Ухвала суду № 39977579, 29.05.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

29 травня 2014 рокусправа № 811/2026/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Кругового О.О.

суддів: Дадим Ю.М. Богданенка І.Ю.

за участю секретаря судового засідання: Сколишева О.О..

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Долинської міжрайонної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби

на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 25 липня 2013 року у справі №811/2026/13-а за позовом приватного підприємства «Черн-Транс» до Долинської міжрайонної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення, -

в с т а н о в и в:

18 червня 2013 року приватне підприємство «Черн-Транс» звернулось до суду з адміністративним позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення начальника Долинської МДПІ у Кіровоградській області ДПС №0001751500 від 15 травня 2013 року.

Адміністратиний позов обгрунтовано тим, що позивач здійнював свою діяльність в межах норм чинного податкового законодавства, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення є незаконним та необгрунтованим, прийнятим з огляду на припущення податкового органу щодо відсутності реального характеру настання наслідків, обумовлених правочинами укладеними позивачем з його контрагентом.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 25 липня 2013 року у справі №811/2026/13-а адміністративний позов - задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення начальника Долинської МДПІ Кіровоградської області ДПС №0001751500 від 15.05.2013 року.

Не погодившись з рішенням суду Долинська міжрайонна державна податкова інспекція Кіровоградської області, відповідач, звернулась з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення вимог норм матеріального та процесуального права просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга обгрунтована тим, що позивачем було сформовано податок на додану вартість та податковий кредит на підставі правочинів, які не направлені на реальне настання наслідків ними обумовлених, що є недійсним в силу закону, оскільки носить безтоварний характер. За таких обставин, на думку відповідача, відсутні підстави для скасування податкового повідомлення-рішення, прийнятого за наслідком виявлення вказаних правопорушень.

Сторони, які були належним чином повідомлені про час та місце проведення розгляду справи, в судове засідання не з'явились, у зв'язку з чим відповідно до ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового процесу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального права, надану правову оцінку досліджених судом доказів по справі, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 29.04.2013 року посадовими особами Долинської МДПІ було проведено позапланову невиїзну перевірку приватного підприємства «Черн-Транс» з питань взаємовідносин з ТОВ «Трансстандарт - 2002» за липень 2012 року, за результатами якої складено Акт№376/1520/37297539 від 29.04.2013 року.

в Акті перевірки зроблено висновок про порушення позивачем:

ч.1 ст. 203, 207, 208, 215, 228, 626, 629, 655, 656, 658, 662 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (п.5 ст.203 Цивільного Кодексу України) по правочинах здійснених ПП «Черн-Транс» з постачальником ТОВ «Трансстандарт 2002» на загальну суму 166 660,83 грн. ПДВ 33332,17 грн.

п.198.3 та п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного (податкового) періоду (рядок 25 декларації) на суму 33332 грн.

На підставі Акту перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення - рішення №0001751500 від 15.05.2013 року, яким позивачу визначено до сплати грошове зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на суму 33332 грн., та за штрафними фінансовими санкціями 16666 грн..

Правомірність та обґрунтованість податкового повідомлення-рішення №0001751500 від 15.05.2013 року є предметом спору переданого на вирішення суду.

Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено факту нездійснення господарських операцій, суми по яких позивачем включені до складу податкового кредиту при обчисленні податку на додану вартість, а відтак позивач, вважається таким, що не вчинив порушень податкового законодавства, тому підстави для прийняття податкового повідомлення - рішення - відсутні.

Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів перевірки, фактично, підставою для визначення грошового зобов'язання за основним платежем з податку на додану вартість стала відсутність, на думку податкового органу, належного підтвердження реальності здійснення господарських операцій позивачем з його контрагентом ТОВ «Трансстандарт-2002».

Означеного висновку Долинська МДПІ дійшла з огляду на матеріали акту Лівобережної МДПІ м.Дніпропетровська про результати перевірки контрагента позивача №390/224/3197392 від 25.01.2013 року. З огляду на зазначений акт перевірки податковий орган дійшов висновку, що первинні документи не відповідають вимогам чинного законодавства та не є підтвердженням здійснення господарських операцій в силу Закону. Отже, здійснені господарські операції не відповідають меті підприємницької діяльності, є безтоварними та направлені на надання податкової вигоди позивачу.

Однак суд апеляційної інстанції не погоджується з висновками податкового органу з огляду на наступне.

Згідно із п. 198.1. ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) в необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, вказаними нормами права визначено підстави за яких платник податків має право на віднесення понесених витрат, у зв'язку з придбаванням товарів (робіт, послуг), до складу валових витрат та сплачених сум ПДВ, у вартості товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту підприємства. До таких підстав віднесено: наявність господарської операції, наслідок якої є поставка товару (робіт, послуг), понесення витрат, у зв'язку з господарською діяльністю платника, сплата (нарахування) податку на додану вартість у вартості товарів (робіт, послуг), факт понесення витрат та сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними первинними документами.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що ПП «Черн-Транс» (покупець) уклало з ТОВ «Трансстандарт - 2002» (продавець) договір поставки №10-д від 20.03.2012 року, згідно якого Продавець протягом строку дії цього договору зобов'язується за Замовленням Покупця, за умови їх підтвердження, поставляти та передавати і власність (господарське відання) Покупця нафтопродукти (надалі іменовані «Товар») в асортименті: дизельне пальне, належної якості (підтвердженої сертифікатом якості), що відповідає державним стандартам, в кількості, визначеній відповідно до накладних, які є невід'ємними частинами цього Договору, а Покупець зобов'язується приймати Товар та оплачувати його на умовах цього Договору (т.1, а.с.18-19).

Дані операції з контрагентом позивачем включено до складу дозволеного податкового кредиту у липні 2012 року на загальну суму ПДВ 33332,17 грн. на підставі податкової накладної ТОВ «Трансстандарт - 2002» (т.1, а.с.21).

На думку податкового органу вказаний правочин укладено без мети реального настання наслідків ним обумовлених, документи, надані позивачем до перевірки, не можуть вважатись первинним документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності формальних реквізитів, що передбачені чинним законодавством.

Отже, підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення стали висновки Акту перевірки про заниження податкових зобов'язань з ПДВ зроблено з огляду на фінансово-господарську діяльність контрагента позивача, яка, на думку податкового органу, свідчить про недійсність укладених договорів.

З огляду на акт перевірки, судом апеляційної інстанції встановлено, що податковою службою, фактично, не досліджувалась реальність господарських операцій, за наслідками яких позивачем визначено податкові зобов'язання з ПДВ та податку на приубток, а підставою для донарахування спірних податкових зобов'язань стали висновки ДПІ про відсутність факту реального настання наслідків укладеного договору, ним обумовлених, які зроблено лише з огляду на аналіз фінансово-господарської діяльності контрагента позивача.

Враховуючи такі обставини, суд першої інстанції обґрунтовано, враховуючи принцип адміністративного судочинства - офіційне з'ясування обставин справи, встановив суть, зміст та обсяг господарських операцій, які мали місце між позивачем та його контрагентом ТОВ «Трансстандарт 2002»».

Так, факт виконання господарських правовідносин підтверджується копіями податкової накладної №44 від 25.07.2012 р., рахунку-фактури №СФ-0000200 від 25 липня 2012 р., видаткової накладної №РН-0000240, товарно-транспортних накладних №209/1 від 25.07.2012 р., №209/2 від 25.07.2012 р., №209/3 від 25.07.2012 р., №209/4 від 25.07.2012 р.. №209/5 від 25.07.2012 р..(т.1 а.с. 21-29)

Оплата отриманого дизельного палива здійснювалась у безготівковій формі, що підтверджується платіжними дорученнями №11676 від 27.07.2012 р., 1186 від 02.08.2012 р., №1191 від 03.08.2012 р., №1266 від 20.09.2012 р.,та банківськими виписками (т.1, а.с.30-33, 118-121).

Судом також встановлено, що між ФОП ОСОБА_1 (орендодавець) та ПП «Черн-Транс» (орендар) укладено договір на оренду приміщення від 20.01.2011 року, відповідно до якого Орендодавець надає, а Орендар приймає в строкове користування частину приміщення (автомобільні бокси, майстерня та склад ПММ об'ємом 60 куб.м) площею 132 кв.м, що знаходиться за адресою: 25545, Кіровоградська обл., Долинський район, с. Марфівка (т.1, а.с.124-125).

Вищезазначене приміщення належить ОСОБА_1 відповідно до договору купівлі-продажу №20/10 від 20.10.2007 року, акту приймання-передачі нерухомості, дійсність якого підтверджено рішенням Долинського районного суду від 05.12.2007 року (т.1, а.с.181-184).

ПП «Черн-Транс» оприбуткувало придбане дизельне паливо на складі ПММ, що підтверджується довідкою про рух пального (т.1, а.с.126).

Основною статутною діяльністю ПП «Черн-Транс» є надання транспортних послуг.

У своїй діяльності використовує для перевезень транспортні засоби як власні, так і орендовані, що підтверджується договорами оренди автомобіля, актами приймання-передачі транспортних засобів, свідоцтвами про реєстрацію транспортного засобу, договорами суборенди причепа, договорами суборенди автомобіля та тимчасовими реєстраційними талонами (т.1, а.с.127-152).

Придбане у ТОВ «Трансстадарт - 2002» дизельне паливо позивач використав у власній господарській діяльності, що підтверджується договором ГП №11 перевезення вантажів (т.1, а.с.189191), товарно-транспортними накладними (т.1, а.с.192-250; т2, а.с.1-250; т.3, а.с.1-100) та відомостями на відпуск дизельного пального (т.3, а.с.101-103).

Досліджені вище документи відповідають вимогам чинного законодавства, та визнаються судом апеляційної інстанції як первинні з огляду на наступне.

Згідно з ч.1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

У відповідності до ч.2 ст.9 означеного Закону первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань платників здійснюється на підставі первинних документів, у яких міститься інформація саме про господарські операції (результати їх здійснення).

Надані позивачем для підтвердження реальності здійснення господарських операцій, первинні документи відображають зміст та обсяг укладених договорів, містять всі необхідні реквізити, та обов'язкові посвідчення, що вказує на безпідставність висновків податкового органу про неправомірне відображення позивачем сум податку на додану вартість та податку на прибуток у податковій звітності за вказаними господарськими операціями.

Відповідачем, на якого відповідно до ч.2 ст.71 КАС України покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого рішення, не доведено того, що сторонами укладено угоди не з метою реального настання правових наслідків, а з метою порушення публічного порядку.

Таким чином, встановлені обставини справи свідчать про реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентом «Трансстандарт 2002», наслідком яких є поставка товару.

Крім того, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити й те, що формування підприємством податкового кредиту не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, або припустився інших порушень при здійсненні господарської діяльності, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо включення сум податку, сплачених ним в ціні придбаних товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку щодо правомірності віднесення позивачем до складу податкового кредиту відповідні суми ПДВ, отримані за рахунок договорів, укладених позивачем з означеними контрагентами, на підставі належним чином оформлених первинних документів, в тому числі податкових накладних, отриманих в ході реального здійснення господарської операції, що ґрунтується на вимогах податкового законодавства.

З огляду на викладені обставини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції в достатньому обсязі з'ясовано обставини справи та ухвалено законне і обґрунтоване рішення, у зв'язку з чим підстав для скасування рішення суду, в межах доводів апеляційної скарги, не існує.

Керуючись ст.195, ст.196, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, ст.205, ст.206 КАС України суд, -

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Долинської міжрайонної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 25 липня 2013 року у справі №811/2026/13-а - без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий: О.О. Круговий

Суддя: Ю.М. Дадим

Суддя: І.Ю. Богданенко