Ухвала суду № 39968289, 15.07.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2014 р.Справа № 816/1917/14Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Русанової В.Б.

Суддів: Курило Л.В. , Присяжнюк О.В.

за участю секретаря судового засідання Дудка О.А.

представника позивача Візір О.В.

представників відповідача Клименко О.В., Гриценко Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м.Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 11.06.2014р. по справі № 816/1917/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Українське зерно"

до Державної податкової інспекції у м.Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 11.06.2014 р. позов ТОВ "Українське зерно" до ДПІ у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області задоволено.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 29.04.2014 р. №00212315022 у частині зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за січень 2014 року у розмірі 905 994,00 грн. та застосованої штрафної санкції у сумі 452 997,00 грн., №0021251502 у частині зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість за січень 2014 року у розмірі 120 886,00 грн.

ДПІ у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області (далі-відповідач), не погодившись з судовим рішенням подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 11.06.2014 р. та винести нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити повністю.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилаються на не врахування судом першої інстанції актів не можливості проведення зустрічних звірок контрагента позивача, та порушення п.198.1., 198.3 ст.198 ПК України, що привело до невірного вирішення справи.

В судовому засіданні представники відповідача підтримали апеляційну скаргу, просили її задовольнити.

Представник ТОВ "Українське зерно" (далі-позивач) проти апеляційної скарги заперечував, просив залишити її без задоволення, оскаржувану постанову суду першої інстанції - без змін, надав письмові заперечення.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, заперечень проти неї, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно ч. 1 ст. 195 КАС України постанова переглянута в межах апеляційної скарги.

Судом встановлено, що ДПІ у м. Полтаві проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування ТОВ "Українське зерно" від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту та бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за січень 2014 року, за результатами якої складено акт перевірки від 11.04.2014 р. №2371/15-507/00152307 (т. 1, а.с. 24-68)

За висновками акту перевірки позивачем порушено п. 198.1, 198.3 ст. 198 ПК України, завищено податковий кредит за грудень 2013 року на суму ПДВ 905 994,00 грн., за січень 2014 року на суму ПДВ в розмірі 121 053,00 грн., що призвело до:

- завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного періоду (р.19) за грудень 2013 року на 905 994,00 грн., та за січень 2014 року на 121 053,00 грн.;

- завищення бюджетного відшкодування податку на додану вартість за січень 2013 року (р. 23.1) на 906 194,00 грн.

29.04.2014 р. ДПІ у м. Полтаві винесено податкові повідомлення-рішення:

№0021231502, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за січень 2014 року, зокрема, у розмірі 905 994,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) зокрема у розмірі 452 997,00 грн. (т.1, а.с. 87);

№0021251502, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за січень 2014 року, зокрема, в розмірі 120 886,00 грн. (т.1, а.с. 89).

Підставою зменшення позивачу від'ємного значення ПДВ, бюджетного відшкодування, призначення штрафів, висновки податкового органу про безтоварність господарських операцій позивача з ТОВ « Карма-А», та як наслідок завищення податкового кредиту ТОВ "Українське зерно" по операціям за грудень, січень 2013 року, (т.1, а.с. 62).

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з безпідставності висновків відповідача про порушення позивачем правил формування від'ємного значення з ПДВ, бюджетного відшкодування, оскільки ним підтверджено правомірність податкового кредиту.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з такого.

Судом встановлено, що позивачем подано відповідачу Декларацію з ПДВ за січень 2014 р., в якій зазначено залишок від'ємного значення між податковим зобов'язанням та податковим кредитом за грудень 2013 року суму в розмірі 905 994,00 грн, та за січень 2014 року - 121 053,00 грн., а також зазначено бюджетне відшкодування податку на додану вартість в розмірі 906 194,00 грн.

Вказані показники позивачем сформовано з податкового кредиту за грудень 2013 року, січень 2014 року по операціям поставки товару ТОВ "Карма-А".

Так, між ТОВ "Карма-А" (продавець) та позивачем укладено договір поставки від 01.11.2013 р. №011113, за умовами якого ТОВ "Українське зерно" придбало сільськогосподарську продукцію, а саме, сою (т.1, а.с. 91-92).

В підтвердження виконання умов договору позивачем, як до податкового органу, так і до суду надано договір, податкові, видаткові, товарно-транспортні накладні (т.1, а.с. 93-217).

Поставку товару здійснено партіями на умовах СРТ Україна згідно правил Інкотермс-2000, на ТДВ "Диканський комбікормовий завод", Полтавська область, Диканський район, смт. Диканька, вул. Полтавська, 4, відповідно до умов договору.

На кожну партію придбаної у ТОВ "Карма-А" сої позивачем складено реєстр накладних на прийняте зерно з визначенням якості за середньодобовою пробою, що підтверджується копіями відповідних реєстрів.

Позивачем оплачено товар в безготівковий спосіб, що підтверджено копіями платіжних доручень (т.1, а.с. 218-237).

Суми ПДВ, сплачені в ціні товару позивачем віднесено на податковий кредит відповідного періоду.

У подальшому отриману сою позивачем використано у власній господарській діяльності для виробництва комбікорму, що підтверджується копіями договорів та додаткових угод (т. 1, а.с. 238-249; т.2, а.с. 1-22) та не заперечується відповідачем в акті перевірки.

Згідно п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку із, зокрема: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.2, ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (п. 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України).

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що надані позивачем податкові накладні не містять недоліків форми, змісту або походження, тому є належною підставою для формування позивачем податкового кредиту з ПДВ, а відтак і спірного від'ємного значення з ПДВ та бюджетного відшкодування.

Будь-яких зауважень до наданих позивачем до перевірки первинних документів у відповідача не має.

Відповідачем не надано доказів фізичної відсутності сої у натурі, а так само її використання не за призначенням, відсутності матеріальних, трудових або будь-яких інших виробничих ресурсів у покупця.

Доводи апеляційної скарги щодо не врахування судом першої інстанції, як доказу безтоварності операцій, акту ДПІ у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області від 28 лютого 2014 року №32/2204/38136983/94 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Карма-А" колегія суддів вважає необґрунтованими, тому як судом надана оцінка цьому доказу.

Відповідно до ч. 4 ст. 72 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування.

Акт про неможливість проведення зустрічної звірки контрагентів позивача не є належним доказом безтоварності (нереальності, нікчемності) господарських операцій позивача, оскільки цим документом зафіксовано факт перешкод для здійснення перевірки податковим органом, первинні бухгалтерські документи не витребовувалися та не досліджувалися.

З цих підстав, такий акт не містить достатніх даних щодо предмету доказування по даній справі, тому як не відображає обставин по операціям за договором поставки між позивачем та його контрагентом, щодо якого складено такий акт.

Відповідно до приписів статті 200 Податкового кодексу України право на отримання суми бюджетного відшкодування пов'язано з фактичною сплатою податку на додану вартість у складі ціни товарів (робіт, послуг) постачальникам таких товарів (робіт, послуг).

Судовим розглядом встановлено, що позивач здійснив реальні операції, а саме, отримав, оплатив сою, а у наступному її використав в господарській діяльності.

Фактичну сплату позивачем податку на додану вартість в ціні товару постачальнику підтверджено належними доказами.

Отже, позивачем доведено правомірність заявленого від'ємного значення та бюджетного відшкодування податку на додану вартість за січень 2014 року.

Посилання апеляційної скарги на розбіжності між податковими зобов'язаннями ТОВ "Карма-А" (заниження податкових зобов'язань) та податковим кредитом ТОВ "Українське зерно" (завищення податкового кредиту) за грудень 2013 р., січень 2014 р. колегія суддів відхиляє.

Зазначене не є належною підставою не підтвердження позивачу податкового кредиту, бюджетного відшкодування, від'ємного значення з ПДВ (накладення штрафів).

Згідно ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Сумлінний платник податків та зборів не несе відповідальності за порушення правил звітування по публічним коштам з боку його безпосередніх контрагентів, а так само по ланцюгу постачання.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, або не вірно відобразив дані в податковій звітності, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постановах від 09.09.2008 р. у справі №21-500во08, від 01.06.2010 р. у справі №21-573во10, від 29.10.2010 р. у справі № 21-14а10.

Відповідачем не надано судових рішень, які набрали законної сили, про визнання угоди позивача недійсною, удаваною, фіктивною, не надано вироків про притягнення до відповідальності посадових осіб позивача чи контрагента за неправомірні дії, вчинені ними при укладенні (виконанні) угоди, проведенні поставок, з якими ст. 228 ЦК України пов'язує нікчемність правочину.

Відтак, колегія суддів погоджується з наданою судом першої інстанції оцінкою обставин справи про дотримання Товариством необхідних умов для формування податкового кредиту, бюджетного відшкодування та від'ємного значення з ПДВ, висновками про скасування оскаржуваних ППР.

Частиною 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не доведена правомірність прийнятого ним рішення, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Згідно ч.1 ст. 200 КАС України залишає апеляційну скаргу без задоволення, постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на зазначене колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції повно, всебічно та об'єктивно з'ясував обставини справи, прийняв рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для скасування постанови Полтавського окружного адміністративного суду від 11.06.2014 р. відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 11.06.2014р. по справі № 816/1917/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Русанова В.Б.Судді Курило Л.В. Присяжнюк О.В. Повний текст ухвали виготовлений 21.07.2014 р.