Ухвала суду № 39978581, 03.07.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

03 липня 2014 рокусправа № 804/9062/13-а Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Кругового О.О.

суддів: Богданенка І.Ю. Уханенка С.А.

за участю секретаря судового засідання: Сколишева О.О..

за участю

представника позивача: Кнір К.В..

представника відповідача: Чохелі Т.Р..

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства «Плазматекс»

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2013 року у справі №804/9062-13-а за позовом приватного акціонерного товариства «Плазматекс» до державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

в с т а н о в и в:

05 липня 2013 року приватне акціонерне товариство «Плазматекс» звернулось до суду з адміністративним позовом, в якому просило визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000232204 від 26.02.2013 р.

Адміністративний позов обґрунтовано тим, що позивачем було надано до перевірки документи первинного бухгалтерського обліку на підтвердження господарських відносин з контрагентами позивача, однак їх не було враховано під час проведення перевірки, у зв'язку з чим, позивачем було направлено на адресу податкового органу вказані документи поштовим відправленням. Однак, в порушення вимог закону, податковим органом не було враховано отримані від позивача документи та прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, яке підлягає скасуванню як таке, що порушує права та законні інтереси позивача.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2013 року у справі №804/9062/13-а у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду приватне акціонерне товариство «Плазматекс», позивач, звернулось до суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції вимог норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувану постанову суду та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.

Апеляційна скарга обґрунтована доводами адміністративного позову.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального права, надану правову оцінку досліджених судом доказів по справі, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що у період з 28.11.2012 р. по 29.11.2012 р. посадовими особами ДПІ у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку фінансово-господарської діяльності з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість ПрАТ «Плазматекс» під час здійснення взаємовідносин з ТОВ «ВК «Віконні Системи» за період грудень 2011 року ВАТ «Завод «Дніпропрес» за період липень 2012 року, за результатами якої складено акт №3797/224/32616473.

Документальною позаплановою невиїзною перевіркою встановлено:

порушення п.198, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1 ст.201 Податкового Кодексу України від 02.12.10 за №2755-VI (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість у липні 2012 року на суму 310288,9 грн..

не підтверджено реальність здійснення господарських відносин із ВАТ «Завод «Дніпропрес», їх вид, обсяг, якість та розрахунки, а саме встановлено відсутність об'єктів оподаткування та неможливість реального здійснення платником податків операцій ПрАТ «Плазматекс» - по ланцюгу з ВАТ «Завод «Дніпропрес».

На підставі акту перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №0000232204 від 26 лютого 2013 року, яким визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) всього на суму 387861,25 грн., в т.ч. за основним платежем з податку на додану вартість на суму 310289 грн. та за штрафними фінансовими санкціями (штрафами) на суму 77572,25 грн..

Не погодившись з податковим повідомленням-рішенням позивач оскаржив його в адміністративному порядку, шляхом подання первинної скарги до ДПС у Дніпропетровській області, яку за наслідками розгляду залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення без змін.

Не погодившись з рішенням контролюючого оргвну позивач звернувся із повторною скаргою на податкове повідомлення-рішення, вказану скаргу також було залишено без задоволення, а рішення податкового органу - без змін.

Правомірність та обгрунтованість податкового повідомлення - рішення №0000232204 від 26 лютого 2013 року є предметом спору переданого на вирішення суду.

Вирішуючи спір між сторонами та відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що позивачем направлено копії документів на підтвердження здійснення господарських операцій з його контрагентам після законічення перевірки та після прийняття податкового повідомлення-рішення за результатами проведеної перевірки, тобто, після спливу визначеного законом строку на їх подання. Отже, податковим органом було правомірно прийнято податкове повідомлення- рішення на підставі висновків акта перервіки про відсутність документального підтвердження укладених позивачем правочинів.

Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно із п. 198.1. ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) в необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного фінансового лізингу.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.198.2 ст.198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

У відповідності ж з п.198.6 ст.198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, наведеними нормами матеріального права, визначено підстави для формування платником податків податкового кредиту з податку на додану вартість і до таких підстав віднесено: наявність господарської операції, сплата податку на додану вартість у вартості товарів (робіт, послуг), факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними, використання придбаних товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Як вбачається зі змісту акту перевірки позивачем до податкового орагу під час проведення перевірки не було надано документів первинного бухгалтерського обліку на підтвердження господарських правовідносин, що мали місце у перевіряємий період. Крім того, матеріали справи не містять інформації, що свідчила б про надання позивачем заперечень на акт перевірки з мотивів невідображення у ньому відповідних документів первинного обліку.

У зв'язку з зазначеним, суд акпеляційної інстанції не приймає доводи позивача стосовно факту надання до перевірки на підтвердження правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість, акти виконаних робіт, які не було відображено в акті перевірки перевіряючим органом.

Так, згідно п.44.7 ст. 44 Податкового кодексу України, у разі якщо посадова особа контролюючого органу, яка здійснює перевірку, відмовилася з будь'яких причин від врахування документів, наданих платником податків під час проведення перевірки, платник податків має право до закінчення перевірки надіслати листом з повідомленням про вручення та з описом вкладеного або надати безпосередньо до контролюючого органу, який призначив перевірку, копії таких документів (засвідчені печаткою пллатника податків (за наявності печатки) та підписом платника податків - фізичної особи або посадової особи платника податків - юридичної особи).

Також, зазначеною нормою права встановлено терміни подання таких документів, а саме протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта перевірки платник податків має право надати до контролюючого органу, що призначив перевірку, документи, визначені в акті перевірки як відсутні. У разі якщо надіслані у передбаченому абзацом першим цього пункту порядку документи надійшли до контролюючого органу після завершення перевірки або у разі надання таких документів відповідно до абзацу другого цього пункту, контролюючий орган має право не приймати рішення за результатами проведеної перевірки та призначити позапланову документальну перевірку такого платника податків.

Згідно приписів п. 44.6 ст. 44 Податкового кодексу України, якщо платник податків після закінчення перевірки та до приняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджеють показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час проведення перевірки, такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

У разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому п. 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовими особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів чи іншого вилучення таким правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відстуні у платника податків на час складання такої звітності.

Як вбачається з матеріалів справи , копії спріних податкових накладних, які не були враховані в акті перевірки, було направлено позивачем на адресу податкового органу цінним листом 20.05.2013 року, тобто після спливу строку, визначеного законодавцем на надання документів, що не були враховані з будь - яких підстав під час проведення перевірки та прийняття рішення за результатами такої перевірки.

Отже, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що оскілдьки позивачем було направлено копії документів вже після спливу визначеного законом строку, то податкове повідомлення-рішщення №0000232204 від 26 лютого 2013 року є прийнятим у відповідності до вимог норм чинного податкового за конодавства та підстави для його скасування відстуні.

З огляду на викладені обставини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції в достатньому обсязі з'ясовано обставини справи та ухвалено законне і обґрунтоване рішення, у зв'язку з чим підстав для скасування рішення суду, в межах доводів апеляційної скарги, не існує.

Керуючись ч.3 ст.160, ст.195, ст.196, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, ст.205, ст.206 КАС України суд, -

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства «Плазматекс» - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2013 року у справі №804/9062/13-а - без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий: О.О. Круговий

Суддя: І.Ю. Богданенко

Суддя: С.А. Уханенко