Ухвала суду № 39978613, 27.05.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

27 травня 2014 рокусправа № 1170/2а-2457/12

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Сафронової С.В.

суддів: Поплавського В.Ю. Чепурнова Д.В.

за участю секретаря судового засідання: Спіречева Я.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2012 р. у справі № 1170/2а-2457/12 за позовом Приватного підприємства "Будреаль" до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

18.07.2012 року Приватне підприємство "Будреаль" звернулось до суду з адміністративним позовом в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення - Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекціії Кіровоградської області Державної податкової служби від 09 липня 2012 року № 0000530222 в частині визначенного до сплати грошового зобов'язання у сумі 212058,69 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у сумі 1,00 грн. В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що висновки податкового органу про те, що господарські правовідносини приватного підприємства "Будреаль" з Фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 мають протиправний характер, а правочини на підставі якого здійснювалися господарські операції є нікчемними, тобто такими, що укладені без наміру здійснення реальних господарський операцій, не відповідають фактичним обставинам справи та є лише припущенням особи, що проводила перевірку.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2012 р. у справі № 1170/2а-2457/12 адміністративний позов Приватного підприємства "Будреаль" - задоволено частково. Визнано протиправним та скасовати податкове повідомлення-рішення №0000530222 від 09 липня 2012 року, винесене Кіровоградською об'єднаною державною податковою інспекцією Кіровоградської області Державної податкової служби, яким Приватному підприємству «Будреаль» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 250 697,00 грн. основного платежу та 1,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій (штрафів), в частині збільшеної суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 212 058,39 грн. основного платежу. У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив скасувати оскаржувану постанову та відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог повністю.

Приватне підприємство "Будреаль" у письмових запереченнях на апеляційну скаргу просить оскаржувану постанову залишити без змін як законну та обґрунтовану, розгляд справи провести без участі уповноваженного представника.

Відповідач, належним чином повідомлений про день, місце і час розгляду апеляційної скарги, доказом чого є повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення, у судове засідання не прибув, про причини неприбуття не повідомив.

Відповідно до частини 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

У відповідності до статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції на підставі письмових доказів, що містяться в матеріалах справи, у період з 31.05.2012 р. по 21.06.2012 р. посадовими особами ДПС у Кіровоградській області спільно з посадовими особами Кіровоградської ОДПІ Кіровоградської області ДПС відповідно до наказів ДПС у Кіровоградській області №229 від 16.05.2012 р., №286 від 13.06.2012 р. та направлень №267, 268, 269, 270 від 31.05.2012 р. проведено планову виїзну перевірку Приватного підприємства «Будреаль» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 18.05.2009 р. по 31.03.2012 р., за результатами якої складено акт №57/22-60/36514174 від 25.06.2012 року, висновками якого, зокрема, є порушення ПП «Будреаль», на думку відповідача, п.3, п.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість на загальну суму 250 697,00 грн., в тому числі: за січень 2011 року на суму 36 544,00 грн.; за квітень 2011 року - 90 112,00 грн.; за травень 2011 року -124 041,00 грн. (а.с.11-33, Т.1).

На підставі Акту перевірки Кіровоградською ОДПІ Кіровоградської області ДПС винесено податкове повідомлення-рішення №0000530222 від 09.07.2012 р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 250 697,00 грн. основного платежу та нараховано 1,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) (а.с.34, Т.1).

Правомірність та обґрунтованість податкового повідомлення-рішення Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекціії Кіровоградської області Державної податкової служби є предметом спору, який передано на вирішення суду.

Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що податковим органом було проведено планову виїзну перевірку Приватного підприємства «Будреаль», в акті перевірки було здійснено безпідставні висновки стовно недійсності та нереальності угод укладених між Приватним підприємством «Будреаль» та Фізичною особою підприємцем ОСОБА_1, оскільки зазначені правочини не були визнані в судовому порядку недійсними, та не є нікчемними і в силу закону. Більш того, правовідносини між Приватним підприємством «Будреаль» та Фізичною особою підприємцем ОСОБА_1, підтверджені первинними документами, що відповідають вимогам чинного законодавства. А відтак, оскаржуване податкове повідомлення-рішення є незаконним та підлягає частковому скасуванню.

Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 21.02.2011 року позивачем до Кіровоградської ОДПІ подано податкову декларацію з податку на додану вартість за січень 2011 року, в якій задекларовано податковий кредит у розмірі 84 761,00 грн., до складу якого включено, зокрема, ПДВ у сумі 36 544,04 грн. за взаємовідносинами з Фізичною особою підприємцем, в тому числі: 4 465,88 грн. за податковою накладною №12 від 14.01.2012 р.; 5 666,66 грн. за податковою накладною №14 від 17.01.2011 р.; 18 279,91 грн. за податковою накладною №17 від 18.01.2011 р.; 8 131,58 грн. за податковою накладною № 19 від 19.01.2012 р. (а.с.72-77, 84-89, 252-253, Т.1).

Кіровоградська ОДПІ Кіровоградської області ДПС вважає, що податкові накладні №12 від 14.01.2011 р., №14 від 17.01.2012 р., №17 від 18.01.2011 р. та №19 від 19.01.2011 р. видані Фізичній особі підприємцю ОСОБА_1 за господарським операціями, які не носили реального характеру та не відбулися в об'єктивній дійсності.

Зазначені податкові накладні отримані Приватним підприємством «Будреаль» від Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 за господарськими операціями з поставки будівельних матеріалів згідно договору №1/03/01/10 від 03.01.2010 року (а.с.71, Т1.).

Зі змісту видаткових накладних №АС-000012 від 14.01.2011 р., №АС-000014 від 17.01.2011 р., №АС-000017 від 18.01.2011 р. та №АС-000019 від 19.01.2012 р. встановлено, що Фізична особа підприємець ОСОБА_1 поставило Приватному підприємству ПП «Будреаль» будівельні матеріали на загальну суму 219264,24 грн., в тому числі ПДВ в сумі 36 544,03 грн. (а.с.44-48, Т.2).

Оплату вартості виконаних робіт позивачем здійснено у безготівковому порядку, що підтверджується виписками за особовим рахунком ПП «Будреаль»(а.с.79-82, Т.1, 176-178, Т.2).

Відповідно до п.3.1 договору №1/03/01/10 від 03.01.2010 року постачання здійснюється транспортом постачальника.

Суд апеляційної інстанції не погоджується з такими висновками Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекціії Кіровоградської області Державної податкової служби з огляду на таке.

Згідно із п. 198.1. ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) в необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного фінансового лізингу.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.198.2 ст.198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

У відповідності ж з п.198.6 ст.198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, наведеними нормами матеріального права, визначено підстави для формування платником податків податкового кредиту з податку на додану вартість і до таких підстав віднесено: наявність господарської операції, сплата податку на додану вартість у вартості товарів (робіт, послуг), факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними, використання придбаних товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що 01 січня 2010 року між Приватним підприємством «Будреаль» та Фізичною особою підприємцем ОСОБА_1, було укладено договір поставки №1/03/01/10, згідно якого Фізична особа підприємець ОСОБА_1, як постачальник, зобов'язується постачати товар у власність, визначених даним договором, матеріали в асортименті, надалі іменований товар, а Приватне підприємство «Будреаль», як покупець, зобов'язується прийняти вказаний товар та сплатити за нього на умовах Договору. (т.1 а.с.71).

З огляду на акт перевірки, судом апеляційної інстанції встановлено, що податковою службою фактично не досліджувалась реальність господарських операцій, за наслідками яких позивачем визначено податкові зобов'язання з ПДВ, а підставою для донарахування спірних податкових зобов'язань стали висновки ДПІ про відсутність факту реального настання наслідків укладеного договору, ним обумовлених, які зроблено лише з огляду на аналіз фінансово-господарської діяльності контрагента позивача.

Враховуючи такі обставини, суд першої інстанції обґрунтовано, враховуючи принцип адміністративного судочинства - офіційне з'ясування обставин справи, встановив суть, зміст та обсяг господарських операцій, які мали місце між позивачем та Фізичною особою підприємцем ОСОБА_1

Посилання відповідача на відсутність реальності здійснення господарських операцій між позивачем та Фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 з огляду на відсутність товарно-транспортних накладних, що підтверджували б факт передачі товару, суд апеляційної інстанції вважає безпідставними з огляду на таке.

Як вбачається з договору №1/03/01/10 від 03.01.2010 р. постачання здійснюється транспортом Постачальника (Фізичною особою підприємцем ОСОБА_1) (п.3.1. Договору). Таким чином товарно-транспорті накладні повинні міститися у Постачальника, так само як і обов'язок зберігання покладено само на останнього, таким чином позивач не може нести відповідальність за невиконання або неналежне виконання контрагентом вимог законодавства якщо такі мають місце.

З огляду на викладене суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо правомірності віднесення позивачем до складу податкового кредиту відповідні суми ПДВ за правочином, укладеним з Фізичною особою підприємцем ОСОБА_1, на підставі належним чином оформлених первинних документів, в тому числі податкових накладних, отриманих в ході реального здійснення господарської операції, що ґрунтується на вимогах податкового законодавства.

Отже, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, прийнятою на підставі повно та всебічно досліджених обставин справи, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому підстав для зміни або скасування постанови в межах доводів апеляційної скарги не існує.

Керуючись ч.3 ст.160, ст.195, ст.196, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, ст.205, ст.206 КАС України суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекціії Кіровоградської області Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2012 р. у справі № 1170/2а-2457/12 - залишити без змін.

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення її тексту у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: С.В. Сафронова

Суддя: В.Ю. Поплавський

Суддя: Д.В. Чепурнов