Постанова № 39978268, 31.07.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

31 липня 2014 року 08:45 № 826/9166/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Скочок Т.О., при секретарі Новик В.М., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_1до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києвіпровизнання протиправними та скасування рішень, -

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулась фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (надалі - позивач або ФОП ОСОБА_1) з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (надалі - відповідач або ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві), в якому просить:

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 12.06.2014 року №00005917.01 та № 00005817.01;

- визнати протиправними та скасувати вимогу ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві про сплату боргу (недоїмки) № Ф7У від 12.06.2014 року та рішення ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 12.06.2014 року № 9126551708 про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.07.2014 року відкрито провадження у справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду у судовому засіданні на 17.07.2014 року.

В обґрунтування заявлених позовних вимог представник позивача зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення, податкова вимога та рішення про застосування штрафних санкцій підлягають скасуванню, оскільки ФОП ОСОБА_1 не порушувала вимог п.177.2. ст.177, п.187.1. ст.187, п.198.2., п.198.3., п.198.6. ст.198, п.201.1. ст.201 Податкового кодексу України та п.2 ст.6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», що підтверджується належним чином оформленими первинними документами по взаємовідносинам з контрагентами, які були надані податковому органу та засвідчують належне виконання позивачем вимог податкового законодавства України в частині підтвердження права на податковий кредит та формування валових витрат по взаємовідносинам з контрагентами, а також, відповідно, спростовують висновки відповідача щодо заниження загального доходу і несплату єдиного внеску.

У судове засідання 17.07.2014 року з'явилися представники сторін.

Представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд задовольнити їх з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача подав суду письмові заперечення, в яких зазначив про законність та обґрунтованість прийнятих ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві оскаржуваних рішень з підстав встановлення під час перевірки позивача факту здійснення операцій з суб'єктами, які мають ознаки фіктивності, що за правилами діючого податкового законодавства позбавляє платника податків права на формування валових витрат та податкового кредиту.

Суд у судовому засіданні 17.07.2014 року за згодою сторін на підставі ч.4 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України, враховуючи відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, ухвалив про перехід до розгляду справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши наявні в матеріалах справи документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає про наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві проведена документальна планова виїзна перевірка позивача щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2013 року по 31.12.2013 року, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 року по 31.12.2013 року.

За результатами перевірки позивача, відповідачем було складено акт від 03.06.2014 року № 1267/26-55-17-01-0984200984, яким зафіксовані виявлені під час перевірки порушення позивачем норм податкового законодавства України, а саме:

п.177.2. ст.177 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на доходи фізичних осіб за 2013 рік в сумі 45424,41 грн.;

п.187.1. ст.187, п.198.2., п.198.3., п.198.6. ст.198, п.201.1. ст.201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті в бюджет за 2013 рік в бюджет в сумі 56004,21 грн.;

п.2 ст.6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», в результаті чого донараховано єдиного внеску за 2013 рік н суму 41546,87 грн.

Вищезазначені порушення обґрунтовані з боку відповідача наступним.

Перевіркою щодо наявності фактів здійснення позивачем операцій з суб'єктами, які мають ознаки фіктивності, припинили свою діяльність на підставі рішення суду або щодо яких установчі документи, свідоцтво про державну реєстрацію, договори, первинні чи інші документи визнано судом недійсними тощо, виявлено взаємовідносини з підприємствами, що мають ознаки фіктивності, а саме: ТОВ «Епро-Дівайс», ТОВ «Прома Трейд Лайн», ТОВ «Г.Н.Т. Трейд Ліга».

Так, згідно акту від 23.05.2013 року № 41/22-00/37896740 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Епро-Дівайс» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за жовтень-грудень 2012 року та січень-квітень 2013 року встановлено, що у підприємства відсутні власні чи орендовані складські приміщення, відсутня інформація щодо наявності основних фондів, трудових та технічних ресурсів для здійснення господарської діяльності, стан платника податку - « 3» - прийнято рішення про припинення. Отже, правочини між ТОВ «Епро-Дівайс» та контрагентами за січень-квітень 2013 року здійснені без мети настання реальних наслідків. Господарські операції між ТОВ «Епро-Дівайс» та контрагентами-постачальниками та покупцями не підтверджуються, виходячи з реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, засобів для транспортування та іншого майна, які необхідні для здійснення господарських операцій у зазначених обсягах, що свідчить про відсутність необхідних умов для реального настання результатів відповідної господарської діяльності.

Відповідно до актів про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Прома Трейд Лайн» від 27.12.2013 року № 2101/26-57-22-01-07/38801508 та від 05.02.2014 року № 139/26-57-22-01-10/38801508 встановлена відсутність підприємства за юридичною, фактичною чи за адресою розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку, як наслідок підприємством до перевірки не надано первинних бухгалтерських та податкових документів, а проведені заходи щодо наявності здійснення фінансово-господарської діяльності ТОВ «Прома Трейд Лайн» та його постачальників не підтверджують фактичного постачання товарів та послуг на адресу ТОВ «Прома Трейд Лайн», що свідчить про відсутність взаєморозрахунків ТОВ «Прома Трейд Лайн» з його постачальниками, а тому підтвердження факту наявності фактичного руху активів відсутнє. Таким чином, у ТОВ «Прома Трейд Лайн» відсутні об'єкти оподаткування.

Згідно акту від 12.11.2013 року № 2245/26-55-22-08/38605430 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Г.Н.Т. Трейд Ліга» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період 01.07.2013 року по 30.10.2013 року встановлено, що до перевірки підприємством не надано первинних бухгалтерських та податкових документів, а проведені заходи щодо наявності здійснення фінансово-господарської діяльності ТОВ «Г.Н.Т. Трейд Ліга» та його постачальників не підтверджують фактичного постачання товарів та послуг на адресу ТОВ «Г.Н.Т. Трейд Ліга», що свідчить про відсутність взаєморозрахунків ТОВ «Г.Н.Т. Трейд Ліга» з його постачальниками, а тому підтвердження факту наявності фактичного руху активів відсутнє. Таким чином, у ТОВ «Г.Н.Т. Трейд Ліга» відсутні об'єкти оподаткування, а, отже, вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій з надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, які не мають реального товарного характеру.

Таким чином, контролюючим органом зроблено висновки, що зазначені матеріали перевірок контрагентів позивача свідчать про порушення підприємствами ч.1 ст.203, 215, 228, 662, 655, 656 Цивільного кодексу України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (ч.5 ст.203 ЦК України) по правочинах, здійснених по ланцюгу з контрагентами, у тому числі позивачем.

Надавши оцінку викладеному, відповідач дійшов висновку, що позивачем безпідставно віднесено до складу валових витрат та податкового кредиту витрати та суми ПДВ з придбання товарно-матеріальних цінностей у підприємств-постачальників - ТОВ «Епро-Дівайс», ТОВ «Прома Трейд Лайн», ТОВ «Г.Н.Т. Трейд Ліга», - по яким, зважаючи на викладене вище, не встановлено здійснення господарських операцій, а, отже, складені по таким операціям первинні документи не можуть бути прийняті до уваги як первинні документи, які підтверджують правомірність формування позивачем податкового кредиту та валових витрат.

Крім того, зважаючи на зменшення понесених позивачем витрат по нереальним господарських операціям з вищезазначеними контрагентами, відповідачем за результатами перевірки збільшено суму чистого оподатковуваного доходу, в результаті чого відповідачем донараховано позивачу єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

У зв'язку з виявленими порушеннями та на підставі акта перевірки позивача від 03.06.2014 року № 1267/26-55-17-01-0984200984 відповідачем прийняті оскаржувані рішення:

податкове повідомлення-рішення від 12.06.2014 року № 0005917.01, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 56004,21 грн. і застосовані штрафні (фінансові) санкції в сумі 14001,14 грн.;

податкове повідомлення-рішення від 12.06.2014 року № 0005817.01, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 45424,41 грн. і застосовані штрафні (фінансові) санкції в сумі 11356,10 грн.;

рішення від 12.06.2014 року № 9126551708, яким позивачу донараховано 41546,87 грн. єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування і застосовані штрафні (фінансові) санкції в сумі 2077,34 грн.;

вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 12.06.2014 року № Ф7У, якою зобов'язано сплатити недоїмку зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в розмірі 41546,87 грн.

Відповідно до п.56.1. ст.56 Податкового кодексу України, рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Вважаючи оскаржувані рішення ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві протиправними, а, відтак, такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся з позовом до суду.

Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України (надалі - Кодекс), який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно п.177.1., п.177.2. ст.177 Кодексу, доходи фізичних осіб-підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в п.167.1 ст.167 цього Кодексу.

Об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи-підприємця.

Відповідно до пп.14.1.27. п.14.1. ст.14 Кодексу, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно пп.139.1.9. п.139.1. ст.139 Кодексу, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та нарахування податку.

Відповідно до пп.14.1.181. п.14.1.ст.14 Кодексу, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно пп. «а» п.198.1, п.198.2., абз.1 п.198.3. ст.198 Кодексу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, крім іншого, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредит виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6. ст.198 Кодексу, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п.201.1. ст.201 Кодексу, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів:

а) у паперовому вигляді;

б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

и) вид цивільно-правового договору;

і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Приписами п.201.4 ст.201 Кодексу передбачено, що податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Контролюючі органи за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу (п. 201.6 ст. 201 Кодексу).

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань (п. 201.7 ст. 201 Кодексу).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу (п. 201.8 ст. 201 Кодексу).

Відповідно до п.201.10. ст.201 Кодексу, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При цьому, форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (п. 201.2 ст. 201 Кодексу).

Так, наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 року № 1379 на виконання положень ст.201 Кодексу затверджено Порядок заповнення податкової накладної, який набрав чинності 16.12.2011 року та втратив чинність 01.03.2014 року, тобто діяв на момент виникнення спірних правовідносин (надалі - Порядок № 1379).

Відповідно до п.5 Порядку №1379, сплачена (нарахована) сума податку на додану вартість у податковій накладній повинна відповідати сумі податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг продавця у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних.

Податкова накладна є підставою для віднесення до податкового кредиту витрат зі сплати податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку (п.6.2 Порядку №1379).

Не дає права покупцю на віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту, зокрема: відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних; порушення порядку заповнення податкової накладної; податкова накладна виписана платником, звільненим від сплати податку за рішенням суду, після набрання чинності таким рішенням суду (п.6.3 Порядку №1379).

Крім того, відповідно до ст.1 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ст.9 зазначеного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно п.2.4, п.2.5 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Приписами п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення встановлено, що забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Системний аналіз викладених законодавчих норм свідчить про те, що до складу валових витрат та податкового кредиту не відносяться витрати і суми сплаченого податку на додану вартість у складі ціни з придбані товари (роботи, послуги), які не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами (податковими накладними), складеними у відповідності до вимог чинного законодавства, у тому числі, Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».

Як вбачається з матеріалів справи, в періоді, що перевірявся відповідачем, позивач мав договірні взаємовідносини з контрагентами - ТОВ «Епро-Дівайс», ТОВ «Прома Трейд Лайн», ТОВ «Г.Н.Т. Трейд Ліга».

Так, взаємовідносини позивача з ТОВ «Епро-Дівайс» ґрунтувалися на договорі купівлі-продажу № 101 від 01.10.2012 року, за умовами якого Постачальник (ТОВ «Епро-Дівайс») зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - Покупцеві (позивачу) товар (товари), а Покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Предметом поставки є визначені родовими ознаками вироби з найменуванням, зазначеним у прейскурантах Постачальника. Асортимент, кількість товару, ціну та вартість партії поставки товарів зазначається у видатково-прибуткових накладних, які є невід'ємною частиною договору. Ціни на товари, що постачаються Постачальником, є звичайними, вільними відпускними і вказуються у прас-листку Постачальника. Оплата здійснюється Покупцем на підставі цього договору або на підставі рахунку.

На підтвердження реальності здійснення вказаних господарських операцій, виконання умов зазначеного договору, включення витрат на оплату товарів до складу валових витрат, а також сплати податку на додану вартість у складі ціни за придбані у контрагента товари, позивачем надані суду копії наступних первинних документів:

рахунків на оплату від 03.01.2013 року № 11 на суму 37124,04 грн. (у т.ч. ПДВ - 6187,34 грн.), від 14.01.2013 року № 24 на суму 4653,13 грн. (у т.ч. ПДВ - 772,52 грн.), від 21.01.2013 року № 36 на суму 13 070,42 грн. (у т.ч. ПДВ - 2178,40 грн.), від 05.02.2013 року № 58 на суму 60 572,82 грн. (у т.ч. ПДВ - 10 095,47 грн.), від 19.02.2013 року № 71 на суму 18 161,82 грн. (у т.ч. ПДВ - 3 026,97 грн.), від 01.03.2013 року № 88 на суму 16 290,76 грн. (у т.ч. ПДВ - 2 715,13 грн.), від 07.03.2013 року № 96 на суму 50 964,22 грн. (у т.ч. ПДВ - 8 494,04 грн.), від 21.03.2013 року № 124 на суму 10 054,25 грн. (у т.ч. ПДВ - 1 675,71 грн.), від 01.04.2013 року № 146 на суму 12 295,40 грн. (у т.ч. ПДВ - 2 049,23 грн.), від 08.04.2013 року № 162 на суму 34 488,05 грн. (у т.ч. ПДВ - 5 748,01 грн.), від 22.04.2013 року № 192 на суму 9 136,48 грн. (у т.ч. ПДВ - 1 531,08 грн.), від 29.04.2013 року № 208 на суму 2 862,61 грн. (у т.ч. ПДВ - 477,10 грн.);

видаткових накладних від 03.01.2013 року № 9 на суму 37124,04 грн. (у т.ч. ПДВ - 6187,34 грн.), від 14.01.2013 року № 25 на суму 4653,13 грн. (у т.ч. ПДВ - 772,52 грн.), від 21.01.2013 року № 32 на суму 13 070,42 грн. (у т.ч. ПДВ - 2178,40 грн.), від 05.02.2013 року № 49 на суму 60 572,82 грн. (у т.ч. ПДВ - 10 095,47 грн.), від 19.02.2013 року № 64 на суму 18 161,82 грн. (у т.ч. ПДВ - 3 026,97 грн.), від 01.03.2013 року № 85 на суму 16 290,76 грн. (у т.ч. ПДВ - 2 715,13 грн.), від 07.03.2013 року № 95 на суму 50 964,22 грн. (у т.ч. ПДВ - 8 494,04 грн.), від 21.03.2013 року № 120 на суму 10 054,25 грн. (у т.ч. ПДВ - 1 675,71 грн.), від 01.04.2013 року № 142 на суму 12 295,40 грн. (у т.ч. ПДВ - 2 049,23 грн.), від 08.04.2013 року № 158 на суму 34 488,05 грн. (у т.ч. ПДВ - 5 748,01 грн.), від 22.04.2013 року № 175 на суму 9 136,48 грн. (у т.ч. ПДВ - 1 531,08 грн.), від 29.04.2013 року № 200 на суму 2 862,61 грн. (у т.ч. ПДВ - 477,10 грн.);

податкових накладних від 03.01.2013 року № 3015 на суму 37124,04 грн. (у т.ч. ПДВ - 6187,34 грн.), від 14.01.2013 року № 14013 на суму 4653,13 грн. (у т.ч. ПДВ - 772,52 грн.), від 21.01.2013 року № 21017 на суму 13 070,42 грн. (у т.ч. ПДВ - 2178,40 грн.), від 05.02.2013 року № 5022 на суму 60 572,82 грн. (у т.ч. ПДВ - 10 095,47 грн.), від 19.02.2013 року № 19024 на суму 18 161,82 грн. (у т.ч. ПДВ - 3 026,97 грн.), від 01.03.2013 року № 1042 на суму 16 290,76 грн. (у т.ч. ПДВ - 2 715,13 грн.), від 07.03.2013 року № 7036 на суму 50 964,22 грн. (у т.ч. ПДВ - 8 494,04 грн.), від 21.03.2013 року № 21052 на суму 10 054,25 грн. (у т.ч. ПДВ - 1 675,71 грн.), від 01.04.2013 року № 1047 на суму 12 295,40 грн. (у т.ч. ПДВ - 2 049,23 грн.), від 08.04.2013 року № 8043 на суму 34 488,05 грн. (у т.ч. ПДВ - 5 748,01 грн.), від 22.04.2013 року № 30045 на суму 9 136,48 грн. (у т.ч. ПДВ - 1 531,08 грн.), від 29.04.2013 року № 29048 на суму 2 862,61 грн. (у т.ч. ПДВ - 477,10 грн.).

Взаємовідносини позивача з ТОВ «Прома Трейд Лайн», ґрунтувалися на договорі купівлі-продажу № 0111-П-19 від 01.11.2013 року, за умовами якого Постачальник (ТОВ «Прома Трейд Лайн») зобов'язується поставити та передати у власність Покупцеві (позивачу) товари технічного призначення (надалі за текстом Товар), а Покупець зобов'язується прийняти вказаний Товар у власність і оплатити його на умовах, визначених цим Договором. Найменування, кількість, ціна Товару, а також інша необхідна інформація визначаються в накладних, які підписуються обома сторонами та є невід'ємною частиною цього Договору. Ціна на Товар, що поставляється за Договором, встановлюється в гривнях І вказується в накладних разом з податком на додану вартість.

На підтвердження реальності здійснення вказаних господарських операцій, виконання умов зазначеного договору, включення витрат на оплату товарів до складу валових витрат, а також сплати податку на додану вартість у складі ціни за придбані у контрагента товари, позивачем надані суду копії наступних первинних документів:

рахунків на оплату від 25.11.2013 року № 304 на суму 4 240,30 грн. (у т.ч. ПДВ - 706,72 грн.), від 27.11.2013 року № 307 на суму 18 996,05 грн. (у т.ч. ПДВ - 3 166,01 грн.), від 02.12.2013 року № 311 на суму 17 920,18 грн. (у т.ч. ПДВ - 2 986,70 грн.), від 09.12.2013 року № 324 на суму 3 374,78 грн. (у т.ч. ПДВ - 562,46 грн.), від 13.12.2013 року № 331 на суму 16 169,70 грн. (у т.ч. ПДВ - 2 694,95 грн.), від 25.12.2013 року № 342 на суму 2 242,56 грн. (у т.ч. ПДВ - 373,76 грн.);

видаткових накладних від 25.11.2013 року № 313 на суму 4 240,30 грн. (у т.ч. ПДВ - 706,72 грн.), від 27.11.2013 року № 319 на суму 18 996,05 грн. (у т.ч. ПДВ - 3 166,01 грн.), від 02.12.2013 року № 321 на суму 17 920,18 грн. (у т.ч. ПДВ - 2 986,70 грн.), від 09.12.2013 року № 333 на суму 3 374,78 грн. (у т.ч. ПДВ - 562,46 грн.), від 13.12.2013 року № 343 на суму 16 169,70 грн. (у т.ч. ПДВ - 2 694,95 грн.), від 25.12.2013 року № 352 на суму 2 242,56 грн. (у т.ч. ПДВ - 373,76 грн.);

податкових накладних від 25.11.2013 року № 25123 на суму 4 240,30 грн. (у т.ч. ПДВ - 706,72 грн.), від 27.11.2013 року № 27118 на суму 18 996,05 грн. (у т.ч. ПДВ - 3 166,01 грн.), від 02.12.2013 року № 2125 на суму 17 920,18 грн. (у т.ч. ПДВ - 2 986,70 грн.), від 09.12.2013 року № 9124 на суму 3 374,78 грн. (у т.ч. ПДВ - 562,46 грн.), від 13.12.2013 року № 13125 на суму 16 169,70 грн. (у т.ч. ПДВ - 2 694,95 грн.), від 25.12.2013 року № 25126 на суму 2 242,56 грн. (у т.ч. ПДВ - 373,76 грн.).

Взаємовідносини позивача з ТОВ «Г.Н.Т. Трейд Ліга» ґрунтувалися на договорі поставки № 12-П-2709 від 27.09.2013 року, за умовами якого Постачальник (ТОВ «Г.Н.Т. Трейд Ліга») зобов'язується поставити та передати у власність Покупцеві (позивачу) товари технічного призначення (надалі за текстом Товар), а Покупець зобов'язується прийняти вказаний Товар у власність і оплатити його на умовах, визначених цим Договором. Найменування, кількість, ціна Товару, а також інша необхідна інформація визначаються в накладних, які підписуються обома сторонами та є невід'ємною частиною цього Договору. Ціна на Товар, що поставляється за Договором, встановлюється в гривнях І вказується в накладних разом з податком на додану вартість.

На підтвердження реальності здійснення вказаних господарських операцій, виконання умов зазначеного договору, включення витрат на оплату товарів до складу валових витрат, а також сплати податку на додану вартість у складі ціни за придбані у контрагента товари, позивачем надані суду копії наступних первинних документів:

рахунків на оплату від 01.10.2013 року № 184 на суму 3159,12 грн. (у т.ч. ПДВ - 526,52 грн.), від 14.10.2013 року № 209 на суму 216,50 грн. (у т.ч. ПДВ - 36,08 грн.);

видаткових накладних від 01.10.2013 року № 181 на суму 3159,12 грн. (у т.ч. ПДВ - 526,52 грн.), від 14.10.2013 року № 215 на суму 216,50 грн. (у т.ч. ПДВ - 36,08 грн.);

податкових накладних від 01.10.2013 року № 184 на суму 3159,12 грн. (у т.ч. ПДВ - 526,52 грн.), від 14.10.2013 року № 14109 на суму 216,50 грн. (у т.ч. ПДВ - 36,08 грн.).

Здійснення розрахунків між позивачем та зазначеними контрагентами підтверджується наявним у матеріалах справи звітом про дебетові та кредитові операції по рахунку позивача.

Також, як вбачається з матеріалів справи, податкові накладні, виписані контрагентами позивача - ТОВ «Епро-Дівайс», ТОВ «Прома Трейд Лайн», ТОВ «Г.Н.Т. Трейд Ліга» - включені до реєстру отриманих податкових накладних.

Крім того, на підтвердження реальності проведення зазначених господарських операцій, позивачем надані суду докази (первинні документи) подальшої реалізації відповідних товарів іншим суб'єктам господарювання.

В ході розгляду даної справи, судом також встановлено, що на момент укладання вищезазначених договорів та здійснення господарських операцій, позивач та його контрагенти були належним чином зареєстровані як юридичні особи та платники ПДВ, установчі документи позивача або його контрагентів не визнані в судовому порядку недійсними та відсутні вироки судів щодо можливих зловживань з боку їх посадових осіб, у тому числі, й укладання нікчемних правочинів чи здійснення нереальних господарських операцій.

При цьому, суд притримується позиції, що у разі якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість та до складу валових витрат відповідних витрат по взаємовідносинам з постачальниками, вони були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платник податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність, ні за несплату податків продавцем, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Судом також враховуються положення ст.18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», якими закріплено, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Як підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, на момент здійснення спірних господарських операцій контрагенти позивача - ТОВ «Епро-Дівайс», ТОВ «Прома Трейд Лайн», ТОВ «Г.Н.Т. Трейд Ліга» - були зареєстроване як юридичні особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. При цьому, доказів на підтвердження того, що контрагенти позивача не мали адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по спірним операціям, та доказів відсутності фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань, відповідачем до суду не подано.

В той же час, податковим органом не заперечується, що позивачем як платником податків, у податковому та бухгалтерському обліку відображені операції по взаємовідносинам з ТОВ «Епро-Дівайс», ТОВ «Прома Трейд Лайн», ТОВ «Г.Н.Т. Трейд Ліга» на підставі первинних документів, перелік яких наведено вище.

Крім того, під час огляду та дослідження первинних документів, поданих позивачем на підтвердження його взаємовідносин з контрагентами - ТОВ «Епро-Дівайс», ТОВ «Прома Трейд Лайн», ТОВ «Г.Н.Т. Трейд Ліга» - судом не встановлено їхньої невідповідності вимогам чинного законодавства, отже, такі первинні документи можна вважати належними доказами реальності здійснених господарських операцій позивача із зазначеними контрагентами.

При цьому, суд критично сприймає доводи відповідача, сформовані на підставі актів про неможливість проведення зустрічних звірок контрагентів позивача, оскільки інформація, викладена в них, фактично переписана відповідачем в акт перевірки позивача без належного дослідження та надання оцінки первинним документам, складеним по взаємовідносинам позивача з контрагентами, як того вимагають норми діючого податкового законодавства України.

Більше того, як вбачається з матеріалів справи, в судовому порядку визнані протиправними дії податкових органів по проведенню відносно контрагентів позивача - ТОВ «Епро-Дівайс» та ТОВ «Г.Н.Т. Трейд Ліга» - зустрічних звірок, а також по формуванню висновків про відсутність реального здійснення ними господарських операцій з платниками податків, що свідчить про покладення в основу акту перевірки позивача та формування висновків відповідача на підставі необґрунтованих (недостовірних) та спростованих у судовому порядку даних, що не може відбуватися за правилами діючого законодавства України.

Також, суд вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

Відповідно до п.73.5 ст.73 Кодексу, з метою отримання податкової інформації органи державної податкової служби мають право проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків. Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків. Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. За результатами зустрічних звірок складається довідка, яка надається суб'єкту господарювання у десятиденний термін.

Як вбачається з матеріалів справи, в порушення вимог Податкового кодексу України, податковими органами складені акти, а не довідки, як це передбачено вимогами податкового законодавства.

Зустрічна звірка є заходом інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів державної податкової служби, відповідно до п.73.5 ст.73 Кодексу та, згідно її віднесенням законодавцем до глави 7 Податкового кодексу України «Інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності органів державної податкової служби».

Згідно п.4.4., п.5.1. Методичних рекомендацій щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затверджених наказом ДПА України від 22.04.2011 року № 236, у разі встановлення фактів, що не дають змогу провести зустрічну звірку суб'єкта господарювання, зокрема у зв'язку із зняттям з обліку, встановленням відсутності суб'єкта господарювання та/або його посадових осіб за місцезнаходженням (податковою адресою), відповідальний підрозділ не пізніше двох робочих днів від дати надходження запиту складає Акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання (далі - Акт) (додаток 3), реєструє його у Журналі реєстрації довідок про результати проведення зустрічної звірки (актів про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, неявки для підписання, відмови від писання Довідки про результати проведення зустрічної звірки) (далі - Журнал реєстрації довідок/актів) (додаток 4) та вживає відповідних заходів, передбачених актами ДПС України.

У разі неможливості проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання разом із Актом органу ДПС - ініціатору надсилаються належним чином засвідчені копії наявних матеріалів, що підтверджують цей факт, матеріалів щодо вжитих заходів з метою проведення зустрічної звірки, а також інших наявних в органі ДПС матеріалів, що мають або можуть мати відношення до питань запиту і не підтверджують дані платника податків, наведені у такому запиті.

Відповідачем не подані суду докази, які б підтверджували неможливість проведення зустрічних звірок контрагентів позивача, в той же час, в актах про неможливість проведення зустрічних звірок викладені висновки, незважаючи на те, що фактично за даними податкового органу зустрічні звірки не відбулись.

Таким чином, висновки акту перевірки позивача, сформовані, крім іншого, на підставі актів про неможливість проведення зустрічних звірок контрагентів позивача є безпідставними.

Крім того, відсутні жодні докази (вироки суду), які б встановлювали вину посадових осіб контрагентів та/або позивача щодо будь-яких зловживань, зокрема, укладання нікчемних правочинів, здійснення фіктивної діяльності чи здійснення нереальних господарських операцій.

Також, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ст. 228 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України), правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 ЦК України міститься обов'язкова ознака - специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність вини та мети, включених до складу правопорушення, підлягають обов'язковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину. Крім того, при кваліфікації правочину за ст. 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається у намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. При цьому, доказом вказаного вище може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі. Однак, доказів існування такого, що набрав законної сили вирок суду по кримінальній справі щодо посадових осіб позивача та/або його контрагента, податковим органом надано не було.

Статтею 207 Господарського кодексу України передбачено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині. Недійсною може бути визнано також нікчемну умову господарського зобов'язання, яка самостійно або в поєднанні з іншими умовами зобов'язання порушує права та законні інтереси другої сторони або третіх осіб. Нікчемними визнаються, зокрема, такі умови типових договорів і договорів приєднання, що: виключають або обмежують відповідальність виробника продукції, виконавця робіт (послуг) або взагалі не покладають на зобов'язану сторону певних обов'язків; допускають односторонню відмову від зобов'язання з боку виконавця або односторонню зміну виконавцем його умов; вимагають від одержувача товару (послуги) сплати непропорційно великого розміру санкцій у разі відмови його від договору і не встановлюють аналогічної санкції для виконавця.

Таким чином, необхідними умовами для визнання угоди недійсною є її укладання з метою, що завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків.

Також, суд зазначає, що з 01.01.2011 року набрала чинності ч. 3 ст. 228 ЦК України, відповідно до якої доводи податкового органу про недійсність правочину, що суперечить інтересам держави, повинні бути доведені рішенням суду, яке набрало законної сили.

В свою чергу, відповідачем не надано до суду доказів щодо недійсності правочинів, укладених між позивачем та його контрагентами - ТОВ «Епро-Дівайс», ТОВ «Прома Трейд Лайн», ТОВ «Г.Н.Т. Трейд Ліга», - а, відтак, враховуючи обставини даної справи, суд дійшов висновку, що відсутні підставі стверджувати про неспричинення реального настання правових наслідків за господарськими операціями між позивачем та ТОВ «Епро-Дівайс», ТОВ «Прома Трейд Лайн», ТОВ «Г.Н.Т. Трейд Ліга» на підставі їхньої нікчемності.

Враховуючи викладені законодавчі норми та обставини справи, суд дійшов висновку, що взаємовідносини позивача з контрагентами підтверджені виданими контрагентами відповідними, належним чином оформленими первинними документами. Також, зазначені господарські операції належним чином відображено у бухгалтерському та податковому обліку позивача, що цілком підтверджує реальність здійснення господарських операцій між позивачем та зазначеними контрагентами.

З огляду на викладене вище, операції позивача з ТОВ «Епро-Дівайс», ТОВ «Прома Трейд Лайн», ТОВ «Г.Н.Т. Трейд Ліга» за перевіряємий період здійснені в межах його господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними первинними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій. Позивачем вчинено дії та досягнуто конкретних результатів, які визначають саме поняття господарської операції - факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань та фінансових ресурсів.

Таким чином, суд вважає, що позивачем виконані передбачені законодавством вимоги для підтвердження права на формування валових витрат та податкового кредиту по взаємовідносинам з контрагентами - ТОВ «Епро-Дівайс», ТОВ «Прома Трейд Лайн», ТОВ «Г.Н.Т. Трейд Ліга».

Відповідно до ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

При цьому, податковий орган не подав жодних доказів на підтвердження того, що позивач діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускають його контрагенти, а також не зазначено інших обставин, які могли б свідчити про недобросовісність позивача. Також, не надано жодних доказів, які б свідчили про наявність обставин, що виключають обґрунтованість заявленої позивачем податкової вигоди - як-то безтоварний характер здійснених операцій, а тому позивачем були виконані передбачені законодавством вимоги для підтвердження права на формування валових витрат та податкового кредиту по взаємовідносинам з контрагентами - ТОВ «Епро-Дівайс», ТОВ «Прома Трейд Лайн», ТОВ «Г.Н.Т. Трейд Ліга».

Крім вищенаведеного, суд звертає увагу на положення інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 року № 1112/11/13-10 щодо принципу персональної податкової відповідальності в спорах про податок на додану вартість та принципу добросовісності платника податків, якими визначено, що сама по собі несплата податку продавцем (серед іншого й внаслідок ухилення від сплати) у разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування. Відповідальна за сплату податку на додану вартість особа, що формує дані податкового обліку з цього податку, а не контрагент такої особи. Якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції реальні та відповідають дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема, податкових накладних. Не будуть підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни з боку його контрагентів, припинення чи анулювання статусу платника податку на додану вартість, припинення юридичної особи.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес» АД проти Болгарії (2009 рік, заява №3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява №6689/03), які відповідно до ч.1 ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на податковий кредит за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням податкового кредиту, при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

З урахуванням того, що по справі було встановлено реальне здійснення господарських операцій та їх зв'язок з господарською діяльністю позивача, наявність належним чином оформлених первинних документів, суд дійшов висновку про протиправність донарахування позивачу грошових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на доходи фізичних осіб і штрафних (фінансових) санкцій оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями від 12.06.2014 року №00005917.01 та № 00005817.01.

Щодо позовної вимоги про визнання протиправними та скасування вимоги ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві про сплату боргу (недоїмки) № Ф7У від 12.06.2014 року та рішення ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 12.06.2014 року № 9126551708 про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску суд зазначає про наступне.

Так, правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначається Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 року №2464-VI (надалі - Закон №2464-VI).

Приписами п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону №2464-VI передбачено, що єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

При цьому, відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону №2464-VI, платник єдиного внеску зобов'язаний, зокрема, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

У разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом (ч. 11 ст. 9 Закону №2464-VI).

В свою чергу, згідно ч. 4 ст. 25 Закону №2464-VI, орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.

У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.

Як вбачається зі змісту акта перевірки позивача від 03.06.2014 року № 1267/26-55-17-01-0984200984, підставою для висновків контролюючого органу для донарахування єдиного соціального внеску слугувало збільшення суми чистого оподаткованого доходу за результатами перевірки.

Таким чином, враховуючи, що судом встановлено правомірність формування витрат по взаємовідносинам з контрагентами, збільшення відповідачем суми чистого оподатковуваного доходу, в результаті чого позивачу донараховано єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та, відповідно, застосовано до позивача штрафні санкції також є протиправним, а, відтак, оскаржувані вимога ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві про сплату боргу (недоїмки) № Ф7У від 12.06.2014 року та рішення ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 12.06.2014 року № 9126551708 про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Разом з тим, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено правомірності прийнятих ним оскаржуваних рішень з урахуванням вимог, встановлених ч.2 ст.19 Конституції України та ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, за правилами, встановленими ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 12.06.2014 року №00005917.01 та № 00005817.01.

3. Визнати протиправними та скасувати вимогу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві № Ф7У від 12.06.2014 року та рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві № 9126551708 про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 12.06.2014 року.

4. Стягнути судові витрати у розмірі 340,82 грн. (триста сорок грн. 82 копійки) з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання з рахунку Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві (ідентифікаційний код: 38748591, адреса: 01011, м.Київ, вул.Лєскова, будинок 2).

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Т.О. Скочок