Ухвала суду № 39976501, 28.07.2014, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 127/9694/14-ц Провадження № 22-ц/772/2256/2014Головуючий в суді першої інстанції:Бар'як А. С.Категорія: 25Доповідач: Денишенко Т. О.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" липня 2014 р. м. Вінниця

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Він-ницької області в складі:

головуючої судді Денишенко Т.О.,

суддів Луценка В.В., Вавшка В.С.,

при секретарі Торбасюк О.І.,

за участю представника апелянта, відповідача публічного акціонерного това-риства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто» в особі Вінницької філії Коваль Д.П., представника позивачки ОСОБА_3 адвоката ОСОБА_4, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці, в залі судових засідань апеляційного суду Вінницької області цивільну справу за позовом

ОСОБА_3 до публічного акціонерного това-

риства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто» в особі Він-

ницької філії про стягнення заборгованості в сумі 14032,75 гривень

у зв'язку з невиплатою страхового відшкодування,

за апеляційною скаргою представника відповідача публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто» Коваль Діани Пет-рівни на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 19 червня 2014 року,

В С Т А Н О В И Л А:

15 травня 2014 року ОСОБА_3 звернулася у Вінницький міський суд Вінницької області з позовом до публічного акціонерного товариства «Укра-їнська страхова компанія «Гарант-Авто» ( далі - ПАТ «УСК «Гарант-Авто» ) в особі Вінницької філії про стягнення невиплаченого страхового відшкодування у розмірі 11873,04 гривні, нарахованої інфляційної суми, 3% річних простроченої суми платежу та пені як штрафної санкції ( а. с. 2-3, 50-51 ). З врахуванням збільшення позовних вимог заява в суд мотивована тим, що 14 жовтня 2013 року позивачка стала учасником шляхово-транспортної приго-ди, у встановленому порядку звернулася до відповідача як страхувальника з метою отримання страхового відшкодування. 18 лютого 2014 року вона отри-мала від відповідача листа із зазначенням страхового відшкодування у роз-мірі 11873,04 гривні та запевненням про наступне перехування цих коштів. Однак, по даний час страхове відшкодування позивачці не виплачене, у зв'язку з чим вона звернулася в суд з цим позовом та просила стягнути з відповідача на її користь 11873,04 гривні страхового відшкодування за майнову шкоду, 1246,67 гривень нарахованої суми індексу інфляції, 152,24 гривні - 3% річних від простроченої суми, 760,80 гривень пені як штрафної санкції.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 19 червня 2014 року позов задоволений, стягнуто з ПАТ «УСК «Гарант-Авто» на користь ОСОБА_5 14032,75 гривні заборгованості з виплати страхового від- шкодування згідно договору страхування від 26 грудня 2012 року № АЕ/1152111, що складає: 11873,04 гривні страхового відшкодування за майнову шкоду, 760,80 гривень пені, 1246,67 гривень інфляційних втрат, 152,24 гривні - 3% річних від простроченої суми, 5000,00 гривень у відшкодування витрат на правову допомогу, 243,60 гривні сплаченого судового збору ( а. с. 79-83 ).

Не погоджуючись з ухваленим рішенням у справі, представник відповідача Коваль Д.П. оскаржує його в апеляційному порядку, просить дане судове рішення скасувати, ухвалити нове рішення про відмову у позові в повному обсязі. Апелянт вважає судове рішення від 19 червня 2014 року незаконним та необгрунтованим ( а. с. 85-87 ).

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення та заперечення на скаргу предс-тавників сторін у справі, дослідивши її матеріали, проаналізувавши в сукуп-ності наявні в ній докази, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржу-ваного судового рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заяв-лених в суді першої інстанції, колегія суддів прийшла до висновку, що скарга задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення повинно бути закон-ним і обгрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обгрунтовувалися вимоги і заперечення, якими доказами вони підтвер-джуються, чи є інші фактичні дані, що мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, які правовідносини випливають із встановлених обставин, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочин-ства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Умовами обгрунтованості є повне і всебічне з'ясування обставин, що мають значення для справи, доведеність тих обставин, які суд вважає встановленими, відповідність висновків суду обставинам справи.

Рішення суду першої інстанції відповідає цим вимогам.

Судом встановлено, що між сторонами у справі виникли правовідносини, що регулюються договірними положеннями страхування, Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників на-земних транспортних засобів», відповідними нормами глави 67 розділу ІІІ книги п'ятої ЦК України.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що згідно договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів 26 грудня 2012 року № АЕ/1152111 страхувальник ОСОБА_6 застрахував у страховика - відповідача у справі свою цивільно-правову відповідальність за шкоду, заподіяну майну, на суму 50 тисяч гривень. У термін дії цього договору ( з 26.12.2012 року по 25.12.2013 року ), а саме 14.10.2013 року у м. Вінниці сталася шляхово-транспортна пригода, в якій був пошкоджений автомобіль позивачки. Постановою Літинського районного суду Вінницької області від 06 листопада 2013 року винним в порушенні вимог ПДР України, що потягло спричинення цієї шля-хово-транспортної пригоди, визнаний водій ОСОБА_7, який керував транспортним засобом, належним на праві власності ОСОБА_6 Останній, як власник автомобіля - учасника шляхово-транспотної пригоди, притягнутий до участі у цій справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача.

Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції керувався нормами статті 61 ЦПК України щодо обов'язковості для суду обставин, встановлених, зокрема, судовим рішенням в адміністративній справі та звільнення від доказування у такому випадку. Крім цього, суд застосував норми Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників на-земних транспортних засобів», статті 625, 992 ЦК України, що регулюють порядок розрахунків між страхувальником і страховиком, відповідальність за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Суд першої інстанції врахував правову позицію Верховного Суду України стосовно визначення зобов'язань страховика з виплати страхувальникові стра-хових сум у разі настання страхового випадку як грошового зобов'язання, висловлену у постанові від 06 червня 2012 року № 6-49цс12. Верховний Суд України вказав, що у разі невиконання страховиком грошового зобов'язання з виплати страхового відшкодуванняможуть одночасно застосовуватися нас-лідки, передбачені як нормою ч. 2 ст. 625 ЦК України, так і нормами статей 549-550 ЦК України, що встановлюють відповідальність за прострочення ви-конання грошового зобов'язання у вигляді сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Статтею 36 Закону України «Про обов'язкове страхування циві-льно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування з вини страховика особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.

Оскаржуючи рішення суду першої інстанції, представник ПАТ «УСК «Га-рант-Авто» у скарзі посилається на невизнання нею в судовому засіданні суду першої інстанції позову у повному обсязі, а зазначення лише підтвердження суми страхового відшкодування у розмірі 11873,04 гривні, погодженої з позивачкою; незалучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не за-являє самостійних миог щодо предмета спору, на стороні відповідача водія ОСОБА_7, протиправні дії якого стали наслідком шляхово-транспорної пригоди; безпідставне стягнення понесених судових витрат на оплату правової допомоги у розмірі 5 тисяч гривень як завищених і необгрунтованих, невірність нарахування стягнених судом інфляційної суми, пені, 3% річних.

З мотивами апеляційної скарги погодитися не можна, оскільки вони не впливають на законість, правильність, справедливість ухваленого судом рішен-ня.

Невиплата страховиком страхового відшкодування страхувальникові є грошовим зобов'язанням, за невиконання якого настають наслідки, передбачені Законом.

Заперечуючи правильність нарахування інфляційної суми, 3% річних, пені, апелянт конкретно не зазначає, у чому полягає ця неправильність, своїх власних розрахунків не надав; не були вони надані й суду першої інстанції, що, як наслідок, тягне голослівність тверджень апеляційної скарги. Суд не знайшов помилок чи неправильностей у нарахуванні згаданих сум.

Стосовно суми відшкодування оплати правової допомоги слід вказати, що в матеріалах справи наявний акт прийому-передачі наданих послуг від 19 червня 2014 року ( а. с. 52 ), де викладений перелік наданих адвокатом ОСОБА_4 юридичних послуг позивачці ОСОБА_3 Підстав для визнання цього акту недостовірним, не відповідаючим нормам Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» не вбачається. Посилання апелянта на невизначення проміжку часу участі адвоката у розгляді справи судом першої інстанції ( п. 4 акту ) є безпідставним, оскільки в акті вказано, що час зафіксовано у журналах судових засідань, доданих до матеріалів справи. З журналів засвідчується, що потрачений адвокатом час лише в судових засіданнях складає три години.

Судом першої інстанції зроблено обгрунтований і вмотивований висновок про законність, підставність позовних вимог. Суд вірно визначився у право-відносих, що склалися між сторонами у справі, застосував норми матеріального права, що регулюють дані правовідносини.

Мотиви апеляційної скарги відповідача не заслуговують на увагу, не спро- стовують висновків суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рі-шенні, тому колегія суддів не знаходить підстав для її задоволення.

Відповідно до ч. 3 ст. 10 та ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 308 ЦПК України встановлено, що апеляційний суд відхиляє апе-ляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313-315, 317, 319, 324, 325 ЦПК Ук-раїни, колегія cуддів -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу представника відповідача публічного акціонерного то-вариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто» Коваль Діани Пет-рівни відхилити.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 19 червня 2014 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуюча:/підпис/

Судді:/підписи/

З оригінлом вірно: