Рішення № 39975348, 18.07.2014, Шевченківський районний суд м. Львова

Справа № 466/3086/14-ц

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

(заочне)

18 липня 2014року Шевченківський районний суд м. Львова

в складі головуючої судді Білінської Г.Б.

при секретарі Ярема О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третьої особи без самостійних вимог Третьої Львівської державної нотаріальної контори про визнання таким, що не прийняв спадщину та визнання права на спадкування,-

встановив:

Позивачка ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2, яким просить визнати його таким, що не прийняв спадщину, що відкрилась після смерті матері ОСОБА_3, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1, визнавши за нею право на спадкування 1\5 квартири АДРЕСА_1, що залишилась після смерті спадкодавця.

Свої вимоги мотивує тим, що у відповідності до свідоцтва про право власності від 30.04.1998 року співвласниками квартири АДРЕСА_1 є ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_5. Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 02.12.2008 року визначено частки між співвласниками в розмірі 1\5 частини квартири за кожним.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла. Після її смерті позивачка звернулась за отриманням свідоцтва про право на спадщину, яку фактично прийняла. Іншим спадкоємцем першої ерги за законом є відповідач ОСОБА_2 Відповідач до цього часу заяву про прийняття спадщини не подав і подавати не бажає, проте нотаріус не може видати позивачці свідоцтво про право на спадщину на 1\5 квартири після смерті матері ОСОБА_3, оскільки ця частка повинна ділитись порівну між обома спадкоємцями, що в свою чергу, на думку позивачки,порушує її право, так як на час відкриття спадщини вони з відповідачем обоє були прописані в квартирі разом з померлою матір'ю, проте відповідач ОСОБА_2 більше 13 років тому виїхав на постійне місце проживання до Грецької Республіки, де має сім'ю, постійне місце праці, місце проживання, володіє нерухомістю та не бажає повертатись на Україну. Проте, оскільки, серед поданих позивачем нотаріусу документів є довідка з ЛКП про склад сім'ї та прописку, з якої вбачається, що на день смерті зі спадкодавцем був прописаний відповідач ОСОБА_2, то нотаріус не може видати їй свідоцтво про право на спадщину на 1\5 частку квартири після смерті матері, а може видати лише на 1\10 частину, що в свою чергу порушує її право, оскільки, такі дані не відповідають фактичному проживанню відповідача, а тому довідка про склад сім'ї і прописку в даному випадку не може бути документом, що підтверджує фактичне прийняття спадщини. Вважає, що документ - довідка ЛКП, є лише письмовим виразом, що підтверджує існування певної обставини, то сама-по-собі довідка про певний факт, без справжнього існування цього факту - не може створювати правових наслідків (юридичних фактів). Тому наполягає на визнанні відповідача таким, що не прийняв спадщину, що відкрилась після смерті матері ОСОБА_3, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 та визнанні за нею права на спадкування 1\5 квартири АДРЕСА_1, що залишилась після смерті матері ОСОБА_3, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_5 позовні вимоги підтримала в повному обсязі з мотивів,викладених в позові, дала аналогічні викладеним, просить задоволити позов повністю.

Відповідач в судове засідання не з'явився, хоча належним чином неодноразово був повідомлений судом про час і місце слухання справи через засоби масової інформації, про причини неявки суду не повідомив, а тому у відповідності до ст. 169, 224 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу у його відсутності, ухваливши заочне рішення, про що постановлено протокольно ухвалу.

Заслухавши пояснення представника позивача, свідка, оглянувши матеріали цивільної справи, матеріали спадкової справи, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог повністю виходячи з наступного.

Згідно Перехідних положень ЦК України від 2003 року у разі відкриття спадщини до 01.01.2004 року застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила Цивільного кодексу Української РСР (1540-06) (далі - ЦК УРСР), у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом.

Відповідно до ст.529 ЦК УРСР при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті.

В силу ст.ст. 548, 549 ЦК УРСР для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.

Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Таким чином, законодавцем визначено два способи дій особи, що приймає спадщину, які повинні бути вчинені протягом визначеного проміжку часу.

Як зазначено Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних та кримінальних справ в Інформаційному листі від 16.05.2013 року за № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» судам слід звернути увагу, що на час відкриття спадщини в період чинності ЦК УРСР його нормами було передбачено певні дії, які свідчили про прийняття спадщини, у тому числі прийняття спадщини шляхом вступу у володіння та управління спадковим майном (фактичне прийняття спадщини).

Згідно п. 113 «Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 14.06.94 N 18/5 доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном можуть бути в т.ч. довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів чи відповідної місцевої державної адміністрації про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом з ним, або про те, що спадкоємцем було взято майно спадкодавця; запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець був постійно прописаний в спадковому будинку (квартирі) в період шести місяців після смерті спадкодавця, та інші документи, що підтверджують факт вступу спадкоємця в управління чи володіння спадковим майном.

Судом встановлено, що у відповідності до свідоцтва про право власності від 30.04.1998 року співвласниками квартири АДРЕСА_1 є ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_5.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 02.12.2008 року визначено частки між співвласниками в розмірі 1\5 частини квартири за кожним. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть.

Згідно договору дарування 3\5 частин квартири від 30.10.2013 року ОСОБА_1 та ОСОБА_4 подарували свої частки ОСОБА_5

Крім цього, рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 24.03.2014 року право ОСОБА_2 на 1\5 частку квартири припинено на користь ОСОБА_5 з виплатою йому відповідної компенсації.

Спадкоємцями першої черги після смерті ОСОБА_3 є її діти - ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2

Третьою Львівською державною нотаріальною конторою заведено спадкову справу після смерті ОСОБА_3 Відповідач з заявою про прийняття спадщини не звертався.

На час відкриття спадщини ми з відповідачем обоє були прописані в квартирі разом з померлою матір'ю, проте відповідач ОСОБА_2 більше 13 років тому виїхав на постійне місце проживання до Грецької Республіки, де має сім'ю, постійне місце праці, місце проживання, володіє нерухомістю та не бажає повертатись на Україну.

Як вбачається з довідки з ЛКП про склад сім'ї та прописку, відповідач ОСОБА_2 на день смерті був прописаний зі спадкодавцем.

Проте, як встановлено в судовому засіданні, відповідач не проживає в спірній квартирі більше 13 років, з часу коли виїхав на постійне місце проживання до Республіки Греція, де створив сім'ю, має постійне місце праці, володіє нерухомим майном, неодноразово приїжджавши в Україну не вчинив жодних дій, які б свідчили про прийняти спадщини, а тому довідка про склад сім'ї і прописку в даному випадку не може бути документом, що підтверджує фактичне прийняття спадщини, оскільки такий документ (довідка), як письмовий вираз підтвердження існування певних обставин, без справжнього існування таких фактів - не може створювати правових наслідків (юридичних фактів).

Таким чином, відповідач є таким, що не прийняв спадщини після смерті матері ані своїми фактичними діями, ані шляхом написання заяви про прийняття спадщини, а тому його слід визнати таким, що не прийняв спадщину, що відкрилась після смерті матері ОСОБА_3, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1, визнавши таке право на спадкування за позивачкою.

Керуючись ст.ст.10, 11, 60, 83, 169, 209, 212, 214-215, 224-226 ЦПК України, Перехідними положеннями ЦК України від 2003 року, ст.ст. 529, 548, 549 ЦК УРСР, «Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 14.06.94 N 18/5, суд

вирішив:

Позов задовольнити.

Визнати ОСОБА_2 таким, що не прийняв спадщину, що відкрилась після смерті матері ОСОБА_3, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1.

Визнати за ОСОБА_1 право на спадкування 1\5 квартири АДРЕСА_1, що залишилась після смерті матері ОСОБА_3, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в розмірі 243 (двісті сорок три) гривні 60 (шістдесят) коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області через Шевченківський районний суд м. Львова шляхом подачі протягом десяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя: Г. Б. Білінська