ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
і м е н е м У к р а ї н и
15 травня 2014 рокусправа № 804/11108/13-а
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Кругового О.О.
суддів: Дадим Ю.М. Уханенка С.А.
за участю секретаря судового засідання: Сколишева О.О..
за участю представника відповідача: Курпай Г.В.,
за участю представника позивача: Кощеева А.В..
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю фірми «Маркет-Сервіс»
на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2013 року у справі №804/11108/13-а за позовом товариства з обмеженою відповідальністю фірми «Маркет-Сервіс» до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
в с т а н о в и в:
19 серпня 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю фірма «Маркет-Сервіс» звернулось до суду із позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0001852202 від 30.05.2013 року, яким підприємству збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок та додану вартість на загальну суму 1 592 450,00 грн. , в т.ч. за основним платежем - 1 273 960,00 грн., штрафні санкції 318 490,00 грн.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2013 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись з постановою суду, товариство з обмеженою відповідальністю фірма «Маркет-Сервіс» звернулось до суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що податкове повідомлення-рішення прийняте не на підставі та не у спосіб, визначений Конституцією України та Законами України, а відтак підлягає скасуванню. Також позивач вказує, що судом першої інстанції помилково зроблено висновок про навмисне збільшення податкового кредиту, і як слідство, заниження сплати податкового зобов'язання з податку на додану вартість, що призвело до отримання підприємством умовного доходу, оскільки останнє досягнуто за рахунок бюджетного відшкодування ПДВ з огляду на те, що ціна продажу на експорт з ПДВ за ставкою 0% в операціях ТОВ фірми «Маркет-Сервіс» була нижче ціни придбання товару з ПДВ за ставкою 20%. Позивач зазначає, що судом не враховано, що до бюджетного відшкодування належить тільки та сума ПДВ, яка вже сплачена ТОВ фірмою «Маркет-Сервіс» постачальнику та включена останнім до складу своїх податкових витрат. Отже, бюджет отримав ПДВ від постачальника. Тому є підстави для його відшкодування або зменшення податкових зобов'язань ТОВ фірми «Маркет-Сервіс».
Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального права, надану правову оцінку досліджених судом доказів по справі, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що повноважними особами Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ фірми «Маркет-Сервіс» з питання здійснення операцій з придбання та продажу експортної продукції за період липень-грудень 2012 року та правильності та правомірності їхнього відображення у податковому обліку, за результатами якої складено Акт від 18.05.2013 р. №2679/222/31181487.
В акті перевірки зроблено висновки про порушення підприємством вимог п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI зі змінами та доповненнями в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість в загальній сумі 1 273 960,0 грн. в т.ч. по періодах: травень 2012 - на 145 600,00 грн.; червень 2012 - на 463 500,0 грн.; липень 2012 - на 92 700,00 грн.; серпень 2012 - на 181 200,0 грн.; вересень 2012 - на 209 760,0 грн.; жовтень 2012 - на 181 200,00 грн.
З огляду на акт перевірки, такі висновки ДПІ обґрунтовані наступним.
Проведеною перевіркою встановлено, що у перевіреному періоді ТОВ фірми «Маркет-Сервіс» укладено договори на придбання шин:
1. На підставі договору поставки № 03/01-2008 від 03.01.2008р. було придбано у власність у ТОВ "Український завод понадвеликогабаритних шин" пневматичні шини для кар'єрної та дорожно-будівельної техніки в асортименті;
2. На підставі Договору поставки №БЦ-1412 від 14.12.2011р. було придбано у власність у ПАТ "Білоцинк" пневматичні шини гумові нові в асортименті.
Для зберігання шин пневматичних гумових між ТОВ фірма "Маркет-Сервіс" (Власник) та ТОВ "Український завод великогабаритних шин" (Зберігач) було укладено договір відповідного зберігання № 43-28/12-2006 від 28.12.2006 року.
Згідно умов договору, товар передається на зберігання за адресою м. Дніпропетровськ, вул. Кротова, 16. (склад Зберігача), тобто транспортування товару на склад підприємства відсутні.
Транспортування товару до Одеського порту здійснювалося із залученням перевізників:
- Договір фрахту для перевезення вантажу №12-040 від 18.07.2012 року укладений між ТОВ "Маркет-Сервіс" (Замовник) та ПАТ "Авіас Плюс" (Перевізник);
- Договір транспортного експедитування №0209/08-003 від 02.09.2008р. з ТОВ "Фогмаг" укладений між ТОВ "Маркет-Сервіс" (Клієнт) та ТОВ "Фогмаг" (Експедитор).
У подальшому ТОВ "Маркет-Сервіс" придбаний товар (шини) було реалізовано на експорт покупцю - фірма "EUROTIRE. INC." (USA) на підставі Контракту на поставку продукції № 12/12-2011 від 12.12.2011р.
Проведеною перевіркою встановлено, що експортований товар було придбано у ПАТ "Білоцинк" та у ТОВ "Український завод ПВГШ" за ціною 7 643 760,0 грн. (в т.ч. ПДВ - 1 273 960,00 грн.), а реалізовано на експорт покупцю - фірма "EUROTIRE. INC." (USA) - за ціною 6 575 445,9 грн.
При цьому ТОВ фірмою "Маркет-Сервіс" додатково було сплачено ТОВ "Український завод ПВГШ" за зберігання товару суму 22 706,4грн., ТОВ "Фогмаг" за транспортне експедитування товару - 111 375,09 грн., перевізнику - ПАТ "Авіас Плюс" - оплату за послуги перевезення у сумі 58700,00 грн., підприємству Дніпропетровська Торгово-промислова палата - оплату за послуги сертифікації - 4098,6 грн.
В акті перевірки відображено, що зі змісту угод платника податку операція з реалізації товару, попередньо отриманого від ПАТ "Білоцинк" та у ТОВ "Український завод ПВГШ" не має за своєю сутністю економічної доцільності, оскільки фактичні витрати на придбання та подальшу реалізацію товару перевищують дохід від його реалізації на експорт.
ДПІ робить висновок, що фактичним джерелом вигідності операцій для ТОВ фірми "Маркет-Сервіс" є лише податкова вигода у вигляді податкового кредиту на суму 1 273 960,00 грн. яка полягає у можливості несплати на цю суму до державного бюджету податку на додану вартість.
ДПІ вважає, що визначення бази оподаткування операцій без урахування витрат на сплату ПДВ призвело до помилкового висновку позивача про отримання доходу від зазначених операцій, а тому дохідність є умовною, оскільки досягнута за рахунок бюджетного відшкодування ПДВ.
Тобто, зі змісту угод платника податку, дана операція є операцією з продажу товару за ціною, нижчою від ціни придбання, за рахунок чого вбачається навмисне збільшення податкового кредиту, і як слідство, заниження сплати податкового зобов'язання з податку на додану вартість.
Будь-яких інших обставин, з якими б ДПІ пов'язувала порушення ТОВ «Маркет-сервіс» вимог податкового законодавства, Акт перевірки від 18.05.2013 р. №2679/222/31181487 не містить.
На підставі висновків Акта перевірки від 18.05.2013 р. №2679/222/31181487, Державною податковою інспекцією у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області прийняте податкове повідомлення-рішення № 0001852202 від 30.05.2013р. про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 1 592 450,00 грн. , в т.ч. за основним платежем - 1 273 960,00 грн., штрафні санкції 318 490,00 грн.
Правомірність та обґрунтованість вказаного податкового повідомлення-рішення є предметом спору, який передано на вирішення суду.
Вирішуючи спір між сторонами та відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що оскаржене рішення відповідача прийнято на підставі та у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України.
Суд апеляційної інстанції не погоджується з такими висновками суду, з огляду на наступне.
Згідно із п. 198.1. ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) в необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного фінансового лізингу.
Відповідно до п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Згідно з п.198.2 ст.198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:
- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;
- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Відповідно до п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Таким чином, наведеними нормами матеріального права визначено підстави для формування платником податкового кредиту і до таких підстав віднесено: наявність господарської операції, наслідком якої є поставка товару (робіт, послуг), сплата (нарахування) ПДВ, у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними, використання придбаних товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Як вбачається з Акту перевірки ДПІ не заперечувалась реальність господарських операцій, за наслідками яких позивачем сформовано податковий кредит (операції з придбання пневматичних шин), не заперечувався факт сплати ПДВ у вартості придбаного товару, що підтверджено належним чином оформленими податковими накладними, не заперечувався факт використання придбаного товару у власній господарській діяльності (реалізація пневматичних шин на експорт).
Натомість, позиція ДПІ полягає у тому, що реалізація продукції за ціною нижче її придбання не узгоджується з поняттям «господарської діяльності», метою якої є одержання доходу, що виключає можливість віднесення сум ПДВ, сплачених у вартості придбаного товару, до складу податкового кредиту.
Під господарською діяльністю, згідно пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, розуміється - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договором комісії. Доручення та агентськими договорами.
Правовий аналіз вищезазначених норм свідчить про те, що приписи Податкового кодексу України, не ставляють в залежність право платника податків на формування податкового кредиту від наявності чи відсутності доходу по окремим господарським операціям, оскільки вказане не може свідчити про відсутність можливості отримання доходу з усієї господарської діяльності.
Таким чином, Податковий кодекс України не встановлює жодних інших вимог, крім вказаних вище, щодо формування податкового кредиту. При цьому, порядок формування податкового кредиту не має зв'язку з фінансовим результатом звітного періоду.
Крім того суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що з Акту перевірки не вбачається на якій стадії позивачем допущено порушення вимог Податкового кодексу України, що стало підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення. Якщо на стадії формування податкового кредиту за наслідками господарської операцій щодо придбання товару (шин), який використовувався позивачем у власній господарській діяльності, то ДПІ не вказано в чому полягають такі порушення. При цьому, як зазначено вище ДПІ не заперечувалась реальність господарських операцій, за наслідками яких позивачем сформовано податковий кредит, не заперечувався факт сплати ПДВ у вартості придбаних товарів, що використані позивачем у власній господарській діяльності. Якщо на стадії визначення позивачем податкових зобов'язань (від'ємного значення), то податковою службою не враховано, що Податковим кодексом України не передбачено обов'язок платника коригувати податковий кредит у разі продажу товару за цінами нижчими його придбання.
Також, суд апеляційної інстанції не може погодитись з доводами ДПІ про те, що продаж шин на експорт є збитковими для позивача операціями, оскільки розрахунки таких збитків, як вбачається з акту перевірки, зроблені враховуючи загальну суму придбання шин (складова суми витрат), до якої включено суми ПДВ. Між тим, відповідно до пп..139.1.6 п.139.1 ст.139 ПК України до складу витрат не включаються суми податку на додану вартість, включеного до ціни товару (роботи, послуги), що придбаваються платником податку. Таким чином, віднесення ДПІ до розрахунку розміру витрат сплачених сум ПДВ є необґрунтованим.
В свою чергу за аналогією до визначення поняття підприємницької діяльності можна зробити висновок, що господарська діяльність також як і підприємницька проводиться особою на власний ризик, тобто при здійсненні всіх необхідних дій, заходів, укладанні відповідних угод, тощо, особа не може бути впевненою, що той прибуток, на який вона розраховувала протягом провадження господарської діяльності, ще й в тому самому обсязі неодмінно настане. Таким чином придбаваючи товар та відносячи суму ПДВ від цього придбання до податкового кредиту відповідного звітного періоду, позивач не знав і не міг знати, чи виправдаються вимушені витрати майбутнім прибутком, що отримає підприємство.
Таким чином, враховуючи наявні в матеріалах податкові накладні, що підтверджують факт придбання товарів робіт (послуг), а також з урахуванням специфіки господарської діяльності позивача, суд апеляційної інстанції приходить до висновку щодо правомірності віднесення сум податку на додану вартість по господарським операціям з придбання товару, вчинюваних протягом звітного періоду, до податкового кредиту.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, та в силу ст.202 КАС України, є підставою для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення.
Керуючись ч.3 ст.160, ст.195, ст.196, п.3 ч.1 ст.198, ст.202, ст.205, ст.207 КАС України суд, -
п о с т а н о в и в
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю фірми «Маркет-Сервіс» задовольнити.
Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2013 року у справі №804/11108/13-а - скасувати та прийняти нову.
Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю фірми «Маркет-Сервіс» задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове-повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 30 травня 2013 року №0001852202.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.
Головуючий: О.О. Круговий
Суддя: Ю.М. Дадим
Суддя: С.А. Уханенко
Судове рішення № 39977629, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд було прийнято 15.05.2014. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Постанова. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні дані про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити необхідні дані.
Це рішення відноситься до справи № 872/15019/13. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа: