Рішення № 39972791, 28.07.2014, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 27/59/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.07.2014 Справа № 908/2226/14

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД Комерц-Гранд" (69068 м. Запоріжжя, вул. Аваліані, 15)

до Товариства з обмеженою відповідальністю завод "Запоріжспецсталь" (69009 м. Запоріжжя, вул. Теплична, 23)

про стягнення 6 500 грн. 00 коп. збитків

Суддя Дроздова С.С.

Представники сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

Господарським судом Запорізької області розглядається позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД Комерц-Гранд", м. Запоріжжя до Товариства з обмеженою відповідальністю завод "Запоріжспецсталь", м. Запоріжжя про стягнення збитків в розмірі 6 500 грн. 00 коп.

Відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України № 30 від 26.11.2010 р., протоколом автоматичного розподілу справи між суддями від 26.06.2014 р., справу № 908/2226/14 передано на розгляд судді Дроздовій С.С.

Ухвалою суду від 27.06.2014 р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 908/2226/14, присвоєно справі номер провадження 27/59/14 та призначено судове засідання на 14.07.2014 р.

Ухвалою суду від 14.07.2014р. розгляд справи відкладався на 28.07.2014р., відповідно до ст. 77 ГПК України, у зв'язку з неявкою у судове засідання представників позивача та відповідача.

28.07.2014р. продовжено розгляд справи № 908/2226/14.

У судове засідання 28.07.2014 позивач не з'явився, про час та місце розгляду справи був попереджений належним чином. Вимоги суду, викладені в ухвалах від 27.06.2014р. та 14.07.2014р. не виконав, витребувані документи не надав.

Представник відповідача у судове засідання, відкрите 28.07.2014р. не з'явився. Проти позову не заперечив, письмового відзиву не надав. Про час та місце розгляду справи був попереджений належним чином. Поважні причини своєї неявки суду не повідомив. Клопотань про розгляд справи за відсутності представника відповідача, про відкладення розгляду справи на адресу суду не надходило.

Відповідно до п. 3.9.1 Постанови Пленуму ВГС від 26.12.2011 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування ГПК України", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні, протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 81-1 ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців) і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Позивач та відповідач належним чином були повідомлені судом про дату, час та місце розгляду справи та їх явка господарським судом визнана обов'язковою.

Суд зазначає, що Господарський процесуальний кодекс України не обмежує коло осіб, які можуть з'явитися в судове засідання та представляти інтереси Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД Комерц-Гранд", м. Запоріжжя та Товариства з обмеженою відповідальністю завод "Запоріжспецсталь", м. Запоріжжя, згідно статті 28 ГПК України.

Згідно ст. 22 ГПК України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

У відповідності із ст. 33 ГПК України, обов'язок доказування і подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно роз'яснень Вищого Господарського Суду України, які викладені в інформаційному листі від 15.03.2010 року № 01-08/140 "Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві" - неявка в судові засідання учасників судового процесу (сторін), ненадання витребуваних судом документів та доказів, необхідних для повного розгляду справи - подібна практика, спрямована на свідоме невиправдане затягування судового процесу, порушує права інших учасників судового процесу та суперечить вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

Неподання або несвоєчасне подання стороною у справі, іншим учасником судового процесу доказів з неповажних причин, спрямоване на затягування судового процесу, може розцінюватися господарським судом як зловживання процесуальними правами.

Згідно п. 26.4.7-1 Роз'яснення президії Вищого господарського суду України № 04-5/609 від 31.05.2002 р. "Про внесення змін і доповнень і про визнання таким, що втратило чинність, деяких роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Неявка позивача та відповідача в судове засідання не звільняє даних сторін від виконання вимог суду, викладених в ухвалах суду і направлення суду витребуваних матеріалів.

Згідно ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами, якщо їх достатньо для вирішення спору по суті.

Розглянувши матеріали та фактичні обставини справи, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути - визнання права.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Згідно з ч. 1 ст. 13, ч. 1, 2 ст. 14 Цивільного кодексу України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

Цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.

Господарським судом встановлено, що 10.02.2014р. між ТОВ "ТД Комерц-Гранд" (покупець) та ТОВ завод "Запоріжспецсталь" (подавець) укладений договір № 140210/1.

Відповідно до п. 1.1 договору продавець зобов'язується поставити та передати у власність покупця товар, зазначений в Специфікаціях, а покупець зобов'язується прийняти та оплати товар на умовах даного договору.

Згідно Специфікації № 1 від 11.02.2014р. до договору, відповідач зобов'язався поставити товар: гранули із легірованої сталі технічні (ТУ У 24.1-36836387-002:2013) у кількості 44 тон на загальну суму 272 800 грн. 00 коп.

Відповідно до акту приймання-передачі від 11.02.2014р. та накладної № 11-02 від 11.02.2014р. відповідач передав, а позивач прийняв обумовлений договором товар.

На підтвердження якості переданого товару відповідач надав сертифікат якості № 001 від 12.02.2014р.

Вищевказаний товар був придбаний позивачем для поставки фірмі «TIP Trade Industrial Products» GmbH, Штутгарт, Германія, що підтверджується контрактом № 10/02 від 10.02.2014р. та додатком до нього.

Для перевезення товару в пункт доставки, 28.05.2014р. між ТОВ «ТД Комерц-Гранд» (замовник) і ТОВ «Альфа Транс Лайн» (перевізник) був укладений договір № 140528 про перевезення вантажів автомобільним транспортом в міжнародному сполученні, за умовами якого перевізник зобов'язується доставити ввірений йому вантаж в пункт призначення в установлений договором і додатком до нього строк, і видати уповноваженому на отримання вантажу особі. Замовник зобов'язується оплатити за перевезення вантажів встановлену плату.

Сторонами підписана заявка на транспортно-експедиторське обслуговування № 05-28 від 28.05.2014р. до договору № 140528 від 28.05.2014р., згідно якої датою завантаження товару є 29.05.2014р. Датою розвантаження товару є 04.06.2014р. - 05.06.2014р.

Як зазначено позивачем у позовній заяві, під час митного оформлення товару, Запорізькою митницею було взято проби і зразки товару для визначення хімічного складу товару та відсотковий вміст елементів, що підтверджується актом № 71 від 30.05.2014р.

Згідно висновку Управління експертиз та досліджень хімічної та промислової продукції № 142000902-0100 від 06.06.2014р., за визначеним якісним хімічним складом надана на дослідження проба не відповідає заявленому в гр. 31 МД від 07.02.2014р. №112050000/2014/012875 та вимогам ТУ У 24.1-36836387-002:2013. За встановленими показниками (зовнішнім виглядом, магнітними властивостями, якісним хімічним складом) надану на дослідження пробу ідентифіковано як відходи та брухт чорних металів.

Рішенням Запорізької митниці від 11.06.2014р. №КТ-112000003-0023-2014, визначений код товару - 7204491000, як «Відходи та брухт чорних металів».

13.06.2014р. Запорізькою митницею складений протокол про порушення митних правил № 0133/11205/14, за змістом якого декларант ТОВ «ТД Комерц-Гранд» ОСОБА_2 не задекларував органу доходів і зборів за встановленою формою точних та достовірних відомостей про товар, тим самим, гр. ОСОБА_2 не виконав вимог чинного законодавства, чим здійснив порушення митних правил.

У зв'язку із затримкою, пов'язаною з митною перевіркою товару внаслідок його неналежної якості, простій автотранспорту перевізника на митниці склав 13 днів.

В порядку п. 6.1 договору перевезення № 140528 від 28.05.2014р., перевізник пред'явив позивачеві рахунок на оплату за простій автотранспорту на суму 6 500 грн. 00 коп. (13 днів по 500,00 грн.).

Платіжним дорученням № 3 від 12.06.2014р. позивач оплатив вказаний рахунок.

Частиною 1 ст. 224 ГК України встановлено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Відповідно до ч. 2 ст. 22 ЦК України збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусила зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).

Відповідно до ч. 2 ст. 224, ч. 1 ст. 225 ГК України, під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.

Аналізуючи вищевикладене, суд зазначає, що відшкодування збитків (в контексті нормативного обґрунтування заявлених вимог) є видом відповідальності за правопорушення при здійсненні господарської діяльності. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Як і будь-яка інша юридична відповідальність, господарсько-правова відповідальність ґрунтується на певних правових підставах. Це нормативні підстави, тобто сукупність норм права про відповідальність суб'єктів господарських відносин. По-друге, це правосуб'єктність правопорушника, тобто сторонами правовідносин щодо застосування відповідальності у спорі, що розглядається у рамках господарського процесу, можуть бути підприємства, установи, організації тощо. Третя підстава - це протиправні дії або бездіяльність особи (осіб), що порушують права і законні інтереси потерпілої особи. Зазначена підстава складається з чотирьох елементів, які називаються умовами господарсько - правової відповідальності. До них відносяться: наявність факту порушення, тобто порушення норми закону, внаслідок чого завдаються збитки або інша майнова шкода правам та інтересам потерпілого (позивача у справі); протиправність поведінки правопорушника; причинний зв'язок між протиправною поведінкою порушника і завданими потерпілому збитками; вина правопорушника.

Умови відшкодування збитків передбачені статтею 226 ГК України, із якої також слідує, що головною умовою відшкодування збитків є господарське правопорушення, яке вчинив учасник господарських відносин.

На кредитора покладений обов'язок доведення факту невиконання або неналежного виконання зобов'язання, прямого причинного зв'язку між порушенням зобов'язанням і завданими збитками і їх розмір, на боржника - відсутність вини (ст. 614, 623 ЦК України).

Право на відшкодування завданих збитків виникає при наявності складу цивільного правопорушення: порушення цивільного права чи інтересу; завдання збитків, причинного зв'язку між порушенням права та збитками, наявність винної поведінки. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною шкоди, коли вона прямо (безпосередньо) пов'язана зі збитками.

Встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала шкоду, та збитками потерпілої сторони є важливим елементом доказування наявності реальних збитків. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність завдавача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки.

Питання про наявність або відсутність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи і шкодою має бути вирішено судом шляхом оцінки усіх фактичних обставин справи.

Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення.

Згідно з нормами ст. 614 ЦК України відповідальність за порушення зобов'язань покладається на особу при наявності вини (умислу або необережності).

Притягнення до цивільно-правової відповідальності можливе лише при наявності передбачених законом умов. Їх сукупність утворює склад цивільного правопорушення, який є підставою цивільно-правової відповідальності. Склад цивільного правопорушення, визначений законом для настання відповідальності у формі відшкодування збитків, утворюють наступні елементи: суб'єкт, об'єкт, об'єктивна та суб'єктивна сторони. Суб'єктом є боржник; об'єктом - правовідносини по зобов'язаннях; об'єктивною стороною - наявність збитків у майновій сфері кредитора, протиправна поведінка у вигляді невиконання або неналежного виконання боржником свого зобов'язання, причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника і збитками; суб'єктивну сторону цивільного правопорушення складає вина, яка представляє собою психічне відношення особи до своєї протиправної поведінки і її наслідків.

Крім того, під час прийняття товару позивачу було надано відповідачем документ, що підтверджує якість товару, а саме сертифікат якості № 001 від 12.02.2014р.

У позовній заяві позивач підтвердив про отримання сертифіката про якість.

Як свідчать матеріали справи, товар був прийнятий позивачем по кількості та якості без зауважень, про що свідчить відсутність претензій по кількості, якості зі сторони позивача.

Отже, відповідачем було своєчасно поставлено товар, надано позивачу документи, що посвідчують якість товару, а саме: сертифікат якості.

В підтвердження поставки товару між позивачем та відповідачем підписано накладну № 11-02 від 11.02.2014р., специфікацію № 1 до договору та акт приймання - передачі товару № 110214/1 від 11.02.2014р., які за формою та змістом відповідають вимогами законодавчих актів України.

Як випливає з матеріалів справи, вищезазначені документи скріплені печатками обох сторін та підписані, як позивачем так і відповідачем.

Відповідно до вимог ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною ( сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами , уповноваженими на це її установчими документами , довіреності, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Аналогічні приписи містяться і в ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України, відповідно до якої господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що підпис сторони (сторін) на правочині підтверджує лише форму правочину, в якій його вчинено письмову, а відповідно, сам факт вчинення правочину юридичними особами підтверджується наявністю печатки на документі, вчиненому в письмовій формі.

За змістом статті 1166 Цивільного кодексу України для застосування такого заходу відповідальності, як стягнення збитків необхідною є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. (Постанова від 22.01.2013р. № 5011-71/2684-2012).

Із наявних в справі матеріалів, на які позивач посилається, як на доказ заподіяння збитків відповідачем, не доведено позивачем документально повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка відповідача, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведені їх переконливості, що позивачем зроблено не було.

За таких обставин, господарський суд не знаходить законних підстав для задоволення позову про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю завод "Запоріжспецсталь", м. Запоріжжя збитків в розмірі 6 500 грн. 00 коп.

Відповідно до ч. 2 ст. 85 ГПК України, у судовому засіданні 28.07.2014р. суд прийняв рішення без присутності сторін, які не з'явились до судового засідання.

Судовий збір, відповідно до вимог ст. 49 ГПК України покладається на позивача.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 44, 49, 75, 82, 84, 85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД Комерц-Гранд", м. Запоріжжя до Товариства з обмеженою відповідальністю завод "Запоріжспецсталь", м. Запоріжжя відмовити.

Суддя С.С. Дроздова

Рішення оформлено та підписано 31.07.2014 р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.