Ухвала суду № 39977848, 26.06.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

26 червня 2014 рокусправа № 811/3103/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Бишевської Н.А.

суддів: Добродняк І.Ю Семененка Я.В.

за участю секретаря судового засідання: Новошицької О.О.,

без представників сторін;

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області

на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2013 р. у справі № 811/3103/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Протеїн-Продакшн"

до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області

про скасування податкового повідомлення-рішення №0000340154, -

ВСТАНОВИВ:

"30" вересня 2013 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Протеїн-Продакшн" звернулось до суду з адміністративним позовом до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 06.06.2013 року №0000340154, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 495 573 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані безпідставністю та протиправністю висновків податкового органу щодо завищення податкового кредиту, оскільки реальність та правомірність господарських операцій позивача підтверджена належним чином сформованою первинною документацією.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2013 р. у справі № 811/3103/13-а адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Протеїн-Продакшн" до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області про скасування податкового повідомлення-рішення №0000340154 - задоволено.

Постанову суду мотивовано тим, що правомірність формування податкового кредиту позивачем підтверджено податковими накладними, отриманий товар в подальшому використано у власній господарській діяльності, реальність господарських взаємовідносин мі позивачем та контрагентами у перевіряє мий період підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що свідчить про безпідставність висновків податкового органу щодо завищення позивачем від'ємного значення суми податку на додану вартість.

Не погодившись з постановою суду, Кіровоградською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області подано апеляційну скаргу, згідно якої особа, яка подає апеляційну скаргу просить скасувати постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2013 р. у справі № 811/3103/13-а, як таку що винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані висновками проведеної перевірки позивача. Скаржник вважає, що суд не врахував позиції Вищого адміністративного суду України, яким зазначено, що наявність належним чином укладеного договору між суб'єктами господарювання не може свідчити про здійснення суб'єктом господарювання законної господарської діяльності. Заявник апеляційної скарги вказує на те, що судом першої інстанції не досліджено податкову інформацію щодо сумнівності контрагентів позивача, по відносинах з якими Товариством формувався податковий кредит.

Сторони по справі про час і місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення.

До судового засідання не з'явились представники сторін. Жодних клопотань, повідомлень про причини неявки до суду не надходило, підстави відсутності представників сторін суду не повідомлені.

З урахуванням наявних в справі матеріалів, нез'явлення в судове засідання представників сторін не перешкоджає розгляду скарги.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, внаслідок наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, в період з 22.05.2013 по 24.05.2013 р. фахівцями Кіровоградської ОДПІ відповідача, згідно з п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78, п.79.1 ст.79 Податкового кодексу України та відповідно до наказу Кіровоградської ОДПІ Кіровоградської області ДПС від 20.05.2013 р. №1056 "Про проведення документальної невиїзної перевірки", проведено документальну невиїзну перевірку з питань достовірності нарахування позивачем від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту податку на додану вартість за вересень 2012 року з урахуванням матеріалів перевірок щодо правомірності нарахування ПДВ по ланцюгу постачання товарів (робіт, послуг).

За результатами перевірки складено Акт №346/15-4/36390340 від 27.05.2013 року, яким зафіксовані виявлені перевіркою порушення податкового законодавства, а саме порушення позивачем положень п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України з урахуванням ч.1 ст.203, ст.215, п.1 ст.216, ст.228 Цивільного кодексу України, внаслідок чого Товариством завищено суму від'ємного значення податку на додану вартість за вересень 2012 р. в сумі ПДВ 495 573 грн.

Такий висновок податкового органу ґрунтується на даних податкових перевірок контрагентів позивача ТОВ «А-Бланко» та ТОВ «Сільгосп-Центр», якими не підтверджено реальності та правомірності здійснення зазначеними товариства господарської діяльності. Податковий орган дійшов висновку, що відсутність юридичної особи за зареєстрованим місцезнаходженням, наявність податкової інформації щодо сумнівності правочинів по ланцюгу постачання, що свідчить про протиправність формування податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «А-Бланко» та ТОВ «Сільгосп-Центр» та як наслідок завищення позивачем від'ємного значення податку на додану вартість.

На підставі акту перевірки від 27.05.2013 року відповідачем винесено повідомлення-рішення від 06.06.2013 року №0000340154, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 495 573 грн.

Вважаючи рішення податкового органу протиправним та таким, що порушує права та законні інтереси особи, позивач звернувся до суду.

Дослідивши обставини по справі, колегія суддів вважає за можливе погодитись з рішенням суду першої інстанції про задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та ТОВ «А-Бланко» 19.09.2012 року укладено договір поставки №19/09-2012, так само договір поставки укладено з ТОВ «Сільгосп-Центр» №01-01 АВ від 04.01.2013 року, відповідно до яких ТОВ «А-Бланко» та ТОВ «Сільгосп-Центр» зобов'язані поставити, а ТОВ «Протеїн-Продакшн» прийняти та оплатити товар (сою).

Товар прийнято та оплачено в строк, передбачений укладеними угодами. По взаємовідносинам, на підставі наданих контрагентами-постачальниками податкових накладних, позивачем задекларовано суми ПДВ за вересень 2012 року у розмірі 86 847,31 грн. по взаємовідносинам з ТОВ «А-Бланко» та 408 726 грн. - по ТОВ «Сільгосп-Центр» за якими в подальшому ТОВ «Протеїн-Продакшн» сформовано податковий кредит на суму 495 573,31 грн.

Відповідно до п.200.1 ст.200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (п. 200.2 ст. 200 ПК України).

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п.200.3 ст.200 ПК України).

Згідно з п. 200.4 ст. 200 ПК України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

У відповідності до п.198.2. ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається:

дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п.198.3. ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6. ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Системний аналіз правових норм свідчить про те, що податкова накладна як звітний податковий документ, що є підставою для включення покупцем у податковому обліку до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених (нарахованих) у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), що підлягають використанню в його господарській діяльності, має таке юридичне значення при обов'язковій умові нарахування податку та виписування податкової накладної особою, яка зареєстрована як платник податку на додану вартість у порядку, встановленому Податковим кодексом України.

Згідно з приписами статей 183 та 184 ПК України про реєстрацію особи платником податку на додану вартість їй органом державної служби надається свідоцтво про реєстрацію як платника податку. Реєстрація особи як платника податку на додану вартість діє до дати її анулювання.

Докази, які б свідчили про відсутність у контрагентів позивача статусу платників ПДВ на момент здійснення господарських операцій, відповідачем суду не надані. Також відсутні докази недійсності податкових накладних, виписаних ТОВ «А-Банко» та ТОВ «Сільгосп-Центр», які за приписами вищенаведених норм є єдиною підставою для формування податкового кредиту.

Матеріалами справи підтверджується і не спростовується відповідачем, що на момент проведення перевірки Товариство мало необхідні, належним чином оформлені первинні документи, що підтверджують реальність господарської операції, а саме: договори поставки, видаткові накладні, ТТН, що свідчать про перевезення товару від постачальників до покупця, податкові накладні, платіжні документи, що свідчать про оплату придбаного товару позивачем.

Використання позивачем придбаних у ТОВ «А-Банко» та ТОВ «Сільгосп-Центр» робіт у власній господарській діяльності відповідачем не заперечується і підтверджується матеріалами справи.

Частиною 2 статті 71 КАС України обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається саме на відповідача (якщо він заперечує проти адміністративного позову).

При цьому, доказів порушень відображення вищевказаних господарських операцій в бухгалтерському та податковому обліку позивача матеріали справи не містять. Також податковим органом не надано суду доказів недійсності договорів поставки, договорів на використання придбаних товарів у неоподатковуваних операціях.

Як зазначено вище, позиція податкового органу базується на порушеннях, начебто, допущених при здійсненні господарської діяльності контрагентами ТОВ «Протеїн-Продакшн», тобто по ланцюгу постачання.

Проте, статтею 61 Конституції України встановлений індивідуальний характер відповідальності юридичної особи.

Також зі змісту вищенаведених норм можна дійти висновку, що Податковий кодекс України не ставить право позивача на отримання бюджетного відшкодування в залежність від декларування постачальниками, в тому числі і по ланцюгу постачання, своїх податкових зобов'язань та/або від сплати ними сум податку на додану вартість до бюджету.

Крім цього, і практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права, свідчить про те, якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 р. у справі «Інтерсплав проти України»).

Податковий орган не надав жодних доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускали його контрагенти, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з вищевказаними підприємствами було одержання позивачем податкової вигоди.

Отже, доводи скаржника про те, що дії вчинені сторонами були виправлені виключно на мінімізацію податкових зобов'язань, також колегією суддів не приймаються до уваги, оскільки носять характер припущень, без посилань на порушення саме позивачем конкретних норм чинного податкового законодавства, яке б обґрунтувало проведених податковим органом зменшень від'ємного значення ПДВ.

З огляду на викладене, колегія суддів доходить висновку, що в межах апеляційної скарги, відсутні підстави для скасування рішення суду першої інстанції, оскільки доводи апеляційної скарги, які по суті є повторенням заперечень на адміністративний позов ТОВ «Торговий дом «Протеїн-Продакшн»», повністю розглянуті та спростовані судом першої інстанції та не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду справи.

Оскаржуване рішення суду першої інстанції, колегією суддів визнано таким, що винесено з повним дослідженням всіх обставин по справі та з вірним застосуванням до спірних правовідносин норм матеріального та процесуального права, підстав передбачених положеннями ст. 202 КАС України для скасування рішення суду - не вбачається.

Керуючись ст.ст. 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2013 р. у справі № 811/3103/13-а - залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2013 р. у справі № 811/3103/13-а - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України та може бути оскаржена відповідно до ст. 212 КАС України.

Головуючий: Н.А. Бишевська

Суддя: І.Ю. Добродняк

Суддя: Я.В. Семененко