Постанова № 39978615, 03.07.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

03 липня 2014 рокусправа № 804/12841/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Головко О.В.

суддів: Суховарова А.В. Ясенової Т.І.

за участю секретаря судового засідання: Троянова А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2013 року в адміністративній справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгове бюро «Інтеграція»

до Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

в с т а н о в и в :

ТОВ «Торгове бюро «Інтеграція» у вересні 2013 року звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0002882204, № 002872204, винесені Дніпропетровською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області 20 вересня 2013 року.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2013 року позов задоволено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити. Апеляційна скарга ґрунтується на тому, що судом першої інстанції не надано належної оцінки нормам чинного законодавства, що призвело до прийняття невірного рішення.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що Дніпропетровською ОДПІ Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області 09 вересня 2013 року було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Торгове бюро «Інтеграція» з питань дотримання вимог податкового законодавства України при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «ЮТС» за грудень 2012 року та січень 2013 року, їх реальності та повноти відображення в обліку, за результатами якої складено Акт № 119/22-04/38375429 від 09.09.2013.

На підставі висновків акту відповідачем 20 вересня 2013 року прийняті податкові повідомлення-рішення: № 0002872204, яким ТОВ «Торгове бюро «Інтеграція» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем на суму 357549,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 89387,25 грн.; № 0002882204, яким ТОВ «Торгове бюро «Інтеграція» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на суму 411880,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 102970,00 грн.

Підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень стали висновки, викладені в акті перевірки, згідно з якими угоди, укладені ТОВ «Торгове бюро «Інтеграція» з ТОВ «ЮТС», не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, в результаті чого підприємством у періоді, що перевірявся, занижено податок на прибуток у розмірі 357549,00 грн. та занижено податок на додану вартість на загальну суму 411880,00 грн.

Ухвалюючи оскаржуване рішення суд першої інстанції дійшов висновку про протиправність податкових повідомлень-рішень № 0002882204 та № 002872204, винесених Дніпропетровською ОДПІ Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області 20 вересня 2013 року, оскільки ТОВ «Торгове бюро «Інтеграція» підтвердив факт здійснення господарських операцій з ТОВ «ЮТС» належними та достатніми первинними документами бухгалтерського обліку.

Проте суд апеляційної інстанції знаходить необґрунтованими такі всинови суду першої інстанції та зазначає, що відповідно до пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Положеннями пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті та інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу, крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати операційної діяльності, зокрема, включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно з п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України).

Положеннями підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів (послуг) або дата отримання платником податку товарів (послуг), що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Положеннями пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів (послуг), на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 201.6, 201.10 ст. 201 ПК України).

Як вбачається з матеріалів справи між ТОВ «Торгове бюро «Інтеграція» та ТОВ «Юніверсал Трейд Стар» було укладено договір поставки № 11-1 від 01 листопада 2012 року, умови поставки - FCA (територія постачальника).

На виконання вказаного договору були виписані податкові та видаткові накладні, проте оплату товару не проведено, що підтверджується журналом-ордером та відомостями по рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками». Так, станом на грудень 2012 року кредиторська заборгованість становить 2261693,22 грн., станом на січень 2013 року - 4732969,64 грн.

З метою здійснення перевезення товару, поставленого ТОВ «Юніверсал Трейд Стар», позивачем у грудні 2012 року з ТОВ «ВІТАЛ-АВТО» було укладено договір надання транспортних послуг № 1015/03, на виконання якого були виписані ТТН. Проте жодних доказів оплати транспортних послуг позивачем не надано.

При цьому судом апеляційної інстанції встановлено, що у зв'язку з надходженням до податкового органу матеріалів, що свідчать про можливі порушення ТОВ «Юніверсал Трейд Стар» податкового, валютного та іншого законодавства, відповідачем було запропоновано ТОВ «Торгове бюро «Інтеграція» (лист № 11510/10/226 від 08.07.2013) надати пояснення та їх документальні підтвердження щодо взаємовідносин з ТОВ «Юніверсал Трейд Стар» у грудні 2012 року, січні 2013 року.

Проте позивачем до перевірки було надано лише видаткові та податкові накладні, які також було надано під час перевірки. При цьому жодних інших належних та достатніх первинних документів бухгалтерського обліку позивачем надано не було.

Щодо наданих позивачем до суду ТТН та сертифікатів відповідності, колегія суддів зазначає, що останні не підтверджують факту поставки товару, оскільки за приписами статті 44 Податкового кодексу України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Як встановлено судом апеляційної інстанції та не спростовано позивачем у справі, до перевірки, а також після її проведення, але до прийняття спірних ППР, позивачем не були надані вищезазначені первинні документи, що свідчить про їх відсутність в момент вчинення господарської операції.

Окрім того суд апеляційної інстанції зазначає, що сертифікати відповідності (якості) видаються безпосередньо виробником товару (продукції) на підтвердження відповідності продукції певним нормативним вимогам і стандартам якості. Такі документи не можуть вважатися первинними в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та бути підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій.

Позивач зазначив, що придбаний товар знаходить на складі підприємства, проте доказів оприбуткування ТМЦ на складі підприємством не надано.

Також перевіркою було встановлено розбіжність між сумою податкового кредиту, сформованого позивачем, з сумою податкових зобов'язань його контрагента, а саме: податкові зобов'язання ТОВ «Юніверсал Трейд Стар» за грудень 2012 року та січень 2013 року становлять 0,00 грн., а податковий кредит ТОВ «Торгове бюро «Інтеграція» - 283768,81 грн. та 128110,59 грн. відповідно.

При цьому згідно з висновками, викладеними в Акті ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова «Про результати проведення документальної невиїзної перевірки ТОВ «Юніверсал Трейд Стар» щодо документального підтвердження господарських відносин із ТОВ «СТВ-ХАРКІВ» та ТОВ Фірма «МАКСВЕЛ» за період грудень 2012 року та січень 2013 року, їх реальності та повноти відображення в обліку за період грудень 2012 року та січень 2013 року» № 430/2230/38280274 від 21.05.2013 у ТОВ «Юніверсал Трейд Стар» встановлено відсутність об'єктів оподаткування по операціях з придбання товарів (послуг) у підприємств-постачальників та по операціях з продажу цих товарів (послуг) підприємствам-покупцям, крім того встановлено відсутність підприємства за його місцезнаходженням.

Враховуючи сукупність викладених обставин колегія суддів доходить висновку про не підтвердження ТОВ «Торгове бюро «Інтеграція» факту здійснення господарських операцій з ТОВ «Юніверсал Трейд Стар», що в свою чергу свідчить про правомірність податкових повідомлень-рішень № 0002882204, № 002872204, винесених Дніпропетровською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області 20 вересня 2013 року.

Колегія суддів зазначає, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, судом порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому вбачаються підстави для скасування постанови та ухвалення нового судового рішення.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 202, 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області задовольнити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2013 року в адміністративній справі № 804/12841/13-а скасувати.

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгове бюро «Інтеграція» відмовити.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня складання в повному обсязі.

Повний текст постанови складений 08 липня 2014 року.

Головуючий: О.В. Головко

Суддя: А.В. Суховаров

Суддя: Т.І. Ясенова