Ухвала суду № 39978589, 10.07.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

10 липня 2014 року

справа № 808/5889/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Кругового О.О.

суддів: Богданенка І.Ю. Дадим Ю.М.

за участю секретаря судового засідання: Сколишева О.О..

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Комунарському районі м.Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 19 листопада 2013 року у справі №808/5889/13-а за позовом приватного підприємства «Наукове промислово-комерційне підприємство «ТАТА» до Державної податкової інспекції у Комунарському районі м.Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області про скасування податкових повідомлень - рішень,-

в с т а н о в и в :

27 червня 2013 року приватне підприємство «Наукове промислово-комерційне об’єднання «ТАТА» звернулось до суду з адміністративним позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення – рішення від 30 травня 2013 року №0000072214, видане ДПІ у Комунарському районі Запорізької області відносно ПП «НПКО «ТАТА»; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення – рішення від 30 травня 2013 року №0000062214, видане ДПІ в Комунарському районі Запорізької області відносно ПП «НПКО «ТАТА».

Адміністративний позов обґрунтовано тим, що позивачем було правомірно сформовано податкову звітність з податку на прибуток приватних підприємств та податку на додану вартість на підставі господарських операцій реальність здійснення яких, підтверджується документами первинного обліку у відповідності до вимог чинного законодавства.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 19 листопада 2013 року адміністративний позов задоволено, визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення – рішення від 30.05.2013 р. №0000072214 та №0000062214, видані Державною податковою інспекцією у Комунарському районі м.Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби.

Не погодившись з рішенням суду Державної податкової інспекції у Комунарському районі м.Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області, відповідач, звернулась з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції вимог норм матеріального та процесуального права просить оскаржувану постанову суду скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що позивачем було укладено правочини без наміру їх реального здійснення, що призвело до заниження позивачем заявлених до сплати грошових зобов’язань з податку на прибуток та з податку на додану вартість. Вказане стало підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень рішень, які є правомірними та обґрунтованими, прийнятими у відповідності до вимог чинного податкового законодавства, та ґрунтуються на висновках акту перевірки, яким встановлено порушення позивачем приписів чинного Податкового кодексу.

Сторони, які були належним чином повідомлені про час та місце проведення розгляду справи, в судове засідання не з'явились, у зв'язку з чим відповідно до ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового процесу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального права, надану правову оцінку досліджених судом доказів по справі, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що у період з 19.04.2013 р. по 25.04.2013 р. посадовими особами ДПІ в Комунарському районі Запорізької області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПП «НПКО «ТАТА» з питань своєчасності, достовірності та повноти нарахування та сплати податку на прибуток та податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських відносин з ПП «Ривал» за період з 01.04.2012 р. по 30.09.2012 р., за результатами якої складено акт №723/2214/19264196 від 08 травня 2013 р.

Перевіркою встановлено порушення ПП «НПКО «ТАТА»:

пп.138.1.1 п.138.1, п.138.2, п.138.8 ст. 138 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №2755-VI зі змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на прибуток, що підлягає сплаті до бюджету, на загальну суму 81885 грн., у т.ч.:

за півріччя 2012 року в сумі 51234 грн.;

за три квартали 2012 року в сумі 81885 грн.

пп.14.1.181, п.14.1, п.198.1 п.198.3, п.198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №2755-VI, в результаті чого завищено залишок від’ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного звітного податкового періоду, на суму 120320 грн., у т.ч.:

за вересень 2012 на суму ПДВ 120320 грн..

На підставі акту перевірки податковим органом прийнято податкові повідомлення – рішення:

№0000062214 від 30.05.2013 р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов’язання з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем на суму 67032 грн., та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 16758 грн..

№0000072214 від 30.05.2013 р., яким позивачу зменшено розмір від’ємного значення суми податку на додану вартість на суму 12030 грн..

Правомірність та обґрунтованість податкових повідомлень – рішень №0000062214 та №0000072214 від 30.05.2013 р. є предметом спору переданого на вирішення суду.

Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що між позивачем та його контрагентами укладено договори, за наслідками яких сформовано податкову звітність з податку на прибуток та податку на додану вартість у відповідності до вимог чинного податкового законодавства. Укладені договори, на думку суду першої інстанції, носять реальний характер настання наслідків, ними обумовлених, що підтверджено документами первинного бухгалтерського обліку.

Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до пп.14.1.27 п.14.1 ст.14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно із п.138.2 ст.138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Витрати, що не враховуються при визначені оподатковуваного прибутку, визначені ст.139 ПК України.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.198.2 ст.198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

У відповідності ж з п.198.6 ст.198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

За правилами п.200.1 ст.200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п.200.3 ст.200).

Таким чином, наведеними нормами матеріального права, визначено підстави для формування платником податків податкового кредиту з податку на додану вартість і до таких підстав віднесено: наявність господарської операції, сплата податку на додану вартість у вартості товарів (робіт, послуг), факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними, використання придбаних товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що 10 квітня 2012 року між Приватним підприємством «Наукове промислово-комерційне підприємство «ТАТА» (покупець) та Приватним підприємством «Ривал» (постачальник) укладено договір поставки № 49. Відповідно до якого постачальник зобов'язується продати (передати у власність) покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти й оплатити товар, загальна кількість, часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура), одиниця виміру, ціна за одиницю виміру та загальна ціна якого визначається сторонами у видатковій накладній, що є невід'ємним додатком до Договору.

Умовами Договору, також, передбачено, що розрахунки за договором здійснюються шляхом безготівкового перерахування вартості товару, в тому числі відшкодування вартості транспортних витрат постачальника (у разі поставки товару транспортом постачальника) здійснюються в безготівковому порядку протягом 60 банківських днів від дати отримання товару покупцем (дати вказаної у накладній).

Фактичне виконання умов договору підтверджується:

податковими накладними: № 12 від 10 квітня 2012 року (рукавний фільтр з механічною регенерацією Ф-60) на загальну суму 302 400,00 гривень, у тому числі податок на додану вартість 50 400,00 гривень; № 5 від 08 травня 2012 року (вуглецьмісткий матеріал) на загальну суму 53 280,00 гривень, у тому числі податок на додану вартість 8 880,00 гривень; № 6 від 08 травня 2012 року (вуглецьмісткий матеріал) на загальну суму 53 280,00 гривень, у тому числі податок на додану вартість 8 880,00 гривень; № 7 від 14 травня 2012 року (вуглець місткий матеріал) на загальну суму 106 560,00 гривень, у тому числі податок на додану вартість 17 760,00 гривень; № 3 від 14 червня 2012 року (вуглецьмісткий матеріал та плавиковий шпат) на загальну суму 99 840,00 гривень, у тому числі податок на додану вартість 16 640,00 гривень; № 2 від 13 червня 2012 року (вуглецьмісткий матеріал) на загальну суму 106 560,00 грн., у тому числі податок на додану вартість 17 760,00 грн.

видатковими накладними: № 0410/03 від 10 квітня 2012 року на загальну суму 302 400,00 гривень, у тому числі податок на додану вартість 50 400,00 гривень; № 0508/01 від 08 травня 2012 року на загальну суму 53 280,00 гривень, у тому числі податок на додану вартість 8 880,00 гривень; № 0508/02 від 08 травня 2012 року на загальну суму 53 280,00 гривень, у тому числі податок на додану вартість 8 880,00 гривень; № 0514/01 від 14 травня 2012 року на загальну суму 106 560,00 гривень, у тому числі податок на додану вартість 17 760,00 гривень; № 0614/01 від 14 червня 2012 року на загальну суму 99 840,00 гривень, у тому числі податок на додану вартість 16 640,00 гривень; № 0613/01 від 13 червня 2012 року на загальну суму 106 560,00 гривень, у тому числі податок на додану вартість 17 760,00 гривень.

На оплату товару посталеного відповідно до Договору позивачем до суду надано рахунки: № 1004/2 від 10 квітня 2012 року на загальну суму 302 400,00 гривень, у тому числі податок на додану вартість 50 400,00 гривень; № 0805 від 08 травня 2012 року на загальну суму 213 120,00 гривень, у тому числі податок на додану вартість 35 520,00 гривень; № 1306 від 13 червня 2012 року на загальну суму 206 400,00 гривень, у тому числі податок на додану вартість 34 400,00 гривень.

Розрахунки між позивачем та ПП «Ривал» здійснювались у безготівковій формі, про що свідчать платіжні доручення: № 867 від 07 травня 2012 року на суму 40 000,00 гривень, № 817 від 25 квітня 2012 року на суму 20 000,00 гривень, № 756 від 13 квітня 2012 року на суму 30 000,00 гривень, № 736 від 11 квітня 2012 року на суму 30 000,00 гривень, № 726 від 10 квітня 2012 року на суму 24 192,00 гривень, № 844 від 28 квітня 2012 року на суму 50 000,00 гривень, № 767 від 17 квітня 2012 року на суму 25 000,00 гривень, № 748 від 12 квітня 2012 року на суму 14 400,00 гривень, № 731 від 10 квітня 2012 року на суму 68 808,00 гривень, № 1057 від 11 червня 2012 року на суму 25 000,00 гривень, № 1026 від 06 червня 2012 року на суму 15 000,00 гривень, № 1007 від 31 травня 2012 року на суму 20 000,00 гривень, № 983 від 29 травня 2012 року на суму 20 000,00 гривень, № 931 від 21 травня 2012 року на суму 16 070,40 гривень, № 875 від 08 травня 2012 року на суму 10 000,00 гривень, № 1036 від 07 червня 2012 року на суму 10 000,00 гривень, № 1022 від 05 червня 2012 року на суму 20 000,00 гривень, № 997 від 30 травня 2012 року на суму 20 000,00 гривень, № 945 від 22 травня 2012 року на суму 10 000,00 гривень, № 902 від 16 травня 2012 року на суму 30 000,00 гривень, № 874 від 08 травня 2012 року на суму 17 049,60 гривень, № 1326 від 02 серпня 2012 року на суму 27 000,00 гривень, № 1292 від 27 липня 2012 року на суму 10 000,00 гривень, № 1179 від 07 липня 2012 року на суму 10 000,00 гривень, № 1167 від 05 липня 2012 року на суму 10 000,00 гривень, № 1098 від 19 червня 2012 року на суму 16 512,00 гривень, № 1308 від 31 липня 2012 року на суму 20 000,00 гривень, № 1243 від 20 липня 2012 року на суму № 16 000,00 гривень, № 1176 від 06 липня 2012 року на суму 15 000,00 гривень, № 1140 від 02 липня 2012 року на суму 81 888,00 гривень.

Поставка товару здійснювалась із залучення відповідних транспортних засобів про що свідчать Товарно-транспортні накладні: № 874772 від 10 квітня 2012 року, № 874947 від 08 травня 2012 року, № 874775 від 14 травня 2012 року, № 874932 від 13 червня 2012 року, № 874933 від 14 червня 2012 року.

Товар отриманий Приватним підприємством «Наукове промислово-комерційне підприємство «ТАТА» у Приватного підприємства «Ривал» реалізовано Товариству з обмеженою відповідальністю «Завод сталевої дробі» та Державному підприємству «Завод ім. Малишева». що підтверджується договорами поставки, накладними, платіжними дорученнями.

Досліджені вище документи відповідають вимогам чинного законодавства, та визнаються судом апеляційної інстанції як первинні з огляду на наступне.

Згідно з ч.1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

У відповідності до ч.2 ст.9 означеного Закону первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань платників здійснюється на підставі первинних документів, у яких міститься інформація саме про господарські операції (результати їх здійснення).

Надані позивачем для підтвердження реальності здійснення господарських операцій, первинні документи відображають зміст та обсяг укладених договорів, містять всі необхідні реквізити, та обов’язкові посвідчення, що вказує на безпідставність висновків податкового органу про неправомірне відображення позивачем сум податку на додану вартість та податку на прибуток у податковій звітності за вказаними господарськими операціями.

Відповідачем, на якого відповідно до ч.2 ст.71 КАС України покладено обов’язок щодо доказування правомірності прийнятого рішення, не доведено того, що сторонами укладено угоди не з метою реального настання правових наслідків, а з метою порушення публічного порядку.

Таким чином, встановлені обставини справи свідчать про реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентами наслідком яких є поставка та придбання товару.

Крім того, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції щодо безпідставності посилань податкового органу при обґрунтування порушень позивачем податкового законодавства на матеріали перевірки його контрагентів з огляду на наступне.

Формування підприємством податкового кредиту не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, або припустився інших порушень при здійсненні господарської діяльності, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо включення сум податку, сплачених ним в ціні придбаних товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. (вказана позиція висвітлена в рішенні Європейського суду з прав людини від 22 січня 2009 року у справі «Булвес» АД проти Болгарії (заява №3991/03))

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо правомірності віднесення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум ПДВ, а також правомірності формування податку на прибуток за рахунок договорів, укладених позивачем та його контрагентами, на підставі належним чином оформлених первинних документів, в тому числі податкових накладних, отриманих в ході реального здійснення господарської операції, що ґрунтується на вимогах податкового законодавства.

З огляду на викладені обставини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції в достатньому обсязі з’ясовано обставини справи та ухвалено законне і обґрунтоване рішення, у зв’язку з чим, підстав для скасування рішення суду, в межах доводів апеляційної скарги, не існує.

Керуючись ст.195, ст.196, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, ст.205, ст.206 КАС України суд, -

у х в а л и в :

Апеляційна скарга Державної податкової інспекції у Комунарському районі м.Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області – залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 19 листопада 2013 року у справі №808/5889/13-а – без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий: О.О. Круговий

Суддя: І.Ю. Богданенко

Суддя: Ю.М. Дадим