Вирок № 39974794, 10.07.2014, Новобаварський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Харкова)

Справа № 639/6481/14-к

Провадж. №1-кп/639/322/14

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2014 року Жовтневий районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді Макарова В.О.,

за участю: секретаря -Джулфаєва А.С.,

прокурора - Тітової Я.О.,

потерпілого - ОСОБА_1,

обвинуваченого - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові кримінальне провадження №12014220500000785 від 26.04.2014 року за обвинуваченням

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Харкова, громадянина України, з неповною середньою, неодруженого, непрацюючого, раніше судимого, останній раз 30 липня 2010 року Жовтневим районним судом м. Харкова за ч. 1 ст. 317, ст. 69, ч. 2 ст. 296, ст. ст. 70, 71 КК України до 3 років позбавлення волі, звільнений умовно-достроково 13.03.2012 р. на невідбутий строк 1 рік 4 місяці 27 днів, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2, будучи неодноразово засудженим за вчинення злочинів, останній раз 30.07.2010 Жовтневим районним судом м. Харкова за ч. 1 ст. 317, ст. 69, ч. 2 ст. 296, ст.ст. 70, 71 КК України КК України до 3 років позбавлення волі, звільнений умовно-достроково 13.03.2012 на невідбутий строк 1 рік 4 місяці 27 днів, на шлях виправлення та перевиховання не став, належних висновків для себе не зробив і здійснив новий корисливий злочин за наступних обставин: 18.04.2014 у період часу з 21:00 год. до 23:00 год., ОСОБА_2 за попередньою змовою із невстановленою в ході досудового розслідування особою, знаходячись на вул. Урожайній у місті Харкові, маючи умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, з корисливих мотивів, упевнившись, що за їх діями ніхто не спостерігає, таємно, шляхом відсунення частини паркану та утворивши в ньому отвір, проникли на територію сховища домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_2, власником якого є ОСОБА_1 Після чого, розподіливши між собою ролі, відповідно до яких невстановлена особа, залишившись на території вищезазначеного сховища, стала передавати металеві стовпи, що зберігались на землі вздовж паркану, ОСОБА_2, який відповідно до розподілених ролей, знаходився по інший бік паркану та приймав металеві стовпи. Таким чином, ОСОБА_2 разом з невстановленою в ході досудового розслідування особою, здійснили крадіжку металевих стовпів, у кількості 20 штук, загальною вагою 571 кг, вартість яких згідно судово-товарознавчої експертизи № 1707 від 20.05.2014 складає 799 грн. 40 коп. Після чого з місця скоєння злочину зникли, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд.

Таким чином, своїми діями ОСОБА_2, разом з невстановленою в ході досудового розслідування особою, вчинили кримінальне правопорушення - злочин, передбачений ч. 3 ст. 185 КК України, тобто таємне викрадення чужого майна (крадіжку), вчинене за попередньою змовою групою осіб, поєднане із проникненням у сховище.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 свою провину у скоєнні ним кримінального правопорушення визнав повністю, щиро розкаявся, погодився з кваліфікацією вчинених ним діянь, пояснив суду, що інкриміноване йому кримінальне правопорушення дійсно скоїв за наведених в обвинувальному акті обставин.

Беручи до уваги повне визнання обвинуваченим ОСОБА_2 своєї вини, а також, що він не піддає сумніву фактичні обставини справи, відсутність у суду сумніву в правильності розуміння обвинуваченим змісту цих обставин, добровільності та істинності позиції обвинуваченого, суд, заслухавши думку учасників судового розгляду, які не заперечували проти недоцільності дослідження доказів щодо тих обставин, які ними не оспорюються, розглянув дане кримінальне провадження в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, попередньо роз'яснивши наслідки такого порядку дослідження доказів, обмежившись допитом обвинуваченого та дослідженням даних, що характеризують особу обвинуваченого.

Аналізуючи обставини, що визнаються учасниками судового провадження, суд дійшов висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_2 в обсязі пред'явленого обвинувачення є доведеною. Дії ОСОБА_2 суд кваліфікує за ч. 3 ст. 185 КК України, тобто таємне викрадення чужого майна (крадіжку), вчинене за попередньою змовою групою осіб, поєднане із проникненням у сховище.

Вивченням особи обвинуваченого встановлено, що він на обліку у психіатра не перебуває, з 2006 р. перебуває на обліку в наркодиспансері з діагнозом: синдром залежності від канабіодів, не одружений, не працює, за місцем проживання характеризується посередньо, раніше судимий, судимість не знята та не погашена.

Обставиною, що пом'якшує покарання ОСОБА_2, відповідно до ст. 66 КК України, суд вважає щире каяття у вчиненому кримінальному правопорушенні.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого, судом в ході розгляду справи не встановлено.

Призначаючи ОСОБА_2 покарання, суд виходить з положень ст. 65 КК України, а саме - принципів законності, справедливості, індивідуалізації, а також достатності покарання для подальшого виправлення та попередження скоєння нових злочинів як самим обвинуваченим, так і іншими особами, враховує характер та ступінь тяжкості скоєного злочину, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання, особу обвинуваченого, його відношення до скоєного злочину.

Беручи до уваги вказані обставини у їх сукупності, суд вважає, що ОСОБА_2 повинен нести покарання, не пов'язане з позбавленням волі, оскільки саме таке покарання, на думку суду є справедливим, а також необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нового злочину, та призначає покарання в межах санкції ч. 3 ст. 185 КК України з урахуванням положень ст. 69-1 КК України, але з урахуванням того, що ОСОБА_2 щиро розкаявся у вчиненні кримінального правопорушення, та може бути виправлений без відбування покарання, звільняє обвинуваченого від покарання з обранням іспитового строку відповідно до ст. 75 КК України з покладенням на нього обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.

Судові витрати по справі підлягають стягненню з обвинуваченого. Долю речових доказів необхідно вирішити відповідно до ст. 100 КПК України. Цивільний позов не заявлявся.

На підставі викладеного, керуючись ч. 3 ст. 349, ч.2 ст. 373, ст.ст. 374, 376 КПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Визнати ОСОБА_2 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України та призначити йому покарання у вигляді 4 років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_2 від відбування покарання у вигляді позбавлення волі з іспитовим строком 2 роки, якщо протягом зазначеного строку він не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки.

На підставі п. п. 2-4 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_2 наступні обов'язки: не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання, періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчій інспекції.

Стягнути з ОСОБА_2 судові витрати в розмірі 391 гривня 20 копійок (отримувач НДЕКЦ при ГУМВСУ в Харківській области р/р 31419544700005, УДКС України в Комінтернівському районі м. Харкова, МФО 851011, код доходів 24060300, код банку 37999680, призначення платежу - за експертні послуги).

Речові докази - 20 металевих труб (стовпів) залишити потерпілому ОСОБА_1

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через Жовтневий районний суд м. Харкова протягом 30 днів з дня його проголошення. Вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя В.О. Макаров