Постанова № 39968116, 16.07.2014, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 липня 2014 року м. Київ 810/3780/14

17:35

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Панової Г.В., за участю секретаря судового засідання: Волощук Л.В.

представників сторін:

від позивача - Панченко І.В.,

від відповідача - не з'явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю

«Скиврська круп'яна компанія»

до Тетіївської об'єднаної державної податкової інспекції

Головного управління Міндоходів у Київській області

про визнання протиправним і скасування

податкового повідомлення-рішення

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Скиврська круп'яна компанія» з позовом до Тетіївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення від 03.02.2014 № 0000192200.

Спірне податкове повідомлення-рішення прийнято на підставі Акта перевірки під час якої встановлено неправомірне формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість за рахунок сум податку, сплачених контрагенту позивача у складі ціни за придбані послуги оскільки, на думку посадових осіб податкового органу, послуги контрагентом фактично не надавались.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки Акта перевірки є безпідставними і не обґрунтованими, оскільки позивачем були розірвані угоди з ТОВ "ЛІКОР ІНВЕСТМЕНТ» у зв'язку з невиконанням взятих на себе зобов'язань контрагентом та проведено відповідне коригування податкових зобов'язань та податкового кредиту, що підтверджується даними прийнятої податковим органом уточненої податкової звітності.

Відповідач позову не визнав, надав до суду письмові заперечення, в яких зазначив, що спірне податкове повідомлення-рішення прийнято правомірно і у відповідності до вимог чинного податкового законодавства, оскільки податковим органом в ході перевірки встановлено, що свідоцтво платника податків ТОВ «ЛІКОР ІНВЕСТМЕНТ» анульовано, а підприємством має стан « 7» - до ЄДРПОУ внесено запис про відсутність підтверджених відомостей. У свою чергу, уточненій податковій звітності надано статус «Не визнано як податкова звітність». Таким чином, на думку відповідача, позовні вимоги є необґрунтованими, а податкове-повідомлення-рішення від 03.02.2014 № 0000192200 прийнято правомірно.

У судове засідання з'явився представник позивача, який підтримав позовні вимоги і просив суд позов задовольнити.

Уповноважені представники відповідача у судове засідання не з'явились. Від відповідача до суду надійшло клопотання, в якому відповідач просить суд здійснювати розгляд справи без участі представників податкового органу в порядку письмового провадження.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи та наявні докази, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судом, між позивачем і ТОВ «ЛІКОР ІНВЕСТМЕНТ» укладено договір від 27.06.2013 № 2/13 про надання інформаційних послуг і договір від 01.07.2013 № 13 про надання консультаційних послуг та договір від 01.07.2013 № 13 про надання консультаційних послуг.

За результатами виконання робіт складено Акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), виписано податкові накладні.

Суми сплаченого податку на додану вартість у складі ціни придбаних послуг включена позивачем до складу податкового кредиту відповідних періодів.

Посадовою особою Тетіївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Сквирська крупя?на компанія» з питань правильності і правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість під час здійснення фінансово-господарських відносин з ТОВ «ЛІКОР ІНВЕСТМЕНТ» за період з 16.07.2013 по 30.07.2013, за результатами якої складено Акт від 20.01.2014 № 9/220/339454448 (далі - Акт перевірки).

Як вбачається з Акта перевірки (сторінка 4), за результатами аналізу даних бази «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту у розрізі контрагентів» шляхом автоматизованого співставлення даних додатку № 5 «Розшифровки податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів» встановлено відхилення між задекларованим податковим кредитом ТОВ «Сквирська круп'яна компанія» і задекларованими податковими зобов'язання ТОВ «ЛІКОР ІНВЕСТМЕНТ» за липень 2013 року, а саме - ТОВ «Сквирська круп'яна компанія» обсяги придбання у контрагента ТОВ «ЛІКОР ІНВЕСТМЕНТ» згідно системи автоматизованого співставлення додатку 5 декларації з податку на додану вартість за липень 2013 - 558000,00 грн., в т.ч. податку на додану вартість 93000,00 грн., у ТОВ «ЛІКОР ІНВЕСТМЕНТ» обсяг поставки контрагенту ТОВ «Сквирська круп'яна компанія» згідно системи автоматизованого співставлення додатку 5 декларації з податку на додану вартість за липень 2013 року у сумі 0 грн.

Станом на 17.01.2014 у ТОВ «ЛІКОР ІНВЕСТМЕНТ» анульоване свідоцтво платника податку на додану вартість, підприємство має стан 7 - до ЄДР внесено запис про відсутність підтвердження відомостей.

Розбіжність (завищення податкового кредиту у ТОВ «Сквирська круп'яна компанія») за липень 2013 року податку на додану вартість 93000,00 грн.

Відповідно до пояснення, наданого керівником ТОВ «Сквирська круп'яна компанія», у зв'язку з неналежним виконанням ТОВ «ЛІКОР ІНВЕСТМЕНТ» договірних зобов'язань згідно договору від 01.07.2013 № 13 і договору від 27.06.2013 № 2/13 укладено додаткову угоду про розірвання зазначених договорів і проведено коригування сум податку на додану вартість.

Податковій звітності, поданій у жовтні 2013 року, а саме Додаток 5 «Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» (від 11.10.2013 № 9063956790) і уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок (від 18.10.2013 № 9066159545) надано статус «Не визнано як податкова звітність».

За наслідками перевірки податковий орган дійшов висновку про порушення позивачем пункту 198.6 статті 198, пункту 201.6 статті 201 Податкового кодексу України - заниження податку на додану вартість за липень 2013 року в сумі 93000,00 грн.

Податковим органом складено повідомлення від 24.01.2014 № 51/10/22-022 про відмову у прийнятті звітності, відповідно до якого Сквирським відділенням Тетіївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області повідомлено, що за Актом перевірки від 20.01.2014 № 9/220/33945448 зменшено податковий кредит з податку на додану вартість, який відкриговано підприємством в Уточнюючому розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок від 21.04.2014 № 9001425824. Крім того, повідомлено позивача, що уточнюючий розрахунок і додаток 5 до податкової декларації видалені з бази даних і вважаються не прийнятими.

На підставі Акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 03.02.2014 № 0000192200, згідно з яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 116250,00 грн., з них 93000,00 грн. за основним платежем і 23250,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Вважаючи спірне податкове повідомлення-рішення неправомірним, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Відповідно до статей 11 і 71 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт); г) вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт); ґ) з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, до митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України; д) з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Згідно з пунктом 188.1 статті 188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

База оподаткування операцій з постачання товарів, ввезених на митну територію України, визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче митної вартості товарів, з якої були визначені податки і збори, що справляються під час їх митного оформлення, з урахуванням акцизного податку та ввізного мита, за винятком податку на додану вартість, що включаються в ціну товарів/послуг згідно із законом.

У разі якщо постачання товарів/послуг здійснюється за регульованими цінами (тарифами), база оподаткування визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за такими цінами (тарифами).

У разі постачання виробничих або невиробничих засобів, інших товарів/послуг без оплати, з частковою оплатою, у межах обміну, у межах дарування, у рахунок оплати праці фізичним особам, які перебувають у трудових відносинах із платником податку, пов'язаній з постачальником особі, суб'єкту господарювання, який не зареєстрований платником податку, іншим особам, які не зареєстровані платниками податку, база оподаткування визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін.

До бази оподаткування враховується вартість товарів/послуг, які постачаються за будь-які кошти (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платникові податку безпосередньо отримувачем товарів/послуг або будь-якою третьою особою як компенсація вартості товарів/послуг, поставлених таким платником податку.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Виходячи із системного аналізу пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, статті 198 Податкового кодексу України суд дійшов висновку, що право на податковий кредит може виникати як і з дати фактичного списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), так із дати отримання платником податку товарів/послуг або дати отримання податкової накладної. Проте, скористатися цим правом можливо лише при наявності податкової накладної, оформленої у відповідності до Закону. Відсутність податкових накладних зумовлює неможливість включення позивачем до податкового кредиту сум, що підтверджуються вказаними податковими накладними у періоді фізичного здійснення господарської операції.

Під час розгляду справи позивачем надано суду податкову накладну від 31.07.2013 № 18 на суму 3100000,00 грн., у тому числі податок на додану вартість у сумі 51666,67 грн. і податкову накладну від 31.07.2013 № 17 на суму 248000,00 грн., у тому числі податок на додану вартість у сумі 41333,33 грн., акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.07.2013 № ЛІ-0000018 і від 31.07.2013 № ЛІ-0000019.

Відповідно до квитанції № 1 і витягів з Єдиного реєстру податкових накладних № 8 і № 9 зазначені податкові накладні надіслані і зареєстровані у Єдиному державному реєстрі податкових накладних.

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Відповідно до пункту 201.4 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Відповідно до пункту 2 статті 3 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, що ведеться підприємством.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що містять відомості про господарські операції та підтверджують їх здійснення.

Таким чином, позивачем надано суду документи, які дають право підприємству сформувати податковий кредит по взаємовідносинам з ТОВ «ЛІКОР-ІНВЕСТМЕНТ».

Водночас, як встановлено судом, у подальшому позивач розірвав угоди, які були укладені між позивачем та ТОВ «ЛІКОР-ІНВЕСТМЕНТ» шляхом укладання додаткових угод від 07.08.2013 № 1та від 07.08.2013 № 1. Про дану обставину зазначає також податковий орган в Акті перевірки від 20.01.2013 № 9/220/33945448.

При цьому, у подальшому позивач відкоригував дані податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагента ТОВ «ЛІКОР ІНВЕСТМЕНТ» та подав 11.10.2013 до податкового органу Додаток № 5 «Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів», який був прийнятий податковим органом, що підтверджується даними квитанції № 2, яка наявна у матеріалах справи та в якій зазначено про прийняття Додатку № 5 11.10.2013 о 16:20 за реєстраційним номером 9063956790. Також, позивач подав до податкового органу уточнений розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок, що підтверджується даними квитанції № 2, в якій зазначено про прийняття відповідачем уточнюючого розрахунку 18.10.2013 о 16:38 за реєстраційним номером 9066159545.

Як було зазначено судом і вбачається з Акта перевірки, податковий орган не визнав як податкову звітність уточнюючий розрахунок та Додаток № 5 у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок податкової декларації з податку на додану вартість, і при цьому встановив заниження податку на додану вартість в сумі 93000,00 грн. за липень 2013 року.

Надаючи правову оцінку наведеним обставинам, слід зазначити, що відповідно до пункту 50.1 статті 50 Податкового кодексу України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Згідно з пунктом 46.1 статті 46 Податкового кодексу України податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Згідно з пунктом 203.1 статті 203 Податкового кодексу України, податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Відповідно до пункту 49.1 статті 49 Податкового кодексу України податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.

Прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають (пункт 49.8 статті 49 Податкового кодексу України).

Згідно з пунктом 49.9 статті 49 Податкового кодексу України за умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання контролюючим органом.

Із аналізу наведених норм вбачається, що чинними нормами податкового законодавства чітко визначено, що під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа органу державної податкової служби зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 і 48.4 статті 48 цього Кодексу, однак інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

Відповідно до пункту 49.10 статті 49 Податкового кодексу України відмова посадової особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин, не визначених цією статтею, у тому числі висунення будь-яких не визначених цією статтею передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої податкової декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється

Із аналізу статті 49 Податкового кодексу України вбачається, що наведена стаття передбачає можливість відмови посадової особи органу податкової служби прийняти податкову декларацію виключно у випадках, передбачених вказаною статтею кодексу. При цьому не визнання податкової декларації податковою звітністю чинним законодавством не передбачено.

Як було зазначено судом та вбачається із наявних у матеріалах справи доказів, податковий орган прийняв подані позивачем Додаток № 5 «Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» та уточнений розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість. Проте, при проведенні перевірки у січні 2014 року відповідач не врахував коригувань підприємством показників податкової звітності.

При цьому, відповідач у запереченнях на позов не виклав жодних пояснень відносно того, з яких підстав прийнятій податковим органом у жовтні 2013 року уточненій податковій звітності було у подальшому присвоєно статус «Не визнано як податкова звітність».

У свою чергу, надані податковим органом листи «Про відмову у прийнятті податкової звітності» стосуються податкової звітності, яка подана 06.12.2013, а не 11.10.2013 та 18.10.2013. Крім того, як вбачається із розписки на даних листах, вони були отримані позивачем 17.01.2014, тобто більше ніж через два місяці після того, як позивачем була уточнена податкова звітність за липень 2013 року.

З огляду на викладені обставини, судом встановлено, що відповідач дійшов висновку про заниження позивачем податкового зобов'язання з податку на додану вартість без урахування показників уточненої податкової звітності, та із порушенням вимог Податкового кодексу України.

Враховуючи викладене, податкове повідомлення-рішення від 03.02.2014 № 0000192200 прийнято відповідачем протиправно і підлягає скасуванню.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись статтями 11, 14, 69, 70, 71, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Тетіївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області від 03.02.2014 № 0000192200.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Скиврська круп'яна компанія» судовий збір у сумі 232 (двісті тридцять дві) грн. 50 коп.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд.

Згідно з частиною другою статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Панова Г. В.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 21 липня 2014 р.