Ухвала суду № 39976897, 23.07.2014, Апеляційний суд Херсонської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер провадження 22ц/791/1210/14 Головуючий в суді І інстанції: Гонтар Д.О.

Категорія: 27 Доповідач: Базіль Л.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2014 року липня місяця 23 дня колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Херсонської області в складі:

Головуючого: Базіль Л.В.

Суддів: Семиженка Г.В.

Полікарпової О.М.

при секретарі: Мироненко І.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою представника публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», Шуліки А.В. на рішення Суворовського районного суду м. Херсона від 31 січня 2014 року в справі за позовом ОСОБА_4 до публічного акціонерного товариствакомерційного банку «ПриватБанк» про зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИЛА:

У липні 2013 року ОСОБА_4 звернулася до суду із позовом до публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» про зобов'язання вчинити дії, посилаючись на те, що 26.04.2007 року між публічним акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк» та ОСОБА_4 укладено кредитний договір, за умовами якого остання отримала кредит у розмірі 40000 доларів США із сплатою відсотків в розмірі 11,50% річних.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначала, що зобов'язання за вказаним кредитним договором вона виконувала належним чином, однак у 2009 році банком в односторонньому порядку була підвищена процентна ставка за користування кредитними коштами, у зв'язку з чим утворилась заборгованість за договором.

Згідно судових рішень одностороннє збільшення процентної ставки за договором було визнано незаконним та відповідача зобов'язано здійснити перерахунок заборгованості та відрахувати необґрунтовано нараховані штрафні санкції, однак рішення судів ним не виконуються і банк продовжує нараховувати неустойку та штрафи за вказаним кредитним договором.

Посилаючись на викладене, позивач уточнивши у ході судового розгляду позовні вимоги, просила суд звільнити її від сплати неустойки по кредитному договору №HEHG2K00000081 від 26.04.2007 року, укладеного між публічним акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк» та ОСОБА_4, за період з 13.03.2013 року по день ухвалення рішення суду, у зв'язку з простроченням з вини кредитора (відповідача).

Ухвалою Суворовського районного суду м. Херсона від 31 січня 2013 року позовні вимоги в частині звільнення ОСОБА_4 від сплати відсотків по кредитному договору від 26.04.2007 року, за період з 13.03.2013 року по день ухвалення рішення суду у зв'язку з простроченням з вини кредитора та зобов'язання публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» здійснити перерахунок по зазначеному кредитному договору, залишено без розгляду.

Рішенням Суворовського районного суду м. Херсона від 31 січня 2014 року позов задоволено.

Звільнено ОСОБА_4 від сплати неустойки по кредитному договору від 26.04.2007 року, укладеного між ОСОБА_4 та публічним акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк», відрахувавши штрафні санкції за період з 13.03.2013 року по день ухвалення рішення суду, у зв'язку з простроченням з вини кредитора.

Стягнуто з публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_4 судовий збір у розмірі 114,70 грн.

В апеляційній скарзі представник публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», Шуліка А.В., просить рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Зокрема, зазначала, що позивач не надала належних та допустимих доказів на підтвердження того, що банк відмовляв їй у прийнятті платежів по кредиту.

У письмових запереченнях на подану апеляційну скаргу ОСОБА_4 її доводів не визнала, рішення суду просила залишити без змін.

Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду в межах передбачених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів, дійшла висновку, що подана апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Судом установлено та підтверджено матеріалами справи, що 26.04.2007 року між публічним акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк» та ОСОБА_4 укладено кредитний договір, за умовами якого остання отримала кредит у розмірі 40000 доларів США із сплатою відсотків в розмірі 11,50% річних.

У 2009 році публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» в односторонньому порядку збільшив розмір відсоткової ставки за кредитним договором.

Рішенням Дніпровського районного суду м. Херсона від 18 травня 2010 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Херсонської області від 16 вересня 2010 року, умов кредитного договору від 26 квітня 2007 року, укладену між сторонами, щодо збільшення процентної ставки з 11,5% до 13,2% річних визнано недійсною з моменту її внесення та зобов'язано публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» здійснити перерахунок внесених ОСОБА_4 платежів за кредитним договором з розрахунку місячного платежу по процентній ставці 11,5% річних, звільнено ОСОБА_4 від сплати неустойки за кредитним договором за період з грудня по березень 2010 року включно.

Заочним рішенням Суворовського районного суду м. Херсона від 11 травня 2011 року, зобов'язано публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» здійснити перерахунок внесених ОСОБА_4 платежів за кредитним договором від 26.04.2007 року, укладеного між сторонами, з відрахуванням штрафних санкцій; звільнено ОСОБА_4 від сплати неустойки за договором за період з квітня 2010 року по день ухвалення рішення суду.

Рішенням Суворовського районного суду м. Херсона від 22 березня 2012 року зобов'язано публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» здійснити перерахунок внесених ОСОБА_4 платежів за кредитним договором від 26.04.2007 року, укладеного між сторонами, з відрахуванням штрафних санкцій за період з 11 травня 2011 року; звільнено ОСОБА_4 від сплати неустойки за договором за період з 11 травня 2011 року по день ухвалення рішення суду. Вказані судові рішення набрали законної сили.

За таких обставин відповідно до ч.3 ст. 61 ЦПК України ці обставини є встановленими та не потребують доказуванню при розгляді інших справ.

Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_4 неодноразово зверталася до публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» для здійснення належного платежу за період з грудня 2009 року по червень 2012 року, проте їй було відмовлено у зв'язку з необхідністю сплатити пеню за три роки та відсутність судових рішень (а.с. 31, 33, 35, 37, 38, 39).

Відповідно до ч.1 ст. 613 ЦК України, кредитор вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, але не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку.

Згідно ч.4 ст. 612 ЦК України, прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

Суд першої інстанції вирішуючи спір по суті, керуючись положенням ст. 613 ЦК України, правильно виходив із того, що банк безпідставно нараховує позичальнику штрафні санкції за кредитним договором, укладеним між сторонами, оскільки кредитор відмовляється прийняти належне виконання кредитного договору від позивача, що свідчить про відсутність вини позичальника у простроченні виконання зобов'язання, тому дійшов обґрунтованого висновку про задоволення заявлених позовних вимог.

Правильним є також, висновок суду першої інстанції щодо зобов'язання публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» здійснити перерахунок по кредитному договору від 26.04.2007 року, укладеного між сторонами, відрахувавши штрафні санкції за період з 13.03.2013 року по день ухвалення рішення суду, оскільки кредитор не має права на неустойку, так як прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

Обставини, які б дали суду апеляційної інстанції підстави для спростування висновків суду щодо цього, апеляційна скарга не містить, тому доводи апеляційної скарги, як такі, що висновки суду не спростовують підлягають відхиленню.

Посилання апелянта на те, що позивач не надала належних та допустимих доказів на підтвердження того, що банк відмовляв їй у прийнятті платежів по кредиту, не заслуговують на увагу, оскільки спростовуються матеріалами справи, а також наданими ОСОБА_4 листами із її зверненнями до банку про прийняття від неї належного платежу за кредитним договором, та відповідями банку щодо необхідності сплатити пеню за три роки з посиланнями на відсутність судових рішень.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому підстави для його скасування чи зміни відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу представника публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», Шуліки А.В. відхилити.

Рішення Суворовського районного суду м. Херсона від 31 січня 2014 року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили негайно з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий:

Судді: