Постанова № 39977696, 29.05.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

29 травня 2014 рокусправа № 811/1887/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Баранник Н.П.

суддів: Малиш Н.І. Щербака А.А.

за участю секретаря судового засідання: Фірсік Д.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Світловодської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2013 року у справі №811/1887/13-а за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничого підприємства "Укрізоліт" до Світловодської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

ТОВ НВП «Укрізоліт» (далі позивач) звернулося до суду з позовом до Світловодської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби (далі відповідач) (правонаступником є Світловодська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0003402300 від 04.02.2013 року про збільшення грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 28165 грн. за основним платежем та 7041,25 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2013 року у справі №811/187/13-а адміністративний позов було задоволено.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2013 року, в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Вимоги апеляційної скарги відповідач обґрунтовує неповним з'ясуванням судом обставин справи та невірним застосуванням норм матеріального права до спірних правовідносин. Зазначає, що проведеною перевіркою встановлено, що господарські операції позивача з контрагентами не мали реального характеру, укладені правочини є нікчемними по ланцюгу до «вигодонабувача».

Представник позивача у судовому засіданні заперечував проти задоволення вимог апеляційної скарги відповідача. Зазначив, що суд першої інстанції прийняв законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального права, і підстави для його скасування відсутні.

В судове засідання апеляційної інстанції представник відповідача не з'явився, про час та місце слухання справи повідомлявся належним чином.

Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що посадовими особами податкового органу проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Пром Альянс ЛТД» за період з 01.01.2012р. по 30.04.2012р. та ТОВ «Альфа-Інвест Плюс» за період з 01.02.2012р. по 30.04.2012р..

Результати перевірки оформлені актом №19/2200 - 31972600 від 23.01.2013р..

В ході перевірки встановлено ряд порушень, в т.ч. пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6, ст. 198 ПК України, в результаті чого завищено суму податкового кредиту з ПДВ за перший квартал 2012р. на суму 28165,00 грн..

Висновки перевіряючи, відображені у акті перевірки, щодо нікчемності правочинів між позивачем та ТОВ «Пром Альянс ЛТД» та ТОВ «Альфа-Інвест Плюс» ґрунтуються на аналізі відомостей одержаних з актів перевірок вказаних підприємств, складених посадовими особами ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська 24.07.2012р. №400/225/34885500; від 18.08.2012р. №428/225/33906304.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0003402300 від 04.02.2013 року про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 28165 грн. за основним платежем та 7041,25 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Суд першої інстанції, з висновками якого погоджується і колегія суддів апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги та скасовуючи оскаржене позивачем рішення, виходив з наступного.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач протягом перевіреного періоду мав господарські взаємовідносини з ТОВ «Пром Альянс ЛТД» та ТОВ «Альфа-Інвест Плюс».

На підставі податкових накладних, виписаних вказаними контрагентами, позивачем до складу податкового кредиту відповідних періодів відносились суми ПДВ, сплачені у складі вартості виконаних робіт та отриманих товарів.

Незважаючи на наявність вказаних документів відповідачем в акті перевірки позивача зроблено формальний висновок про безпідставність формування позивачем податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ «Пром Альянс ЛТД» та ТОВ «Альфа-Інвест Плюс».

Посилання відповідача на акти перевірок ТОВ «Пром Альянс ЛТД» та ТОВ «Альфа-Інвест Плюс», як на доказ нікчемності угод, суд об'єктивно не врахував, оскільки вказаними актами не спростовується факт здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Пром Альянс ЛТД» та ТОВ «Альфа-Інвест Плюс», а зібрані у справі докази повністю спростовують як висновки актів перевірок ТОВ «Пром Альянс ЛТД» та ТОВ «Альфа-Інвест Плюс» так і акту перевірки позивача.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України (в редакції чинній на момент здійснення спірних операцій, далі - ПК України), право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

При цьому, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно п. 198.2 ст. 198 ПК України, вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст. 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до ч.1 ст. 9 Закону № 996-ІV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-ХІV визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції, а визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Позивачем були наданні первинні документи, що підтверджують факт здійснення реальних господарських операцій. За вказаними вище договорами було придбано товари, послуги, що використовувалися позивачем відповідно до основної діяльності підприємства.

Відповідачем же, в свою чергу, не було спростовано достовірності відомостей, що містять первинні та розрахункові документи, надані платником податків на підтвердження факту реальності здійснення господарських операцій, не подано доказів відсутності руху активів у процесі здійснення господарської операції, доказів відсутності зміни стану та структури активів, зобов'язань чи власного капіталу сторін спірних правочинів. Податковим органом не доведено належними та допустимими доказами того факту, що укладення договорів не відповідало дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків, та що договори укладено без мети настання реальних наслідків. Судових рішень щодо визнання угод недійсними суду надано також не було. Висновки ж акту перевірки по ланцюгу постачання не є належним доказом укладання позивачем не реальних угод, а тому можливо стверджувати що доводи відповідача ґрунтуються лише на припущеннях, що є неприпустимим.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо того, що відповідачем безпідставно, всупереч фактичним обставинам справи зроблено висновок про нікчемність угод позивача з ТОВ «Пром Альянс ЛТД» та ТОВ «Альфа-Інвест Плюс». Зважаючи на те, що у позивача наявні належним чином складені фінансово-господарські документи та податкові накладні, які підтверджують реальність операцій, останній мав право на формування податкового кредиту на підставі цих документів.

З огляду на не доведеність відповідачем правомірності прийнятого податкового повідомлення-рішення, заявлені позивачем вимоги підлягали задоволенню.

Мотивація та докази, наведені у апеляційній скарзі відповідача, не дають колегії суддів підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію суду першої інстанції в частині вирішених позовних вимог.

В той же час, вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд першої інстанції, зобов'язав Державну казначейську службу у Кіровоградській області, яка не була стороною у справі, стягнути на користь позивача судові витрати в сумі 355,00 грн. із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка Світловодської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби.

Колегія суддів вважає помилковим застосуванням судом в цій частині норм процесуального права, що є підставою для скасування постанови в цій частині.

Так, відповідно до ч.1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Тобто, при задоволенні позовних вимог позивача, який не є суб'єктом владних повноважень, суду належало стягнути на користь останнього документально підтверджені понесені витрати саме з Державного бюджету України.

Керуючись п.3 ч.1 ст. 198, ст.ст. 202, 205, 207 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Світловодської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області - задовольнити частково.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2013 року у справі № 811/1887/13-а в частині присудження позивачеві судових витрат з Державного бюджету шляхом зобов'язання Державної казначейської служби України безспірно списати з рахунку Світловодської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби грошові кошти в розмірі 355,00грн. скасувати та прийняти нову постанову в цій частині.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничого підприємства «Укрізоліт» сплачений судовий збір у розмірі 355,00 грн. (триста п'ятдесят п'ять гривень ).

В решті постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2013 року у справі № 811/1887/13-а - залишити без змін.

Постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в порядку та строки, визначені ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст виготовлено 20.06.2014р..

Головуючий: Н.П. Баранник

Суддя: Н.І. Малиш

Суддя: А.А. Щербак