Постанова № 39977048, 29.07.2014, Приморський районний суд м. Маріуполя

Справа № 266/2503/14-а

Провадженя№ 2-а/266/117/14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2014 року м.Маріуполь

Приморський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі:

головуючого - судді Митрофанової Є.Г.,

при секретарі - Маросіній Є.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Маріуполя про визнання бездіяльності неправомірною та зобов'язання нарахувати та сплатити щомісячне підвищення до пенсії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачка звернулася до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Маріуполя Донецької області про визнання бездіяльності неправомірною та зобов'язання нарахувати та сплатити щомісячне підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, починаючи з 1 січня 2014 року. В обґрунтування заявлених вимог зазначила, що вона віднесена до категорії дітей війни, тому відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має право з 2014 року на доплату до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком. Натомість доплати до пенсії нараховувалися і сплачувалися відповідачем не у належному розмірі, чим були порушені її права. На підставі зазначеного просила визнати неправомірною бездіяльність відповідача та зобов'язати зробити нарахування та провести виплату доплати до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, починаючи з 1 січня 2014 року.

Позивачка у позовні заяві просила вирішити спір за її відсутності, наполягаючи на задоволенні позову в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, надав заяву, в якій позовні вимоги не визнав та просив справу розглядати за їх відсутністю. В своїх заперечення посилалась на те, що виплата доплати до пенсії позивачці проводиться у розмірі, визначеному постановою Кабінету Міністрів України, що складає 49,80 грн., тобто 7 % від прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб, тому невідповідностей закону дії відповідача не містять. На підставі вищезазначеного просила суд відмовити у задоволені позову.

Суд, дослідивши письмові матеріали справи, вважає заявлені позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню за наступних підстав.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» до дітей війни віднесені особи, які є громадянами України та яким на час закінчення Другої світової війни (2 вересня 1945 року) було менше 18 років.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 року, тобто відноситься до категорії дітей війни та знаходиться на обліку в УПФУ в Приморському районі м. Маріуполя Донецької області, як така, що отримує пенсію за віком, що було визнано представником відповідача.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

За статтею 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» (редакції від 28.12.2007 року на підставі Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України») дітям війни (крім тим, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів.

Разом із тим, Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 визнані неконституційними, серед іншого, і положення підпункту 2 пункту 41 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», якими було змінено редакцію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Внаслідок цього рішення Конституційного Суду України була відновлена редакція ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в первинній редакції від 1 січня 2006 року, за якою дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 % від мінімальної пенсії за віком.

На підставі ст. 7 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» фінансове забезпечення соціальних гарантій, передбачених цим законом, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету України.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» не було визначено жодних обмежень щодо застосування положень ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції від 1 січня 2006 року.

Разом із тим, посилання відповідача на рішення Конституційного Суду України від 25 січня 2012 року є безпідставними, оскільки Законом України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" не було надано повноважень Кабінету Міністрів України визначати розмір та порядок застосування положень ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету на 2014 рік.

Пунктом 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2011 року № 1381 «Про підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення» було встановлено, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення, встановлене ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», провадиться у розмірі 7 % прожиткового мінімуму, встановленого законом, для осіб, які втратили працездатність.

Проте, суд критично оцінює посилання відповідача на необхідність застосування до спірних правовідносин положень Постанови Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2011 року № 1381 «Про підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення», виходячи з того, що вищу юридичну силу над підзаконними актами, яким є зазначена Постанова КМУ № 1381, мають закони, яким є Закон України «Про соціальний захист дітей війни».

А тому, при визначенні розміру доплати до пенсії дитині війни слід керуватися розміром надбавки, визначеним у ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», внаслідок чого розмір пенсії позивача з 1 січня 2014 року повинен підвищуватись на 30% від мінімальної пенсії за віком.

На час виникнення спірних правовідносин розмір мінімальної пенсії за віком визначений ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», згідно якої мінімальна пенсія за віком дорівнює розміру, визначеного законом, прожиткового мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.

За ст. 2 Закону України «Про прожитковий мінімум» прожитковий мінімум застосовується, крім іншого, для встановлення розмірів мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2014 рік» прожитковий мінімум в розрахунку на місяць на особу, що втратила працездатність на 2014 рік встановлено з 1 січня - 949 грн.

Враховуючи, що фактично позивач отримує підвищення до пенсії у розмірі, визначеному п. 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 28.12. 2011 року № 1381 «Про підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення», замість розміру, визначеного ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», тому суд вважає встановленим, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню на підставі викладеного вмотивування шляхом визнання неправомірною бездіяльність відповідача та зобов'язанням УПФУ в Приморському районі м. Маріуполя провести позивачу нарахування та виплату щомісячної доплати до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, з урахуванням встановленого законодавством розміру прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність.

Згідно до ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

На підставі викладеного з Державного бюджету України підлягає стягненню судовий збір на користь позивачки у розмірі 73,08 грн., сплачений нею при поданні позову до суду.

Керуючись ст.ст. 8-11,17,18, 71, 86, 94, 159-167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Маріуполя про визнання бездіяльності неправомірною та зобов'язання нарахувати та сплатити щомісячне підвищення до пенсії - задовольнити.

Визнати неправомірною бездіяльність та зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Маріуполя Донецької області провести ОСОБА_1 нарахування та виплатити щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, з 01 січня 2014 року з відрахуванням фактично проведених виплат.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1, ІПН НОМЕР_1 витрати по сплаті судового збору в сумі 73,08 грн.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її проголошення, а особами що не були присутні при проголошенні - протягом 10 днів з дня отримання копії постанови, до Донецького апеляційного адміністративного суду через Приморський районний суд м. Маріуполя Донецької області.

Суддя: Митрофанова Є. Г.