Ухвала суду № 39977913, 17.07.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

17 липня 2014 року

справа № 804/11527/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Туркіної Л.П.

суддів: Іванова С.М. Дурасової Ю.В.

за участю секретаря судового засідання: Комар Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія "МЕТІЗ"

на постанову : Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.09.2013 р. у справі № 804/11527/13-а

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія "МЕТІЗ"

до відповідача-1: Дніпропетровської митниці Міндоходів,

відповідач- 2:Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області

про: про визнання протиправним та скасування рішення про визначення митної вартості від 09.07.2013р. за № 110050004/2013/000074/1, скасування картки відмови від 09.07.2013р. за № 110050004/2013/00217, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення надміру сплачених коштів, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Торгівельна компанія “МЕТІЗ” звернулося до суду із адміністративним позовом, в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати рішення Дніпропетровської митниці Міндоходів про визначення митної вартості товарів від 09.07.2013р. за № 110050004/2013/000074/1;

- скасувати картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску, пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 09.07.2013р. за № 110050004/2013/00217, видану Дніпропетровською митницею Міндоходів;

- зобов’язати Дніпропетровську митницю Міндоходів визнати заявлену товариством з обмеженою відповідальністю “Торгівельна компанія “МЕТІЗ” митну вартість товарів за основним методом за МД № 110050004/2013/004009 від 05.07.2013р.;

- стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Торгівельна компанія “МЕТІЗ” надміру сплачені митні платежі у розмірі 36371,61 грн., у тому числі податок на додану вартість – 30266,22 грн., ввізне мито – 6105,39 грн.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.09.2013 р. у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Рішення суду обґрунтовано тим, що при прийнятті оскаржуваних картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 09.07.2013р. за № 110050004/2013/00217, рішення Дніпропетровської митниці про коригування митної вартості товарів від 09.07.2013р. за № 110050004/2013/000074/1 відповідач діяв у межах наданих йому законом повноважень та у спосіб, передбачений чинним законодавством України, обґрунтовано, тобто із урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішень, пропорційно, зокрема з дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.

Не погодившись із постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.09.2013 р., позивач подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на невірне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та невідповідність рішення суду обставинам справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції.

Позивач зазначає, що відповідач не підтвердив належними доказами та аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Таким чином, правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об’єктивна можливість застосування першого методу не були спростовані відповідачем. Формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення, не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості, не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

Позивач також вказує, що судом та митницею порушено норми ст. 53 МКУ, якою встановлено вичерпний перелік підстав, за наявності яких митний орган має право вимагати від декларанта додаткові документи. На думку позивача, названі обставини при оформленні вантажу були відсутні.Позивач також вказує, що суд не надав належної оцінки тій обставині, що з боку відповідача не проводились консультації, передбачені ст.57 МКУ. Відповідачем не доведено правомірність застосування саме 2-r резервного методу визначення митної вартості товарів.

Дніпропетровська митниця подала заперечення на апеляційну скаргу, в яких зазначила, що посадовою особою Дніпропетровської митниці Міндоходів було надіслано декларанту електронне повідомлення про необхідність надання додаткових документів для підтвердження митної вартості, так як за результатами перевірки відомостей, заявлених декларантом, виявлено розбіжності в наданих для митного оформлення документах. Наявність інформації про продаж подібних (аналогічних) товарів обумовила застосування Дніпропетровською митницею зазначеного методу при коригуванні митної вартості товарів. Митне оформлення зазначеного товару було здійснено за другорядним методом визначення митної вартості – 2-r-резервним методом за попередніми оформленими ВМД за цінами товарів 5,596 дол. США/кг, 4,11 дол. США/кг, 3,6 дол. США/кг, 4,12 дол. США/кг. З урахуванням позиції підприємства, відсутності додаткових документів для підтвердження митної вартості товару, наявної інформації щодо митного оформлення аналогічного товару, посадова особа митниці, відповідно до ст. 55 МК України, прийняла рішення про коригування заявленої митної вартості товару, відповідно до яких митну вартість скориговано. У зв'язку з прийняттям митницею рішень про коригування митної вартості товару декларанту було відмовлено в митному оформленні та видано картку відмови. На підставі заяв позивача про надання дозволу на митне оформлення вантажу під фінансову гарантію декларанта зі сплатою податків та зборів до Держбюджету України митницею прийнято рішення щодо можливості випуску ввезеного товару у вільний обіг під обрані гарантійні зобов'язання. Відповідач вважає дії та рішення митниці законними та обгрунтованими, а рішення суду таким,що відповідає нормам матеріального права та обставинам справи.

Головне управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області також подало заперечення на апеляційну скаргу,у яких просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, постанову суду першої інстанції – без змін. Зазначає, що підстави для повернення позивачу сум податків та зборів, сплачених до бюджету, відсутні, оскільки від митного органу не надходило висновку, передбаченого Порядком взаємодії митних органів з органами Державного казначейства України в процесі повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи, затвердженого спільним наказом Державної митної служби України та Державного казначейства України від 20.07.2007р. за №611/147.

У судовому засіданні представник позивача вимоги та доводи, викладені у апеляційній скарзі підтримав . Просив рішення суду першої інстанції скасувати, позов- задовольнити.

Представники відповідача-1 та відповідача-2 до суду не прибули, про час та місце судового розгляду відповідачі були повідомлені належним чином.

Заслухавши представника позивача, проаналізувавши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Позивач - товариство з обмеженою відповідальністю “Торгівельна компанія “МЕТІЗ” (код ЄДРПОУ 36445090) – зареєстроване як юридична особа 27.04.2009р., що підтверджується копією виписки з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, яка міститься в матеріалах справи.

27.02.2013 року між товариством з обмеженою відповідальністю “Торгівельна компанія “МЕТІЗ” (покупець) та фірмою “Сhina Tech HK.,Ltd” Китай (продавець) укладено зовнішньоекономічний контракт за № 2013SU001, згідно із умовами якого продавець зобов’язаний продати покупцю товар – крепіжні вироби, а покупець зобов’язаний прийняти та оплатити товар на умовах, визначених у додатках до договору.

Пунктом 2 зовнішньоекономічного контракту за № 2013SU001 сторони погодили, що загальна вартість контракту складає 500000,00 дол. США; ціна одиниці товару визначається для кожної партії товару в дол. США за 1000 штук відповідного найменування та зазначена у додатках до цього контракту.

На виконання умов контракту за № 2013SU001 фірма-продавець “Сhina Tech HK.Ltd” здійснила поставку наступних товарів:

- овальна алюмінієва втулка DIN 3093: 8мм – 1000 шт., 9 мм – 2000 шт., 10 мм – 2000 шт., 12 мм – 3000 шт., 14 мм – 3000 шт., 16 мм – 3000 шт., 18 мм – 500 шт., 20 мм – 1500 шт., 22 мм – 1000 шт., 24 мм – 1000 шт., 28 мм – 600 шт., 32 мм – 400 шт., 34 мм – 400 шт., 40 мм – 200 шт., 46 мм – 120 шт., призначена для обтиску кінців канату при виготовленні канатних стропів (далі – Товар № 1);

- ланцюги стропильні G-80 чорного окислення: 6х18мм – 400м, 8х24мм – 300м, 10х30мм – 300м, 13х39мм – 30м, 16х48мм – 150 м, є ланцюгами 8 класу міцності із звареними з’єднувальними елементами (кільцями), розміром поперечного перерізу матеріалу складового елементу не більш як 16 мм (далі – Товар № 2);

- ланцюги стропильні G-80 чорного окислення: 20х60 мм – 100м, 22х66мм – 100м, є ланцюгами 8 класу міцності із звареними з’єднувальними елементами (кільцями), розміром поперечного перерізу матеріалу складового елементу понад 16 мм (далі – Товар № 3);

- стрічка стропильна поліестрова EN1492-1:2000 7:1: 1tх50мм – 4000м, 2tх60мм – 2000м, 3tх90мм – 2000м, 5tх150мм – 3000м, є вузькою тканною стрічкою (100% поліестр) шириною не більш як 30 см з тканим пругом для виготовлення вантажопідйомних строп міцності 7:1 (далі – Товар № 4).

Зазначені товари поставлялись на умовах Інкотермс-2000 – СIF (Одеса).

Дніпропетровській митниці Міндоходів позивачем були заявлені до митного оформлення товари по декларації митної вартості за № 110050004/2013/004009 разом з документами зазначеними в графі 44 вказаної декларації.

При цьому була заявлена наступна митна вартість товару: для товару № 1 – 4,48 дол. США/кг, для товару № 2 - 1,62 дол. США/кг, для товару № 3 – 1,54 дол. США/кг, для товару № 4 – 3,33 дол. США/кг., як зазначає позивач, за ціною договору (основний метод) відповідно до ст. 58 МК України.

Відповідно до положень ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Згідно із п. 1 ч. 4 ст. 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов’язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року за митними органами зберігається право перевіряти інформацію імпортерів щодо визначення митної вартості, з точки зору її повноти і правильності (стаття 17 та додаток III, параграф 6 Угоди).

Відповідно до статті VII ГАТТ оцінка ввезеного товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості ввезеного товару або вартості аналогічного товару.

Частиною 5 ст. 54 МК України встановлено, що митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право:

1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості;

2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості;

3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів;

4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску;

5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості;

6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Відповідно до положень ст. 337 МК України перевірка документів та відомостей, які відповідно до статті 335 цього Кодексу подаються митним органам під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій (шляхом проведення формато-логічного контролю, контролю співставлення, контролю із застосуванням системи управління ризиками) та в інші способи, передбачені цим Кодексом.

Формато-логічний контроль - це автоматизована перевірка правильності заповнення даних митних декларацій та повернення результатів перевірки; перевірка митних декларацій та інших документів на достовірність та законність; здійснення статистичного, валютного контролю, контролю нарахованих митних платежів, контролю правильності застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

Контроль із застосуванням системи управління ризиками - це оцінка ризику шляхом аналізу (у тому числі з використанням інформаційних технологій) поданих документів у конкретному випадку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України з метою обрання форм та обсягу митного контролю, достатніх для забезпечення додержання вимог законодавства України з питань державної митної справи.

Для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товару, заявлену у митній декларації за № 110050004/2013/004009 позивачем були надані до митного органу – пост “Кривий Ріг” наступні документи:

- картка обліку особи, яка здійснює операції з товарами від 22.04.2013р. за № 125/2012/0000979;

- видаткова накладна від 04.07.2013р. за № 917;

- міжнародна автомобільна накладна від 04.07.2013р. за № 339;

- коносамент від 25.05.2013р. ZIMUQIN2500996/1;

- платіжні доручення від 15.03.3013р. за № 120, від 23.05.2013р. за № 144;

- експертний висновок від 03.07.2013р. за № Є-149;

- рахунок-фактура від 06.03.2013р. за № SH0313;

- пакувальний лист (б/н) від 21.03.2013р.;

- рахунок-проформа від 21.05.2013р. за № SH0313;

- зовнішньоекономічний контракт від 27.02.2013р. за № 2013SU001та доповнення до нього 27.02.2013р. за № 1;

- довідка про проведення декларування валютних цінностей від 26.04.2013р;

- інформація про позитивні результати здійснення фітосанітарного контролю від 04.07.2013р. за № 2730;

- інформація про позитивні результати здійснення радіологічного контролю від 25.05.2013р. за № 2761;

- резервна позиція від 26.07.2001р. за № 915;

- сертифікат про походження товару загальної форми від 16.06.2013р. за № ССРІТ 120829137;

- інформаційний лист (б/н) від 25.05.2013р.;

- митна декларація від 05.07.2013р. за № 110050004/2013/004009.

Судом встановлено, що посадовою особою Дніпропетровської митниці Міндоходів під час здійснення митного контролю було виявлено наступні розбіжності та відсутність повних відомостей щодо сплаченої ціни:

- відповідно до п. 1.2 контракту кількість товару по кожному найменуванню для кожної партії товару встановлюється у штуках і зазначаються у додатках до контракту; поставка даної партії, окрім штук, містить одиниці виміру для ланцюгів (товари № 2 – 3) та стрічки (товар № 4) – метри; пункт 2.3 контракту передбачає, що ціна одиниці товару встановлюється для кожної партії товару у дол. США за 1000 штук відповідного найменування та зазначається в додатках до контракту, проте, вартість одиниці товарів № 1-3 зазначена у штуках;

- назва фірми-продавця товарів за контрактом не відповідає реквізитам, зазначеним у платіжних дорученнях № 120 від 15.03.2013р. та від 23.05.2013р. за № 144, а також п. 5.3 контракту – банківським реквізитам іншої фірми “СHINA-TEK LIMITED”, додаток від 06.03.2013р. до контракту, проформа-інвойс від 21.05.2013р. мають реквізити від фірми-продавця “СHINA-TEK НК, LTD” on behalf SHTALT HK., LTD”, тобто продавець виступає від імені третьої особи – фірми “SHTALT HK., LTD”

Відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов’язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов’язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов’язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Крім того, відповідно до ч. 6 ст. 53 МК України декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

У зв’язку із виявленими розбіжностями посадовою особою Дніпропетровської митниці Міндоходів під час здійснення митного контролю відповідно до ст. 337 МК України було направлено електронне повідомлення від 08.07.2013р. за № 10510 про необхідність надати (за наявності) додаткові документи для підтвердження митної вартості за МД № 110050004/2013/004009 з відповідним обґрунтуванням вищезазначених підстав для запиту додаткових документів, а саме:

- договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний із договором (угодою, контрактом) про поставку товарів. Митна вартість яких визначається;

- рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами. Визначеними договором (угодою, контрактом);

- рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов’язаних з виконанням умов договору (угоди, контракту);

- каталоги, специфікації, прейскуранти (прас-листи) виробника товару;

- копію митної декларації країни відправлення.

Відповідно до п. 2.4 наказу Міністерства фінансів України “Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення” від 24.05.2012р. за № 599 при електронному декларуванні повідомлення про необхідність подання документів вважається одержаним декларантом або уповноваженою ним особою з часу надходження до митного органу повідомлення в електронній формі від декларанта або уповноваженої ним особи про одержання цього повідомлення.

Як свідчать матеріали справи, позивач був ознайомлений з запитом та отримав його в електронному повідомленні.

Згідно з п. 2.5 наказу Міністерства фінансів України “Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення” від 24.05.2012р. за № 599 у разі відмови подати документи декларант або уповноважена ним особа робить відповідний запис із зазначенням часу, дати, прізвища та проставлення свого підпису на зворотному боці основного аркуша ДМВ на паперовому носії.

При електронному декларуванні декларант або уповноважена ним особа надсилає повідомлення про відмову у подачі документів у складі електронного повідомлення, засвідченого електронним підписом.

Представник позивача направив до митного органу 09.07.2013р. відповідь на електронне повідомлення, у якій зазначив про неможливість надати відповідачу витребувані документи та про незгоду із запропонованим відповідачем коригуванням митної вартості. Крім цього, позивач просив здійснити митне оформлення товару відповідно дло положень ст. 55 МК України шляхом надання фінансової гарантії.

Відповідно до ст. 33 МК України, митні органи використовують інформаційні ресурси, що знаходяться у їх віддані, створені, оброблені та накопичені в інформаційних системах та складаються із відомостей, що містяться у документах, які надаються під час проведення митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів, та інших документах

Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

З урахуванням суперечливих відомостей у поданих позивачем документах, відсутності додаткових документів для підтвердження митної вартості товару, наявної інформації щодо митного оформлення аналогічного товару, посадова особа митниці, відповідно до ст. 55 МКУ, прийняла рішення від 09.07.2013р. за № 110050004/2013/000074/1 про коригування заявленої митної вартості товару, відповідно до яких митне оформлення товарів було здійснено за другорядним методом визначення митної вартості – 2-r-резервним методом за попередніми оформленими ВМД за цінами: товар № 1- 5,596 дол. США/кг, товар № 2 - 4,11 дол. США/кг, товар № 3 - 3,6 дол. США/кг, товар № 4 - 4,12 дол. США/кг.

. Відповідно до ч. 1 ст. 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

Частиною 2 ст. 57 МК України встановлено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Частиною 3 ст. 57 МК України кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно із ч. 4 ст. 57 МК України застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Відповідно до ч. 5 ст. 57 КАС України у разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов’язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Частиною 6 ст. 57 КАС України визначено, що при цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

У рішенні від 09.07.2013р. за № 110050004/2013/000074/1 про коригування заявленої митної вартості товару посадовою особою Дніпропетровської митниці Міндоходів зазначено, що для проведення коригування митної вартості товару у митного органу відсутня інформація щодо вартості ідентичних та подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких здійснено за методом визначення митної вартості 2а) та 2б). Враховуючи положення ст. 61 МК України, при визначенні митної вартості товарів неможливо було застосувати методи 2 а). та 2 б) згідно ст. 59 та 60 МК України. Методи на основі віднімання та додавання вартості (ст. 62, ст. 63 МК України) неможливо застосувати у зв’язку із відсутністю об’єктивних, документально підтверджених даних, які піддаються обчисленню. Застосовано другорядний метод визначення митної вартості 2-г – резервний метод, відповідно до наявних даних. Митну вартість скориговано за попередньо оформленими МД № 110050004/2013/200746 від 16.05.2013р., № 110100000/2013/200365/1 від 04.07.2013р. та № 110100000/2013/220679 від 05.07.2013р.

Згідно із ч. 3 ст. 54 МК України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Згідно із ч. 2 ст. 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:

1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом;

4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування;

5) інформацію про:

а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються:

- у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом;

- у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті";

б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Частиною 3 ст. 55 МК України встановлено, що форма рішення про коригування митної вартості товарів встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері фінансів.

Відповідно до ч. 7 ст. 55 МК України у випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів митний орган за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.

У рішенні від 09.07.2013р. за № 110050004/2013/000074/1 про коригування заявленої митної вартості товару декларанта повідомлено про те, що він має право звернутись до митного органу з проханням випустити товари, що декларуються у вільний обіг за умови надання гарантій відповідно до розділу X МК України. Також, повідомлено про те, що він має право оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості митному органу вищого рівня відповідно до глави 4 МК України або до суду.

На підставі заяви підприємства про надання дозволу на митне оформлення вантажу під фінансову гарантію декларанта зі сплатою податків зборів до Державного бюджету України, Дніпропетровською митницею прийнято рішення щодо можливості виписку ввезеного товару у вільний обіг під обрані гарантійні зобовязання.

Відповідно до ч. 8 ст. 55 МК України протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати митному органу додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються.

У процесі судового розгляду справи позивач зазначив, що ним або уповноваженою особою протягом 80 днів з дня випуску товарів не надавались Дніпропетровській митниці додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларувались.

Відповідно до ст. 256 МК України відмова у митному оформленні - це письмове вмотивоване рішення митного органу про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом.

Згідно із ст. 256 МК України відмова митного органу у прийнятті митної декларації повинна бути вмотивованою, а про причини відмови має бути письмово повідомлено декларанта.

Митний орган відмовляє у прийнятті митної декларації виключно з таких підстав:

1) митна декларація не містить усіх відомостей або подана без документів, передбачених статтею 335 цього Кодексу;

2) електронна митна декларація не містить встановлених законодавством обов’язкових реквізитів;

3) митну декларацію подано з порушенням інших вимог, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 264 МК України у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою митного органу заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері фінансів. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі, інформація про відмову у прийнятті для оформлення електронної митної декларації надсилається декларанту електронним повідомленням, засвідченим електронним цифровим підписом посадової особи митного органу.

Враховуючи те, що митну декларацію подано з порушенням вимог МКУ щодо визначення митної вартості товарів, позивачем на вимогу митного органу не було надано необхідні документи, про що було позивачем було направлено відповідачу електронне повідомлення 09.07.2013р., відповідачем була оформлена картка відмови від 09.07.2013р. за № 110050004/2013/00217 у митному оформленні (випуску) товарів з причини коригування митної вартості.

Таким чином, зважаючи на сукупність досліджених судом доказів та встановлених обставин, слід дійти висновку, що рішення Дніпропетровської митниці про коригування митної вартості товарів від 09.07.2013р. за № 110050004/2013/000074/1 та картка відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 09.07.2013р. за № 110050004/2013/00217 є обґрунтованими та відповідають чинному законодавству.

Отже,доводи апеляційної скарги стосовно того, що відповідач не підтвердив наявність розбіжностей у поданих позивачем документах та виніс рішення про коригування митної вартості товарів від 09.07.2013р. за № 110050004/2013/000074/1 та картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 09.07.2013р. за № 110050004/2013/00217 без достатніх підстав, спростовуються викладеним вище.

Доводи позивача стосовно того, що митницею не проводились консультації, передбачені ст.57 МКУ, не приймаються судом, виходячи з наступного.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

При цьому, згідно ч.5 ст.55 МКУ декларант може провести консультації з органом доходів і зборів з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна у митного органу. Частиною 6 цієї ж статті передбачено, що на вимогу декларанта консультації проводяться у письмовому вигляді.

Як свідчать матеріали справи, між декларантом та Відповідачем проводилась процедура консультацій, тобто обмін наявною інформацією, в усному та електронному порядку, про що свідчать електронні повідомлення та дані гр.33 оскаржуваного рішення про визначення митної вартості товару.

В рамках проведених консультацій з питань підтвердження заявленої митної вартості декларантом було надіслано письмові електронні повідомлення б/н від 08.07.2013 та від 09.07.2013, зміст яких свідчить про неможливість надати Відповідачу затребувані додаткові документи та про незгоду із запропонованим Відповідачем коригуванням митної

вартості товарів, оскільки Позивач просив здійснити митне оформлення шляхом надання фінансових гарантій відповідно до ст.55 МКУ.

Стосовно доводів позивача про безпідставність застосування резервного методу визначення вартості товару слід зазначити наступне.

Причини неможливості застосування основного методу викладено вище.

Відповідно до ч.2 ст.59 МКУ при застосуванні методу 2а) за ціною договору щодо ідентичних товарів визначення митної вартості за основу береться прийнята митним органом вартість операції з ідентичними товарами з дотриманням умов, зазначених у цій статті. При цьому під ідентичними розуміються товари, однакові за всіма ознаками з оцінюваними товарами, у тому числі за такими, як:

1) фізичні характеристики;

2) якість та репутація на ринку; і

3) країна виробництва;

4) виробник. І

Відповідно до ч.2 ст. 60 МКУ під подібними (аналогічними) розуміються товари, які хоч і не однакові за всіма ознаками, але мають схожі характеристики і складаються зі схожих компонентів, завдяки чому виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними.

При цьому, згідно з ч.І, 2 ст. 61 МКУ передбачено застереження щодо застосування методів 2а) та 26), зокрема товари не вважаються ідентичними або подібними (аналогічними) оцінюваним, якщо вони не вироблені в тій же країні, що і товари, які оцінюються. Товари, виготовлені не виробником оцінюваних товарів, а іншою особою, беруться до уваги лише у разі, якщо немає ні ідентичних, ні подібних (аналогічних) товарів, виготовлених особою - виробником товарів, що оцінюються.

Згідно пояснень відповідача, надані Позивачем для митного контролю документи щодо оцінюваних товарів не містили інформацію про його виробника та якість і репутацію на ринку. У Відповідача відсутня документально підтверджена інформація щодо вартості ідентичних та подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено за основним методом визначення митної вартості, і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього відповідно до вимог ч. 1 ст. 59 МКУ та ч.1 ст.60 МКУ. Тому застосування методів визначення митної вартості 2а), 26) є неможливим.

Методи на основі віднімання та додавання вартості, передбачені ст.62 МКУ та ст.63 МКУ, неможливо було застосовувати у зв’язку із відсутністю об’єктивних, документально підтверджених даних, які піддаються обчисленню та належать до вартості витрат, понесених виробником при виробництві оцінюваних товарів.

Як свідчать матеріали справи, названі пояснення митниці позивачем не спростовано.

Відповідно до вимог ч.2 ст.64 МКУ, митна вартість, визначена за резервним методом, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях. Відповідачем було застосовано другорядний метод визначення митної вартості 2-г-резервний метод. Скоригована у спірному рішенні митна вартість товарів ґрунтується на раніше визначених Відповідачем митних вартостях , що відповідає чиному законодавству.

Щодо позовних вимог про стягнення з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Торгівельна компанія “МЕТІЗ” надміру сплачених митних платежів у розмірі 36371,61 грн., у тому числі податок на додану вартість – 3026622 грн., ввізне мито – 6105,39 грн.,то вони не підлягають задоволенню, оскільки є похідними від вимог про скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 09.07.2013р. за № 110050004/2013/000074/1 та картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 09.07.2013р. за № 110050004/2013/00217.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують законності та обґрунтованості постанови суду першої інстанції, що згідно ст.200 КАС виключає підстави для скасування судового рішення та задоволення вимог позивача.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206

Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія "МЕТІЗ" залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.09.2013 р.. – без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

Касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення судового рішення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення судового рішення в повному обсязі.

(Рішення суду виготовлено у повному обсязі 22.07.2014р.)

Головуючий: Л.П. Туркіна

Суддя: С.М. Іванов

Суддя: Ю.В. Дурасова