,00 грн., за II квартал 2011 року - IV квартал 2012 року на суму 1114151,00 грн., що в свою чергу свідчить про протиправність винесеного відповідачем податкового повідомлення-рішення № 0007932202 від 04.12.2013.

Надаючи оцінку правомірності податкового повідомлення-рішення № 0007920002 від 04.12.2013, яким ТОВ «КУА«ФІНАНСОВИЙ ВЕКТОР» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на суму 166994,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 40950,00 грн., суд апеляційної інстанції встановив, що підставою винесення оскаржуваного рішення стали висновки податкового органу щодо заниження позивачем податкового зобов'язання з ПДВ, оскільки останнім було укладено договори оренди з пов'язаною особою (ТОВ «Терем»).

Відповідно до пп. 14.1.159 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України пов'язані особи - юридичні та(або) фізичні особи, відносини між якими можуть впливати на умови або економічні результати їх діяльності чи діяльності осіб, яких вони представляють. При визнанні осіб пов'язаними враховується вплив, який може здійснюватися через володіння однією особою корпоративними правами інших осіб відповідно до укладених між ними договорів або за наявності іншої можливості однієї особи впливати на рішення, що приймаються іншими особами. При цьому такий вплив враховується незалежно від того, чи здійснюється він особою безпосередньо і самостійно або спільно з пов'язаними особами, що визнаються такими відповідно до цього підпункту. Зокрема, пов'язаними особами для цілей трансфертного ціноутворення визнаються юридичні особи - у разі якщо одна з таких осіб безпосередньо та(або) опосередковано (через пов'язаних осіб) володіє корпоративними правами юридичної особи у розмірі 20 і більше відсотків.

Як вбачається з матеріалів справи ТОВ «КУА«ФІНАНСОВИЙ ВЕКТОР» від власного імені за рахунок та в інтересах ПВІФ «Д-Капітал Плюс» з ТОВ «Терем» було укладено договори оренди нежилого приміщення (№ 4 від 12.03.2011, додаткова угода № 1 до договору № 4 від 12.03.2011, від 01.06.2012, від 01.11.2012), на виконання яких були виписані податкові накладні, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), а також проведено оплату, що підтверджується платіжними дорученнями, які містяться в матеріалах справи.

Проте суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності підстав визнання ТОВ «КУА«ФІНАНСОВИЙ ВЕКТОР» та ТОВ «Терем» пов'язаними особами, оскільки підприємства-засновники ТОВ «Терем», які також є засновниками ТОВ «КУА«ФІНАНСОВИЙ ВЕКТОР», володіють корпоративними правами позивача лише у розмірі 17% кожне, а тому не є пов'язаними особами в розумінні податкового законодавства, а тому висновки стосовно можливості ТОВ «КУА«ФІНАНСОВИЙ ВЕКТОР» впливати на умови або економічні результати діяльності з ТОВ «Терем» є необґрунтованими.

Щодо посилання апелянта на укладання ТОВ «КУА«ФІНАНСОВИЙ ВЕКТОР» від власного імені за рахунок та в інтересах ПВІФ «Д-Капітал Плюс» з ТОВ «Терем» договорів оренди нежилого приміщення з метою мінімізації сплати ПДВ до бюджету суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів(послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку).

Згідно зі ст. 170 ПК України податковим агентом платника податку - орендодавця щодо його доходу від надання в оренду земельної ділянки сільськогосподарського призначення, земельної частки (паю), майнового паю є орендар. При цьому об'єкт оподаткування визначається виходячи з розміру орендної плати, зазначеної в договорі оренди, але не менше ніж мінімальна сума орендного платежу, встановлена законодавством з питань оренди землі. При цьому об'єкт оподаткування визначається виходячи з розміру орендної плати, зазначеної в договорі оренди, але не менше ніж мінімальна сума орендного платежу за повний чи неповний місяць оренди. Мінімальна сума орендного платежу визначається за методикою, що затверджується Кабінетом Міністрів України, виходячи з мінімальної вартості місячної оренди одного квадратного метра загальної площі нерухомості з урахуванням місця її розташування, інших функціональних та якісних показників, що встановлюються органом місцевого самоврядування села, селища, міста, на території яких вона розташована, та оприлюднюється у спосіб, найбільш доступний для жителів такої територіальної громади. Якщо мінімальну вартість не встановлено чи не оприлюднено до початку звітного (податкового) року, об'єкт оподаткування визначається виходячи з розміру орендної плати, зазначеного в договорі оренди.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначив, що рішенням Алуштинської міської ради АРК № 796 від 31.12.2010 встановлено розмір мінімальної вартості місячної оренди 1 квадратного метра загальної площі нерухомого майна фізичних осіб в розмірі 32 грн.

Спростовуючи доводи апелянта колегія суддів зазначає, що зі змісту вказаного рішення вбачається, що останнє регулює виключно питання, пов'язані з орендою нерухомого майна фізичних осіб, а тому не може бути застосовано до спірних правовідносин.

З огляду на викладене суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо протиправності винесеного відповідачем податкового повідомлення-рішення № 0007920002 від 04.12.2013.

В ході перевірки податковий орган також дійшов висновку про завищення позивачем залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду в квітні 2011 року на суму 2209143,00 грн., в вересні 2011 року на суму 467589,00 грн., в жовтні 2011 року на суму 6734,00 грн.

Надаючи оцінку таким висновкам податкового органу суд зазначає, що відповідно до пунктів 200.1, 200.3 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно з п. 200.4 ст. 200 ПК України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг) або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Пунктом 200.14 статті 200 Податкового кодексу України визначено, що якщо за результатами камеральної або документальної позапланової виїзної перевірки орган державної податкової служби виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної органом державної податкової служби за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з пунктом 200.6 цієї статті у зменшення податкових зобов'язань з цього податку в наступних податкових періодах.

Жодних рішень про заниження позивачем сум бюджетного відшкодування податковим органом не виносилося.

Окрім того судом встановлено, що у період з 06.06.2011 по 10.06.2011 відповідачем було проведено документальну позапланову перевірку ТОВ «КУА«ФІНАНСОВИЙ ВЕКТОР» з питань достовірності нарахування суми від'ємного значення по декларації з ПДВ за квітень 2011 року, за результатами якої складено довідку № 2110/23-5/34985759 від 20.06.2011, згідно з якою не виявлено порушень при декларуванні підприємством суми від'ємного значення.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.04.2013 в адміністративній справі № 804/3984/13-а, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12.06.2014, було скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області № 0000032203 від 26.02.2013, яким ТОВ «КУА«ФІНАНСОВИЙ ВЕКТОР» зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ за жовтень 2011 року на суму 423168,00 грн.

З огляду на викладене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення № 0007912202 від 04.12.2013, яким ТОВ «КОМПАНІЯ З УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ «ФІНАНСОВИЙ ВЕКТОР» зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 2678466,00 грн. .

Щодо посилання відповідача на Акт перевірки ТОВ «Офпродив» № 1951/22-40/32914246 від 20.11.2012 колегія суддів зазначає, що неналежне виконання податкових зобов'язань контрагентами позивача тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цих осіб. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Враховуючи сукупність викладених обставин колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2014 року в адміністративній справі № 804/16906/13-а - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня складання в повному обсязі.

Повний текст ухвали складений 14 липня 2014 року.

Головуючий: О.В. Головко

Суддя: А.В. Суховаров

Суддя: Т.І. Ясенова