Ухвала суду № 39974347, 22.07.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2014 р.Справа № 820/7215/14Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Дюкарєвої С.В.

Суддів: Жигилія С.П. , Перцової Т.С.

за участю секретаря судового засідання Мороз Є.В.

представників позивача Лагус М.В., ОСОБА_2

представника відповідача Полежаки О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Дергачівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16.06.2014р. по справі № 820/7215/14

за позовом Данилівського дослідного державного лісгоспу

до Дергачівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - Данилівський дослідний державний лісгосп, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Дергачівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області, в якому просив суд скасувати податкове повідомлення-рішення від 12.11.2013 року № 0000282202 Дергачівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області, на суму податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у сумі 1 328 451,00 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 16.06.2014 року адміністративний позов Данилівського дослідного державного лісгоспу - задоволено.

Скасовано податкове повідомлення-рішення Дергачівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області від 12.11.2013 року № 0000282202.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції, при прийнятті оскаржуваної постанови, норм матеріального та процесуального права, відповідач просить постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16.06.2014 року скасувати та прийняти нове рішення яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач, зокрема, посилається на порушення судом першої інстанції приписів п. 44.1 ст. 44, п. 185.1 ст. 185, пп. 187.7 ст. 187, п. 201.7 пп. 201.11 ст. 201 Податкового кодексу України, п. 23 підрозділу 2 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України, п. 8.4, п. 15 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України, ч. 2 ст. 3, ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що призвело до неправильного вирішення справи, а також на доводи та обставини викладені в апеляційній скарзі.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, що у період з 09.09.2013 року по 04.10.2013 року Дергачівською ОДПІ ГУ Міндоходів у Харківській області проведено документальну планову перевірку Данилівського дослідного державного лісгоспу, з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2012 по 31.12.2012, валютного та іншого законодавства в період з 01.01.2012 по 31.12.2012 року.

За результатами перевірки складено акт від 25.10.2013 року № 333/20-11/22-01/0994058, у висновках якого, зокрема, зазначено, що перевіркою повноти нарахування податку на додану вартість за період з 01.01.2012р. по 31.12.2012р. встановлено його заниження на загальну суму 595411 грн. в результаті допущених порушень, а саме порушення п.п.201.7, п.п. 201.11 ст. 201 ПК України позивачем до складу податкового кредиту віднесено суму 11225,0 грн. по зведеній податковій накладній без відповідних реєстрів супровідних документів.

Також в основі висновку акту перевірки зазначено, що перевіркою повноти визначення податкових зобов'язань позивача з податку на додаткову вартість за період з 01.01.2012р. по 31.12.2012р. встановлено їх заниження на загальну суму 584186 грн. в результаті допущених порушень п.23 підрозділу 2 розділу XX ПК України, оскільки, згідно наданих до перевірки товарно-транспортних накладних ф. N1-ТН відсутні посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, неможливо співставити данні товарно-транспортних накладних як первинних бухгалтерських документів позивача, з податковими накладними з метою встановлення реальності та повноти відображення в бухгалтерському та податковому обліку із відповідним відображенням у податкових деклараціях (розрахунках, звітах тощо) податкової пільги (Код пільги згідно з Довідником пільг-14010468) по звільненим операції з постачання деревини товарних позицій 4401, 4403, 4404 згідно з УКТ ЗЕД (крім брикетів та гранул товарної підкатегорії УКТ ЗЕД 4401 30 90 00) по розрахунках з кінцевим споживачем (населення) на суму 2920935 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки, за порушенням позивачем вимог п. 201.7, п. 201.11 ст. 201 Податкового кодексу України, податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 12.11.2013 р. № 0000282202 за платежем податок на додану вартість у сумі 1328451,00 грн., в тому числі за основним платежем - 595411,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 733040,00 грн. За результатами адміністративного оскарження позивачем податкового повідомлення-рішення спір вирішено не було.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості та дійшов до висновку, що податковим органом, під час проведення перевірки, неправомірно збільшено позивачу суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 595411,00грн. та безпідставно застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 733040,00 грн., а отже оскаржуване податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню, як таке, що прийняте з порушенням ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Завданням адміністративного суду є перевірка правомірності (легальності) дій та/або рішень прийнятих суб'єктом владних повноважень з огляду на чіткі критерії, які зазначені у частині 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, передбаченим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, перевіряється судом з урахуванням закріпленого статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України принципу законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу спірного рішення, а також відображених суб'єктом владних повноважень в акті перевірки від 25.10.2013 року № 333/20-11/22-01/0994058 суджень на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Як обґрунтовано встановлено судом першої інстанції та не заперечується сторонами у справі, Данилівський дослідний державний лісгосп протягом періоду, який перевірявся податковим органом, придбавав за готівкові кошти нафтопродукти у ТОВ «Татнєфть-Укрнєфтєпродукт», Полтавської філії ТОВ Татнєфть-Укрнєфтєпродукт, код ОКПО-35017133 ІПН ПДВ -330607026567 та ТОВ "Татнєфть-АЗС-Україна", код ОКПО- 38194448, ІПН платника ПДВ - 3819444416018.

В Акті перевірки відповідачем щодо повноти визначення позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01.01.2012 по 31.12.2012 вказано на його завищення на загальну суму 11225,0 грн., в т.ч. за січень 514 грн., лютий 509 грн., березень 725 грн., квітень 814 грн., травень 901 грн., червень 964 грн., липень 1310,0 грн., серпень 787 грн., вересень 1010 грн., жовтень 1288грн., листопад 1251 грн., грудень 1152 грн. Відповідач обґрунтував вказане тим, що на порушення п.п.201.7, п.п.201.11 ст. 201 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI позивачем до складу податкового кредиту віднесено суму 11225,0 грн. по зведеній податковій накладній без відповідних реєстрів супровідних документів.

Згідно з п.198.2. ст.198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.6. ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно п.п.201.7 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань.

Згідно п.п.201.11 ст. 201 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту без отримання податкової накладної, також є: касові чеки, які містять суму отриманих товарів/послуг, загальну суму нарахованого податку (з визначенням фіскального номера та податкового номера постачальника). При цьому з метою такого нарахування загальна сума отриманих товарів/послуг не може перевищувати 200 гривень за день (без урахування податку).

У разі використання платниками для розрахунків із споживачами реєстраторів розрахункових операцій касовий чек повинен містити дані про загальну суму коштів, що підлягає сплаті покупцем з урахуванням податку, та суму цього податку, що сплачується у складі загальної суми.

Таким чином, підставою для включення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ, які сплачені в складі вартості товарів є не тільки належним чином оформлена податкова накладна, а також інші документи, які перелічені у п.201.11. ст.201 ПК України (зокрема, касові чеки, які містять суму отриманих товарів/послуг, загальну суму нарахованого податку (з визначенням фіскального номера та податкового номера постачальника).

Окрім того, суми ПДВ, які платник податку має право включати до складу податкового кредиту звітного місяця, повинні бути сплачені контрагентам у ціні придбаних товарів (робіт, послуг), які придбаваються таким платником податку для їх подальшого використання у оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника

Порядок обчислення та накопичення реєстраторами розрахункових операцій сум податку встановлює Кабінет Міністрів України.

Відповідно до п.8, 9 Порядку обчислення і накопичення реєстраторами розрахункових операцій сум податку на додану вартість, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України 27 грудня 2010 р. №1224, загальна сума готівки, сплачувана покупцем за придбані товари (надані послуги), обчислюється як сума сукупної вартості товарів (наданих послуг) за всіма відповідними позиціями. Загальна сума податку на додану вартість за підсумками роботи протягом дня дорівнює сумам податку на додану вартість за кожною із ставок, відображених у касових чеках, а за період - за всі робочі дні в межах зазначеного періоду.

В якості доказів дотримання вимог абзацу 11 пункту 201.10 статті 201 ПК України, під час формування податкового кредиту спірного періоду, позивачем було надано реєстри касових чеків з придбання за готівкові кошти нафтопродуктів у постачальників ТОВ "Татнєфть-Укрнєфтєпродукт", Полтавської філії ТОВ "Татнєфть-Укрнєфтєпродукт", ТОВ "Татнєфть-АЗС-Україна" за період, що перевірявся відповідачем, докази наявності на праві власності транспортних засобів та податкові накладні, зі змісту яких у суду не виникає сумнівів у факті існування та виконання господарських операцій, закупівлі позивачем за готівкові кошти нафтопродуктів, а також видачу позивачу зведених податкових накладних з податку на додаткову вартість на підставі наданих реєстрів касових чеків щодо здійснення готівкової оплати за придбані нафтопродукти.

При цьому, слід зазначити, що відповідач не оспорює факт існування та виконання відповідних господарських операцій, закупівлю позивачем за готівкові кошти нафтопродуктів в указаних постачальників, а також видачу позивачу зведених податкових накладних з податку на додаткову вартість на підставі наданих реєстрів касових чеків щодо здійснення готівкової оплати за придбані нафтопродукти. Податковий орган також не посилається і на невідповідність виданих постачальниками касових чеків вимогам чинного законодавства, у тому числі щодо відображення суті операції та суми отриманого товару, обчислення сум податку на додану вартість у межах касового чека за підсумками роботи протягом дня або за підсумками роботи за період.

Таким чином, порушень оформлення договірних правовідносин позивача з указаними постачальниками, які б ставили під сумнів існування та виконання цих договірних відносин, та що впливало б на виникнення у позивача права на податковий кредит, судовим розглядом не встановлено, у зв'язку з чим, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що висновки податкового органу про необґрунтоване віднесення позивачем до податкового кредиту суми у розмірі 11225,00 грн. є неправомірними та такими, що спростовуються встановленими судом обставинами.

Відносно встановлених під час перевірки порушень позивачем п. 23 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п.23 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI тимчасово до 1 січня 2014 року від оподаткування податком на додану вартість звільняються операції з постачання, у тому числі операції з імпорту відходів та брухту чорних і кольорових металів та деревини товарних позицій 4401, 4403, 4404 згідно з УКТ ЗЕД (крім брикетів та гранул товарної підкатегорії УКТ ЗЕД 4401 30 90 00).

За змістом вказаної норми, від оподаткування податком на додану вартість звільняються операції з постачання деревини таких визначених товарних позицій:

4401 Деревина паливна у вигляді колод, полін, хмизу, гілок, сучків тощо; деревна тріска або стружка; тирса, тріска, стружка, уламки та відходи деревини та скрап, агломеровані або неагломеровані, у вигляді колод, полін, брикетів, гранул тощо

4403 Лісоматеріали необроблені, з видаленою або невидаленою корою або заболонню, або начорно брусовані або небрусовані

4404 Деревина бондарна; колоди колоті; палі, кілки, стовпи загострені з дерева, але не розпиляні уздовж; лісоматеріали, начорно обтесані, але не обточені, не вигнуті або не оброблені іншим способом, що використовуються для виробництва ціпків, парасольок, ручок для інструментів або подібних виробів; деревина лущена та аналогічна (крім брикетів та гранул товарної підкатегорії УКТ ЗЕД 4401 30 90 00).

Існування вказаної пільги на час виникнення спірних правовідносин та можливість користування нею позивачем відповідачем не оспорюється.

Як вбачається з акту перевірки від 25.10.2013 року № 333/20-11/22-01/0994058, на реалізацію лісопродукції кінцевому споживачу (населенню) позивачем виписані податкові накладні з номенклатурою товару «поставка товару кінцевому споживачу», одиниця виміру товару - «поставка» звільнення від ПДВ - «без ПДВ розд. XX п/р. 2 п.23». Зазначено, що згідно наданих до перевірки документів, товарно-транспортних накладних ф. N 1-ТН, у яких відсутні посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, неможливо співставити данні товарно-транспортних накладних як первинних бухгалтерських документів суб'єкта господарювання, з податковими накладними з метою встановлення реальності та повноти відображення в бухгалтерському та податковому обліку із відповідним відображенням у податкових деклараціях (розрахунках, звітах тощо) податкової пільги (Код пільги згідно з Довідником пільг-14010468) по звільненим операції з постачання деревини товарних позицій 4401, 4403, 4404 згідно з УКТ ЗЕД (крім брикетів та гранул товарної підкатегорії УКТ ЗЕД 4401 30 90 00) по розрахунках з кінцевим споживачем (населення) на суму 2920935 грн.

При цьому, у Акті перевірки фахівцями Дергачівської ОДПІ не зазначено реквізити податкових накладних із зазначенням пільги, які податковим органом поставлено під сумнів у розрізі вищезазначених обставин, не зазначено, які саме первинні документи, за який саме конкретний період чи дату та по яких саме конкретних операціях, на думку податкового органу, не відповідають законодавству, що є порушенням вимог пп. 2.3.1, 2.3.2 п. 2.3 ст. 2 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України № 984 від 22.12.2010 року.

Позивачем до матеріалів справи надано підсумкові помісячні за 2012 рік реєстри виписаних товарно-транспортних накладних із зазначенням найменування поставленої продукції кінцевим споживачам, посиланням на товарно-транспортні накладні, прибуткові касові ордери та відповідні їм податкові накладні, виписані позивачем із зазначенням пільги на підставі саме зазначених первинних документів.

Вказані операції підтверджено позивачем у Звіті про рух лісопродукції по лісгоспу за січень-грудень 2012 року, Зведеній помісячній реалізації лісопродукції, щоденниками приймання робіт по заготівлі лісопродукції. Зміст вказаних документів у суду не викликає сумнівів та підтверджено виписаними позивачем у зв'язку з зазначеними обставинами наявними у справі податковими накладними за 2012 рік.

Крім того, на вимогу суду апеляційної інстанції, позивачем надано докази оприбуткування отриманих від фізичних осіб грошових коштів до каси підприємства та докази подальшої інкасації коштів, а саме: копії прибуткових касових ордерів за 23.05.2012 року та 24.05.2012 року, копії видаткових касових ордерів за 23.05.2012 року та 24.05.2012 року, копію касової книги за вказаний період, копію договору № 3236-79 від 09.11.2004 року на обслуговування банківських рахунків, копії наказів № 09 від 01.02.2007 року та № 08 від 01.02.2012 року про визначення ліміту каси.

З пояснень, допитаних судом першої інстанції, свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_4 також слідує, що позивач за характером своєї статутної та фактичної діяльності взагалі не здійснює та протягом 2012 року не здійснював відвантаження кінцевим споживачам будь-якої іншої продукції, ніж та, яка відповідає товарним позиціям 4401, 4403, 4404 згідно з УКТ ЗЕД,

Згідно з п. 201.7 ПК України та п. 14 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 р. № 1379 (чинного на час виникнення спірних відносин) податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

При цьому, як виняток із загального правила, згідно з п. 8.4 Порядку № 1379 податкова накладна може виписуватись за щоденними підсумками операцій у разі здійснення постачання товарів/послуг за готівку кінцевому споживачеві (який не є платником податку) податкова накладна виписується за щоденними підсумками операцій (якщо податкова накладна не була виписана на ці операції).

Відповідно до п.8 Порядку №1379 усі примірники податкових накладних, окремі особливості заповнення яких викладені в підпунктах 8.1 - 8.4 цього пункту, залишаються в особи, що їх виписала, і зберігаються відповідно до викладеного в підпунктах 6.1 та 6.4 пункту 6 Порядку №1379.

У верхній лівій частині оригіналу такої податкової накладної робиться відповідна помітка «Х» та зазначається тип причини, зокрема, « 11» - виписана за щоденними підсумками операцій.

Підпунктом 8.1 п.8 Порядку №1379 визначено, що у разі постачання товарів/послуг покупцю, який не зареєстрований як платник податку, включаючи постачання на експорт, здійснення операцій з натуральних виплат у рахунок оплати праці фізичним особам, що перебувають у трудових відносинах з платником податку, у рядках «Індивідуальний податковий номер покупця» та «Номер свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість (покупця)» проставляється нуль.

Враховуючи зазначене, в податковій накладній, яка виписується за щоденними підсумками операцій у разі здійснення постачання товарів/послуг за готівку кінцевому споживачеві (який не є платником податку), суми ПДВ за такими розрахунками зазначаються загальною сумою, що відповідає фактичній сумі виторгу та сумі ПДВ, відображеній за цей день в касовій книзі підприємства.

Оцінивши перелічені первинні документи за правилами ст.86 КАС України, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що останні не мають дефектів форми та змісту і складені відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ст. 44 Податкового кодексу України, п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. №88, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за №168/704.

Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 №88, первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно з Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 № 88, первинні документи складаються на бланках типових і спеціалізованих форм, затверджених відповідним органом державної влади. Документування господарських операцій може здійснюватись із використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні містити обов'язкові реквізити чи реквізити типових або спеціалізованих форм.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає вірним та обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що дії позивача з виписки єдиної податкової накладної з щоденними підсумками операцій постачання товарів за готівку кінцевому споживачеві із зазначеними у них розшифруванням операції, що співпадає з складеними при цьому первинними документами, є правомірними та відповідає приписам діючого законодавства.

Отже, у періоді, який перевірявся податковим органом, позивач як платник податків здійснював реалізацію кінцевим споживачам (населенню) деревини товарних позицій 4401, 4403, 4404 згідно з УКТ ЗЕД (крім брикетів та гранул товарної підкатегорії УКТ ЗЕД 4401 30 90 00) (далі - товари), операції щодо чого на час їх здійснення були тимчасово звільненими від оподаткування податком на додану вартість відповідно до положень п.23 підрозділу 2 розділу XX ПКУ, а первинні документи щодо постачання вказаної продукції позивача складалися щодо операцій, які підпадають під дію п.23 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України й з яких слідує, що позивач здійснював операції з поставки населенню (кінцевому споживачу) деревини товарних позицій 4401, 4404 згідно з УКТ ЗЕД (крім брикетів та гранул товарної підкатегорії УКТ ЗЕД 4401 30 90 00).

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на встановлені у справі обставини, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що податкове повідомлення-рішення Дергачівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області від 12.11.2013 року № 0000282202, яким збільшено позивачу суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 595411,00грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 733040,00 грн., прийнято відповідачем без дотримання вимог визначених частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з положеннями частини 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Колегія суддів звертає увагу на тому, що відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та "Вуліч проти Швеції" Суд визначив, що "…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.".

В той же час, відповідачем, під час розгляду адміністративної справи, не наведено об'єктивних доводів щодо наявності в діях позивача порушень вимог податкового та іншого законодавства, як і не доведено правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, а тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо обґрунтованості позовних вимог та наявності підстав для їх скасування.

У відповідності до ст. 159 КАС України судове рішення повинне бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 28.07.2014 року відповідає вимогам ст. 159 КАС України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги відповідача колегією суддів не встановлено.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Відповідно до ч.1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову чи ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення в частині задоволення позовних вимог, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Дергачівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16.06.2014р. по справі № 820/7215/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Дюкарєва С.В.Судді(підпис) (підпис) Жигилій С.П. Перцова Т.С. Повний текст ухвали виготовлений 28.07.2014 р.