Ухвала суду № 39978643, 03.07.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

03 липня 2014 рокусправа № 811/3268/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Кругового О.О.

суддів: Уханенка С.А. Богданенка І.Ю.

за участю секретаря судового засідання: Сколишева О.О..

за участю

представника позивача: Кушнєрова О.Є.

представника відповідача: Данілова С.О..

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області

на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2013 року у справі №811/3268/13-а за позовом приватного підприємства "Спецмонтаж-98" до державної Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області про скасування податкового повідомлення-рішення,-

в с т а н о в и в :

15 жовтня 2013 року приватне підприємство "Спецмонтаж-98" звернулось до суду з адміністративним позовом, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Кіровоградської ОДПІ Кіровоградської області ДПС від 03.10.2013 року №0000942202.

Адміністративний позов обгрунтовано тим, що позивачем було правомірно сформовано податкову звітність з податку на додану вартість на підставі господарських операцій реальність здійснення яких, підтверджується документами первинного обліку у відповідності до вимог чинного законодавства.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2013 року адміністративний позов задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення у Кіровоградській області від 03.10.2013 р. №0000942202.

Не погодившись з рішенням суду Кіровоградська об'єднаної державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області, відповідач, звернулась з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні адміністративного позову.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що товариством з обмеженою відповідальністю позивачем було укладено правочини без наміру їх реального здійснення, що призвело до заниження позивачем заявлених до сплати грошових зобов'язань з податку на додану вартість. Вказане стало підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення - рішення, яке є правомірним та обґрунтованим, прийнятим у відповідності до вимог чинного податкового законодавства, та ґрунтується на висновках акту перевірки, якими встановлено порушення позивачем приписів чинного Податкового кодексу.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального права, надану правову оцінку досліджених судом доказів по справі, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 20.09.2013 р. посадовими особами Кіровоградської ОДПІ Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПП "Спецмонтаж-98" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ "Созидатель" за червень 2012 року, за результатами якої складено акт №71/11-23-22-02/35913800 від 23.09.2013 р..

Перевіркою встановлено наступні порушення:

В ході перевірки було встановлено взаємовідносини між ПП "Спецмонтаж-98" та ТОВ "Созидатель", які відповідно до ч. 1, 2 ст. 215 ч.5 ст. 203 Цивільного кодексу України є нікчемними в силу ст. 216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.;

п.198.2 п.198.3 п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №2755-VI, в результаті чого підприємством занижено суму податку на доадну вартість на загальну суму 18430 грн., в тому числі: за другий квартал 2012 р. в сумі 18430 грн..

На підставі висновків акту перервірки податковим органом прийнято податкове повідомлення - рішення № 0000942202 від 03.10.2013 р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на суму 18430 грн., та застосовано штрафні (фінансові) санкції 9215 грн..

Правомірність та обгрунтованість податкового повідомлення-рішення №0000942202 від 03.10.2013 р. є предметом спору переданого на вирішення суду.

Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що між позивачем та його контрагентом укладено договір, за наслідками якого сформовано податкову звітність з податку на додану вартість у відповідності до вимог чинного податкового законодавства. Укладений договір, на думку суду першої інстанції, носить реальний характер настання наслідків, ними обумовлених, що підтверджено документами первинного бухгалтерського обліку.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно із п. 198.1. ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) в необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, вказаними нормами права визначено підстави за яких платник податків має право на віднесення понесених витрат, у зв'язку з придбаванням товарів (робіт, послуг), до складу валових витрат та сплачених сум ПДВ, у вартості товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту підприємства. До таких підстав віднесено: наявність господарської операції, наслідок якої є поставка товару (робіт, послуг), понесення витрат, у зв'язку з господарською діяльністю платника, сплата (нарахування) податку на додану вартість у вартості товарів (робіт, послуг), факт понесення витрат та сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними первинними документами.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що у перевірений період позивач мав взаємовідносини з ТОВ «Созидатель», щодо виконання підрядницьких робіт з демонтажу споруд, ремонтних робіт офісного приміщення та монтажу систем вентиляції. Договори підряду укладалися в письмовій формі, копії яких долучені до матеріалів справи №15-2 від 04.05.2012 року (а.с.54-55), №16 від 04.06.2012 року (а.с.56), №17 від 11.06.2012 року (а.с.57).

На підтвердження реальності укладених угод позивачем до матеріалів справи надано документи, які підтверджують реальність господарських операцій по взаємовідносинах з ТОВ «Созидатель», а саме: довідки про вартість виконаних робіт щодо ремонту офісного приміщення (а.с.124), акт приймання-виконання робіт по ремонту офісного приміщення від 27.06.2012 року (а.с.125-129), акт приймання-передачі матеріалів від 06.06.2012 року (а.с.130). Факт оплати підтверджено копією банківської виписки (а.с.145), довідка на виконання демонтажних робіт (а.с.150-151), акт прийому виконаних робіт (а.с.152-156), довідкою щодо договірної ціни (а.с.157), довідкою щодо вартості монтажних робіт (а.с.176), актом прийому виконаних робіт (а.с.177-184), копією виписки з банківського рахунку в підтвердження оплати наданих послуг (а.с.186), копією податкової декларації з податку на додану вартість за ІІ квартал 2012 року (а.с.52-53).

Податковий кредит по взаємовідносинах з ТОВ «Созидатель» сформовано на підставі належним чином виписаних та оформлених податкових накладних, копії яких надані до матеріалів справи (а.с.137, 158, 185).

Досліджені вище документи відповідають вимогам чинного законодавства, та визнаються судом апеляційної інстанції як первинні з огляду на наступне.

Згідно з ч.1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

У відповідності до ч.2 ст.9 означеного Закону первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань платників здійснюється на підставі первинних документів, у яких міститься інформація саме про господарські операції (результати їх здійснення).

Надані позивачем для підтвердження реальності здійснення господарських операцій, первинні документи відображають зміст та обсяг укладених договорів, містять всі необхідні реквізити, та обов'язкові посвідчення, що вказує на безпідставність висновків податкового органу про неправомірне відображення позивачем сум податку на додану вартість у податковій звітності за вказаними господарськими операціями.

Таким чином, встановлені обставини справи свідчать про реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентом наслідком яких є поставка товару.

Відповідачем, на якого відповідно до ч.2 ст.71 КАС України покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого рішення, не доведено того, що сторонами укладено угоди не з метою реального настання правових наслідків, а з метою порушення публічного порядку.

Крім того, суд зазначає, що формування підприємством податкового кредиту не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, або припустився інших порушень при здійсненні господарської діяльності, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо включення сум податку, сплачених ним в ціні придбаних товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо правомірності віднесення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум ПДВ за рахунок договорів, укладених позивачем та його контрагентом, на підставі належним чином оформлених первинних документів, в тому числі податкових накладних, отриманих в ході реального здійснення господарської операції, що ґрунтується на вимогах податкового законодавства.

З огляду на викладені обставини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції в достатньому обсязі з'ясовано обставини справи та ухвалено законне і обґрунтоване рішення, у зв'язку з чим, підстав для скасування рішення суду, в межах доводів апеляційної скарги, не існує.

Керуючись ч.3 ст.160, ст.195, ст.196, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, ст.205, ст.206 КАС України суд, -

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області - залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2013 року у справі №811/3268/13-а - без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий: О.О. Круговий

Суддя: С.А. Уханенко

Суддя: І.Ю. Богданенко