Ухвала суду № 39977854, 05.06.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

05 червня 2014 рокусправа № 808/2165/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Бишевської Н.А.

суддів: Добродняк І.Ю Семененка Я.В.

за участю секретаря судового засідання: Новошицької О.О.,

без представників сторін

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 01 липня 2013 р. у справі № 808/2165/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Консат"

до Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

21.02.2013 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Консат" звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просило:

- скасувати рішення Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби у формі наказу № 23 від 17.01.2013 р. про проведення документальної позапланової перевірки позивача;

- визнати протиправними дії ДПІ в Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача за наслідками прийнятого спірного рішення у формі наказу № 23 від 17.01.2013 р.;

- скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000172214/1108 від 11.02.2013 р., яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 99453,75 грн., у т. ч. за основним платежем - 79 563 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 19 890, 75 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що, незважаючи на складення запиту податкового органу з порушенням вимог податкового законодавства, Товариство своєчасно і у повному обсязі надало відповідачу інформацію та копії документів, що підтверджують здійснення господарських операцій з ТОВ "ІРПІНЬ ДЕВЕЛОПМЕНТ" у жовтні 2012 року. Висновки податкового органу щодо завищення позивачем податкового кредиту останній вважає протиправними та необґрунтованими, оскільки правомірність та реальність укладених правочинів підтверджена належним чином оформленою первинною документацією.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 1 липня 2013 р. у справі № 808/2165/13-а вищевказаний адміністративний позов задоволено частково:

- скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000172214/1108 від 11.02.2013 р., яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 99453,75 грн., у т. ч. за основним платежем - 79 563 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 19 890,75 грн.;

- в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Постанову суду в частині задоволення позовних вимог мотивовано встановленням реального здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Ірпінь Девелопмент» на підставі наявності первинної документації, якою підтверджено факт оплати товару, його поставки та подальше використання придбаного товару в господарській діяльності ТОВ «НВП «Консат».

Відмова суду першої інстанції в задоволенні решти позовних вимог обґрунтована тим, що документальна невиїзна перевірка проведена відповідачем у відповідності до норм податкового законодавства та в межах наданої законом компетенції, порушень процедури проведення перевірки судом не встановлено. Крім того, судом зазначено, що спірний наказ про проведення перевірки контролюючим органом фактично реалізований і тому не несе ніяких правових наслідків для позивача та не може порушити його права та законні інтереси.

Не погодившись з постановою суду, ДПІ в Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя подано апеляційну скаргу, згідно якої скаржник просить скасувати постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 1 липня 2013 р. у справі № 808/2165/13-а, як таку що винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права. Скаржник вважає, що суд першої інстанції не в повному обсягу встановив обставини по справі та не приділив уваги таким фактам, як відсутність видаткових та товарно-транспортних накладних, як складення частини податкових накладних з порушенням норм чинного законодавства (не вказана номенклатура товарів/послуг). Скаржник вказує на те, що відповідно до отриманої податкової інформації контрагент належить до так званих «податкових ям», що в свою чергу свідчить про відсутність реального здійснення господарських взаємовідносин між ТОВ «НВП «Консат» та ТОВ «Ірпінь Девелопмент».

ТОВ «НВП «Консат» до суду надіслані письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких Товариство посилаючись на обґрунтованість та правомірність оскаржуваного судового рішення, просить залишити без задоволення апеляційну скаргу, рішення суду першої інстанції - без змін. Крім того, представником позивача направлено в справу клопотання про розгляд справи без участі представника позивача.

Сторони по справі про час і місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення.

До судового засідання представники сторін не з'явились, сторони процесуальним правом щодо участі в судовому засіданні не скористались, жодних клопотань, повідомлень про причини неявки до суду не надходило, підстави відсутності представників сторін суду не повідомлені.

З урахуванням наявних в справі матеріалів, нез'явлення в судове засідання представників сторін не перешкоджає розгляду скарги. Відповідно до ст. 41 КАС України, в зв'язку з неявкою представників сторін, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального пристрою не здійснювалось.

Як вбачається з матеріалів справи, ДПІ в Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя з посиланням на п.п.20.1.6 п.20.1 ст.20, ст.72, п.73.3 ст.73 та п.78.1 ст.78 ПК України направлено на адресу ТОВ «НВП «Консат» запит від 25.12.2012 р. про надання пояснень та документального підтвердження щодо взаємовідносин позивача з ТОВ «Ірпінь Девелопмент», за якими сформовано податковий кредит у податковій декларації за жовтень 2012 р. (а. с.26).

Листом від 11.01.2013 р. позивач надав до ДПІ в Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя інформацію з додаванням завірених копій документів (податкові накладні, акти виконаних робіт), що підтверджують здійснення господарських операцій з ТОВ «Ірпінь Девелопмент».

17.01.2013 р. в. о. начальника ДПІ в Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя винесено наказ № 23 на підставі п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 ПК України про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «НВП «Консат» з питань документального підтвердження господарських відносин з платником податків ТОВ «Ірпінь Девелопмент» (код ЄДРПОУ 35412352) їх реальності та повноти відображення в обліку за період жовтень 2012 року (а. с.16).

На підставі даного наказу ДПІ в Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «НВП «Консат» з визначених у наказі питань, за результатами якої складено акт № 8/22-1421/30293810 від 24.01.2013 р. (а. с.27-35).

11.02.2013 р. на підставі вказаного акту перевірки ДПІ в Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя винесено податкове повідомлення-рішення № 0000172214/1108, яким Товариству визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 99453,75 грн., у т. ч. за основним платежем - 79 563 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 19 890, 75 грн. (а. с.14).

Перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга ДПІ в Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя не підлягає задоволенню з таких підстав:

Завданням адміністративного суду є перевірка правомірності (легальності) дій, рішень суб'єкта владних повноважень з огляду на чіткі критерії, які зазначені у частині 3 статті 2 КАС України з урахуванням закріпленого статтею 9 КАС України принципу законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, згідно положень абз.1, 2 п.73.3 ст.73 ПК України (в редакції на момент проведення перевірки) контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження.

Такий запит підписується керівником (заступником керівника) контролюючого органу і повинен містити перелік інформації, яка запитується, та документів, що її підтверджують, а також підстави для надіслання запиту.

Відповідно до п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20 ПК України Контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Згідно п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

При цьому, перелік обставин для проведення документальної позапланової перевірки визначається у статті 78 ПК України.

За приписами п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 ПК України (на підставі якої здійснювалась перевірки згідно спірного наказу від 17.012013 р.) документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин: за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Колегія суддів звертає увагу, що з наведених вище обставин вбачається не зазначення відповідачем в наказі від 17.012013 р. про те, що за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення позивачем податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи ДПС.

Тим більш, що наведені обставини свідчать про те, що позивачем було надано відповідачу пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит останнього.

Як вірно зазначено судом першої інстанції при розгляді даного спору про скасування наказу та визнання незаконними дій контролюючого органу з проведення перевірки позивача необхідно встановити, чи є оскаржувані акт та дії відповідача такими, що породжують для позивача настання будь-яких юридичних наслідків і впливають на його права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин, а також чи буде задоволення таких позовних вимог мати своїм правовим наслідком безпосередній захист прав позивача, оскільки наслідком розв'язання публічно-правового спору по суті має бути захист порушеного суб'єктивного права позивача.

З огляду на те, що обов'язковою ознакою нормативно-правового акту чи правового акту індивідуальної дії є створення юридичних наслідків у формі прав, обов'язків, їх зміни чи припинення, а також враховуючи, що спірний наказ від 17.01.2013 р. податковим органом фактично реалізовано шляхом здійснення перевірки позивача, то цей наказ не породжує будь-яких юридичних наслідків для позивача.

Таким чином, колегія суддів вважає обґрунтованою відмову суду першої інстанції у задоволенні позовних вимогах Товариства про скасування рішення відповідача у формі наказу № 23 від 17.01.2013 р. та про визнання протиправними дій відповідача щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача за наслідками прийнятого спірного рішення у формі наказу №23 від 17.01.2013 р.

За приписами ч.1 ст.195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

З апеляційної скарги вбачається, що фактично відповідачем оскаржено постанову суду першої інстанції у даній справі лише в частині задоволених позовних вимог.

Так, стосовно позовних вимог скасування податкового повідомлення-рішення №0000172214/1108 від 11.02.2013 р., колегія суддів зазначає:

Так, відповідно до висновків акту перевірки від 24.01.2013 р. встановлено порушення позивачем п.п.14.1.36, пп.14.1.181 ст.14; п.44.1, п.44.3, п.44.6 ст.44; п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1 ст.200; ст.201 ПК України; Наказу ДПА України № 1492 від 02.02.2012 р. «Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість», ТОВ «НВП «Консат» завищено податковий кредит за жовтень 2012 року на загальну суму 79 563 грн., який сформований від контрагента ТОВ «Ірпінь Девелопмент», що призвело до:

- заниження позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з ПДВ (р.18 податкової Декларації з ПДВ за жовтень 2012 року) на загальну суму 79 563 грн.;

- заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню в бюджет за підсумками поточного звітного (податкового) періоду з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду (р.25 податкової Декларації з ПДВ за жовтень 2012 року) на загальну суму 79 563 грн.

Такі висновки відповідача обґрунтовані посиланням на дані:

- висновку ВПМ ДПІ в Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя № 118/07-50 від 16.01.2013 р. щодо відсутності підтвердження факту реального здійснення господарської діяльності ТОВ «НВП «КОНСАТ» з ТОВ «ІРПІНЬ ДЕВЕЛОПМЕНТ»;

- акту Ірпінської ОДПІ Київської області ДПС від 16.01.2013 р. про проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ "Ірпінь Девелопмент" щодо підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ "НВП "Консат" та ПРАТ "Креатив" за період жовтень 2012 р.

- службової записки № 10/7/07-014 від 03.01.2013 р.. згідно якої співробітниками ВПМ ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області ДПС здійснювалось відпрацювання ТОВ "Ірпінь "Девелопмент" (та надано висновок про належність до «податкових ям» та спростування факту реальності здійснення господарських операцій ТОВ «Ірпінь Девелопмент» по операціям в жовтні 2012 року за результатами якого встановлена відсутність поставок товарів та укладення угод з метою настання реальних наслідків з ТОВ «ІРПІНЬ ДЕВЕЛОПМЕНТ».

У Листі ВАСУ від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11 зазначено, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Господарською операцією, згідно ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Також вказана вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків, як обов'язкова ознака господарської операції, кореспондує і з нормами Податкового кодексу України.

Так, матеріали справи свідчать, що ТОВ «НВП «Консат» (замовник) мало господарські відносини з ТОВ «Ірпінь Девелопмент» (виконавець) за договором № 1806/12 від 14.09.2012 (виконавець) на придбання у ТОВ «Ірпінь Девелопмент» комплектуючих виробів та матеріалів (а. с.37-39).

У відповідності до п.198.2 ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно положень п.198.6. ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

За приписами статей 183 та 184 ПК України про реєстрацію особи платником податку на додану вартість їй органом державної служби надається свідоцтво про реєстрацію як платника податку. Реєстрація особи як платника податку на додану вартість діє до дати її анулювання.

Системний аналіз правових норм свідчить про те, що податкова накладна як звітний податковий документ, що є підставою для включення покупцем у податковому обліку до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених (нарахованих) у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), що підлягають використанню в його господарській діяльності, має таке юридичне значення при обов'язковій умові нарахування податку та виписування податкової накладної особою, яка зареєстрована як платник податку на додану вартість у порядку, встановленому Податковим кодексом України.

Докази, які б свідчили про відсутність у контрагента позивача статусу платника ПДВ на момент здійснення господарських операцій, відповідачем суду не надані.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95 р. за №168/704, первинні документи це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Згідно ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкуванням оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Матеріалами справи підтверджується і не спростовується відповідачем, що на момент проведення перевірки Товариство мало необхідні, належним чином оформлені первинні документи, що підтверджуються реальність господарської операції: видаткові накладні, акти приймання-передачі, податкові накладні, платіжні доручення, що підтверджують оплату послуг з суборенди Товариством (а. с.50-61).

За приписами статей 183 та 184 ПК України про реєстрацію особи платником податку на додану вартість їй органом державної служби надається свідоцтво про реєстрацію як платника податку. Реєстрація особи як платника податку на додану вартість діє до дати її анулювання.

Системний аналіз правових норм свідчить про те, що податкова накладна як звітний податковий документ, що є підставою для включення покупцем у податковому обліку до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених (нарахованих) у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), що підлягають використанню в його господарській діяльності, має таке юридичне значення при обов'язковій умові нарахування податку та виписування податкової накладної особою, яка зареєстрована як платник податку на додану вартість у порядку, встановленому Податковим кодексом України.

Частиною 2 статті 71 КАС України обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається саме на відповідача (якщо він заперечує проти адміністративного позову).

Докази, які б свідчили про відсутність у контрагента позивача статусу платника ПДВ на момент здійснення господарських операцій, відповідачем суду не надані, що свідчить про наявність спеціальної податкової правосуб'єктності у контрагента позивача під час реалізації господарського договору від 14.09.2012 р.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України» встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатись зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З оскарженої постанови вбачається дослідження судом першої інстанції первинних документів, які містяться у матеріалах справи і якими підтверджується реальність господарської операції щодо поставок комплектуючих, а саме: специфікації, акти виконаних робіт, податкові накладні, платіжні доручення, що свідчать про оплату товару позивачем (а.с.40-53).

При цьому, посилання скаржника на те, що частина виписаних вищевказаним контрагентом позивача податкові накладні, які є за приписами Податкового кодексу України підставою для формування податкового кредиту платника податків, не відповідають положенням Наказу Міністерства фінансів України «Про порядок заповнення податкової накладної» від 01.11.2011 р. № 1379, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 листопада 2011 р. за № 1333/20071, оскільки не вказана номенклатура товарів/послуг, колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки можуть свідчити лише про порушення порядку складання податкової накладної і не впливають на числові показники такої накладної або невідповідності даних при первинних документів.

Тим більш, що на виконання умов договору від 14.09.2012 р. детальна номенклатура (асортимент) товару вказана в специфікаціях, що містяться в матеріалах справи і є невідомою частиною вказаного договору.

Отже, вищезазначені документи підтверджують фактичний рух активів та зміни у власному капіталі позивача.

Використання позивачем придбаних товарів (робі, послуг) у власній господарській діяльності шляхом реалізації за договорами, укладеними між ТОВ «НВП «Консат» та ДП ЗМКБ «Прогресс» і ВАТ «Мотор Січ», відповідачем не спростовується.

Тобто доказів порушень відображення вищевказаних господарських операцій в бухгалтерському та податковому обліку Товариства матеріали справи не містять: суми податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «Ірпінь Девелопмент» задекларовані ТОВ «НВП «Консат» у податковій звітності з ПДВ за жовтень 2012 р.

Також податковим органом не надано суду доказів недійсності договору від 14.09.2012 р., використання придбаного товару у неоподатковуваних операціях.

Стаття 204 ЦК України закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Разом з тим позиція податкового органу базується на порушеннях, начебто, допущених при здійсненні господарської діяльності контрагентом позивача - ТОВ «Ірпінь Девелопмент» (належність вказаного платника податків до «податкових ям»).

Проте, статтею 61 Конституції України встановлений індивідуальний характер відповідальності юридичної особи.

Також зі змісту вищенаведених норм можна дійти висновку, що Податковий кодекс України не ставить право позивача на отримання бюджетного відшкодування в залежність від декларування постачальниками, в тому числі і по ланцюгу постачання, своїх податкових зобов'язань та/або від сплати ними сум податку на додану вартість до бюджету.

Податковий орган не надав жодних доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускав його контрагент, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з вищевказаними підприємствами було одержання позивачем податкової вигоди.

Стаття 72 КАС України визначає підстави для звільнення від доказування, згідно частини 4 якої підставою для звільнення від доказування є вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили.

При цьому обов'язковими такий вирок суду для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, є лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Колегія суддів зауважує, що відповідачем не надано вирків суду по кримінальних справах щодо посадових осіб контрагента позивача, у т. ч. по ланцюгу постачання. Не надано суду також і вироків відносно посадових осіб самого позивача.

Крім цього, і практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права, свідчить про те, якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 р. у справі «Інтерсплав проти України»).

Отже, колегія суддів, як і суд першої інстанції, вважає безпідставним збільшення Товариству грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 99 453,75 грн., у т.ч. за основним платежем - 79 563 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 19890,75 грн. згідно податкового повідомлення-рішення № 0000172214/1108 від 11.02.2013 р.

Наведене свідчить про правомірність задоволення судом першої інстанції позовних вимог Товариства в частині скасування спірного податкового повідомлення-рішення.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують правового обґрунтування, покладеного в основу судового рішення, тому не можуть бути підставою для скасування постанови суду першої інстанції.

Керуючись ст.196, ст.198, ст.200, ст.205, ст.206 КАС України, суд , -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 1 липня 2013 р. у справі № 808/2165/13-а залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 1 липня 2013 р. у справі № 808/2165/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України та може бути оскаржена відповідно до ст.212 КАС України.

Головуючий: Н.А. Бишевська

Суддя: І.Ю. Добродняк

Суддя: Я.В. Семененко