Ухвала суду № 39967853, 29.07.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/811/14 Головуючий у 1-й інстанції: Гарник К.Ю. Суддя-доповідач: Пилипенко О.Є.

У Х В А Л А

Іменем України

29 липня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Пилипенко О.Є.

суддів - Карпушова О.В. та Шелест С.Б.,

при секретарі - Грабовській Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу фізичної особи ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 березня 2014 року у справі за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві до фізичної особи ОСОБА_2 стягнення податкового боргу, -

ВСТАНОВИЛА:

У січні 2014 року позивач - Державна податкова інспекція у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до фізичної особи ОСОБА_2 стягнення податкового боргу, в якому просив стягнути з ОСОБА_2 податковий борг з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування в розмірі 10277,46 грн. на р/р 33111341700007, код платежу - 11010500, одержувач - УДКСУ у Печерському районі ГУ ДКСУ у м. Києві, код ЄДРОПУ - 38004897, банк одержувач - ГУ ДКСУ у м. Києві, код банку - 820019.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 березня 2014 року адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 березня 2014 року та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення було порушено норми матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу фізичної особи ОСОБА_2 - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 березня 2014 року - без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що наявність податкового боргу з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 10277,46 грн. встановлена та підтверджена матеріалами справи - винесеним податковим повідомленням - рішенням, податковою вимогою, які відповідачем у встановленому порядку не оскаржені, а тому звернення податкового органу із позовом про стягнення суми податкового боргу є законним та обґрунтованим.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено колегією суддів, 30.04.2013 року фізичною особою ОСОБА_2 подано до ДПІ в Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2012 рік № 1300024749, в розділі ІІ (доходи, які включаються до загального річного оподаткованого доходу) якої відображено іноземні доходи в сумі 179813,01 грн., з яких самостійно визначено суму податку, яка підлягає сплаті 26892,56 грн.

Посадовою особою позивача на підставі п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України 31.07.2013 року проведено камеральну перевірку податкової декларації про майновий стан і доходи, за результатами якої складено акт № 83/26-55-17-03-14/НОМЕР_2. Актом перевірки встановлено, що сума податку на доходи фізичних осіб, зазначена платником такого податку у податковій декларації є меншою, ніж визначено за результатами камеральної перевірки, що призвело до заниження суми податку, що підлягає сплаті до бюджету на 27993,01 грн.

Акт перевірки від 31.07.2013 року № 83/26-55-17-03-14/НОМЕР_2 отримано відповідачем 14.08.2013 року, про що свідчить поштове повідомлення про вручення (а. с. 21).

На підставі акту перевірки від 31.07.2013 року № 83/26-55-17-03-14/НОМЕР_2 контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 28.08.2013 року № 0001121703, яким відповідачу, у зв'язку з порушення вимог п.п. 170.11.1 п. 170.11 ст. 170 ПК України, збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 34991,26 грн., у тому числі за основним платежем 27993,01 грн. та за штрафними санкціями 6998,25 грн.

Податкове повідомлення-рішення від 28.08.2013 року № 0001121703 отримане відповідачем 20.09.2013 року, про що свідчить поштове повідомлення про вручення (а. с. 23) та станом на момент розгляду справи не оскаржене ні в адміністративному, ні в судовому порядку. З урахуванням вищевикладеного, за відповідачем обліковувався податковий борг, у зв'язку з чим контролюючим органом направлено на адресу відповідача податкову вимогу від 24.10.2013 року № 8005-17, повернуту без вручення з відміткою «за закінченням встановленого терміну зберігання».

У зв'язку із несплатою суми податкового боргу у добровільному порядку, позивач звернувся до суду.

Обговорюючи правомірність вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

У відповідності до пп. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до п. 170.11 ст. 170 ПК України у разі якщо джерело виплат будь-яких оподатковуваних доходів є іноземним, сума такого доходу включається до загального річного оподатковуваного доходу платника податку - отримувача, який зобов'язаний подати річну податкову декларацію, та оподатковується за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Суми доходу у вигляді дивідендів з іноземним джерелом їх виплат включаються до загального річного оподатковуваного доходу платника податку - отримувача, який зобов'язаний подати річну податкову декларацію, та оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом 167.2 статті 167 цього Кодексу. У випадку, якщо особа має право постійного проживання на території іноземної країни, вона вважається такою, що не проживає в Україні.

Відповідно до п. 167.2 ст. 167 ПК України ставка податку становить 5 відсотків бази оподаткування щодо доходу, нарахованого як: процент на поточний або депозитний (вкладний) банківський рахунок; процентний або дисконтний дохід за іменним ощадним (депозитним) сертифікатом; процент на вклад (депозит) члена кредитної спілки у кредитній спілці; дохід, який виплачується компанією, що управляє активами інституту спільного інвестування, на розміщені активи відповідно до закону, включаючи дохід, що виплачується (нараховується) емітентом внаслідок викупу (погашення) цінних паперів інституту спільного інвестування, відповідно до закону, який визначається як різниця між сумою, отриманою від викупу, та сумою коштів або вартістю майна, сплаченою платником податку продавцю (у тому числі емітенту) у зв'язку з придбанням таких цінних паперів, як компенсація їх вартості; дохід за іпотечними цінними паперами (іпотечними облігаціями та сертифікатами) відповідно до закону; дохід у вигляді відсотків (дисконту), отриманий власником облігації від їх емітента відповідно до закону; дохід за сертифікатом фонду операцій з нерухомістю та дохід, отриманий платником податку внаслідок викупу (погашення) управителем сертифікатів фонду операцій з нерухомістю в порядку, визначеному в проспекті емісії сертифікатів; доходи у вигляді дивідендів; дохід у вигляді інвестиційного прибутку від операцій з облігаціями внутрішніх державних позик, у тому числі від зміни курсу іноземної валюти; доходи в інших випадках, прямо визначених відповідними нормами цього розділу. Так, як вже зазначалось, ОСОБА_2 самостійно подано до відповідача податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2012 рік № 1300024749, в розділі ІІ (доходи, які включаються до загального річного оподаткованого доходу) якої відображено іноземні доходи в сумі 179813,01 грн., з яких самостійно визначено суму податку, яка підлягає сплаті 26892,56 грн.

Разом з тим, камеральною перевіркою встановлено, що сума податку на доходи фізичних осіб, зазначена платником такого податку у податковій декларації є меншою, ніж визначено за результатами камеральної перевірки, що призвело до заниження суми податку, що підлягає сплаті до бюджету на 27993,01 грн. На підставі проведеної перевірки контролюючим органом було винесено податкове повідомлення - рішення, яким відповідачу за порушення вимог п.п. 170.11.1 п. 170.11 ст. 170 ПК України збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 34991,26 грн., у тому числі за основним платежем 27993,01 грн. та за штрафними санкціями 6998,25 грн.

В силу пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання набуває статусу податкового боргу.

Так, судом першої інстанції встановлено, що відповідачем станом на дату розгляду справи податкове повідомлення - рішення не оскаржено ані в адміністративному ані в судовому порядку, а отже, в силу приписів ст.. 14 ПК України сума, визначена у такому податковому повідомленні - рішення набула статусу податкового боргу.

Більше того, відповідачем частково сплачено суму боргу, внаслідок чого заборгованість станом на момент розгляду справи складає 10277,46 грн.

У своїй апеляційній скарзі відповідачем зазначено, що ним дійсно не оскаржувалось податкове повідомлення - рішення, оскільки відповідач вважає останнє неправомірним та звертався з усними зауваженнями до контролюючого органу, проте такі доводи не можуть братися колегією суддів до уваги так як порядок оскарження рішень контролюючих органів (адміністративний та судовий) передбачені нормами ПК України, проте відповідач правом на оскарження не скористався, а отже визнав правомірність дій контролюючого органу.

Пунктом 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України передбачено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

З огляду на те, що за відповідачем обліковувався податковий борг, позивачем направлено на адресу відповідача податкову вимогу від 24.10.2013 року № 8005-17, повернуту без вручення з відміткою «за закінченням встановленого терміну зберігання».

Відповідно до п. 4.6 порядку направлення органами доходів і зборів податкових вимог платникам податків, затвердженого Наказом Міністерства доходів і зборів України від 10.10.2013 року № 576, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 31.10.2013 року № 1840/24372 податкова вимога вважається надісланою (врученою) фізичній особі, якщо її вручено особисто такій фізичній особі або її законному представникові чи надіслано листом на адресу за її місцем проживання або останнього відомого її місцезнаходження з повідомленням про вручення.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем в податковій декларації вказана адреса: АДРЕСА_1.

Відповідно до п. 4.8 Порядку у разі коли пошта не може вручити платнику податків податкову вимогу у зв'язку з: відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб; відмовою посадових осіб прийняти податкову вимогу; незнаходженням фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин податкова вимога вважається врученою платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

Отже, податкова вимога від 24.10.2013 року № 8005-17 вважається вручено відповідачу.

Станом на момент розгляду справи вимога від 24.10.2013 року № 8005-17 не оскаржена ні в адміністративному, ні в судовому порядку. Відповідно до п. 95.1 ст. 95 ПК України, орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків, зокрема, шляхом стягнення коштів, які перебувають в його власності.

Колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на той факт, що посилання відповідача в апеляційній скарзі на неправомірність винесення податкового повідомлення - рішення та як наслідок неправомірного стягнення з останнього коштів не може братися колегією суддів до уваги, так як предметом розгляду у даній справі є правомірність/ неправомірність стягнення коштів (податкового боргу), протиправність дій податкового органу при винесенні податкового повідомлення - рішення не є предметом розгляду даної справи та повинно розглядатись в окремому провадженні за позовом особи.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам. В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу фізичної особи ОСОБА_2 - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 березня 2014 року - без змін.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу фізичної особи ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 березня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя О.Є.Пилипенко

Судді О.В. Карпушова

С.Б. Шелест

Дата виготовлення та підписання повного тексту рішення - 29.07.2014 року.

Головуючий суддя Пилипенко О.Є.

Судді: Карпушова О.В.

Шелест С.Б.