Постанова № 39972596, 30.07.2014, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

24 липня 2014 року Чернігів Справа № 825/2269/14

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Лобана Д.В.,

при секретарі Кондратенко О.В.,

за участю представників сторін

від позивача Тихоновського Д.М.,

від відповідача Скепської О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом малого приватного підприємства «Глорія» до Головного управління Міндоходів у Чернігівській області про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Мале приватне підприємство «Глорія» звернулось до суду з адміністративним позовом про скасування рішення Головного управління Міндоходів у Чернігівській області від 06.06.2014 № 1702/10-25-010-05-158 про залишення без розгляду скарги МПП «Глорія» № 27 від 23.05.2014, зобов'язання Головного управління Міндоходів у Чернігівській області розглянути по суті скаргу МПП «Глорія» № 27 від 23.05.2014 та прийняти по ній вмотивоване рішення за формою, що передбачена п. 9.3 розділу ІХ (зміст рішення про результати розгляду скарги та його вручення) Порядку оформлення і подання скарг платниками податків та їх розгляду органами доходів і зборів, що затверджено наказом Міністерства доходів і зборів України 25.12.2013 № 848, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17.01.2014 за № 99/24876.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що МПП «Глорія» було визначено грошові зобов'язання, що не пов'язані з порушенням податкового законодавства, зокрема за порушення Постанови КМ України від 30.10.2008 № 957 «Про встановлення розміру мінімальних оптововідпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв вітчизняного виробництва»; п. 2.6 гл. 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, шо затверджено постановою правління НБУ від 15.12.2004 № 637 та п. 9 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Податкові повідомлення-рішення за порушення вищевказаних норм права підприємство отримало 25.04.2014.

23.05.2014 підприємство оскаржило податкові повідомлення-рішення за процедурою адміністративного оскарження, що визначена ст. 56 Податкового кодексу України, а саме - подало скаргу від 23.05.2014 №27 до Головного управління Міндоходів у Чернігівській області на рішення контролюючого органу, яким контролюючий орган самостійно визначив грошові зобов'язання платника податків за причинами, не пов'язаними із порушенням податкового законодавства.

Рішенням Головного управління Міндоходів у Чернігівській області від 06.06.2014 за № 1702/10/25-010-05-158 було залишено без розгляду скаргу МПП «Глорія» № 27 від 23.05.2014.

Мотивами для прийняття такого рішення Головне управління Міндоходів у Чернігівській області зазначило - підприємство порушило загальний граничний термін на оскарження будь-якого рішення контролюючого органу, що визначений п. 56.3 ст. 56 Податкового кодексу України - скарга підприємства від 23.05.2014 №27 подана з пропущенням терміну (з перевищенням десяти календарних днів, що настали за днем отримання рішення контролюючого органу, що оскаржується) - отримано рішення, що оскаржуються 25.04.2014, а скарга подана 23.05.2014.

Позивач вважає, що рішення Головного управління Міндоходів у Чернігівській області від 06.06.2014 за №1702/10/25-010-05-158 про залишення без розгляду скарги МПП «Глорія» № 27 від 23.05.2014, порушує права позивача на розгляд його скарги в адміністративному порядку, оскільки суперечить п. 56.12 ст. 56 ПК України та п. 3 розділу ІІІ Порядку оформлення подання скарг платником податків та їх розгляду органами доходів і зборів, що затверджено наказом Міністерства доходів і зборів України 25.12.2013 № 848, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17.01.2014 за № 99/24876.

З урахуванням викладеного МПП «Глорія» просить задовольнити позовні вимоги.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав, просив його задовольнити в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнала, просила відмовити в його задоволенні, посилаючись на письмові заперечення (а. с. 23), в яких зазначено, що спірне рішення не створює юридичних наслідків у формі прав, обов'язків, їх зміни чи припинення Корюківська ОДПІ ГУ Міндоходів у Чернігівській області, вважає позов необґрунтованим та таким, що не підлягає розгляду адміністративним судом.

Судом встановлено, що МПП «Глорія» було визначено грошові зобов'язання, що не пов'язані з порушенням податкового законодавства, зокрема за порушення Постанови КМ України від 30.10.2008 № 957 «Про встановлення розміру мінімальних оптововідпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв вітчизняного виробництва»; п. 2.6 гл. 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, шо затверджено постановою правління НБУ від 15.12.2004 № 637 та п. 9 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

23.05.2014 підприємство оскаржило податкові повідомлення-рішення за процедурою адміністративного оскарження, що визначена ст. 56 Податкового кодексу України, а саме - подало скаргу від 23.05.2014 № 27 (а. с. 9) до Головного управління Міндоходів у Чернігівській області.

За результатом розгляду даної скарги Головне управління Міндоходів у Чернігівській області прийняло рішення від 06.06.2014 № 1702/10-25-01-10-05-15 (а. с. 7-8), яким скаргу МПП «Глорія» залишено без розгляду.

В свою чергу, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійснення ними владних управлінських функцій на основі законодавства в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ

Згідно з визначенням, у статті 3 КАС, позивач - це особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду.

До адміністративного суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи розорюваний законом інтерес порушено чи оспорюється. В контексті наведених приписів КАС має значення лише суб'єктивне уявлення особи про те, що її право чи законний інтерес потребує захисту, однак обов'язковою умовою здійснення такого захисту судом є наявність відповідного порушення права або законного інтересу на момент звернення до суду.

При цьому, неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану її суб'єктивних прав та обов'язків, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов'язку.

Так бездіяльність суб'єкта владних повноважень є такою, що порушує права і свободи особи, якщо, по-перше, певні дії повинні буди вчинені але не вчиняються суб'єктом владних повноважень на реалізацію покладеної на нього компетенції, а по-друге, оспорювана бездіяльність є юридично значимою, тобто має безпосередній вплив на суб'єктивні права та обов'язки особи шляхом позбавлення можливості реалізувати належне цій особі право або шляхом покладення на цю особу будь-якого обов'язку.

Статтею 56 Податкового кодексу України урегульовано порядок оскарження рішень контролюючих органів.

Так, згідно п. 56.1 ст. 56 ПК України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Оскільки спірне рішення не створює юридичних наслідків у формі прав, обов'язків, їх зміни чи припинення, позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалах Вищого адміністративний суд України від 20.06.2012 по справі № 2а-13017/11/2260, від 31.05.2012 по справі № 2а-5606/11/1470.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» визначив, що «...адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі і поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.».

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, довів правомірність свого рішення.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 122, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову малого приватного підприємства «Глорія», - відмовити.

Відповідно до ст. ст. 186, 254 КАС України апеляційна скарга подається через Чернігівський окружний адміністративний суд, а її копія надсилається апелянтом до суду апеляційної інстанції, протягом десяти днів з дня проголошення постанови, а у разі проголошення її вступної та резолютивної частин, або прийняття її у письмовому провадженні - протягом десяти днів з дня отримання її копії. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано, або її подано з пропуском строку, у поновленні якого було відмовлено, а у разі вчасного подання апеляційної скарги, з набранням законної сили рішенням апеляційної інстанції, якщо оскаржувану постанову не скасовано.

Суддя Д.В. Лобан