Рішення № 39972826, 28.07.2014, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" липня 2014 р. Справа № 911/2103/14

Господарський суд Київської області в складі судді Скутельника П.Ф., при секретарі Жилі Б.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи № 911/2103/14

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ ЄВРОШПАЛЕРИ", ідентифікаційний код: 33599475, місцезнаходження: 01103, м. Київ, вул. Михайла Драгомирова, буд. 4, офіс 120,

до товариства з обмеженою відповідальністю "СХІД БІЗНЕС ЦЕНТР", ідентифікаційний код: 35115285, місцезнаходження: 07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Красовського, буд.16,

про стягнення заборгованості та штрафних санкцій,

за участю представників сторін:

від позивача: Усик М.Г., який діє на підставі довіреності від 29.05.2014 року б/н;

від відповідача: Білаш О.Д., яка діє на підставі довіреності від 04.07.2014 року б/н, -

Обставини справи:

товариство з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ ЄВРОШПАЛЕРИ" (далі за текстом: Позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю "СХІД БІЗНЕС ЦЕНТР" (далі за текстом: Відповідач) про стягнення заборгованості та штрафних санкцій за договором поставки від 22.01.2013 року №27/1В у вигляді основного боргу у сумі 187 968,08 грн. (сто вісімдесят сім тисяч дев'ятсот шістдесят вісім гривень 08 коп.), пені у сумі 14 658,09 грн. (чотирнадцять тисяч шістсот п'ятдесят вісім гривень 09 коп.), трьох процентів річних у сумі 3 118,31 грн. (три тисячі сто вісімнадцять гривень 31 коп.) та інфляційних втрат у сумі 13 067,66 грн. (тринадцять тисяч шістдесят сім гривень 66 коп.).

Позовні вимоги Позивач обґрунтовує тим, що Відповідач не виконав належним чином зобов'язання за договором поставки від 22.01.2013 року №27/1В з оплати отриманого товару, у зв'язку з чим за Відповідачем утворилась заборгованість у вигляді основного боргу у сумі 187 968,08 грн. (сто вісімдесят сім тисяч дев'ятсот шістдесят вісім гривень 08 коп.), пені у сумі 14 658,09 грн. (чотирнадцять тисяч шістсот п'ятдесят вісім гривень 09 коп.), трьох процентів річних у сумі 3 118,31 грн. (три тисячі сто вісімнадцять гривень 31 коп.) та інфляційних втрат у сумі 13 067,66 грн. (тринадцять тисяч шістдесят сім гривень 66 коп.).

Ухвалою господарського суду Київської області від 02.06.2014 року порушено провадження у справі № 911/2103/14, розгляд якої призначено на 07.07.2014 року.

07.07.2014 року через відділ діловодства господарського суду Київської області від Позивача надійшла уточнена позовна заява про стягнення заборгованості за договором поставки від 03.07.2014 року б/н (вх. №13105/14 від 07.07.2014 року) з доданими документами, у якій Позивач просить стягнути з Відповідача заборгованість за договором поставки від 22.01.2013 року №27/1В у вигляді основного боргу у сумі 187 968,08 грн. (сто вісімдесят сім тисяч дев'ятсот шістдесят вісім гривень 08 коп.), пені у сумі 12 719,25 грн. (дванадцять тисяч сімсот дев'ятнадцять гривень 25 коп.), трьох процентів річних у сумі 3 118,31 грн. (три тисячі сто вісімнадцять гривень 31 коп.) та інфляційних втрат у сумі 13 067,66 грн. (тринадцять тисяч шістдесят сім гривень 66 коп.).

В судове засідання 07.07.2014 року з'явився представник Позивача, який виконав вимоги ухвали суду від 02.06.2014 року, надав пояснення по справі. В судове засідання з'явився представник Відповідача, який вимоги ухвали суду від 02.06.2014 року не виконав, витребувані судом документи не подав.

Розглянувши уточнену позовну заяву Позивача про стягнення заборгованості за договором поставки від 03.07.2014 року б/н, судом встановлено наступне.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Згідно п. 3.10. постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 року за №18, передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення. При цьому питання щодо повернення зайво сплаченої суми судового збору у зв'язку із зменшенням позовних вимог вирішується господарським судом на загальних підставах і в порядку, визначеному законодавством. Якщо ж до заяви про збільшення розміру позовних вимог не додано доказів сплати суми судового збору у встановленому порядку та розмірі (з урахуванням такого збільшення), то відповідна заява повертається господарським судом на підставі пункту 4 частини першої статті 63 ГПК, а у разі якщо відповідні недоліки виявлено після прийняття господарським судом заяви про збільшення розміру позовних вимог, суд стягує несплачені в установленому порядку та розмірі суми судового збору за результатами розгляду справи на підставі статті 49 ГПК.

Згідно п. 3.11. Постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 року за №18, ГПК, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про «доповнення» або «уточнення» позовних вимог, або заявлення «додаткових» позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: подання іншого (ще одного) позову, чи збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи об'єднання позовних вимог, чи зміну предмета або підстав позову.

Детально дослідивши уточнену позовну заяву Позивача про стягнення заборгованості за договором поставки від 03.07.2014 року б/н судом встановлено, що Позивач зменшив кількісні показники за вимогою про стягнення пені за договором поставки від 22.01.2013 року №27/1В, заявленою у позовній заяві від 29.05.2014 року б/н.

Таким чином, справа розглядалась у редакції позовних вимог, з урахуванням уточненої позовної заяви Позивача про стягнення заборгованості за договором поставки від 03.07.2014 року б/н, а саме про стягнення з Відповідача на користь Позивача заборгованості за договором поставки від 22.01.2013 року №27/1В у вигляді основного боргу у сумі 187 968,08 грн. (сто вісімдесят сім тисяч дев'ятсот шістдесят вісім гривень 08 коп.), пені у сумі 12 719,25 грн. (дванадцять тисяч сімсот дев'ятнадцять гривень 25 коп.), трьох процентів річних у сумі 3 118,31 грн. (три тисячі сто вісімнадцять гривень 31 коп.) та інфляційних втрат у сумі 13 067,66 грн. (тринадцять тисяч шістдесят сім гривень 66 коп.).

У судовому засіданні 07.07.2014 року було оголошено перерву до 28.07.2014 року.

В судове засідання 28.07.2014 року з'явився представник Позивача, який надав пояснення у справі, позов підтримав та просив задовольнити. В судове засідання з'явився представник Відповідача, який вимоги ухвали суду від 02.06.2014 року не виконав, частково подав витребувані судом документи, надав пояснення по справі, проти позову заперечував та просив в його задоволенні відмовити. У зв'язку з цим, спір розглядався за наявними у справі матеріалами, після дослідження яких суд видалився до нарадчої кімнати для прийняття рішення у справі, оголошення якого призначено на 28.07.2014 року.

Згідно ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.

Детально розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників Позивача та Відповідача, з'ясувавши фактичні обставини, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши подані докази, суд -

ВСТАНОВИВ:

відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Абзацом 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утримуватися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

22.01.2013 року між товариством з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ ЄВРОШПАЛЕРИ" (постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю "СХІД БІЗНЕС ЦЕНТР" (покупець) укладено договір поставки від 22.01.2013 року №27/1В (далі за текстом Договір), згідно п. 1.1 якого постачальник зобов'язується в порядку та на мовах, визначених даним договором, та відповідно до замовлень покупця, поставляти товар, а покупець зобов'язується в порядку та на мовах, визначених даним договором, приймати товар і оплачувати його вартість, за цінами, визначеними у специфікації.

Відповідно до п. 1.4. Договору, товар вважається поставленим у разі підписання сторонами товарної накладної за умови надання товаросупровідної документації, визначеної в п. 5.3.1. договору та виконання поставки згідно умов договору та замовлення постачальника.

Пунктом 4.1. Договору визначено, що постачальник зобов'язаний постачати товар за цінами, погодженими сторонами в специфікації з врахуванням знижок, відповідно до умов даного договору.

Згідно п. 8.1. Договору, оплата здійснюється у розмірі вартості товару шляхом безготівкового переказу на поточний рахунок постачальника, вказаний у реквізитах постачальника в цьому договорі.

Договором у п. 11.6 визначено, що за порушення строку оплати товару, визначеного у додатках даного договору, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на той період, та яка нараховується від суми заборгованості за кожен день прострочення своїх зобов'язань.

Відповідно до п.п. 12.1., 12.2. Договору, договір набуває чинності з дати його підписання та скріплення печатками сторін та діє до 31.12.2013 року.

Судом встановлено, що Позивачем та Відповідачем підписано додаткову угоду від 22.01.2013 року №1 до Договору, у п. п. 2, 3 якої сторони погодили, що відстрочка оплати за кожну партію товару становить до 60 календарних днів починаючи з дати, вказаної в накладній. Оплата здійснюється у національній валюті України шляхом банківського переказу на розрахунковий рахунок постачальника вказаний в реквізитах даного договору.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачає, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 265 Господарського кодексу України визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Детально дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що Позивач у період з липня 2013 року по грудень 2013 року на виконання вимог п. 1.1. Договору, з дотриманням положень ст.ст. 526, 629, 712 Цивільного кодексу України, на підставі замовлень постачальнику від 01.07.2013 року№2900, від 15.07.2013 року №3242, від 29.07.2013 року №3555, від 13.08.2013 року №3880, від 02.09.2013 року №4353, від 23.09.2013 року №4755, від 14.10.2013 року №5123, від 28.10.2013 року №5415, від 11.11.2013 року №5581, від 16.12.2013 року №6064, передав, а Відповідач прийняв товар на загальну суму 215 263,92 грн., що підтверджується транспортними накладними від 04.07.2013 року №1432, від 18.07.2013 року №1575, від 31.07.2013 року №1710, від 19.08.2013 року №1912, від 05.09.2013 року №2023, від 26.09.2013 року №2186, від 17.10.2013 року №2438, від 30.10.2013 року №2579, від 14.11.2013 року №2719 та видатковими накладними від 04.07.2013 року №1432, від 18.07.2013 року №1575, від 31.07.2013 року №1710, від 19.08.2013 року №1912, від 05.09.2013 року №2023, від 26.09.2013 року №2186, від 17.10.2013 року №2438, від 30.10.2013 року №2579, від 14.11.2013 року №2719, від 19.12.2013 року №3072, які підписані Відповідачем на виконання вимог п.п. 1.1., 1.4. Договору та ст. 193 Господарського кодексу України без будь-яких заперечень з приводу зазначених у вказаних видаткових накладних вартості, кількості та якості поставленого Позивачем товару з метою засвідчення факту прийняття Відповідачем товару в обсязі, кількості, якості та вартості, визначених у видаткових накладних, копії яких знаходяться в матеріалах справи і достовірність яких Відповідач не заперечує та визнає. Факт прийняття товару за вказаними видатковими накладними уповноваженими представниками Відповідача підтверджується довіреностями від 04.07.2013 року №15657, від 18.07.2013 року №15799, від 31.07.2013 року №15984, від 19.08.2013 року №16219, від 05.09.2013 року №16488, від 26.09.2013 року №16728, від 17.10.2013 року №16932, від 30.10.2013 року №17054, від 14.11.2013 року №17176, від 19.12.2013 року №17442, копії яких знаходяться в матеріалах справи та достовірність яких Відповідач не заперечує. Тобто, підписані Відповідачем видаткові накладні без будь-якого зазначення Відповідачем про незгоду із зазначеною у вказаних видаткових накладних вартістю, обсягом та якістю поставленого Позивачем товару свідчать про належне виконання Позивачем своїх зобов'язань за Договором.

Як вказує Позивач, Відповідач належним чином не виконав зобов'язань за Договором щодо повної оплати отриманого товару, сплативши Позивачу лише 27 295,84 грн., внаслідок чого за Відповідачем утворилась заборгованість у сумі 187 968,08 грн. (сто вісімдесят сім тисяч дев'ятсот шістдесят вісім гривень 08 коп.).

Факт часткової оплати товару, отриманого згідно вказаних видаткових накладних у сумі 27 295,84 грн. Відповідачем не заперечується.

Поряд з цим, на підтвердження позовних вимог Позивачем надано суду засвідчену копію акту звіряння взаємних розрахунків станом на 31.03.2014 року, підписаного Позивачем та Відповідачем, що свідчить про узгодження суми заборгованості Відповідача перед Позивачем за Договором у розмірі 187 968,08 грн.

З огляду на те, що Відповідачем належним чином не було виконано зобов'язання за Договором, то на адресу останнього Позивачем в порядку досудового врегулювання спору, встановленого ст. 222 Господарського кодексу України та ст. 6 Господарського процесуального кодексу України, направлено лист від 04.04.2014 року №19, у якому Позивач просив протягом 10 днів з моменту отримання цього листа перерахувати заборгованість у сумі 187 968,08 грн. на рахунок Позивача.

Проте, як вказує Позивач, Відповідачем не було сплачено Позивачу суму заборгованості за Договором у розмірі 187 968,08 грн.

Разом з тим, ухвалою від 02.06.2014 року суд зобов'язував Відповідача надати належні докази виконання Відповідачем зобов'язань за договором поставки від 22.01.2013 року №27/1В.

Детально дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що після порушення провадження у справі №911/2103/14 Відповідачем перераховано на рахунок Позивача грошові кошти у сумі 15 000,00 грн. в рахунок оплати за товар згідно договору від 22.01.2013 року №27/1В, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями від 03.07.2014 року №1717 та від 28.07.2014 року №1979.

Згідно п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо: відсутній предмет спору.

Відповідно до абз.абз. 1, 3 п. 4.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 року №18, господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

За таких обставин, враховуючи те, що предмет спору в частині стягнення з Відповідача заборгованості за договором поставки від 22.01.2013 року №27/1В у вигляді основного боргу у сумі 15 000,00 грн. припинив існування в процесі розгляду справи, тобто, після порушення провадження у справі №911/2103/14, суд дійшов висновку про те, що провадження в частині позовних вимог про стягнення з Відповідача заборгованості за договором поставки від 22.01.2013 року №27/1В у вигляді основного боргу у сумі 15 000,00 грн. підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського кодексу України.

Детально дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що в матеріалах справи відсутні належні докази сплати Відповідачем заборгованості за договором поставки від 22.01.2013 року №27/1В у сумі 172 968,08 грн. (сто сімдесят дві тисячі дев'ятсот шістдесят вісім гривень 08 коп.).

Таким чином, внаслідок порушення Відповідачем положень п.п. 1.1.., 8.1. Договору та ст.ст. 526, 530, 655, 629, 712 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, у зв'язку з тим, що Відповідач належним чином не виконав зобов'язань за Договором з повної оплати поставленого Позивачем товару, за Відповідачем перед Позивачем наявна заборгованість у сумі 172 968,08 грн. (сто сімдесят дві тисячі дев'ятсот шістдесят вісім гривень 08 коп.).

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з Відповідача заборгованості за Договором у вигляді основного боргу у сумі 187 968,08 грн. підлягають частковому задоволенню у сумі 172 968,08 грн.

Поряд з цим, Позивач просить суд стягнути з Відповідача, за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання за Договором з оплати отриманого товару, пеню, передбачену п. 11.6. Договору, у сумі 12 719,25 грн. (дванадцять тисяч сімсот дев'ятнадцять гривень 25 коп.).

Господарський кодекс України у ст. 216 передбачає, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У відповідності з ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною 1 ст. 549 Цивільного кодексу України визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до вимог ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Цивільний кодекс України у ст. 612 передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків. Прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

Суд приходить до висновку, що дії Відповідача є порушенням договірних зобов'язань, тому Відповідач вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, внаслідок чого є підстави для застосування встановленої законом та Договором відповідальності.

Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 10 січня 2002 року за N 2921-III у ст.ст. 1, 3 встановлює, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

На підставі ст. 611 Цивільного кодексу України, ст.ст. 230, 231 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» та п. 11.6. Договору, Позивачем Відповідачу нараховано пеню за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання з оплати отриманого товару за Договором у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України у сумі 12 719,25 грн. (дванадцять тисяч сімсот дев'ятнадцять гривень 25 коп.).

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Як вбачається з розрахунку пені, наданого Позивачем, останнім нараховано пеню за певні періоди понад шестимісячний строк, встановлений ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

За наслідком дослідження умов Договору, судом встановлено, що сторонами у вказаному договорі не визначено іншого строку нарахування штрафних санкцій, ніж визначений ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України шестимісячний строк.

З метою дослідження правильності визначення Позивачем суми пені, судом здійснено розрахунок суми пені в межах строку, встановленого ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, та в межах заявлених Позивачем періодів нарахування пені, за наслідками чого судом встановлено, що з Відповідача підлягає стягненню пеня у сумі 12 677,22 грн. (дванадцять тисяч шістсот сімдесят сім гривень 22 коп.). Належних доказів виконання Відповідачем зобов'язань за Договором в частині повної та своєчасної оплати отриманого товару за Договором, які б спростовували вірність розрахунку пені, Відповідачем суду не надано. Доказів сплати Відповідачем вказаної суми пені перед Позивачем не надано.

Таким чином, позовна вимога про стягнення з Відповідача у сумі 12 719,25 грн. підлягає частковому задоволенню у сумі 12 677,22 грн.

Поряд з цим, Позивач, за прострочення виконання Відповідачем грошового зобов'язання за Договором, просить суд стягнути з Відповідача три проценти річних у сумі 3 118,31 грн. (три тисячі сто вісімнадцять гривень 31 коп.) та інфляційні втрати у сумі 13 067,66 грн. (тринадцять тисяч шістдесят сім гривень 66 коп.). Розрахунок суми інфляційних втрат та трьох процентів річних знаходиться в матеріалах справи.

У відповідності із ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно абз.абз. 2, 3 п. 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» від 17.07.2012 року № 01-06/928/2012, сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція). При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.

Перевіркою правильності визначення Позивачем вищевказаних сум трьох процентів річних та інфляційних втрат, судом встановлено, що останні визначені Позивачем вірно і обґрунтовано.

На час розгляду справи, Відповідачем не надано суду доказів сплати Позивачу суми трьох процентів річних та інфляційних втрат.

Таким чином, суд приходить до висновку, що Позивач довів суду та Відповідач не спростував належними і допустимими доказами те, що у Відповідача перед Позивачем наявна заборгованість за договором поставки від 22.01.2013 року №27/1В у вигляді основного боргу у сумі 172 968,08 грн. (сто сімдесят дві тисячі дев'ятсот шістдесят вісім гривень 08 коп.), пені у сумі 12 677,22 грн. (дванадцять тисяч шістсот сімдесят сім гривень 22 коп.), трьох процентів річних у сумі 3 118,31 грн. (три тисячі сто вісімнадцять гривень 31 коп.) та інфляційних втрат у сумі 13 067,66 грн. (тринадцять тисяч шістдесят сім гривень 66 коп.).

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з Відповідача заборгованості за договором поставки від 22.01.2013 року №27/1В у вигляді основного боргу у сумі 187 968,08 грн. (сто вісімдесят сім тисяч дев'ятсот шістдесят вісім гривень 08 коп.), пені у сумі 12 719,25 грн. (дванадцять тисяч сімсот дев'ятнадцять гривень 25 коп.), трьох процентів річних у сумі 3 118,31 грн. (три тисячі сто вісімнадцять гривень 31 коп.) та інфляційних втрат у сумі 13 067,66 грн. (тринадцять тисяч шістдесят сім гривень 66 коп.) підлягають частковому задоволенню в частині стягнення заборгованості за договором поставки від 22.01.2013 року №27/1В у вигляді основного боргу у сумі 172 968,08 грн. (сто сімдесят дві тисячі дев'ятсот шістдесят вісім гривень 08 коп.), пені у сумі 12 677,22 грн. (дванадцять тисяч шістсот сімдесят сім гривень 22 коп.), трьох процентів річних у сумі 3 118,31 грн. (три тисячі сто вісімнадцять гривень 31 коп.) та інфляційних втрат у сумі 13 067,66 грн. (тринадцять тисяч шістдесят сім гривень 66 коп.).

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Господарський процесуальний кодекс України у ст. 36 встановлює, що письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що копії документів, які знаходяться в матеріалах справи та надавались суду Позивачем та Відповідачем у справі в якості доказів, є належними та допустимими письмовими доказами, які стосуються предмету спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Надані Позивачем докази не спростовані, та не заперечувались Відповідачем протягом розгляду справи.

Поряд з цим, Позивач просить суд покласти на Відповідача судові витрати.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі: зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Таким чином, у зв'язку зі зменшенням Позивачем розміру позовних вимог, сума судового збору у розмірі 38,78 грн. (тридцять вісім гривень 78 коп.), сплачена Позивачем платіжним дорученням від 29.05.2014 року №460, підлягає поверненню Позивачу.

Відповідно до абз. 3 ч. 1, ч. 2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Враховуючи вищевикладене, у зв'язку з частковим задоволенням позовних вимог та у зв'язку з тим, що спір виник внаслідок неправильних дій Відповідача, суд, на підставі абз. 3 ч. 1, ч. 2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладає на Відповідача судові витрати у вигляді судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 4 336,64 грн. (чотири тисячі триста тридцять шість гривень 64 коп.).

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 32, 33, 44, 49, 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Провадження у справі №911/2103/14 в частині стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "СХІД БІЗНЕС ЦЕНТР" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ ЄВРОШПАЛЕРИ" заборгованості за договором поставки від 22.01.2013 року №27/1В у вигляді основного боргу у сумі 15 000,00 грн. (п'ятнадцять тисяч гривень 00 коп.), - припинити.

2. Позов товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ ЄВРОШПАЛЕРИ" до товариства з обмеженою відповідальністю "СХІД БІЗНЕС ЦЕНТР" про стягнення заборгованості та штрафних санкцій, - задовольнити частково.

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "СХІД БІЗНЕС ЦЕНТР", ідентифікаційний код: 35115285, місцезнаходження: 07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Красовського, буд.16, на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ ЄВРОШПАЛЕРИ", ідентифікаційний код: 33599475, місцезнаходження: 01103, м. Київ, вул. Михайла Драгомирова, буд. 4, офіс 120, заборгованість за договором поставки від 22.01.2013 року №27/1В у вигляді основного боргу у сумі 172 968,08 грн. (сто сімдесят дві тисячі дев'ятсот шістдесят вісім гривень 08 коп.), пені у сумі 12 677,22 грн. (дванадцять тисяч шістсот сімдесят сім гривень 22 коп.), трьох процентів річних у сумі 3 118,31 грн. (три тисячі сто вісімнадцять гривень 31 коп.), інфляційних втрат у сумі 13 067,66 грн. (тринадцять тисяч шістдесят сім гривень 66 коп.) та судовий збір у сумі 4 336,64 грн. (чотири тисячі триста тридцять шість гривень 64 коп.).

4. В іншій частині позову відмовити.

5. Судовий збір, сплачений товариством з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ ЄВРОШПАЛЕРИ" (ідентифікаційний код: 33599475, місцезнаходження: 01103, м. Київ, вул. Михайла Драгомирова, буд. 4, офіс 120) платіжним дорученням від 29.05.2014 року №460 у сумі 38,78 грн. (тридцять вісім гривень 78 коп.) повернути з Державного бюджету України - товариству з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ ЄВРОШПАЛЕРИ", ідентифікаційний код: 33599475, місцезнаходження: 01103, м. Київ, вул. Михайла Драгомирова, буд. 4, офіс 120.

6. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя Скутельник П.Ф.

Повний текст рішення складено та підписано 31 липня 2014 року