Постанова № 39969853, 28.07.2014, Апеляційний суд Київської області

Справа № 359/5394/14-п Головуючий у І інстанції Криворучко І. В.Провадження № 33/780/551/14 Доповідач у 2 інстанції ЛевчукКатегорія 429 28.07.2014

ПОСТАНОВА

Іменем України

28 липня 2014 року м. Київ

Апеляційний суд Київської області у складі:

судді судової палати з розгляду кримінальних справ Левчука О.Д., з участю: прокурора Корнєвої С.А., представника Київської обласної митниці Захарова А.О., представника особи, яка притягується до відповідальності, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою представника Київської обласної митниці Захарова А.О., на постанову судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 20 червня 2014 року,

в с т а н о в и в :

Постановою судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 20 червня 2014 року,

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та громадянина Грузії, який проживає: АДРЕСА_1,-

Визнано винним в скоєні правопорушення, передбаченого ст. 471 МК України і накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 100 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає суму в розмірі 1700 гривень штрафу без конфіскації грошових коштів в розмірі 6210 доларів США.

Стягнуто з ОСОБА_3, судовий збір у розмірі 36 (тридцять шість) гривень 54 копійки в дохід держави.

24 травня 2014 року о 08 годині 30 хвилин, під час проходження митного контролю в залі «Приліт» терміналу «D» ДП МА «Бориспіль», громадянин Грузії ОСОБА_3, який прилетів до України з Грузії, м. Тбілісі, літаком а/к «МАУ», рейсом №518, який обрав проходження митного контролю по каналу, позначеному символами зеленого коридору (зелений коридор), тим самим, відповідно до ч.5 ст. 366 МК України заявивши про те, що переміщувані ним через митний кордон товари не підлягають письмовому декларуванню, оподаткуванню митними платежами, не підпадають під встановлені законодавством заборони та/або обмеження щодо вивезення за межі території України та засвідчив про факти, що мають юридичне значення. Після перетину ним «білої лінії», яка позначає закінчення зони спрощеного митного контролю «зелений коридор», пасажиру було задано питання щодо наявності в нього готівки, на, що він відповів, що має при собі приблизно 19000 доларів США. Після цього пасажира було запрошено до службового приміщення митниці залу «Приліт» терміналу «Д» ДП МА «Бориспіль», де громадянин Грузії ОСОБА_3, видав 19800 доларів США та 130 грузинських ларі, які знаходились у внутрішній кишені куртки одягненій на пасажирові. Зазначена готівка переміщувалась без ознак приховування. Зі слів громадянина Грузї ОСОБА_3 вся видана ним готівка належить йому особисто, переміщувалась для придбання автомобіля на території України. Пасажир обрав проходження митного контролю «зеленим коридором», де передбачено наявність у громадян готівки у сумі, що не перевищує 10 000 євро (чи еквівалент цієї суми в іншій валюті). З виявленої суми громадяну було пропущено 13 590 доларів США, 130 грузинських ларі (еквівалент 10 000 євро згідно курсу НБУ станом на 24.05.2014 року.). За протоколом про порушення митних правил вилучено 6210 доларів США. На момент проходження митого контролю належним чином оформленої митної декларації пасажир не надав, до моменту перетину ним «білої лінії» до інспекторів митниці з приводу декларування готівки не звертався. Таким чином , своїми діями громадянин Грузії ОСОБА_3, під час проходження митного контролю в залі «Приліт» терміналу «Д» ДП МА «Бориспіль» порушив встановлений ст. 366 МК України порядок проходження митного контролю в зонах (коридорах) спрощеного митного контролю, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст.471 МК України.

У апеляційній скарзі представник Київської обласної митниці, вказує на неправильне накладення стягнення у виді штрафу без застосування конфіскації обмежених до переміщення валютних цінностей, а вказані у постанові суду обставини, що стали підставою для повернення вилучених коштів в сумі 6210 доларів США, є таким, що не відповідає закону, а тому просить постанову скасувати, та прийняти нову, якою визнати винним ОСОБА_3 винним та накласти на нього стягнення у виді штрафу із конфіскацією предмету правопорушення в дохід держави, що передбачено ст. 471 МК України.

В своїх запереченнях на апеляційну скаргу представник ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_3, вважає твердження представника митниці викладені в апеляційній скарзі безпідставними, а апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню.

Перевіривши матеріали справи, вислухавши пояснення представника Київської обласної митниці, який підтримав свою апеляційну скаргу та просив її задовольнити, прокурора, яка підтримала апеляційну скаргу представника митниці, представника особи яка притягується до відповідальності, який просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, перевіривши матеріали справи та вивчивши доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

З матеріалів справи вбачається, що суд першої інстанції повно та об'єктивно дослідив всі обставини адміністративної справи щодо ОСОБА_3 та дійшов до обґрунтованого висновку про винність останнього у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 471 МК України.

Крім того, факт скоєння ОСОБА_3 адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 471 МК України, ні ким не оспорюється та підтверджується матеріалами справи.

Згідно ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Щодо доводів апелянта про обставини, які стали підставою для повернення вилучених коштів, то вони є необґрунтованими.

Як вбачається з матеріалів справи, грошові кошти, які були вилучені згідно протоколу № 0266/125120104/14 від 24.05.2014 року (а.с.2-5) про порушення митних правил у ОСОБА_3 мають законне джерело походження, що підтверджується касовим ордером з банку (а.с. 41), договором іпотеки (а.с. 59), кредитним договором (а.с.72), та були призначені для придбання автокрану, що також має своє підтвердження в матеріалах справи.

Ввезення вилучених у ОСОБА_3 грошових коштів в України допускається, за умови їх декларування у митному органі та наявності підтвердження законного джерела їх походження.

Таким чином, єдине протиправне діяння, яке вчинив ОСОБА_3, полягає в ненаданні митному органу відповідної декларації.

Шкода, яку ОСОБА_3 потенційно міг завдати державі, була незначною: він не ухилявся від сплати мита та інших зборів і не завдав державі іншої шкоди, якби провіз гроші не задекларувавши їх, органи влади лише не отримали б інформацію про те, що ці кошти опинилися на території держави. Таким чином, метою конфіскації є не відшкодування майнової шкоди, завданої державі, оскільки вона не зазнала ніяких збитків внаслідок невнесення заявником відомостей до митної декларації, а видом стягнення яке до нього було застосовано у справі у виді штрафу у розмірі 1700 грн.

З огляду на наведене, враховуючи практику Європейського Суду з прав людини, приходжу до висновку, що застосування конфіскації, предметів порушення митних правил, в даному випадку є порушенням положень ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції, тобто є непропорційним, оскільки покладає на ОСОБА_3 «індивідуальний надмірний тягар».

Щодо доводів апелянта про застосування до ОСОБА_3 конфіскації вилучених грошових коштів, то вони з врахуванням наведеного такими, що суттєво порушують його права.

Крім того у матеріалах справи немає жодних даних щодо ОСОБА_3, які б давали суду підстави вважати, що шляхом застосування конфіскації буде попереджена інша незаконна діяльність - легалізація злочинних доходів, торгівля наркотиками, фінансування тероризму, ухилення від сплати податків,тощо.

За таких обставин вважаю, що суддею надана належна оцінка доказам по справі, здійснена правильна правова кваліфікація дій, а стягнення, накладене на ОСОБА_3 у виді штрафу відповідає меті адміністративного стягнення, визначеній у ст. 23 КУпАП та є необхідним і достатнім для виховання ОСОБА_3 в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Керуючись ст. 294 КУпАП апеляційний суд,-

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представника Київської митниці Міндоходів Захарова А.О. залишити без задоволення.

Постанову судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 20 червня 2014 року щодо ОСОБА_3 без змін.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя: (підпис) О.Д. Левчук