Ухвала суду № 39977470, 22.05.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

22 травня 2014 рокусправа № 804/14965/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Баранник Н.П.

суддів: Малиш Н.І. Щербака А.А.

за участю секретаря судового засідання: Фірсік Д.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційні скарги Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області та ОСОБА_1 на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 грудня 2013 року у справі № 804/14965/13-а за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, Міністерства доходів і зборів України про зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі - ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області, відповідач-1), Міністерства доходів і зборів України (далі - відповідач-2), в якому просив:

1. Стягнути на користь позивача з відповідачів 23170,76 грн., а саме:

- 4656, 52 грн. - невиплачена сума заробітної плати (грошового забезпечення) за період з 31.05.2007 р. по 16.07.2013 р.;

- 11824, 96 грн. - сума середнього заробітку за затримку здійснення повного розрахунку при звільненні;

- 1689, 28 грн. - сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу;

- 5000, 00 грн. - сума моральної шкоди.

2. Визнати недійсним запис № 16 у трудовій книжці.

3. Зобов'язати відповідачів внести зміни до трудової книжки, а саме:

- запис про роботодавця - "Державна податкова адміністрація України";

- відомості про роботу - "Прийнятий на посаду оперуповноваженого другого сектору відділу візуального спостереження міжрегіонального управління із оперативного документування Управління податкової міліції органів ДПА у Дніпропетровській області";

- додати запис про перейменування Державної податкової адміністрації України в Державну податкову службу України із зазначенням дати та підстави такого перейменування;

- додати запис про реорганізацію Державної податкової служби України в Міністерство доходів і зборів України із зазначенням дати та підстави такого перейменування;

- змінити запис про звільнення, а саме: дату з " 16.07.2013" на " 26.07.2013", запис відомості про роботу із "Звільнений зі служби в податковій міліції органів Державної податкової служби" на "Звільнений у запас Збройних Сил України за пунктом 64 підпунктом "г" "Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ" (через скорочення штатів) з посади старшого оперуповноваженого Управління податкової міліції ДПС у Дніпропетровській області";

- зміни засвідчити підписом уповноваженої особи та відповідною печаткою.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 грудня 2013 року позов задоволено частково. Стягнуто з Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі 1358,75 грн.. Визнано недійсним запис № 16 у трудовій книжці ОСОБА_1 та зобов'язано Міністерство доходів і зборів України видати наказ, в якому вказати днем звільнення день видачі позивачу трудової книжки - 26 липня 2013 р. та внести в трудову книжку відповідний запис. В задоволенні решти адміністративного позову - відмовити.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, як позивач, так і відповідач-1 подали апеляційні скарги.

Позивач, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення, просив постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 грудня 2013 року скасувати та прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Відповідач-1 не погодився з висновками суду в частині задоволених вимог. Вважаючи постанову суду першої інстанції такою, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 грудня 2013 року та прийняти нову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.

В судовому засіданні позивач надав письмові пояснення, разом з представником, підтримали доводи та вимоги апеляційної скарги, наполягали на її задоволенні.

Представник відповідача-1 одночасно представляв інтереси відповідача-2, у судовому засіданні прохав апеляційну скаргу задовольнити, у позові відмовити.

Заслухавши позивача та представників сторін, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційних скарг і заявлених позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Пунктом 15 ч. 1 ст. 3 КАС України передбачено, що публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади АР Крим, органах місцевого самоврядування.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року № 3723-XII (далі - Закон № 3723-XII) державна служба - це професійна діяльність осіб, що займають посади в державних органах та їх апараті з метою практичного виконання завдань і функцій держави та одержують зарплату за рахунок державних коштів.

Стаття 353 Податкового кодексу України встановлено, що особи начальницького і рядового складу податкової міліції проходять службу у порядку, встановленому законодавством для осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ.

Такий порядок встановлений Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (далі - Положення), затвердженим Постановою Кабінета Міністрів України № 114 від 29 липня 1991 року.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що Наказом Державної податкової служби України від 12.07.2013 р. було звільнено з посади та податкової міліції ОСОБА_1, старшого оперуповноваженого Управління податкової міліції ДПС у Дніпропетровській області з 16.07.2013 р. у запас Збройних Сил України через скорочення штатів за п. 64 "г" Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.

Відповідно до копії розписки ОСОБА_1, долученої до матеріалів справи, трудова книжка, військовий квиток, витяг наказу про звільнення та припис постановки на військовий огляд отримано позивачем 26.07.2013 р.

Згідно копії трудової книжки ОСОБА_1, 31.05.2007 р. позивача прийнято на службу в податкову міліцію органів Державної податкової служби та 16.07.2013 р. звільнено зі служби в податковій міліції органів Державної податкової служби (а.с. 17).

Закон України від 09.04.1992 р. за № 2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі - Закон № 2262-ХІІ) визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, осіб начальницького і рядового складу Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом.

Згідно ст. 17-1 Закону № 2262-ХІІ, порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 17-2 Закону № 2262-ХІІ встановлено, що обчислення вислуги років для призначення пенсії здійснюється, як правило, за послужним списком особової справи військовослужбовця, особи, яка має право на пенсію за цим Законом.

За період календарної служби ОСОБА_1 відповідно до ст. 9 Закону № 2262-ХІІ у серпні 2013 р. була нарахована одноразова грошова допомога при звільненні у розмірі 10685, 15 грн., яка сплачена позивачу частково 19.08.2013 р. та остаточний розрахунок з ним проведено 03.10.2013 р.

Вимоги щодо стягнення середньомісячної зарплати за час затримки розрахунку позивач обгрунтував Кодексом законів про працю України (далі - КЗпП).

Пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" від 24 грудня 1999 року № 13 встановлено, що норми про оплату праці, передбачені КЗпП не поширюються на військослужбовців та прирівняних до них осіб (рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ).

Порядок проходження служби позивача та звільнення регулюється спеціальним законодавством, таким як: Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою кабінету Міністрів України від 29 липня 1991 року №114, Законом України "Про міліцію", Законом України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ", постановою Кабінету Міністрів України "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей" від 17 липня 1992 року № 393

Трудові відносини та військова служба мають різну правову природу та врегульовані різним законодавством, отже передбачені законодавством про працю норми її оплати і порядок вирішення спорів про останню не поширюються на військовослужбовців та прирівняних до них осіб.

Отже, до спірних правовідносин не застосовуються норми трудового законодавства, зокрема положення статті 117 КЗпП, оскільки вони врегульовані спеціальним законодавством і не підпадають під дію загального трудового законодавства.

Таким чином, суд першої інстанції вірно зазначив, що вимоги щодо стягнення середньомісячного заробітку за весь час затримки виплати позивачу грошової допомоги не підлягають задоволенню, оскільки така міра відповідальності передбачена ст.ст.116, 117 КЗпП. Порядок проходження служби в органах внутрішніх справ регламентується спеціальним законодавством, а саме Положенням про порядок проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх сил України, яким не передбачено проведення таких виплат. Тому, за загальним правилом, під час вирішення справ цієї категорії пріоритетними є норми спеціальних законів. Трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціальних законів не врегульовано спірних правовідносин, або коли про це йдеться у спеціальному законі.

Вимогу про стягнення заробітної плати, колегія суддів вважає безпідставною і матеріалами справи не підтвердженою. Розрахунок, наданий позивачем, не може вважатися належним та допустимим доказом у розумінні ст.ст. 69-70 КАС України. Не підлягали задоволенню і вимоги позивача про стягнення заробітної плати за червень 2007 року, оскільки зарплата за цей період виплачена в липні 2007 року.

Щодо вимог позивача про зміну дати звільнення та стягнення на користь позивача середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу, суд першої інстанції, на думку колегії суддів, цілком обґрунтовано їх задовольнив, оскільки встановив що датою звільнення позивача є 16.07.2013 р., проте фактично позивач отримав трудову книжку 26.07.2013р., тобто затримка у видачі трудової книжки позивачу з вини відповідача становить 10 календарних та 8 робочих днів.

Наказом Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України № 58 від 29 липня 1993 року затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок (далі - Інструкція), зареєстровану в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 р. за N 110.

Відповідно до п.п. 2.4 п. 2 Інструкції, усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Підпунктом 2.10. п. 2 Інструкції встановлено, що у розділі "Відомості про роботу", "Відомості про нагородження", "Відомості про заохочення" трудової книжки (вкладиша) закреслення раніше внесених неточних або неправильних записів не допускається.

У такому ж порядку визнається недійсним запис про звільнення і переведення на іншу постійну роботу у разі незаконного звільнення або переведення, установленого органом, який розглядає трудові спори, і поновлення на попередній роботі або зміни формулювання причини звільнення. Наприклад, пишеться: "Запис за N таким-то є недійсним, поновлений на попередній роботі". При зміні формулювання причини звільнення пишеться: "Запис за N таким-то є недійсним" звільнений... і зазначається нове формулювання.

Згідно з підпунктом "а" п.п. 2.19 п. 2 Інструкції, до трудових книжок за місцем роботи вносяться окремим рядком з посиланням на дату, номер та найменування відповідних документів записи, зокрема, про час служби у складі Збройних Сил України та інших військах, де на тих, які проходять службу, не поширюється законодавство про працю і державне соціальне страхування, із зазначенням дати призову (зарахування) і дати звільнення із служби.

У відповідності до п.п. 4.1 п. 4 Інструкції, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний видати працівнику його трудову книжку в день звільнення з внесеним до неї записом про звільнення. При затримці видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові сплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу. Днем звільнення в такому разі вважається день видачі трудової книжки. Про новий день звільнення видається наказ і вноситься запис до трудової книжки працівника. Раніше внесений запис про день звільнення визнається недійсним у порядку, встановленому пунктом 2.10 цієї Інструкції.

Згідно 6.3.3. Правил оформлення та ведення особових справ працівників органів внутрішніх справ України, Інструкції з організації обліку кадрів у системі МВС України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України № 1276 від 30 грудня 2005 року, у разі затримки видачі трудової книжки з вини керівництва органу працівникові сплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу. Днем звільнення в такому разі вважається день видачі трудової книжки. Про новий день звільнення видається наказ і вносить запис до трудової книжки працівника. Раніше зроблений запис про день звільнення визнається недійсним у встановленому порядку.

Щодо відшкодування позивачу моральної шкоди в розмірі 5000,00 грн., колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, який зазначив наступне.

Відповідно до положень Конституції України, зокрема статей 32, 56, 62 і чинного законодавства, фізичні та юридичні особи мають право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди, заподіяної внаслідок порушення їх прав і свобод та законних інтересів.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації.

Позивачем надано до суду власний розрахунок завданої моральної шкоди. Проте, матеріали справи не містять належних доказів того, що ним дійсно було перенесено значні душевні потрясіння, стрес, чи завдано шкоди здоров'ю. Крім того, як вірно зазначив суд першої інстанції, з обставин справи не вбачається наявних перешкод для подальшого працевлаштування позивача чи можливості скористатись правами офіцера, звільненого в запас Збройних Сил України.

Що стосується вимог позивача щодо внесення змін до трудової книжки, слід зазначає наступне.

Пунктом 6.6. Правил оформлення та ведення особових справ працівників органів внутрішніх справ України, Інструкції з організації обліку кадрів у системі МВС України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України № 1276 від 30 грудня 2005 року передбачено, що запис про службу в органах внутрішніх справ здійснюється без переліку найменувань підрозділів посад та підстав звільнення.

Пунктом 2.15. Інструкції про порядок ведення трудових книжок № 58 від 29 липня 1993 року встановлено, що якщо за час роботи працівника назва підприємства змінюється, то про це окремим порядком у графі 3 трудової книжки робиться запис: "Підприємство таке-то з такого-то числа переіменоване на таке-то", а у графі 4 проставляється підстава перейменування - наказ (розпорядження), його дата і номер.

Проте, проаналізувавши норми зазначених вище Інструкцій, суд приходить до висновку, що Інструкція № 58 від 29 липня 1993 року носить загальний характер, оскільки врегульовує порядок ведення трудових книжок всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи.

Поряд з цим, Інструкція з організації обліку кадрів у системі МВС України, затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України № 1276 від 30 грудня 2005 року регулює більш конкретне коло правовідносин, а саме визначає порядок організації та здійснення обліку осіб рядового і начальницького (офіцерського) складу, робітників і службовців центрального апарату Міністерства, органів і підрозділів внутрішніх справ, вищих навчальних закладів МВС та установ і підприємств, які безпосередньо підпорядковані МВС України, внутрішніх військ.

Таким чином, саме положення Інструкції з організації обліку кадрів у системі МВС України підлягають застосуванню до спірних правовідносин. У зв'язку з зазначеним, як було встановлено вище, пунктом 6.6. Правил оформлення та ведення особових справ працівників органів внутрішніх справ України (додаток до Інструкції з організації обліку кадрів у системі МВС України) встановлено, що відсутня необхідність переліку найменувань підрозділів посад та підстав звільнення в трудовій книжці працівника органів внутрішніх справ України, а отже, відсутні правові підстави для задоволення позову в частині вимог позивача щодо внесення до трудової книжки записів щодо перейменування, реорганізації установи із зазначенням правових підстав, а також, записів про роботодавця позивача.

У межах доводів апеляційних скарг сторін підстави для скасування чи зміни законного, правильного по суті судового рішення відсутні, тому апеляційні скарги задоволенню не підлягають.

Керуючись п.1 ч.1 ст. 198, ст.ст. 200, 205, 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційні скарги Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області та ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 грудня 2013 року у справі № 804/14965/13-а - залишити без змін.

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в порядку та строки, визначені ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст ухвали виготовлено 04.06.2014р..

Головуючий: Н.П. Баранник

Суддя: Н.І. Малиш

Суддя: А.А. Щербак