Ухвала суду № 39971250, 17.07.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/4707/14 Головуючий у 1-й інстанції: Огурцов О.П. Суддя-доповідач: Бистрик Г.М.

У Х В А Л А

Іменем України

17 липня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Бистрик Г.М.,

суддів: Карпушової О.В., Оксененка О.М.,

при секретарі: Колотушко Г.О.,

розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою відповідача Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України в місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 травня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Віп Гард Плюс» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України в місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач Товариства з обмеженою відповідальністю «Віп Гард Плюс звернулися в суд з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України в місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 05 грудня 2013 року №0005482220.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 травня 2014 року вимоги позивача задоволено в повному обсязі.

Не погоджуючись з вищезазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

Сторони в судове засідання не з'явились, хоча про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, що згідно з ч. 4 ст. 196 КАС України не перешкоджає судовому розгляду справи, в зв'язку з чим фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З матеріалів справи вбачається та встановлено судом першої інстанції, що Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України в місті Києві проведена документальна невиїзна позапланова перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Віп Гард Плюс» з питань дотримання вимог податного та валютного законодавства при взаємовідносинах з ПП «Флагман-1» та ПП «Юр-Макс» за період з 01.02.2013 року по 31.07.2013 року.

В ході перевірки встановлено, що позивачем порушено п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту на загальну суму 601 894,00 грн..

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято спірне податкове повідомлення-рішення від 05 грудня 2013 року №0005482220, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 752 367,50 грн..

Апелянт вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що господарські відносини позивача з контрагентами ПП «Флагман-1» та ПП «Юр-Макс» мали фіктивний характер.

У свою чергу, позивач, на підтвердження дійсності та фактичності господарських операцій з контрагентами та виконання робіт за договорами про надання послуг № 01/02-2013 від 01.02.2013 та № 30/04-05 від 30.05.2013, позивач надав до суду першої інстанції копії договорів про надання послуг №01/02-2013 від 01.02.2013 року та № 30/04-05 від 30.05.2013 року, укладені до них додатки, акти надання послуг, рахунки на оплату, податкові накладні.

Крім того, надано порядок здавання-приймання робіт за договорами №01/02-2013 від 01.02.2013 року та №30/04-05 від 30.05.2013 року визначений розділом 4, а саме, виконавець скеровує замовнику акт здавання-приймання робіт за десять робочих днів до закінчення дії договору, що є закінченням рекламної компанії.

В матеріалах справи наявні фотозвіти, які підтверджують, як факт виконання робіт за договорами укладеними з ПП «Флагман-1» та ПП «Юр-Макс», а також використання позивачем отриманих послуг у власній господарській діяльності та з метою отримання прибутку.

В обґрунтування правової позиції апелянт посилається на акти №1486/22-221-35822284 від 13.05.2013 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Флагман-1» код за ЄДРПОУ 35822284 щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами покупцями та постачальниками за період з 01.01.2013 року по 31.03.2013 року» та №1246/26-59-22-01-18/36592713 від 10.10.2013 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ПП «Юр-Макс» код за ЄДРПОУ 36592713 з контрагентами, з якими платником задекларовані взаємовідносини за період з 01.05.2013 по 31.08.2013».

На думку податкового органу вищевказане доводить той факт, що укладені позивачем правочини зі вказаними контрагентами не мали реального змісту здійснення господарських операцій.

Підпункт 73.5 статті 73 Податкового кодексу України визначає, що з метою отримання податкової інформації органи державної податкової служби мають право проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків.

Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Щодо розбіжності згідно систем співставлення податкового кредиту позивача з контрагентами слід зауважити, що відповідно до норм чинного законодавства України платник податків не може нести відповідальність за можливе порушення законодавства його контрагентом та за можливу несплату ним податків та зборів.

Згідно з пп. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно із п. 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно із п. 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з листом Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11, витрати для визначення податкового кредиту для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Частинами 1 та 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно із п. 201.7 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Відповідно до п. 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, законодавець визначає дві основні підстави підтвердження реальності господарської операції: її фактичність (тобто дійсне спрямування на виникнення, зміну та припинення господарських відносин) та документальна забезпеченість (тобто підтвердження відповідними первинними документами).

Колегія суддів підтримує думку суду першої інстанції і вважає, що позивач, наданими до суду доказами, підтвердив реальність і фактичність здійснення господарських операцій з контрагентами.

Позивач надав належним чином оформленні первинні документи, а також інші докази, що підтверджують дійсність господарських операцій з контрагентами. Натомість відповідачем не надано жодних належних доказів, що підтверджували б правомірність складання оспорюваного податкового повідомлення-рішення.

Доводи апелянта про відсутність у контрагентів позивача оборотних, трудових чи інших ресурсів для здійснення господарських операцій, викладені в апеляційній скарзі, колегією суду до уваги не беруться, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи та наданими доказами.

Дослідивши позицію суду першої інстанції та доводи апелянта, колегія суддів приходить до висновку про те, що рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, та винесене на підставі повного і об'єктивного аналізу матеріалів справи.

Відповідно до ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративній справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін.

Згідно з ч. 4 ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст. ст. 201 - 204 КАС України.

Оскаржуване судове рішення в межах вимог апеляційної скарги ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 41, 158, 160, 167, 195, 196, 198, 199, 200, 205, 206, 212, 254, КАС України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу відповідача Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 травня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки передбаченні ст. 212 КАС України.

Повний текст ухвали суду виготовлено 24.07.2014 року.

Головуючий суддя: Бистрик Г.М.

Судді: Карпушова О.В.

Оксененко О.М.

.

Головуючий суддя Бистрик Г.М.

Судді: Карпушова О.В.

Оксененко О.М.