Ухвала суду № 39971475, 24.07.2014, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

24.07.2014 р. Справа№ 5015/5255/11

Суддя господарського суду Львівської області Мазовіта А.Б., при секретарі Юрків М.Г., розглянувши матеріали

за заявою:

Комунального підприємства «Дрогобичтеплоенерго», м.Дрогобич;

про:

розстрочку виконання рішення

у справі:

№ 5015/5255/11

за позовом:

Заступника прокурора Львівської області – прокурора м.Львова в інтересах держави, в особі Львівської філії Дочірньої компанії «Газ України» НАК «Нафтогаз України», м. Львів;

до відповідача:

Комунального підприємства «Дрогобичтеплоенерго», м.Дрогобич

про:

стягнення 2 811 703,91 грн.

За участю представників:

прокурор: не з’явився;

від заявника (відповідача): не з’явився;

від стягувача (позивача): не з’явився

ВСТАНОВИВ:

На розгляд господарського суду Львівської області подано заяву Комунального підприємства «Дрогобичтеплоенерго», м. Дрогобич про розстрочку виконання рішення господарського суду Львівської області від 14.11.2011 р. у справі №5015/5255/11 за позовом заступника прокурора Львівської області – прокурора м. Львова в інтересах держави, в особі Львівської філії Дочірньої компанії «Газ України» НАК «Нафтогаз України», м.Львів до Комунального підприємства «Дрогобичтеплоенерго», м. Дрогобич про стягнення 2 811 703,91 грн.

Заявник в заяві про розстрочення виконання рішення суду просив суд розстрочити виконання рішення господарського суду Львівської області від 14.11.2011 р. у справі №5015/5255/11 на 36 календарних місяців, посилаючись на складне фінансове становище у зв’язку з відсутністю коштів.

Прокурор та сторони явку представників в судове засідання не забезпечили, про дату, час та місце розгляду заяви повідомлені належним чином.

Через канцелярію суду надійшла заява, в якій КП «Дрогобичтеплоенерго» повідомило суд про відмову від поданої заяви про розстрочку виконання рішення, просило суд повернути КП «Дрогобичтеплоенерго» вказану заяву.

Щодо заяви про повернення заяви про розстрочку виконання рішення, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до п.7.6. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 р. №9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України», частина третя статті 121 ГПК вимагає від господарського суду винесення ухвали про відстрочку або розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку його виконання. Відповідна ухвала може бути оскаржена в апеляційному та в касаційному порядку. За відсутності підстав для вчинення зазначених процесуальних дій господарський суд виносить ухвалу про відмову відповідно у відстрочці або розстрочці виконання рішення, у зміні способу і порядку його виконання.

Винесення судом за результатами розгляду заяви про відстрочку або розстрочку виконання рішення ухвали, іншої, ніж ухвала про задоволення або про відмову у задоволенні заяви, суперечить як нормам Господарсько-процесуального кодексу так і вищезазначеній постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 р. №9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України», в якій чітко зазначено кінцевий результат розгляду заяв про відстрочку або розстрочку виконання рішення, який виключає припинення провадження за заявою, залишення заяви без розгляду або повернення заяви.

Така ж позиція висловлена Вищим господарський суд України, зокрема, у постанові від 08.04.2014 р. у справі №5015/4415/12.

Окрім того, суд звертає увагу заявника на те, що Господарським процесуальним кодексом України передбачено вичерпний перелік підстав для винесення ухвали про повернення заяви, а таке повернення можливе на стадії вирішення питання про прийняття заяви до розгляду, а не на стадії розгляду справи судом.

Дослідивши матеріали заяви, суд прийшов до висновку, що подана заява про розстрочку виконання рішення суду задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до ст. 121 ГПК України, при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Відстрочка або розстрочка виконання рішення допускаються у виняткових випадках і залежно від обставин справи. Отже, господарський суд не зобов’язаний задовольняти заяву про відстрочку або розстрочку виконання рішення.

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо (п. 7.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012р. № 9).

Виходячи із наведеного, законодавець, у будь-якому випадку пов’язує розстрочення виконання судового рішення у судовому порядку з об’єктивними, непереборними, тобто, виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.

Вирішуючи питання про відстрочку або розстрочку виконання рішення, на підставі ст. 121 ГПК України суд повинен встановлювати матеріальні інтереси обох сторін.

Кожна із сторін договору приймає на себе відповідні ризики можливого погіршення економічної ситуації та фінансового становища свого підприємства, підприємств своїх контрагентів та країни в цілому.

Заборгованість за договором про закупівлю природного газу виникла з вини відповідача, несплата даної заборгованості протягом тривалого часу порушує матеріальні інтереси позивача – Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», та може призвести до негативних наслідків для нього.

На ДК «Газ України» покладено завдання з реалізації природного та скрапленого газу на території України населенню, комунально-побутовим підприємствам, бюджетним організаціям, а також промисловим споживачам, енергогенеруючим компаніям Мінпаливенерго та іншим суб’єктам підприємницької діяльності, забезпечення розрахунків за газ.

Згідно наказу Міністерства енергетики та вугільної промисловості від 26.07.2012 р. №545 розпочато процедуру припинення діяльності Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України».

Слід також зазначити, що ті наслідки, на які посилається заявник, як на підставу розстрочення, в разі такого розстрочення можуть настати в майбутньому і для стягувача.

Згідно інформації Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» станом на 24 червня 2014 р. сумарна прострочена заборгованість підприємств ТКЕ (виробляють теплову енергію для забезпечення опалення та підігріву води для населення, бюджетних організацій та комерційних споживачів), ТЕЦ (здійснюють виробництво тепло- та електроенергії для населення, бюджетних організацій та комерційних споживачів) та прямих промислових споживачів перед НАК «Нафтогаз України» складає 20,4 млрд. грн.

Борг підприємств ТКЕ та ТЕЦ за природний газ, використаний для виробництва теплової енергії становить 90% цієї суми, борг ТЕЦ за природний газ, використаний у виробництві електроенергії — майже 9%, борг прямих промислових споживачів — близько 1%.

Викладені заявником у заяві доводи стосуються наслідків, які можуть настати після виконання рішення суду, не мають достовірного характеру та ґрунтуються на його припущеннях. В той же час заявником не обґрунтовано винятковості обставин, що ускладнюють виконання рішення суду у справі №5015/5255/11 чи роблять таке виконання неможливим, не подано належних та допустимих доказів, які б могли бути підставою для розстрочення виконання рішення суду, клопотань про витребування відповідних доказів заявником не подавалося.

Також заявником не доведено, що ті обставини, які, на його думку, унеможливлюють виконання рішення суду на момент розгляду заяви про розстрочку, зміняться в майбутньому після можливого розстрочення та нададуть йому змогу виконати рішення в повному обсязі.

Разом з тим, наведені заявником обставини слід розглядати як наслідки ведення ним господарської діяльності, яка за своєю правовою природою є підприємницькою діяльністю, що здійснюється в тому числі на основі комерційного розрахунку та власного комерційного ризику (ст. 44 ГК України).

Відсутність у боржника грошових коштів не може свідчити про неможливість виконання рішення суду з огляду на існування інших, крім звернення стягнення на грошові кошти, способів виконання рішення суду, передбачених Законом України «Про виконавче провадження». Відповідно до ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа відповідає за своїми зобов’язаннями усім належним їй майном.

Аналогічної позиції дотримується також і Вищий господарський суд України, зокрема, у постанові від 07.10.2012 р. у справі №5015/5801/11, у постанові від 17.12.2012 р. у справі №31/282.

Заявником не наведено жодних доводів та доказів того, що підприємством вживаються та чи вживатимуться на майбутнє заходи щодо покращення результатів господарської діяльності, в тому числі шляхом оптимізації виробничих процесів, продажу незадіяного в основній діяльності майна чи передачу такого майна в найм, залучення позичкових коштів, тощо.

Згідно ст. 45 ГПК України господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обов’язкових до виконання на усій території України рішень, ухвал, постанов.

Відповідно до ст. 115 ГПК України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов’язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

Пунктом 1 статті 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Керуючись ст.ст. 86, 121 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви Комунального підприємства «Дрогобичтеплоенерго», м. Дрогобич про розстрочку виконання рішення господарського суду Львівської області від 14.11.2011 р. у справі №5015/5255/11 за позовом заступника прокурора Львівської області – прокурора м. Львова в інтересах держави, в особі Львівської філії Дочірньої компанії «Газ України» НАК «Нафтогаз України», м. Львів до Комунального підприємства «Дрогобичтеплоенерго», м.Дрогобич про стягнення 2 811 703,91 грн. відмовити.

Суддя Мазовіта А.Б.