Вирок № 39972660, 31.07.2014, Бориспільський міськрайонний суд Київської області

Справа №359/5958/14-к

Провадження №1-кп/359/299/2014

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 липня 2014 року м. Бориспіль

Бориспільський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого судді Вознюка С.М.,

при секретарі Айрапетян Л.А.,

за участю прокурора Маркицького А.М., потерпілого ОСОБА_1, обвинуваченого ОСОБА_2 та його захисника - адвоката ОСОБА_3, свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11,

розглянувши у відкритому судовому засіданні з технічною фіксацією в залі суду кримінальне провадження за №12014110100000473 від 28.03.2014 року по обвинуваченню

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця смт. Привільне Генічевського району Херсонської області, українця, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, працюючого, маючого на утриманні малолітню дитину ІНФОРМАЦІЯ_4, раніше не судимого, проживаючого в АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1,

у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.125 КК України та ч. 1 ст. 129 КК України, -

в с т а н о в и в :

23.03.2014 року близько 09 год. 30 хв. у ОСОБА_2, який зі слів ОСОБА_7, дізнався, що собака породи «Німецька вівчарка» на прізвисько «Абрек» сусіда ОСОБА_1 налякала його малолітню дитину ОСОБА_2, виник намір на заподіяння собаці ушкоджень або її знищення, зважаючи на те, що раніше він вже попереджав ОСОБА_1 з приводу агресивної поведінки даної собаки. З цього приводу між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 раніше виникли неприязні стосунки. Реалізуючи свій намір, ОСОБА_2 взяв з собою пристрій для відстрілу гумовими кулями марки ПМ-РФ, заводський номер НОМЕР_2, та пішов до подвір'я домоволодіння ОСОБА_1, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2. Побачивши ОСОБА_1, ОСОБА_2 зайшов до вказаного подвір'я, підійшов до ОСОБА_1 та намагався пройти до собаки сусіда, однак ОСОБА_12 не надав йому такої можливості, у зв'язку з чим між ними виникла сварка. В цей момент у ОСОБА_2 виник умисел на заподіяння тілесних ушкоджень потерпілому. Так, реалізуючи свій намір, ОСОБА_2, перебуваючи біля ОСОБА_1, на відстані близько 50 см., на подвір'ї останнього, тримаючи пристрій для відстрілу гумовими кулями біля грудей потерпілого, наніс йому один удар головою, лобною частиною, в область перенісся ОСОБА_1, від чого у останнього, виникли тілесні ушкодження у вигляді садна спинки носу і крайового перелому правої носової кістки зі зміщенням. Після цього, ОСОБА_2 повернувся до свого будинку.

Згідно висновку експерта від 09.04.2014 року №48д, виявлені у ОСОБА_1 тілесні ушкодження за давністю могли виникнути в строк та за обставин, викладених в постанові про призначення судово-медичної експертизи. Виникли тілесні ушкодження у вигляді садна спинки носу і крайового перелому правої носової кістки зі зміщенням. Виявлені у ОСОБА_1 тілесні ушкодження спричинені тупим предметом за своїм характером тягнуть розлад здоров'я на строк понад 6, але менше 21 день, і за цією ознакою відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я (а.с. 29-30 кримінального провадження).

Такі дії ОСОБА_2 органами досудового слідства кваліфіковані за ч.2 ст. 125 КК України та ч.1 ст.129 КК України.

Потерпілий ОСОБА_1 під час досудового слідства заявив цивільний позов про стягнення матеріальної шкоди на суму 811 грн. 00 коп. та моральної шкоди на суму 20 000 грн. 00 коп.

Після проведення судового розгляду в даному кримінальному провадженні, суд вважає, що вина ОСОБА_2 у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст. 125 КК України доведеною, оскільки обвинувачений спричинив своїми умисними діями потерпілому ОСОБА_1 легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров?я.

В той же час, суд приходить до висновку про відсутність в діях ОСОБА_2 складу злочину, передбаченого ч.1 ст. 129 КК України, а тому в цій частині обвинувачення ОСОБА_2 підлягає виправданню.

В судовому засіданні ОСОБА_2 свою вину у скоєнні інкримінованих йому кримінальних правопорушень не визнав, як не визнав і цивільний позов потерпілого. Повідомив суд, що офіційно працевлаштований, одружений, має малолітню дитину, відносно якої не позбавлений батьківських прав. В той же час, просив суд застосувати до нього Закон України «Про амністію у 2014 році», про що подав відповідне клопотання.

З урахуванням показів потерпілого, свідків та досліджених письмових доказів кримінального провадження, суд вважає, що вина ОСОБА_2 у заподіянні умисних тілесних ушкоджень ОСОБА_1 доведена обвинуваченням повністю, а невизнання ним своєї вини в цій частині суд розцінює, як спосіб уникнення відповідальності за вчинене.

Так, при допиті обвинувачений вказав, що дійсно подвір?я сусідів по вул. Молодіжній в с. Мирному є неогородженими, та повідомив розташування будинків сусідів на фотозображеннях, що долучені до судової справи. Зазначив, що собака ОСОБА_1 неодноразово вчиняв напади на сусідів та інших собак, лякає місцевих мешканців своєю агресивною поведінкою. Повідомив, що 23.03.2014 року він знаходився в будинку НОМЕР_3 та почув крик власної дитини. Вийшовши на подвір'я і побачивши перелякану дитину і покусану власну собаку породи «Спанієль». Його теща - ОСОБА_7 повідомила, що знову прибігла собака ОСОБА_1 і вчинила черговий напад. Після чого, ОСОБА_2 підійшов до дороги і зробив зауваження потерпілому, щоб той приструнив собаку та повідомив, що його собака черговий раз напав та злякав дитину. Після чого він пішов заспокоювати власну дитину та допомагати писати тещі та дружині скаргу на ОСОБА_1 до сільської ради щодо агресивної поведінки собаки потерпілого. Зазначив, що ніяких тілесних ушкоджень ОСОБА_1 не наносив, погрози вбивством не вчиняв, оскільки пістолет тримав в той день у сейфі. Після зробленого зауваження до нього прийшов брат потерпілого ОСОБА_13 із дружиною та сам ОСОБА_1 і почали йому погрожувати. Останні звинуватили ОСОБА_2 в заподіянні тілесних ушкоджень ОСОБА_1, однак, як зазначив обвинувачений, він нікуди не виходив і нікого не бив. Цього ж дня він возив свою дитину в Бориспільську ЦРЛ, однак оскільки це був вихідний день, то до необхідного лікаря вони не потрапили.

На наступний день він звертався до невропатолога з приводу нападу собаки, зважаючи на те, що син не міг заспокоїтися. Також він повідомив, що звертався до міліції із заявою на дії ОСОБА_1 і його родини, вчинені 23.03.2014 року. Вважав покази потерпілого та його родичів такими, що не відповідають дійсності.

В той же час, суд приймає до уваги покази ОСОБА_1, свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_11, в частині, що стосуються нанесення ОСОБА_2 тілесних ушкоджень потерпілому, та кладе їх в основу обвинувачення за ч.2 ст. 125 КК України, оскільки покази останніх в цій частині є послідовними та узгоджуються з іншими доказами у кримінальному провадженні (висновок експерта щодо можливого часу виникнення тілесних ушкоджень та механізму їх утворення, протоколи проведення слідчих експериментів за участю потерпілого та свідка ОСОБА_14.).

Так, потерпілий ОСОБА_1 в судовому засіданні показав, що обвинуваченого знає 3-4 роки, перебували раніше в дружніх відносинах. 23.03.2014 року о 09.00 годині ранку його собака вівчарка знялася з нашийника і побігла по вулиці. В цей час він із жінкою порався пор господарству. Коли почув, що гавкає собака вийшов на вулицю, вона перегавкувалася із собакою сусідів, він на неї закричав і після цього закрив у вольєрі. Потім підійшов ОСОБА_2, який тримав при собі пістолет. ОСОБА_1 повідомив, що обвинувачений зайшов до його подвір'я, підійшов до нього і запитав де собака, оскільки він хотів його застрелити. Він йому відповів, що такої можливості йому не дасть. Після цих слів ОСОБА_2 підійшов до нього та підставив пістолет до грудей, після чого наніс йому удар головою по переніссю, внаслідок чого він відчув біль та сильно пішла кров. Після чого ОСОБА_2 пішов, а до нього підбігла жінка та почала надавати медичну допомогу разом з невісткою ОСОБА_5 Свідомості не втрачав, на землю не падав. Після цього він передзвонив брату, який одразу ж приїхав, та вони разом пішли до подвір?я ОСОБА_2 з приводу отриманих тілесних ушкоджень. На подвір?ї ОСОБА_2 відбулась словесна сварка, однак з їхнього боку жодних погроз не було. Після цього їздили до лікарні в м. Бориспіль, де йому зупинили кровотечу. Цивільний позов підтримує повністю, оскільки вважає його обґрунтованим. Вважав неможливим застосування до ОСОБА_2 амністії, оскільки останній своєї вини не визнав та навіть не вибачився за скоєне.

Під час проведення слідчого експерименту від 29.04.2014 року (а.с. 38-41 кримінального провадження) ОСОБА_1 також описав механізм нанесення йому тілесних ушкоджень ОСОБА_2, і стверджував, що саме обвинувачений наніс їх йому.

Нанесення тілесних ушкоджень саме ОСОБА_2 також підтвердили свідки ОСОБА_11, з якою також було проведено слідчий експеримент 29.04.2014 року (а.с. 89-93 кримінального провадження, механізм заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_1 саме обвинуваченим), ОСОБА_5, яка безпосередньо вибігла на подвір?я після нанесення удару потерпілому, а також підтверджується показами свідка ОСОБА_4, який підійшовши до ОСОБА_2 після події, повідомляв суду, що ОСОБА_2 визнав заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_1 та причини цьому, сказавши, що він «перегнув палицю».

Крім того, свідки ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 підтвердили факт наявності конфлікту 23.03.2014 року із-за поведінки собаки ОСОБА_1 між родиною потерпілого та обвинуваченого.

В свою чергу, покази свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_9 в частині, що свідчать про перебування ОСОБА_2 вдома, і неможливість нанесення ним тілесних ушкоджень ОСОБА_1 вранці 23.03.2014 року, суд розцінює критично, оскільки останні не узгоджуються з іншими свідченнями свідків, дослідженими в суді доказами обвинувачення.

Крім того, зазначені свідки є близькими родичами, а тому останні є зацікавленими в уникненні обвинуваченим відповідальності за вчинене.

Згідно акту судово-медичного обстеження №59 від 25.03.2014 року, у ОСОБА_1 виявлені тілесні ушкодження у вигляді садна носу і крайового перелому правої носової кістки зі зміщенням. Виявлені тілесні ушкодження мають ознаки легких тілесних ушкоджень (а.с.27 кримінального провадження).

Згідно висновку експерта №71-д від 19.05.2014 року, у ОСОБА_1 мались тілесні ушкодження у вигляді садна носу і крайового перелому правої носової кістки зі зміщенням. Виявлені у ОСОБА_1 тілесні ушкодження могли утворитися за обставин, викладених в протоколі слідчого експерименту від 29.04.2014 року за участю потерпілого ОСОБА_1 так і в протоколі слідчого експерименту від 29.04.2014 року за участю свідка ОСОБА_11 (а.с.95-96).

Позитивна характеристика ОСОБА_2 не є достатнім та належним доказом неможливості вчинення ним злочину, передбаченого ч.2 ст. 125 КК України.

Таким чином, у суду відсутні сумніви щодо заподіяння указаних умисних легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я ОСОБА_1, саме ОСОБА_2

Виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема враховуючи спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію тілесних ушкоджень, механізм їх спричинення, поведінку винного і потерпілого, що передувала події, місце вчинення злочину, суд вважає, що обвинувачений спричиняючи потерпілому легкі тілесні ушкодження, які призводять до короткочасного розладу здоров'я усвідомлював суспільно-небезпечний характер своїх дій та умисно наніс потерпілому удар в обличчя. Обставин, які б вказували на отримання потерпілим тілесних ушкоджень у інший, ніж це встановлено висновками експертиз, спосіб без нанесення ударів в область голови під час судового розгляду не встановлено.

З урахуванням аналізу перелічених вище доказів, суд приходить до переконання наявності в діях ОСОБА_2 складу злочину, передбаченого ч.2 ст. 125 КК України, оскільки обвинувачений заподіяв потерпілому ОСОБА_1 умисні легкі тілесні ушкодження, що потягнули короткочасний розлад здоров'я останнього.

В той же час, за обвинуваченням у скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст. 129 КК України, ОСОБА_2 підлягає виправданню, зважаючи на наступне.

Обвинувачений вини у скоєнні указаного злочину також не визнав, зазначивши, що погрози вбивством ОСОБА_1 не вчиняв.

Згідно показів ОСОБА_1, наданих ним в суді, останній бачив пістолет у ОСОБА_2 та знав, що це пристрій для відстрілу гумовими кулями, оскільки коли потерпілий працював охоронцем у нього був такий самий пістолет. Згідно показів потерпілого та свідка ОСОБА_11, ОСОБА_2 штовхав указаним пістолетом потерпілого у груди, а намагався він ним застрелити лише собаку потерпілого, оскільки остання налякала сина обвинуваченого.

При цьому суд враховує, що ОСОБА_1 не намагався втікати чи вчинити дії, які б свідчили про те, що він реально сприймав погрозу вбивства з боку ОСОБА_2 Так, як встановлено судом, раніше таких погроз в адресу ОСОБА_1 чи його родини з боку ОСОБА_2 не було, а потерпілий взагалі не знав, що у обвинуваченого є пістолет. Потерпілий та свідок ОСОБА_11 самостійно повідомили, що метою приходу ОСОБА_2 було знищення за допомогою пістолету їхньої собаки - німецької вівчарки на прізвисько «Абрек».

У цьому зв'язку суд оцінює протоколи слідчого експерименту від 22.05.2014 року, за участю ОСОБА_1 (а.с. 47-50 кримінального провадження), де зазначено самим потерпілим, що ОСОБА_2 штовхав його пістолетом для того, щоб він відійшов і надав можливість пройти до собаки. Крім того, згідно показів потерпілого, свідка ОСОБА_11 та указаного протоколу слідчого експерименту, конкретної погрози вбивством потерпілому висловлено не було, а поведінка ОСОБА_2 в даній ситуації не могла свідчити про застосування погрози вбивством. Указане також підтверджується і протоколом слідчого експерименту від 29.04.2014 року, проведеного за участю свідка ОСОБА_11 (а.с. 89-93 кримінального провадження).

Таким чином, в суді не здобуто доказів реальності сприйняття погрози вбивством потерпілим ОСОБА_1

Саме тому ОСОБА_2 підлягає виправданню за обвинуваченням у скоєнні злочину, передбаченому ч.1 ст. 129 КК України.

Однак ОСОБА_2 підлягає притягненню до кримінальної відповідальності за ч.2 ст. 125 КК України.

Так, санкцією ч.2 ст. 125 КК України передбачено покарання у виді виправних робіт на строк до одного року, а тому вчинене обвинуваченим кримінальне правопорушення є злочином невеликої тяжкості.

Щодо наявності пом'якшуючих відповідальність обставин, судом, у відповідності до ст. 66 КК України, останніх не встановлено.

У відповідності до ст. 67 КК України, обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, судом також не встановлено.

В той же час, обвинувачений за місцем свого проживання та роботи характеризується виключно позитивно, раніше до кримінальної відповідальності не притягався, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває. Крім того, ОСОБА_2 офіційно працює, одружений, має на утриманні малолітню дитину, відносно якої не позбавлений батьківських прав.

При цьому суд враховує, що приводом для вчинення злочину стала агресивна поведінки сусідського собаки, що призвело до переживань та стресу дитини обвинуваченого - ОСОБА_15, ІНФОРМАЦІЯ_4.

З цього приводу, суд вважає за доцільне призначити ОСОБА_2 покарання у виді ста неоподаткованих мінімумів громадян, що становить 1700 грн.

Дана міра покарання відносно обвинуваченого є необхідною і достатньою для виправлення та попередження скоєння ним нових злочинів, враховуючи тяжкість вчиненого злочину та особу обвинуваченого.

При вирішенні клопотання обвинуваченого та його захисника про застосування до нього амністії суд виходить з наступного.

19 квітня 2014 року набрав чинності Закон України «Про амністію у 2014 році» від 8 квітня 2014 року, згідно п. «в» статті 1, якого передбачено звільнення від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, осіб, не позбавлених батьківських прав, які на день набрання чинності цим Законом мають дітей, яким не виповнилось 18 років, засуджених за злочини, вчинені з необережності, які не є особливо тяжкими відповідно до ст. 12 КК України.

Обвинувачений не підпадає під перелік осіб, визначених ст. 4 Закону України «Про застосування амністії в Україні» та ст. 8 Закону України «Про амністію у 2014 році», відносно яких амністія не застосовується.

ОСОБА_2 має малолітню дитину ОСОБА_15, ІНФОРМАЦІЯ_4, відносно нього він не позбавлений батьківських прав.

Прокурор щодо застосування амністії до обвинуваченого не заперечував, оскільки застосування амністії є обов'язковим. ОСОБА_2, та його захисник клопотання підтримали. Потерпілий ОСОБА_1 в судовому засіданні заперечував щодо застосування до нього амністії та звільнення від кримінального покарання, оскільки останній не визнав свою вину у вчиненні кримінальних правопорушень, однак це не може бути підставою для незастосування амністії, зважаючи на вимоги Закону України «Про застосування амністії в Україні».

Таким чином, у суду є всі підстави для задоволення клопотання та застосування амністії відносно ОСОБА_2 та звільнення його від призначеного судом покарання на підставі ст. 86 КК України, Закону України «Про застосування амністії в Україні» та ст. 1 п. «в» Закону України «Про амністію у 2014 році». При цьому слід ухвалити відповідний вирок.

При вирішенні цивільного позову потерпілого ОСОБА_1 слід зазначити наступне.

Застосування амністії до обвинуваченого не перешкоджає розв'язанню заявленого цивільного позову по суті.

При цьому суд враховує доведеність вимог потерпілого щодо визначення розміру матеріальних збитків та завданої моральної шкоди відповідними доказами.

Так, допустими доказами заподіяння матеріальних збитків, суд вважає відповідні копії чеків на суму 91 грн., 50 грн. та 368 грн. (а.с. 45 кримінального провадження), оскільки останні пов'язані з лікуванням та реабілітацією ОСОБА_1

В той же час, чек на суму 300 грн. на заправку транспортного засобу, суд не приймає до уваги, оскільки відсутній відповідний розрахунок використаного бензину при транспортуванні потерпілого до м. Бориспіль. На іншу частину розміру матеріальних збитків доказів потерпілим суду не надано.

Тому суд вважає обґрунтованими вимоги на відшкодування матеріальних збитків на суму 559 грн. 00 коп., оскільки такі вимоги є доведеними.

При вирішенні питання про відшкодування завданої моральної шкоди, суд виходить з наступного.

Дійсно ОСОБА_1 завдано діями ОСОБА_2 моральної шкоди. При визначенні розміру відшкодування, суд бере до уваги те, що спричинення тілесних ушкоджень дійсно завдало потерпілому фізичного болю та переживання з цього приводу. Обвинувачений за вчинене ним діяння не вибачився перед потерпілим, останні є сусідами та відносини між ними є неприязними, в тому числі і у зв'язку із заподіянням тілесних ушкоджень потерпілому. Завдані ОСОБА_1 тілесні ушкодження потягли короткочасний розлад його здоров?я та отримані ним у себе на подвір?ї.

В той же час, слід врахувати і матеріальний стан обвинуваченого, наявність на його утриманні малолітньої дитини.

З урахуванням указаних обставин суд визначає розмір відшкодування моральної шкоди в сумі 5000 грн., яка підлягає стягненню з ОСОБА_2 на користь потерпілого. У задоволенні іншої частини вимог слід відмовити.

Також підлягає стягненню з ОСОБА_2 сума судового збору на користь Державного бюджету України в розмірі 243 грн. 60 коп. (пропорційно до задоволеної частини вимог) на підставі Закону України «Про судовий збір».

Речовий доказ - пристрій для відстрілу патронів гумовими кулями, марки ПМ-РФ 9 мм., заводський номер НОМЕР_2, магазин та 4 набої травматичної дії, які передані на зберігання до камери схову Бориспільського МВ ГУ МВС України в Київській області - підлягає поверненню власнику на підставі ст. 100 КПК України після набрання вироком суду законної сили, оскільки ОСОБА_2 підлягає виправданню за обвинуваченням у скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст. 129 КК України.

Документально підтверджені процесуальні витрати, пов'язані із залученням експерта щодо проведення судово-балістичної експертизи, в розмірі 245 грн. 70 коп. слід також стягнути з обвинуваченого на користь Держави України.

Запобіжний захід обвинуваченому не обирався підстав для його обрання судом не встановлено.

Керуючись ст.ст. 100, 122, 124, 126, 318, 322, 342-351, 358, 363-368 КПК України, ст. 86 КК України, Законом України «Про амністію у 2014 році», суд

у х в а л и в :

ОСОБА_2 визнати невинним у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 1 ст. 129 КК України та виправдати у зв'язку з відсутністю в його діях складу злочину.

ОСОБА_2 визнати винним у вчинені злочину, передбаченого ч.2 ст.125 КК України та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700 (одна тисяча сімсот) грн. 00 коп.

На підставі п. «в» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2014 році» звільнити ОСОБА_2 від відбування призначеного судом покарання.

Речовий доказ - пристрій для відстрілу патронів гумовими кулями, марки ПМ-РФ 9 мм., заводський номер НОМЕР_2, магазин та 4 набої травматичної дії, які передані на зберігання до камери схову Бориспільського МВ ГУ МВС України в Київській області - після набрання вироком суду законної сили повернути ОСОБА_2

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця смт. Привільне Генічевського району Херсонської області, проживаючого та зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1), на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_2), - 559 грн. 00 коп. завданих матеріальних збитків та 5000 грн. на відшкодування моральної шкоди, а всього 5559 грн. (п'ять тисяч п'ятсот п'ятдесят дев?ять) грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця смт. Привільне Генічевського району Херсонської області, проживаючого та зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1), на користь держави України (р\р №31216206700004, МФО 821018, код ЄДРПОУ 38007070, Бориспільське УДКСУ Київської області, ГУДКУ у Київській області) - 243 грн. 60 коп. судового збору за розгляд цивільного позову потерпілого.

Стягнути з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця смт. Привільне Генічевського району Херсонської області, проживаючого та зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1), на користь держави України (р/р 31112106700004, одержувач: Бориспільське УДКСУ /м. Бориспіль/21081100, ЄДРПОУ 38007070, МФО 821018, назва: адміністративні штрафи та інші санкції), - 245 (двісті сорок п'ять) грн. 70 коп. документально підтверджених витрат на залучення експерта.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Київської області на протязі 30 днів з дня його проголошення через Бориспільський міськрайонний суд Київської області шляхом подачі апеляційної скарги.

Суддя С.М.Вознюк