Постанова № 39972149, 31.07.2014, Лівобережний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Маріуполя)

Справа № 265/4148/14-а

Провадження № 2-а/265/191/14

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 липня 2014 року місто Маріуполь

Суддя Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області Шиян В.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного Фонду України в Орджонікідзевському районні міста Маріуполя про визнання бездіяльності неправомірною та зобов'язання нарахувати та сплатити щомісячне підвищення до пенсії відповідно до Закону України "Про соціальний захист дітей війни" за 2014 рік, -

В С Т А Н О В И В:

27 червня 2014 року позивачка ОСОБА_2 звернулась до Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області з адміністративним позовом до Управління Пенсійного Фонду України в Орджонікідзевському районі міста Маріуполя Донецької області про визнання бездіяльності неправомірною та зобов'язання нарахувати та сплатити щомісячне підвищення до пенсії відповідно до Закону України "Про соціальний захист дітей війни" за 2014 рік. В обґрунтування заявлених вимог позивачка посилався на те, що вона віднесена до категорії дітей війни, тому відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" вона має право з 2014 року на доплату до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком. Натомість доплати до пенсії нараховувалися і сплачувалися відповідачем не у належному розмірі, чим були порушені її права. На підставі переліченого ОСОБА_2 просить визнати протиправною бездіяльність відповідача та зобов'язати його зробити нарахування та провести виплату доплати до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, починаючи з 1 січня 2014 року, а також стягнути понесені судові витрати.

У судове засідання позивачка ОСОБА_2 не з'явилась, просила справу розглядати в її відсутності, позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача Управління ПФУ в Орджонікідзевському районні міста Маріуполя у судовому засідання не з'явився, від нього на адресу суду надійшла заява з проханням слухати справу за його відсутності, на задоволені позовних вимог заперечував, та просив в задоволенні позову відмовити, посилаючись при цьому на письмові заперечення.

Згідно наданих суду письмових заперечень представник відповідача, не визнає позовні вимоги, посилаясь на те, що позивачка ОСОБА_2 дійсно перебуває на обліку у відповідача, отримуючи пенсію за віком з 13.12.1995 року та з 01.01.2007 року надбавку, як дитина війни. Враховуючи, що Кабінет Міністрів України визначає розмір соціальної доплати, передбачений ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" в межах фінансових ресурсів на 2014 бюджетний рік в розмірі 7% від прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, що втратили працездатність, то підстав для підвищення пенсії позивачці немає. На підтвердження наведених доводів також посилався на внесені 27 березня 2014 року до Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" зміни, що набули чинності з 03 квітня 2014 року.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає заявлені позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного вмотивування.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" до дітей війни віднесені особи, які є громадянами України, яким на час закінчення Другої світової війни (2 вересня 1945 року) було менше 18 років.

Суд встановив розглядом справи, що ОСОБА_2 відноситься до категорії дітей війни та знаходиться на обліку в УПФУ в Орджонікідзевському районі міста Маріуполя Донецької області, як така, що отримує пенсію за віком, що підтверджується копією пенсійного посвідчення позивачки.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

За положеннями ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" (в редакції від 28 грудня 2007 року на підставі Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України") дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів.

Разом з тим Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 визнані неконституційними, серед іншого, положення підпункту 2 пункту 41 розділу ІІ Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", якими було змінено редакцію ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

Внаслідок цього була відновлена редакція ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", за якою дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30% від мінімальної пенсії за віком.

На підставі ст. 7 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" фінансове забезпечення соціальних гарантій, передбачених цим законом, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету України.

Законом України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" не було визначено жодних обмежень щодо застосування положень ст. 6 Закону України у відновленій рішенням Конституційного Суду України редакції.

Посилання представника відповідача на рішення Конституційного Суду України від 25 січня 2012 року суд відхиляє, бо вони є безпідставними, оскільки Законом України Про Державний бюджет України на 2014 рік" не було надано повноважень Кабінету Міністрів України визначати розмір та порядок застосування положень ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету на 2014 рік.

Також суд відхиляє посилання представника відповідача на Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" від 27 березня 2014 року, який набув чинності 03 квітня 2014 року, яким було внесено зміни до п. 7 Прикінцевих положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік", на підставі чого Кабінету Міністрів України було надано повноваження вносити пропозиції щодо підвищення соціальних стандартів та їх фінансового забезпечення та вносити пропозиції щодо відновлення обсягів видатків на виконання першочергових соціальних та економічних програм, оскільки зазначеними змінами не було врегульовано питання можливості змінювати державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

Суд зазначає, що за п. 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2011 року № 1381 "Про підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення" було встановлено, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і ";Про жертви нацистських переслідувань") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення, встановлене ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", провадиться у розмірі 66,43 гривень.

На підставі наведеного суд відхиляє посилання представника відповідача на необхідність застосування до спірних правовідносин положення Постанови Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2011 року № 1381 "Про підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення", бо вищу юридичну силу над підзаконними актами, яким є зазначена Постанова КМУ № 1381, мають закони, яким є Закон України "Про соціальний захист дітей війни", до статті 6 якого не вносились зміни іншими законами України щодо зменшення дітям війни підвищення виплати пенсії.

Таким чином при визначенні розміру доплати до пенсії дитині війни слід керуватися розміром надбавки, визначеним у чинній редакції ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", внаслідок чого розмір пенсії позивачці з 1 січня 2014 року повинен підвищуватись на 30 % від мінімальної пенсії за віком.

На час виникнення спірних правовідносин, розмір мінімальної пенсії за віком був визначений ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", згідно якої мінімальна пенсія за віком дорівнює розміру, визначеного законом, прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, що втратили працездатність.

За ст. 2 Закону України "Про прожитковий мінімум" прожитковий мінімум застосовується, крім іншого, для встановлення розмірів мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до ст. 7 Закону України "Про державний бюджет України на 2014 рік" було встановлено на 2014 рік прожитковий мінімум в розрахунку на місяць на особу, що втратила працездатність, в сумі 949 гривень.

Таким чином 30% від прожиткового мінімуму на особу, що втратила працездатність, становить у 2014 році 284,70 гривні.

Враховуючи, що фактично позивачка отримує підвищення до пенсії у розмірі, визначеному п. 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2011 року № 1381 "Про підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення", що становить 66,43 гривень, замість розміру, визначеного ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", то суд вважає встановленим, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню на підставі викладеного вмотивування шляхом визнання протиправною бездіяльність відповідача із зобов'язанням УПФУ в Орджонікідзевському районі міста Маріуполя провести позивачці нарахування та виплату щомісячної доплати до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, з урахуванням встановленого законодавством розміру прожиткового мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.

При цьому суд зазначає, що у заявлених позовних вимогам не обмежено кінцевим строком поновлення порушених прав позивачки, внаслідок чого суд вважає за необхідне поновити порушене право на пенсійне забезпечення останньої, починаючи з 1 січня 2014 року по момент ухвалення судового рішення по справі, оскільки вирішувати наперед правовідносини, які ще не стали спірними, суд немає підстав.

Згідно до ст. 94 КАСУ, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

На підставі зазначеного з державного бюджету України підлягає стягненню судовий збір на користь позивачки у розмірі 73,08 гривні сплачений нею при поданні позову до суду.

Керуючись ст. ст. 8-11, 17, 18, 71, 86, 94, 159-167 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_2 до Управління Пенсійного Фонду України в Орджонікідзевському районні міста Маріуполя про визнання бездіяльності неправомірною та зобов'язання нарахувати та сплатити щомісячне підвищення до пенсії відповідно до Закону України "Про соціальний захист дітей війни" за 2014 рік - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність та зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі міста Маріуполя Донецької області провести ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, яка проживає та зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1, нарахування та виплату щомісячної доплати до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, за період з 1 січня 2014 року по 31 липня 2014 року включно, з відрахуванням фактично проведених виплат.

Стягнути на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, яка проживає та зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 з державного бюджету України витрати по сплаті судового збору в розмірі 73 гривні 08 копійок.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її проголошення, а особами що не були присутні при проголошенні - протягом 10 днів з дня отримання копії постанови, до Донецького апеляційного адміністративного суду через Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя______Шиян В.В.