Постанова № 39974318, 24.07.2014, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 липня 2014 року 2а-1600/10/1070

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом:

Тетіївської об’єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Київській області

до

товариства з обмеженою відповідальністю «Тайниця-Агро»

про

стягнення коштів

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулась Тетіївська об’єднана державна податкова інспекція ГУ Міндоходів у Київській області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Тайниця-Агро» про стягнення заборгованості зі сплати податку з доходів фізичних осіб у розмірі 121084,72 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у відповідача існує заборгованість перед Бюджетом зі сплати податку з доходів фізичних осіб у розмірі 121084,72 грн. Відповідачем добровільно заборгованість не сплачена, а тому позивач звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 09.10.2009 (суддя Старова Н.Е.) відкрито провадження у справі.

Під час судового розгляду судом встановлено, що частина суми заборгованості відповідача (27582,72 грн.) є предметом позову іншої господарської справи (№А6/255-08).

На підставі викладеного, ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 16.12.2009 провадження у справі було зупинено до прийняття Вищим адміністративним судом України рішення у справі №А6/255-08.

06 березня 2012 року, у зв’язку з припиненням повноважень судді Київського окружного адміністративного суду Старової Н.Е., справу передано на розгляд судді Лисенко В.І.

У липні 2014 року суду стало відомо, що ухвалою Вищого адміністративного суду від 21.11.2012 у справі № К-45204/09 (№ справи у суді першої інстанції – А6/255-08) залишено в силі постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 10.09.2009, якою Тетіївській МДПІ відмовлено у задоволенні позову про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Тайниця-Агро» заборгованості зі сплати податку з доходів фізичних осіб у розмірі 27582,72 грн.

Таким чином, обставини які зумовили зупинення провадження у справі відпали, а тому провадження у справі було поновлено.

У судове засідання 16.07.2014 сторони, повідомлені належним чином про час, дату та місце судового розгляду, не з’явились.

Від представника позивача до суду надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач про причини неявки суд не повідомив, із заявами про відкладення судового розгляду до суду не звертався, заперечень чи відзиву на позовну заяву до суду не подавав.

Згідно із частиною четвертою статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності сторін та у порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню виходячи з наступного.

У квітні 2009 року позивачем, на підставі статті 11-2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» (чинний на момент виникнення спірних правовідносин), та на виконання листа Прокуратури Тетіївського району від 23.02.2009 № Н-2, оформлено довідку від 08.04.2009 № 110/170-31364410 «Про підтвердження заборгованості по податку з доходів фізичних осіб ТОВ «Тайниця-Агро» за період з 01.10.2006 по 31.12.2008».

Довідку оформлено на підставі пояснень, наданих керівниками ТОВ «Тайниця-Агро».

Як убачається з вказаної довідки, станом на 01.01.2009 заборгованість відповідача зі сплати податку з доходів фізичних осіб складала 121084,72 грн.

Заборгованість виникла внаслідок несплати відповідачем самостійно нарахованих сум податку з доходів фізичних осіб із орендної плати за земельні частки (паї).

Відповідачем добровільно заборгованість не сплачена, а тому позивач звернувся до суду з даним позовом.

Як встановлено під час судового розгляду, до суми заборгованості, що є предметом даного позову (121084,72 грн.), входить також частина суми заборгованості відповідача (27582,72 грн.), яка є предметом позову іншої справи (№А6/255-08).

А тому, в межах даного позову судом досліджувалось питання наявності чи відсутності підстав для задоволення позову в частині стягнення решти суми заборгованості відповідача з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 93502,00 грн.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Преамбула Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»в редакції, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, закріплює, що цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

Оскільки у відповідності до пункту 4 частини першої статті 14 Закону України «Про систему оподаткування» (був чинним на момент виникнення спірних правовідносин), податок з доходів фізичних осіб належить до загальнодержавних податків, на нього поширюються вимоги Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Пунктом 1.11 статті 1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначено, що податкова декларація, розрахунок - документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов'язкового платежу).

Згідно із пунктом 1.1 статті 1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» платниками податків є юридичні особи, їх філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичні особи, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно з законами покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), пеню та штрафні санкції.

Підпунктом «б» пункту 19.2 статті 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» встановлений обов'язок осіб, які відповідно до цього Закону мають статус податкових агентів, надавати у строки, встановлені законом для податкового кварталу, якщо інше не визначено нормами цього Закону, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також сум утриманого з них податку податковому органу за місцем свого розташування. У разі, коли зазначена особа протягом звітного кварталу не виплачує такі доходи або виплачує доходи не всім платникам податку, зазначена звітність не подається або подається стосовно платників податку, які фактично отримали такі доходи. Запровадження інших форм звітності із зазначених питань не припускається.

Враховуючи положення вищевказаних норм, відповідач, як податковий агент, зобов'язаний нараховувати, утримувати та сплачувати податок з доходів фізичних осіб до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам.

Як убачається з Довідки позивача від 08.04.2009 № 110/170-31364410, відповідач подавав до податкового органу розрахунки за формою № 1-ДФ про суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і суми утриманого з них податку у встановлені законодавством строки у порядку, передбаченому Наказом Державної податкової адміністрації України від 29.09.2003 № 451 «Про затвердження форми податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (ф. № 1ДФ) та Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (був чинним на момент виникнення спірних правовідносин), розробленим на виконання Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».

Пунктом 1.2 статті 1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначено, що податкове зобов'язання - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Контроль за правильністю та своєчасністю справляння податків і зборів (обов'язкових платежів) здійснюється державними податковими органами та іншими державними органами в межах повноважень, визначених законом.

Виходячи з положень підпункту 4.1.1 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації. Податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації (пункт 5.1 статті 5 вказаного Закону).

Відповідно до підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону.

Згідно із пунктом 1.3 статті 1 згаданого Закону податковий борг - це податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Право на звернення контролюючого органу із позовом про стягнення податкового боргу виникає після надіслання (вручення) контролюючим органом першої та другої податкових вимог платникові податків. Відносини, що виникають у процесі надіслання (вручення) податкових вимог платникові податків регулюються пунктом 6.2 статті 6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». При цьому обставини, з настанням яких податкова вимога вважається надісланою (врученою) особі, визначені підпунктом 6.2.4 пункту 6.2 статті 6 цього Закону.

З аналізу норм чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства убачається, що рішеннями суб'єкта владних повноважень, на підставі яких можуть бути заявлені вимоги про стягнення податкового боргу, є, зокрема, податкові вимоги, прийняті контролюючим органом у відповідності до Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та Закону України «Про державну податкову службу в Україні».

Враховуючи наведене, з огляду на те, що відповідач самостійно узгодив суму податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб шляхом подання відповідних податкових розрахунків встановленої форми, податковий орган повинен був дотриматися процедури стягнення несплаченого вчасно податкового боргу та направити відповідачу першу та другу податкові вимоги згідно із пунктом 6.2 статті 6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 21.11.2012 у справі № К-45204/09 (№ справи у суді першої інстанції – А6/255-08).

Як убачається з матеріалів справи, позивач самостійно зазначає, що податкові вимоги податковим органом в даному випадку не формувались. А до суду податковий орган звернувся у зв’язку з тривалою несплатою відповідачем власних зобов’язань перед бюджетом.

Суд звертає увагу, що наявність у відповідача вищезазначеної заборгованості не викликає сумніву (зокрема, підтверджується власноруч підписаними керівником товариства довідками, наявними в матеріалах справи). Проте, порушення податковим органом процедури стягнення коштів до Державного бюджету виключає можливість задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 93502,00 грн. в межах розгляду даного позову.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що підстави для задоволення позову відсутні.

Відповідно до частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Відповідач не надав суду доказів понесення ним судових витрат, тому підстави для присудження на його користь судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

У задоволенні адміністративного позову – відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Лисенко В.І.