Постанова № 39972600, 11.07.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

11 липня 2014 року №826/5849/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В., при секретарі судового засідання Давиденко Л.В., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом

приватного підприємства «Автодім»

до

державної податкової інспекції у Дніпровському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві

про

визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 20.11.2013 №0005362220 та від 20.11.2013 №0005372220,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство «Автодім» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до державної податкової інспекції у Дніпровському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 20.11.2013 №0005362220 та від 20.11.2013 №0005372220.

Позовні вимоги мотивовано тим, що державною податковою інспекцією у Дніпровському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві протиправно проведено позапланову документальну виїзну перевірку приватного підприємства «Автодім» та на підставі хибних висновків акту перевірки від 05.11.2013 №1115/26-53-22-01-21-31024393, прийнято податкові повідомлення-рішення від 20.11.2013 №0005362220 та від 20.11.2013 №0005372220.

Відповідач проти позову заперечив з огляду на обґрунтованість висновків акту перевірки від 20.11.2013 №0005362220 та від 20.11.2013 №0005372220 через відсутність реальності господарських операцій між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «Вортекс Транс».

В судовому засіданні 04.06.2014 сторони подали клопотання про розгляд адміністративної справи в порядку письмового провадження.

Відповідно до частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку приватного підприємства «Автодім» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з товариством з обмеженою відповідальністю «Вортекс Транс» за період з 01.07.2010 по 30.06.2013.

Перевіркою встановлено порушення приватним підприємством «Автодім» пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження позивачем податку на прибуток у розмірі 116 177,00 грн.

Крім того, перевіркою встановлено порушення позивачем пунктів 198.2, 198.3 та 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми податку на додану вартість у розмірі 221 827,00 грн.

За наслідками перевірки державною податковою інспекцією у Дніпровському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві складено акт від 05.11.2013 №1115/26-53-22-01-21-31024393 та прийнято податкові повідомлення-рішення:

від 20.11.2013 №0005362220, яким позивачеві визначено грошове зобов’язання з податку на прибуток у розмірі 145 221,00 грн. у тому числі: 116 177,00 грн. – основний платіж, 29 044,00 грн. – штрафні (фінансові) санкції;

від 20.11.2013 №0005372220, яким позивачеві визначено грошове зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 277 284,00 грн. у тому числі: 221 827,00 грн. – основний платіж, 55 457,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Щодо доводів позивача про відсутність правових підстав для проведення позапланової виїзної перевірки.

Відповідно до підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Відповідно до пункту 78.4 статті 78 Податкового кодексу України про проведення документальної позапланової перевірки керівник контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Відповідно до пункту 78.5 статті 78 Податкового кодексу України допуск посадових осіб контролюючих органі до проведення документальної позапланової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 81.1 статті 81 Податкового кодексу України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника, що скріплений печаткою контролюючого органу;

копії наказу про проведення перевірки;

службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної виїзної перевірки.

З матеріалів справи вбачається, що наказ про проведення документальної позапланової виїзної перевірки від 22.10.2013 №765 та направлення на перевірку від 23.10.2013 №1774 отримано позивачем 23.10.2013.

З акту перевірки вбачається, що перевірку розпочато 23.10.2013. Отже порушень щодо умов проведення перевірки суб’єктом владних повноважень під час судового розгляду справи судом не встановлено.

Щодо доводів позивача про наявність відповіді на запит контролюючого органу, а відтак і відсутність підстав для проведення перевірки на підставі приписів підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, суд наголошує на тому, що недотримання контролюючим органом встановленого законом порядку проведення перевірки є підставою для не допуску посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки особою, стосовно якої перевірка призначена. В разі допуску до перевірки самі по собі порушення порядку проведення перевірки не роблять наслідки перевірки нікчемними.

Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України у справах №К-37554/09-С, №К/800/36909/13 та Верховного Суду України, висловленій в постанові від 24.12.2010 у справі №21-25а10.

За таких обставин, позовні вимоги приватного підприємства «Автодім» про визнання протиправними дій державної податкової інспекції у Дніпровському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві при проведенні перевірки не підлягають задоволенню.

Аналізуючи доводи позивача щодо протиправності та скасування податкових повідомлень-рішень від 20.11.2013 №0005362220 та від 20.11.2013 №0005372220, суд наголошує на наступному.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною у листі від 02.06.2011 №742/11/13-11.

Як вбачається з акту перевірки державної податкової інспекції у Дніпровському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві від 05.11.2013 №1115/26-53-22-01-21-31024393 висновки щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства зроблено з огляду на відсутність факту реальності господарських операцій між приватним підприємством «Автодім» та товариством з обмеженою відповідальністю «Вортекс Транс» за договорами поставок від 01.06.2010 №ПТ-01/06/1 та від 03.12.2012 №03/121.

З матеріалів справи вбачається, що між приватним підприємством «Автодім» (покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю «Вортекс Транс» (продавець) укладено типові договори поставок від 01.06.2010 №ПТ-01/06/1 та від 03.12.2012 №03/121, відповідно до яких продавець приймає на себе зобов’язання по постачанню, а покупець по прийманню і своєчасній оплаті авто товарів, обладнання та інструментів для автосервісів, згідно специфікацій, що є невід’ємною частиною договорів.

На підтвердження виконання умов договорів, руху активів в процесі здійснення господарських операцій позивачем надано суду копії договорів від 01.06.2010 №ПТ-01/06/1 та від 03.12.2012 №03/121; податкових накладних за відповідні періоди; специфікацій до договору від 01.06.2010 №ПТ-01/06/1 та від 03.12.2012 №03/121; видаткових накладних за відповідні періоди.

На підтвердження руху активів в процесі здійснення господарських операцій позивача із товариством з обмеженою відповідальністю «Вортекс Транс», приватним підприємством «Автодім» надано суду копії договорів із третіми особами та копії первинних документів (видаткові накладні, акти здачі-прийняття робіт), що підтверджують виконання умов цих договорів.

Окрім того, позивачем надано договори з оренди нежитлового приміщення для зберігання товару та копію свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, як доказ можливості транспортування придбаного товару до місця зберігання.

У свою чергу, державною податковою інспекцією у Дніпровському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві на спростування реальності господарських операцій, здійснених між приватним підприємством «Автодім» та товариством з обмеженою відповідальністю «Вортекс Транс» вказано на акт державної податкової інспекції у Святошинському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві від 15.07.2013 №1078/22-509/33943901 «Про неможливість проведення зустрічної звірки товариства з обмеженою відповідальністю «Вортекс Транс» щодо підтвердження господарських відносин із платником податків товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія Ей Сі Ен» за період з 01.10.2012 по 31.10.2012».

Аналіз взаємовідносин між приватним підприємством «Автодім» та товариством з обмеженою відповідальністю «Вортекс Транс» за договорами від 01.06.2010 №ПТ-01/06/1 та від 03.12.2012 №03/121, свідчить, що:

- податковим органом не надано суду доказу щодо наявності на момент вчинення господарських операцій дефекту у правовому статусі контрагента позивача;

- всупереч вимогам податкового законодавства України, висновки податкового органу в спірних правовідносинах базуються на аналізі обставин, які не можуть бути самостійною підставою для нарахування суми грошового зобов’язання з податку на додану вартість та з податку на прибуток;

- під час перевірки приватного підприємства «Автодім» відповідачем не перевірявся рух активів у процесі здійснення господарських операцій між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «Вортекс Транс».

Окрім того, слід зазначити, що висновки відповідача щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства фактично зроблено за відсутності доказів щодо порушення фіскальних інтересів держави внаслідок взаємовідносин позивача із його контрагентом.

При цьому, з доказів, наданих контролюючим органом (податкові розрахунки, картка особового рахунку платника податків) вбачається, що товариство з обмеженою відповідальністю «Вортекс Транс» декларує свої грошові зобов’язання і сплачує їх навіть із переплатою.

Суд звертає увагу, що з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку, право на податковий кредит та віднесення сум понесених витрат до складу валових витрат товариства не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями.

Таким чином, недотримання контрагентом позивача податкової дисципліни (що відповідачем суду не доведено) має правові наслідки саме для цих контрагентів, оскільки порушення платником вимог податкового законодавства тягне застосування заходів відповідальності саме до такого платника та не може негативно впливати на податковий облік інших осіб (зокрема, його контрагентів) за відсутності факту причетності останніх до таких правопорушень та за наявності факту здійснення господарської операції.

Аналогічна правова позиція була висловлена також Вищим адміністративним судом України, зокрема, в ухвалах суду від 29.01.2014 №К/9991/81114/11, від 22.01.2014 № К/9991/37637/12, від 17.02.2014 № К/800/50945/13, від 19.02.2014 № К/800/61338/13, від 11.03.2014 №К/800/1128/14, від 03.03.2014 № К/800/12888/13, від 02.06.2014 №К/800/6497/13.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), “Булвес” АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до статті 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

За таких обставин, відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, що фінансово-господарські операції між приватним підприємством «Автодім» та товариством з обмеженою відповідальністю «Вортекс Транс» не були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності; доказів того, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 20.11.2013 прийнято обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин справи, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому позовні вимоги приватного підприємства «Автодім» в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 20.11.2013 №0005362220 та від 20.11.2013 №0005372220, підлягають задоволенню.

Згідно з вимогами статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Керуючись статтями 69, 70, 71 та 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Дніпровському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві від 20.11.2013 №0005362220 та від 20.11.2013 №0005372220.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Літвінова А.В.