Постанова № 39972561, 30.07.2014, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2014 року справа № 823/1994/14

м. Черкаси

12 год. 20 хв.

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Мишенка В.В.,

при секретарі - Гордієнку Ю.П.,

за участю сторін:

представника позивача - Євтушенка В.В. (за довіреністю),

розглядаючи у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом державного підприємства «Златодар» до відділу державної виконавчої служби Золотоніського міськрайонного управління юстиції про визнання незаконною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду звернулося з позовом державне підприємство «Златодар» (далі-позивач) до відділу державної виконавчої служби Золотоніського міськрайонного управління юстиції (далі-відповідач), в якому просить визнати незаконною та скасувати постанову старшого державного виконавця відділу ДВС Золотоніського міськрайонного управління юстиції Міклащук Олени Юріївни від 17.06.2014р. № 43546939 про накладення штрафу на загальну суму 1020 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що постанова про накладення штрафу від 17.06.2014 ВП № 43546939 винесена без врахування обставин, що впливають на можливість виконання судового рішення, а тому є незаконною та підлягає скасуванню. Позивач вважає, що державним виконавцем необґрунтовано не взято до уваги те, що у семиденний термін не можливо повернути до державного резерву України більш ніж 102 тисячі тонн зерна різного виду (навіть при його наявності), у власності підприємства відсутнє будь-яке зерно, у підприємства відсутні на рахунках кошти та ін.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, пояснення надав аналогічні до викладеного у позовній заяві, просив позов задовольнити повністю.

Представник відповідача надіслала на адресу суду заперечення проти позову, яким проти задоволення позовних вимог заперечувала, посилаючись на те, що оскаржуване рішення повністю відповідає нормам Закону України "Про виконавче провадження", справу просила розглянути без її участі.

Заслухавши представника позивача, вивчивши матеріали справи та оцінивши письмові докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.

Постановою старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Золотоніського міськрайонного управління юстиції від 03.06.2014 ВП №43546939 відкрито виконавче провадження з примусового виконання наказу №5011-50/408-2012, виданого 25.05.2012 Господарським судом Черкаської області.

Вищезазначеною постановою підрозділу державного виконавця відділу державної виконавчої служби Золотоніського міськрайонного управління юстиції від 03.06.2014 боржника зобов'язано виконати наказ Господарського суду Черкаської області та надано строк до 10.06.2014 для його добровільного виконання. Крім того, у постанові боржника попереджено про можливість примусового виконання рішення після закінчення встановленого строку зі стягненням з нього виконавчого збору та витрат, пов'язаних з провадженням виконавчих дій.

Актом від 11.06.2014р. старшим державним виконавцем встановлено невиконання ДП «Златодар» зобов'язань до 10.06.2014р. передати до державного резерву України пшеницю різного ґатунку та вирішено накласти штраф в сумі 40 неоподаткованих мінімумів доходів громадян. Даним актом повторно призначено термін на добровільне виконання рішення суду до 17.06.2014р.

Відповідно до вищевказаного акту відповідачем прийнято постанову від 11.06.2014 ВП №43546939, згідно з якою на позивача накладено штраф у розмірі 680 грн.

Після чого, актом від 17.06.2014р. встановлено повторне невиконання рішення Господарського суду щодо передачі майна.

У зв'язку з повторним невиконанням у добровільному порядку рішення суду відповідачем прийнято оскаржувану постанову від 17.06.2014 ВП №43546939, згідно з якою на позивача накладено штраф у розмірі 1020 грн. Вказану постанову 17.06.2014р. отримав уповноважений представник позивача.

Відповідно до статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку, регламентується Законом України "Про виконавче провадження".

Суд зазначає, що згідно зі статтею1 Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 року №606-XIV (далі - Закон №606), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Статтею 5 вищевказаного Закону №606 визначено, що вимоги державного виконавця щодо виконання рішень обов'язкові для всіх органів, організацій, посадових осіб, фізичних і юридичних осіб на території України. Невиконання законних вимог державного виконавця тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Згідно частини 2 статті 75 Закону № 606 у разі невиконання зазначених вимог без поважних причин державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону і не пізніше п'яти робочих днів з дня його накладення повторно перевіряє стан виконання рішення.

Судом встановлено, що державним виконавцем у присутності генерального директора та юриста підприємства, складений акт від 17.06.2014 про невиконання рішення. Проте суд звертає увагу відповідача, що державним виконавцем формально встановлювались причини поважності не виконання наказу Господарського суду Черкаської області у встановлений державним виконавцем строк з огляду на наступне.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 23 квітня 2014 року у справі № 925/470/14 було порушено провадження про банкрутство ДП «Златодар», введено мораторій на задоволення вимог кредиторів та накладено арешт на все майно боржника та кошти на його рахунках. Крім того, зобов'язано розпорядника майна вжити заходів щодо забезпечення вимог кредиторів шляхом заборони боржнику та власнику майна приймати рішення зокрема і про відчудження основних засобів та предмету застави. Вказана копія ухвали направлена також і відділу державної виконавчої служби Золотоніського міськрайонного управління юстиції. Дана ухвала набрала законної сили з моменту її винесення 23.04.2014. (а.с.6-9).

Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЗУ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 14.05.1992р. № 2343 - XII (далі - Закон № 2343 - XII), встановлено, що мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію.

Мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Ухвала є підставою для зупинення виконавчого провадження. Про запровадження мораторію розпорядник майна повідомляє органи державної виконавчої служби за місцезнаходженням (місцем проживання) боржника та знаходженням його майна. (ч. 2 ст. 19 Закону № 2343 - XII).

Згідно з ч. 3 ст. 19 Закон № 2343 - XII протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів забороняється стягнення на підставі виконавчих та інших документів, що містять майнові вимоги, у тому числі на предмет застави, за якими стягнення здійснюється в судовому або в позасудовому порядку відповідно до законодавства, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від продажу майна боржника), перебування майна на стадії продажу з моменту оприлюднення інформації про продаж, а також у разі звернення стягнення на заставлене майно та виконання рішень у немайнових спорах; забороняється виконання вимог, на які поширюється мораторій; не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань із задоволення всіх вимог, на які поширюється мораторій; зупиняється перебіг позовної давності на період дії мораторію; не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання, три проценти річних від простроченої суми тощо.

Як вбачається з аналогічних приписів Закону №606, а саме що закріплені в п. 8 ч. 1 ст. 37, виконавче провадження підлягає обов'язковому зупиненню у разі порушення господарським судом провадження у справі про банкрутство боржника, якщо відповідно до закону на вимогу стягувача поширюється дія мораторію, запровадженого господарським судом, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від реалізації майна боржника) та виконання рішень у немайнових спорах.

Тобто, виходячи з аналізу Законодавства, суд вказує, що оскільки Господарським судом Черкаської області введено мораторій на все без виключення майно боржника, а дана заборгованість по виконавчому провадженню № 43546939 виникла до введення мораторію, то і дія мораторію поширюється на зазначений борг. Крім того, нормами ГПК чітко передбачено, що забороняється стягнення на підставі виконавчих та інших документів під час дії мораторію та накладення штрафів, а також обов'язкове зупинення виконавчого провадження.

Стаття 71 КАС України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно частиною 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, судом встановлено, що суб'єкт владних повноважень, діяв з перевищенням меж закону, а тому зважаючи на обставини, якими обгрунтовуються вимоги та заперечення, докази щодо їх підтвердження, керуючись актами законодавства щодо цих правовідносин суд дійшов висновку, що заявлені в адміністративному позові вимоги підлягають задоволенню повністю.

Керуючись ст.ст.11,14,70,71,89,94,159 - 163, 181 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати незаконною та скасувати постанову старшого державного виконавця відділу ДВС Золотоніського міськрайонного управління юстиції Міклащук Олени Юріївни від 17.06.2014р. № 43546939 про накладення штрафу на загальну суму 1020 грн.

Стягнути з державного бюджету України на користь державного підприємства «Златодар» 73 (сімдесят три) грн. 08 коп. судового збору за позовні вимоги немайнового характеру, згідно квитанції від 26.06.2014р. № k14/Q/84.

Стягнути з державного бюджету України на користь державного підприємства «Златодар» 182 (сто вісімдесят дві) грн. 70 коп. судового збору за позовні вимоги майнового характеру, згідно платіжного доручення від 16.07.2014р. № 56.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд в порядку передбаченому ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.В. Мишенко

Повний текс постанови виготовлено 31.07.2014р.