Ухвала суду № 39968393, 22.07.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2014 р.Справа № 816/2023/14Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Катунова В.В.

Суддів: Бершова Г.Є. , Ральченка І.М.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Полтавської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 18.06.2014р. по справі № 816/2023/14

за позовом Публічного акціонерного товариства "Полтавська птахофабрика"

до Полтавської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - Публічне акціонерне товариство "Полтавська птахофабрика", звернувся до суду з адміністративним позовом до Полтавської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 27.11.2013 року №0001872202, яким платнику збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 248589,75 грн.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 18.06.2014 року адміністративний позов задоволено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на те, що висновки зроблені під час перевірки є обґрунтованими та законними, а тому відсутні підстави для визнання протиправними та скасування оскаржуваного податкового повідомлення -рішення.

Позивачем надано до Харківського апеляційного адміністративного суду письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких він заперечує проти задоволення апеляційної скарги. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

У відповідності до положень ст. 197 КАС України, зазначена адміністративна справа розглянута в порядку письмового провадження.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Співробітниками Полтавської ОДПІ у термін з 29.10.2013 по 04.11.2013 була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ПАТ "Полтавська птахофабрика" з питань формування податкового кредиту та податкового зобов'язання за липень 2013 року з ТОВ "ВТІІ" (код ЄДРПОУ 36987255).

За результатами даної перевірки контролюючим органом 11.11.2013 був складений акт №1213/22-00845743, висновками якого зафіксовано порушення платником податків п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п.п. 198.1 та 198.4 ст. 198, п. 209.6 ст. 209, п.301.1 ст. 301 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податкових зобов'язань з ПДВ у сумі 165 726,50 грн. (а.с. 8-11).

Фактичною підставою для нарахування суми податкового зобов'язання з ПДВ за спірним податковим повідомленням-рішенням слугував висновок перевірки про завищення ПАТ "Полтавська птахофабрика" податкового зобов'язання по декларації з ПДВ (скорочена) щодо реалізації яєць курячих столових ТОВ "ВТІІ" на суму ПДВ 165 726,50 грн. за липень 2013 року. При цьому відповідач стверджує, що операції з поставки по ланцюгу ПАТ "Полтавська птахофабрика" до ТОВ "ВТІІ" не містять у своїй суті розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного (протягом місяця) продажу товарів та не спричиняють реального настання правових наслідків. Не заперечуючи сам факт реалізації яєць згідно з даними бухгалтерського обліку, відповідач спростовує участь у цій операції саме ТОВ "ВТІІ". Тому оплата, яка надійшла на розрахунковий рахунок позивача від ТОВ "ВТІІ", за висновком перевірки, вважається попередньою оплатою за товар, постачання якого не відбулося, у зв'язку з чим сума перечислених на рахунок ПАТ "Полтавська птахофабрика" коштів, на думку податкового органу, має відображатися у загальній декларації з ПДВ.

На підставі вищезазначеного акту відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення від 27.11.2013 №0001872202, яким ПАТ "Полтавська птахофабрика" збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 165 726,50 грн. - за основним платежем та 82 863,25 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с. 66).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з відсутності в діях позивача порушень положень Податкового кодексу України та, відповідно, відсутності факту заниження суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість. Висновки відповідача викладені в акті перевірки позивача не ґрунтуються на приписах чинного законодавства, не підтверджені належними та допустимими доказами та спростовуються матеріалами справи.

Колегія суддів вважає, що наведені висновки суду першої інстанції є правильними, оскільки вони ґрунтуються на фактичних обставинах справи та відповідають приписам чинного законодавства, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 10.01.2013 року між ПАТ "Полтавська птахофабрика" (постачальник) та ТОВ "ВТІІ" (покупець) було укладено договір поставки №50113 (а.с. 17-18), у відповідності до умов якого постачальник зобов'язується передати у власність покупцю, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар - яйце куряче. Кількість кожної партії товару визначається відповідно до заявки покупця та видаткової накладної, які є невід'ємною частиною цього договору. Ціна за одиницю та загальна вартість товару визначаються сторонами у відповідності з видатковими накладними на даний товар. Поставка кожної партії товару здійснюється на підставі замовлення покупця при умові, що покупець здійснив попередню оплату замовленого товару, але в будь-якому разі не більше ніж на суму попередньої оплати (а.с. 17-18).

На виконання зазначеного договору позивач здійснив реалізацію ТОВ "ВТІІ" яєць курячих в липні 2013 року на загальну суму 862 167,00 грн., у тому числі ПДВ 165 726,50 грн.

Для придбання зазначеного товару покупцем були виписані податкові накладні, копії яких позивач приєднав до матеріалів справи: №51/2 від 03.07.2013 (а.с. 94) на суму 160 688,40 грн., у тому числі 26 781,40 грн. ПДВ; №89/2 від 05.07.2013 (а.с. 95) на суму 168 678,00 грн., у тому числі 28 113,00 грн. ПДВ; №155/2 від 10.07.2013 (а.с. 96) на суму 121 716,00 грн., у тому числі 20286 грн. ПДВ; №263/2 від 16.07.2013 (а.с. 97) на суму 126 108,00 грн., у тому числі 21 018,00 грн. ПДВ; №327/2 від 19.07.2013 (а.с. 98) на суму 118 728,00 грн., у тому числі 19 788,00 грн. ПДВ; №395/2 від 23.07.2013 (а.с. 99) на суму 146 880,68 грн., у тому числі 24 480,11 грн. ПДВ; №489/2 від 26.07.2013 (а.с. 100) на суму 151 559,92 грн., у тому числі 25 259,99 грн. ПДВ.

На підтвердження факту здійснення вказаної господарської операції позивач також надав видаткові накладні (а.с. 19-22), виписки з банківських рахунків (а.с. 44-55) та відомості по товарам на складах (а.с. 56-59).

Як вбачається з наведених вище документів, всі вони відповідають вимогам до первинних документів, встановленим Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Також зазначені податкові накладні не мали недоліків, а порядок їх заповнення відповідає встановленому чинним на момент їх виписання законодавству.

Підпунктом 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п.187.1 ст.187 датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

У відповідності до ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг (абз. "а" п. 198.1).

Якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника (п. 198.4).

Щодо посилання відповідача на відсутність товаро-транспортної супроводжувальної документації колегія суддів зазначає наступне.

Як свідчить зміст п. 4.6 договору поставки №50113 (а.с. 17-18), поставка товару здійснюється на умовах EXW (склад постачальника: с. Стасі Диканського району Полтавської області, Україна) відповідно до умов ІНКОТЕРМС в редакції 2010 року.

Згідно з умовами Ex Works (Франко завод) термін "Франко завод" означає, що продавець виконує своє зобов'язання по постачанню, коли він передає товар у розпорядження покупця на своєму підприємстві (заводі, фабриці, складі і т.п.). Зокрема, він не відповідає за навантаження товару на транспортний засіб, наданий покупцем, а також за митне очищення товару для ввезення, якщо не обумовлено інше, покупець несе всі витрати і ризики у зв'язку з перевезенням товару від підприємства продавця до місця призначення.

Таким чином, цей термін покладає на продавця мінімальні обов'язки, у зв'язку з чим доводи відповідача щодо відсутності у позивача товарно-транспортних накладних, як доказу реального переміщення реалізованого товару, суд відхиляє як безпідставні.

До того ж позивач детально пояснив складові процесу відпуску продукції, який можливий лише за умови попередньої оплати за замовлений товар. Видаткові накладні, на підтвердження поставок, в чотирьох екземплярах виписуються спочатку бухгалтером по виписці, потім передаються начальнику відділу реалізації готової продукції, який перевіряє здійснення покупцем оплати за товар, встановлює особу представника покупця за паспортом та підписує видаткові накладні. Потім начальник відділу реалізації готової продукції разом з представником покупця вирушають на яйцесклад. Пропуск на яйцесклад здійснює наймана охорона. Підстава пропуску - виписані видаткові накладні. На яйцескладі обліковець на підставі накладних на відпуск товару надає наказ на відвантаження асортименту продукції, здійснює облік реалізованого товару в електронному журналі і також підписує видаткові накладні. Після цього накладні підписує представник покупця та один екземпляр залишає собі. При виїзді покупця з яйцескладу охорона перевіряє вантаж.

Повноваження осіб, які приймали участь у поставці товару зі сторони ПАТ "Полтавська птахофабрика" підтверджуються наказом №03 від 02.01.2013 (а.с. 34). Надання послуг з охорони яйцескладу підтверджується договором позивача з ПП "Рубіж - Україна" №01/07-4 від 01.02.2013 (а.с. 31-33). Від покупця (ТОВ "ВТІІ") виписані довіреності на отримання товарно - матеріальних цінностей №149 від 03.07.2013, №150 від 10.07.2013 та №152 від 23.07.2013 (а.с. 27-28).

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з приводу необґрунтованості доводів відповідача щодо неправомірності включення позивачем до складу податкових зобов'язань по декларації з ПДВ (скорочена) відповідних сум ПДВ лише з тих підстав, що господарська діяльність контрагента позивача, ТОВ "ВТІІ", має ознаки фіктивності, оскільки підприємство не має необхідних умов для здійснення господарської діяльності та взятих на себе договірних зобов'язань, а в ході перевірки встановлено відсутність ТОВ "ВТІІ" за місцем державної реєстрації, а директора вказаного ТОВ Пашнєва Є.Ю. - за місцезнаходженням, з огляду на наступне.

Так, в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" позивач та контрагенти позивача є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість та податку на прибуток. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника податків, яка (слід розуміти - відповідальність) відповідно до ст. 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, є неможливим, за винятком встановлених ст. 228 Цивільного кодексу України та ст. ст. 207 і 208 Господарського кодексу України випадків свідомого укладення таким суб'єктом права нікчемного правочину з метою відображення певних первинних документів в податковому обліку без фактичного проведення господарських операцій.

Саме така правова позиція викладена Європейським Судом з прав людини (рішення від 22.01.2009 у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03), а також Верховним Судом України (постанова від 09.09.2008 у справі №21-500во08, постанова від 01.06.2010 у справі № 21-573во10, постанова від 31.01.2011 у справі за позовом ЗАТ "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської ОДПІ про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, постанова від 31.01.2011 у справі за позовом ТОВ "Фірма "ВІК" до ДПІ у м. Херсоні про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень).

Згідно з ч. 1 ст. 244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що висновки Полтавської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області щодо заниження позивачем податкових зобов'язань з ПДВ у сумі 165 726,50 є такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства України.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 18.06.2014 року відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта - відповідача у справі.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Полтавської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 18.06.2014р. по справі № 816/2023/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Катунов В.В.Судді Бершов Г.Є. Ральченко І.М.