Постанова № 39972484, 18.07.2014, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 липня 2014 р. Справа № 804/8349/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючий суддя Ніколайчук С.В.

при секретарі судового засідання Федуркіній А.В.;

за участю:

представник позивача ОСОБА_1;

представник відповідача Гребенюк О.П.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємеця ОСОБА_3 до Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0004111703 від 27.05.14р., -

ВСТАНОВИВ:

13.06.2014 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0004121703 від 27.05.2014р. за формою «Р», яким нараховано суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах) в сумі 24799грн., та штрафні (фінансові) санкції (штрафи) в розмірі - 12399,5грн. та стягнути з державного бюджету України на користь Фізичної особи-підприєця ОСОБА_3 судові витрати в сумі 182грн.70коп.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що оспорюване рішення є неправомірним, оскільки позивач не порушила п.198.1, п.198.3 п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, та у податкового органу відсутні підстави та повноваження щодо визнання недійсним (нікчемним) договору укладеного позивачем з його контрагентом, адже угода з контрагентом позивача в судовому порядку недійсною податковою інспекцією не визнавались та податковій інспекції не надано повноваження встановлювати нікчемність правочинів в актах перевірки; висновки акту зроблені лише на припущеннях, оскільки факт реальності здійснення позивачем господарських операцій за угодою, укладеною з ТОВ «АСТ-Консалтінг», підтверджено у ході перевірки первинними бухгалтерськими документами, які включають зміни в структурі активів позивача; висновок податкового органу, що оприбуткування, приймання-передачі товарів не проводились зроблено з інформації комп'ютерних баз даних та автоматизованих інформаційних систем державної податкової служби та акту перевірки цього контрагента, згідно з якими відсутні докази фактичного отримання продукції. Оскільки право підприємства на формування податкового кредиту не залежить від податкового обліку (стану місцезнаходження) контрагентів та сплати ним податку до бюджету, позивач вважає, що ним було сформовано ПДВ на підставі належним чином оформлених податкових накладних відповідно до вимог Податкового кодексу України.

Ухвалою суду від 18.06.2014р. відкрито провадження по справі №804/8349/14 та призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 15.07.2014р.

В подальшому розгляд справи відкладався на 18.07.2014р.

18.07.2014р. представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив суд адміністративний позов задоволити в повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечував, просив суд відмовити в задоволенні адміністративного позову, мотивуючи тим, що опрацюванням документів податкової звітності та баз даних встановлено, що одним з постачальників ФОП ОСОБА_3 у серпні, вересні 2013 року було підприємство ТОВ «АСТ--Консалтінг», а саме: в серпні 2013р. на суму ПДВ 11905,50грн., в вересні 2013р. на суму ПДВ 12892,57грн. Актом перевірки складеним фахівцями ДПІ у м. Сумах ГУ Міндоходів у Сумській області стосовно підприємства ТОВ «АСТ-Консалтінг» (код 38397327) №267/2204/30608303/77 від 25.02.2014р. встановлено відсутність фактичного постачання товарів (робіт, послуг) ФОП ОСОБА_3 Наявність вказаних обставин, на думку відповідача, є підставою для встановлення факту нереальності здійснення господарських операцій по ланцюгу постачання, встановлено безтоварність таких операцій та юридичну дефектність первинних документів, складених від імені ТОВ «АСТ- Консалтінг» на адресу ФОП ОСОБА_3, що є наслідком порушення позивачем п.198.6, п.п. 198.3, ст.198 ПК України, завищено податковий кредит всього на суму 24798,07грн., в т.ч. за серпень 2013р. на суму 11905,50грн., по взаємовідносинам з ТОВ «АСТ- Консалтінг» за вересень 2013 року на суму 12892,57грн., по взаємовідносинам з ТОВ «АСТ- Консалтінг». Таким чином, Дніпропетровською ОДПІ обґрунтовано та правомірно прийнято податкові повідомлення-рішення.

Заслухавши представника позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд дійшов висновку про задоволення позову, виходячи з наступного:

повноваження, компетенція контролюючих органів, обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюється Податковим кодексом України. Органи державної податкової служби є контролюючими органами щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів. Податкове законодавство України ґрунтується на таких принципах: загальність оподаткування; рівність усіх платників перед законом; невідворотність настання визначеної законом відповідальності у разі порушення податкового законодавства; презумпція правомірності рішень платника податку; фіскальна достатність; соціальна справедливість; економічність оподаткування; нейтральність оподаткування; стабільність; рівномірність та зручність сплати; єдиний підхід до встановлення податків та зборів. Зазначені принципи спрямовані на недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації.

Судом встановлено, що з 16.04.2014 року по 23.04.2014року Дніпродзержинською ОДПІ на підставі п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п78.1.1 п.п78.1.4 п.78.1 ст.78, ст.79 ПК України та на згідно наказу від 14.04.2014р. №274, фахівцем Дніпродзержинської ОДПІ проведена документальна позапланова невиїзна перевірка фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 з питання документального підтвердження господарських відносин з ТОВ «АСТ-Консалтінг»», по результатам якої складений акт №259/17-03/НОМЕР_2 від 30.04.2014р. «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ФОП ОСОБА_3 (НОМЕР_2), документального підтвердження господарських відносин із платнико податків ТОВ «АСТ-Консалтінг» (код 38397327) та їх реальності та повноти відображення в обліку за серпень. Вересень 2013 року., яким зафіксовано наступні порушення:

- перевіркою встановлено «нереальність» проведення господарських операцій між ФОП ОСОБА_4 та контрагентом-постачальним ТОВ «АСТ-Консалтінг» (код ЄДРПОУ 38397327) та юридичну дефектність первинних документів;

- п.198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст.198 розділу 5 Податкового кодексу України, в результаті чого ФОП ОСОБА_3 занижено ПДВ всього на суму 24798,07грн., в т.ч. за серпень 2013 року на суму 11905,50грн., за вересень 2013 року на суму 12892,57грн.

На підставі акту перевірки податковим органом 27.05.2014року винесено податкове повідомлення-рішення №0004111703, яким позивачу нарахована сума грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 37198,50грн., з якої 24799,00грн. за основним платежем та штрафні санкції у розмірі 12399,00грн.

Позивач не погоджується із висновками викладеними в акті перевірки, в зв'язку з чим подав до податкового орану заперечення від 19.05.14р. з вимогою скасувати висновки акта перевірки про порушення ФОП ОСОБА_3 норм Податкового кодексу України.

За наслідками розгляду вказаного вище заперечення позивача від 19.05.2014р. акт перевірки від від 30.04.2014р. №259/17-03/НОМЕР_2 залишено без змін, а заперечення без задоволення.

Як вбачається з акту перевірки, перевірку позивача було проведено з урахуванням акту перевірки від 25.02.2014р.№267/2204/30608303/77, складеного фахівцями ДПІ у м. Сумах ГУ Міндоходів у Сумській області, стосовно підприємства ТОВ «АСТ-Консалтінг», та відповідно до інформації комп'ютерних баз даних та автоматизованих інформаційних систем державної податкової служби: РПП, АС АБПР (АРМ «Митниця»: інформація про фактичне ввезення та вивезення товару за межі митної території України; ПК ПДС, програмний комплекс АІС «Податки» обласного рівня (АІС ОР), розроблений ДПА в Черкаській області: про отримання інформації про платників ПДВ; АРМ «Аудит»: про результати документальних перевірок попередніх періодів; АРМ «Звіт»: податкові звіти про обсяги оподатковуваних операцій; АІС «Облік податків і платежів»: інформація про стан розрахунків по підприємству; Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України; електронні Реєстри податкових накладних).

Так, у період, який перевірявся, позивач мав господарські відносини з «АСТ-Консалтінг» згідно договору купівлі-продажу №15 від 15.08.2013р. та договору про надання послуг від 15.08.2013р.

Відповідно до договорів підприємством ТОВ «АСТ-Консалтінг» у серпні, вересні 2013 року виписано видаткові накладні, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), розрахунки за договорами проводились у безготівкові формі, що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками.

Також, актом перевірки встановлено, що ФОП ОСОБА_3, придбану у ТОВ «АСТ-Консалтінг» продукцію використовувала для власних потреб, що суперечить висновку податкового органу про безтоварність господарських операцій.

На підтвердження виконання вищезазначених договорів позивачем до суду надано: копії цих договорів; копії первинних бухгалтерських документів, що підтверджують господарські операції з придбання товарів, робіт та послуг ТОВ «АСТ-Консалтінг»: податкові накладні: №1016 від 29.08.13р., №1053 від 30.08.2013р.№352 від 11.09.13р.,№392 від 12.09.13р., №775 від 23.09.13р., №901 від 26.09.13р., №509 від 16.08.13р.; видаткові накладні: №1016 від 29.08.13р.№392 від 12.09.2013р., №509 від 16.08.13р.; рахунок-фактура: №1016 від 29.08.2013р.,№ 1053 від 30.08.2013р. №352 від 11.09.2013р. №392 від 12.09.2013р., №775 від 23.09.13р., №901 від 26.09.13р., №509 від 16.08.2013р.; акт виконаних робіт №1053 від 30.08.2013р., №352 від 11.09.2013р., №775 від 23.09.13р.,№901 від 26.09.13р., №510 від 16.08.13р., податкова накладна №510 від 16.08.13р., платіжні доручення: №1238 від 31.10.2013р., №1234 від 24.10.13р., №1262 від 26.11.13р.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, добросовісно.

Згідно з п. 185.1. ст. 185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Згідно з п. 188.1. ст. 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів, крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів, і збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку).

Так, питання, пов'язані з формуванням платником податку на додану вартість податкового кредиту врегульовано статтею 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України), підпунктом "а" п.198.1 якої передбачено право на віднесення сум податку з ПДВ до податкового кредиту у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі у разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п. 198.2. ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3. ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 198.6. ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відноситься до податкового кредиту.

Відповідно до ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" N 996-XIV від 16.07.1999 року, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З аналізу наявних у справі первинних документів, які також досліджувались під час перевірки, що підтверджується актом перевірки, за господарськими операціями позивача з вищенаведеним контрагентом вбачається, що вони складені у відповідності до законодавства України.

Жодних зауважень щодо їх оформлення в акті перевірки також не зазначено.

Як на час укладення правочинів позивача із ТОВ «АСТ-Консалтінг», так і під час їх виконання, сторони були належним чином зареєстрованими в ЄДРПОУ та були платниками податку на додану вартість; ні установчі документи контрагентів позивача, ні їх свідоцтва про реєстрацію платником податку на додану вартість не визнані в установленому порядку недійсними. Вказане відповідачем не спростоване.

Крім того, укладені між сторонами договори не визнавались недійсними в судовому порядку, а твердження відповідача про нікчемність цих правочинів не приймається до уваги судом, оскільки не є безспірним. Позивач вважає такі договори укладеними у відповідності до вимог чинного законодавства та такими, що спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Позивачем було надано належні та допустимі докази, які підтверджують правові наслідки вчинених правочинів та те, що господарські операції мали реальний характер, а придбаний товар використовувався в господарській діяльності позивача, однак, відповідачем при винесені спірного податкового повідомлення-рішення зазначене не було прийнято до уваги.

Слід зазначити, що не є підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість навіть наявність порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку. Також не є підставою для визнання неправомірними операцій платника податків подальше припинення чи анулювання статусу платника податку на додану вартість його контрагента. Усі операції, вчинені контрагентом платника податку до припинення такого контрагента, не можуть автоматично розглядатися як нікчемні правочини в силу самого собою припинення юридичної особи або анулювання її податкового статусу.

При дослідженні факту здійснення господарської операції повинні оцінюватися відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку, тобто якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на віднесення сплачених у ціні товару відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Суд звертає увагу на те, що в силу закону отримання податковим органом акту перевірки чи довідки зустрічної звірки, у яких викладені висновки про вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення у звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку із самостійного встановлення та доведення факту вчинення платником податків порушення закону. Акт перевірки контрагента не має преюдиціального значення та не є документом, що достовірно та безсумнівно підтверджує обставини фактичної дійсності.

Враховуючи наведене, Дніпродзержинська ОДПІ не могла використовувати як безперечний доказ акт перевірки контрагента ТОВ «АСТ-Консалтінг», складеного фахівцями ДПІ у м. Сумах ГУ Міндоходів у Сумській області №267/2204/30608303/77 від 25.02.2014р., яким встановлено відсутність фактичного постачання товарів (робіт, послуг) ФОП ОСОБА_3

Також, програмне забезпечення (інформаційні бази ДПІ) до первинних або інших документів, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку платника податків не відноситься. Крім того, абсолютно справедливо підкреслюється, що такі дані не є також належним доказом відсутності фактів здійснення господарських операцій безпосередньо платника податків - позивача, та доказом несплати ним податку, якщо спірний період податковим органом перевірено з урахуванням всіх первинних документів та документів податкової звітності.

Таким чином, використання Дніпродзержинською ОДПІ інформації комп'ютерних баз даних та автоматизованих інформаційних систем державної податкової служби: РПП, АС АБПР (АРМ «Митниця»: інформація про фактичне ввезення та вивезення товару за межі митної території України; ПК ПДС, програмний комплекс АІС «Податки» обласного рівня (АІС ОР), розроблений ДПА в Черкаській області: про отримання інформації про платників ПДВ; АРМ «Аудит»: про результати документальних перевірок попередніх періодів; АРМ «Звіт»: податкові звіти про обсяги оподатковуваних операцій; АІС «Облік податків і платежів»: інформація про стан розрахунків по підприємству; Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України; електронні Реєстри податкових накладних), не є належним доказом відсутності фактів здійснення господарських операцій.

Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Межі юридичної відповідальності кожного платника податку, яка відповідно до ст. 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

Відповідно до положень ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав належних доказів та не довів обґрунтованості визначення податкового зобов'язання та правомірності прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, в свою чергу позивач, про що свідчать матеріали справи, належним чином виконав свої договірні зобов'язання та оплатив вартість поставленого йому товару та наданих послуг, тому у суду є підстави вважати незаконним та таким, що підлягає скасуванню оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0004121703 від 27.05.2014р.

Згідно з ч.1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 158-163, 254 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Фізичної особи-підприємеця ОСОБА_3 до Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0004111703 від 27.05.14р., - задоволити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0004121703 від 27.05.2014р. за формою «Р», яким нараховано суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах) в сумі 24799грн., та штрафні (фінансові) санкції (штрафи) в розмірі - 12399,5грн.

Стягнути з державного бюджету України на користь Фізичної особи-підприєця ОСОБА_3 судові витрати в сумі 182грн.70коп. (сто вісімдесят дві грн. 70коп.) сплаченого згідно платіжного доручення від 11.06.2014р. за №162.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі її апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Постанову може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд у десятиденний строк з дня отримання копії постанови, виготовленої у повному обсязі.

Повний текст постанови складено 23 липня 2014 року

Суддя С.В. Ніколайчук