Ухвала суду № 39977893, 12.06.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

12 червня 2014 рокусправа № 804/9695/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого судді: Коршуна А.О. (доповідач)

суддів: Панченко О.М. Чередниченко В.Є.

за участю секретаря судового засідання: Чепурко А.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.09.2013р. у справі №804/9695/13-аза позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрохімінтех-2» до: про:Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень ВСТАНОВИВ:

16.07.2013р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрохімінтех-2» (далі- ТОВ «Агрохімінтех-2») звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби (далі - Дніпропетровської МДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень / а.с. 3-8/.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.07.2013р. за вищезазначеним адміністративним позовом відкрито провадження в адміністративній справі №804/9695/13-а та справу призначено до судового розгляду / а.с. 1 /.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.08.2013р. у справі №804/9695/13-а здійснено процесуальне правонаступництво та замінено відповідача - Дніпропетровську міжрайонну державну податкову інспекцію Дніпропетровської області Державної податкової служби, правонаступником - Дніпропетровською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі - Дніпропетровська ОДПІ) /а.с. 111/.

Позивач, посилаючись у позовній заяві на те, що в результаті проведеної відповідачем документальної позапланової невиїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства і правильності нарахування та сплати податку на додану вартість (далі - ПДВ) та податку на прибуток при проведенні господарських операцій з ТОВ «Нові технології та матеріали» за період з 01.03.2009р. по 30.09.2010р., податковим органом було зроблено висновок про не підтвердження податкових зобов'язань з ТОВ «Нові технології та матеріали», господарські операції з цим контрагентом не мають підтвердження реальності здійснення фінансово-господарських операцій по всьому ланцюгу постачання, що свідчить про заниження податку на прибуток на загальну суму 47436 грн., та заниження ПДВ на загальну суму 17250 грн., що було відображено у акті перевірки, та за результатами перевірки податковим органом (відповідачем) 25.04.2013р. було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000751520, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача з ПДВ на загальну суму 5417 грн., а 26.04.2013р. було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000821510, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у загальному розмірі 14895 грн., позивач вважає висновки податкового органу у акті перевірки та прийняті за результатами перевірки рішення безпідставними та необґрунтованими з огляду на те, що контрагент позивача - ТОВ «Нові технології та матеріали», на момент укладення господарського договору з позивачем та виконання сторонами за договором своїх зобов'язань, був зареєстрований як юридична особа та платник податку на додану вартість, придбані позивачем у цього контрагента товари ( послуги ) були використані ним у подальшому у власній господарській діяльності, вартість придбаного товару позивачем сплачена продавцю у безготівковій формі у повному обсязі, у позивача наявні усі первинні документи, які підтверджують факт виконання позивачем та його контрагентом своїх зобов'язань за договором, що свідчить про те, що ці угоди були укладені свідомо з метою настання певних наслідків, і саме на підставі цих належних первинних документів у відповідних звітних періодах позивачем формувалась податкова звітність та було визначено розмір валових витрат підприємства та сформовано податковий кредит , тому просив суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення відповідача №0000751520 від 25.04.2013р. та №0000821510 від 26.04.2013р..

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.09.2013р. у справі №804/9695/13-а позов задоволено, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Дніпропетровської ОДПІ №0000751520 від 25.04.2013р. та №0000821510 від 26.04.2013р.. (суддя Степаненко В.В. ) / а.с. 174-176/.

Відповідач, не погодившись з постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.09.2013р. у даній справі, подав апеляційну скаргу / а.с. 180-186/, у якій посилаючись на те, що судом першої інстанції під час розгляду даної справи не було з'ясовано усі обставини справи, які мають значення для її вирішення та зроблено висновки, які суперечать фактичним обставинам справи, що призвело до постановлення ним рішення у справі з порушенням норм чинного матеріального та процесуального права, просив суд скасувати постанову суду першої інстанції від 20.09.2013р. та постановити у справі нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні заявлених ним позовних вимог у повному обсязі.

Представники позивача у судовому засіданні заперечували проти доводів апеляційної скарги, посилаючись на те, що судом першої інстанції було об'єктивно та повно з'ясовано усі обставини справи та постановлено рішення у справі без порушень норм чинного матеріального та процесуального права, просили суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, постанову суду першої інстанції від 20.09.2013р. у даній справі залишити без змін.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився. Відповідач про день, годину та місце розгляду даної справи апеляційним судом повідомлений належним чином / а.с. 196,198-199,201/, про поважність причин не явки свого представника у судове засідання, або про можливість розгляду справи у відсутність свого представника, суд у встановленому законом порядку не повідомив. За таких обставин колегія суддів вважає можливим розглянути дану справу у відсутність представника відповідача.

Заслухавши у судовому засіданні представників позивача, перевіривши доводи апеляційної скарги, матеріали даної адміністративної справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

ТОВ «Агрохімінтех-2», код ЄДРПОУ 23793486, зареєстровано як юридичну особу 21.12.2006р. Дніпропетровською районною державною адміністрацією, та як платник податків, у тому числі ПДВ, підприємство перебуває на податковому обліку у відповідача у даній справі / а.с. 41/.

Під час розгляду даної адміністративної справи судом встановлено, що відповідачем у період з 05.04.2013р. по 11.04.2013р. було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Агрохімінтех-2» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства і правильності нарахування та сплати податку на додану вартість (далі - ПДВ) та податку на прибуток при проведенні господарських операцій з ТОВ «Нові технології та матеріали» за період з 01.03.2009р. по 30.09.2010р., за результатами якої було складено акт №403/150/34735840 від 18.04.2013р. (далі - акт перевірки).

Як вбачається з наданої суду ксерокопії акту перевірки / а.с. 13-27/ податковим органом за результатами перевірки було зроблено висновки про порушення ТОВ «Агрохімінтех-2» вимог податкового законодавства, а саме:

- пп. 4.1.6 п. 4.1. ст.. 4, п. 5.1., п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, пп. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» що призвело до заниження податку на прибуток протягом перевіряємого періоду на загальну суму 47436 грн.;

- пп. 7.4.1 пп. 7.4.5 п. 74 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження ПДВ протягом перевіряємого періоду на загальну суму 17250 грн.

За результатами перевірки, на підставі акту №403/150/34735840 від 18.04.2013р., податковим органом (відповідачем у справі) було прийнято податкові повідомлення-рішення:

- №0000751520 від 25.04.2013р., яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача з ПДВ на загальну суму 5417 грн. / а.с. 11/

- №0000821510 від 26.04.2013р. , яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у загальному розмірі 14895 грн. / а.с. 12/

При цьому, крім вищезазначеного з акту перевірки / а.с. 8-15/ вбачається, що вищезазначені висновки за результатами перевірки відповідачем також було зроблено з урахуванням вироку Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 15.06.2012р. у справі №412/42/2012, з урахуванням висновків якого відповідачем у справі зроблено висновок про неможливість встановлення походження товарів, які зазначені у документах виданих ТОВ «Нові технології та матеріали» на адресу контрагентів, у тому числі ТОВ «Агрохімінтех-2» , що свідчить про неможливість підтвердження реальності факту здійснення господарських операцій між ТОВ «Агрохімінтех-2» та ТОВ «Нові технології та матеріали» за період з 01.03.2009р. по 30.09.2010р., тому ці операції не спричиняють реального настання правових наслідків, що свідчить про відсутність у позивача права на формування витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, та податкового кредиту з урахуванням господарських операцій з контрагентом ТОВ «Нові технології та матеріали» .

Як судом першої інстанції так і апеляційним судом, під час розгляду даної справи встановлено, що протягом перевіряємого періоду між позивачем (замовник) у справі та ТОВ «Нові технології та матеріали» (виконавець) було укладено договори на вантажно-розвантажувальні роботи ( від 01.01.2009р. та від 03.01.2010р. ), контрагент позивача за цими договорами під час укладення договорів з позивачем у даній справі, та під час виконання сторонами своїх зобов'язань за цими договорами був у встановлений чинним законодавством спосіб зареєстрований у якості юридичної особи та зареєстрований платником ПДВ, при цьому позивачем під час проведення перевірки було надано податковому органу усі первинні документи за цими правочинами, які характерні для такого роду господарських взаємовідносин та обов'язковість ведення яких передбачена нормами законодавства України, та які свідчать про фактичне виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором, а саме виконання виконавцем визначених договорами вантажно-розвантажувальних робіт для замовника та оплату замовником вартості виконаних виконавцем робіт з урахуванням ПДВ , та подальше використання наданих послуг у власній господарській діяльності, і які, у розумінні ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», є підставою для здійснення бухгалтерського обліку та фінансової звітності, і на підставі яких у відповідні звітні періоди позивачем формувались валові витрати підприємства та визначались податкові зобов'язання та податковий кредит /а.с. 51-91,116-169/.

При цьому колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідачем в порушення вимог ч. 2 ст. 71 КАС України не було надано суду будь-яких належних письмових доказів стосовно того, що укладені між позивачем у даній адміністративній справі та ТОВ «Нові технології та матеріали» договори на вантажно-розвантажувальні роботи від 01.01.2009р. та від 03.01.2010р. у встановлений чинним законодавством спосіб визнано недійсним або нікчемним.

Спірні правовідносини, які виникли між сторонами у даній адміністративній справі з урахуванням дати їх виникнення, врегульовано нормами Законів України «Про оподаткування прибутку підприємств» та «Про податок на додану вартість».

Аналіз норм чинного на момент виникнення спірних правовідносин податкового законодавства, дає можливість зазначити, що жодним нормативно-правових актом України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язання іншої юридичної особи, яка є його контрагентом у тих чи інших господарських зобов'язаннях, при цьому це стосується і податкових зобов'язань, оскільки відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, тому при придбанні товару покупець зобов'язаний сплатити вартість товару продавцю, до складу якої входить податок на додану вартість, а продавець зобов'язаний внести цю суму податку на додану вартість до бюджету у відповідному звітному періоду, і у разі невиконання продавцем товару цього обов'язку саме на нього за це покладається відповідальність, і на продавця товару, який є платником податку, нормами чинного законодавства не покладено обов'язку здійснення контролю за дотриманням усіма постачальниками у ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення ними господарської діяльності та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів) у даному випадку , що свідчить про те, що несплата продавцем товару податку до додану вартість до бюджету в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем товару і не може бути підставою для позбавлення платника податку (покупця товару) на відшкодування податку на додану вартість, у разі якщо такий платник податку виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має усі визначені чинним законодавством документи на підтвердження розміру податкового кредиту.

При цьому колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного суду України від 31.01.2011р. у справі за позовом ЗАТ «Мукачівський лісокомбінат» до Мукачівської ОДПІ в Закарпатській області про визнання недійним податкового повідомлення-рішення (реєстраційний номер в ЄДРСР - 14222198), яке відповідно до ст. 244-2 КАС України є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України, які зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного суду України.

Так, у вищезазначені постанові Верховний суд України зазначив, що у разі коли контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.

Також колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що така правова позиція, щодо розв'язання спірних правовідносин, які виникли між сторонами у даній адміністративній справі, узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, який під час розгляду справи «БУЛВЕС» АД проти Болгарії ( заява №3991/03) у рішенні від 22.01.2009р. зазначив, що платник податку не повинен нести наслідки невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, та сплачувати пеню, оскільки такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Щодо посилань податкового органу у акті перевірки та під час розгляду даної адміністративної справи в підтвердження обґрунтованості прийнятих ним податкових повідомлень-рішень, які є предметом оскарження у даній адміністративній справі на вирок Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 15.06.2012р. у справі №412/42/2012 / а.с. 216-221/, то колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ч. 4 ст. 72 КАС України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою, тоді як вищезазначений вирок суду не містить будь-яких висновків про визнання засновницьких документів ТОВ «Нові технології та матеріали» недійсними та про визнання діяльності цієї юридичної особи фіктивною, правовідносини між ТОВ «Агрохімінтех-2» та ТОВ «Нові технології та матеріали» не були предметом дослідження у кримінальній справі, тому висновки вироку суду стосуються лише дій підсудних у справі №412/42/2012, що свідчить про те, що він є обов'язковими безпосередньо до особи засудженого (виправданого), а не щодо інших осіб, при цьому не можна вважати обов'язковими обставини щодо діяння фізичної особи, які встановлені під час розгляду певної кримінальної справи, при оцінці правомірності поведінки юридичної особи, працівником (представником) якої була ця фізична особа, якщо йдеться про відповідальність за порушення юридичною особою законодавства, дотримання якого контролюється податковими органами.

Отже колегія суддів вважає, що вирок суду у кримінальній справі не може бути єдиним доказом беззаперечної відсутності фактичного здійснення господарських операцій між позивачем у справі та ТОВ «Нові технології та матеріали» за період з 01.03.2009р. по 30.09.2010р., а відповідачем у справі, який у спірних правовідносинах виступає у якості суб'єкта владних повноважень, в порушення вимог ч. 2 ст. 71 КАС України під час розгляду даної справи не було надано суду будь-яких інших належних письмових доказів на обґрунтування правомірності прийняття ним податкових повідомлень-рішень №0000751520 від 25.04.2013р. та №0000821510 від 26.04.2013р., які є предметом оскарження у даній справі.

З огляду на вищенаведені обставини, які були встановлені судом під час розгляду справи, та приймаючи до уваги положення п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3. ст.. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп. 7.4.1, п.7.4.5. п. 7.4, п. 7.5 Закону України «Про податок на додану вартість», які регулюють спірні правовідносини з урахуванням дати їх виникнення, колегія суддів вважає, що позивач у справі мав усі визначені чинним законодавством підстави для визначення податкових зобов'язань та формування податкового кредиту з урахуванням сум ПДВ, який ним було сплачено протягом перевіряємого періоду у вартості отриманих від його контрагента ТОВ «Нові технології та матеріали» послуг, оскільки у позивача у справі були наявні усі необхідні первинні документи, які засвідчують наявність певних юридичних фактів щодо фактичного здійснення господарських операцій, які у свою чергу надають право позивачу на формування податкового кредиту певного звітного періоду з урахуванням сум ПДВ сплаченого у вартості товарів, які позивачем було отримано від його контрагента, що свідчить про те, що обрані відповідачем підстави для визначення позивачу грошових зобов'язань з ПДВ та податку на прибуток не відповідають вимогам Законів України «Про оподаткування прибутку підприємств» та «Про податок на додану вартість», які регулювали спірні правовідносини на момент їх виникнення, і висновок податкового органу про заниження позивачем протягом перевіряємого періоду податкових зобов'язань з ПДВ та податку на прибуток по господарським операціям з ТОВ «Нові технології та матеріали» є безпідставним, а тому суд першої інстанції зробив правильний висновок про неправомірність дій відповідача щодо прийняття податкових повідомлень-рішень №0000751520 від 25.04.2013р. та №0000821510 від 26.04.2013р. та постановив правильне рішення про задоволення заявлених позивачем у справі позовних вимог у повному обсязі.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції об'єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення даної адміністративної справи, застосував до правовідносин, які виникли між сторонами у справі, норми права, які регулюють саме ці правовідносини, зроблені судом першої інстанції висновки відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються зібраними у справі доказами, будь-яких порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке б потягло за собою наявність підстав для скасування або зміни оскаржуваного судового рішення, не було встановлено, тому постанову суду першої інстанції від 20.09.2013р. у даній адміністративній справі необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача необхідно залишити без задоволення, оскільки доводи, які викладені у апеляційній скарзі відповідача, суперечать зібраним у справі доказам та фактичним обставинам справи, зводяться до переоцінки ним доказів, які були досліджені судом першої інстанції під час розгляду даної адміністративної справи і незгоди з висновками суду з оцінки обставин у справі, а також помилкового тлумачення заявником апеляційної скарги норм матеріального та процесуального права, а тому не можуть бути підставою для скасування постанови суду першої інстанції у даній справі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.09.2013р. у справі №804/9695/13-а - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення ухвали в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст виготовлено - 22.07.2014р.

Головуючий: А.О. Коршун

Суддя: О.М. Панченко

Суддя: В.Є. Чередниченко