Ухвала суду № 39967850, 29.07.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 823/105/14(у 4-х томах) Головуючий у 1-й інстанції: Мишенко В.В. Суддя-доповідач: Пилипенко О.Є.

У Х В А Л А

Іменем України

29 липня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Пилипенко О.Є.

суддів - Карпушова О.В. та Шелест С.Б.,

при секретарі - Грабовській Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу Смілянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Черкаській області на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 03 березня 2014 року у справі за адміністративним позовом Науково-виробничого приватного підприємства "ДАК-Електропром" до Смілянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Черкаській області про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

У січні 2014 року позивач -Науково-виробниче приватне підприємство "ДАК-Електропром" звернувся до Черкась5кого окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Смілянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Черкаській області про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення, в якому просив визнати незаконним та скасувати податкове повідомлення - рішення Смілянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Черкаській області № 0001212200 від 11 жовтня 2013 року.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 03 березня 2014 року адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 03 березня 2014 року та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення було порушено норми матеріального та процесуального права.

У судове засідання сторони та їх представники не з'явилися, причини неявки суду невідомі, про розгляд справи були повідомлені належним чином.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Смілянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Черкаській області - залишити без задоволення, а постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 03 березня 2014 року - без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами справи підтверджується реальне здійснення господарської операції за договором поставки електротехнічних матеріалів, укладеного позивачем з ТОВ «Комершиал Трейд Ко», факт виконання договору підтверджується належним чином оформленими податковими та видатковими накладними, товарно - транспортними накладними, рахунками - фактурами, актами про надходження матеріалів, журналом видачі довіреностей, банківськими документами на оплату, встановлено подальше використання отриманого товару у власній господарській діяльності позивача. Відповідачем, натомість єдиною підставою для визнання укладених угод нікчемними та, відповідно, порушення позивачем норм ПК України є посилання на неможливість проведення зустрічних звірок контрагента позивача, що є порушенням норм чинного законодавства, окрім того, в дорожньому листі вантажного автомобіля не зазначено найменування вантажу (графа 20 дорожнього листа), підпис та печатка вантажовідправника (графа 29), документи щодо транспортування товару відпущеного по видаткових накладних № 196 від 22.10.2012 р., № 552 від 24.10.2012 р. до перевірки не надано, також як і видаткова накладна від 01.10.2012 року товар по якій було отримано та доставлено автомобілем МАЗ 54328 (причіп МАЗ 93971) дорожній лист № 456 від 01.10.2012 року.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено колегією суддів, Науково-виробниче приватне підприємство «ДАК-Електропром» зареєстроване як юридична особа 02.12.1998 року, ідентифікаційний код 30147542, та узятий на облік в Смілянській ОДПІ 14.12.1998 року за № 54-ДВД.

Відповідно до свідоцтва № 200015722, позивач зареєстрований платником ПДВ з 22.12.1998 року та якому присвоєно індивідуальний податковий номер 301475423046.

На підставі наказу від 02.09.2013 року № 195 Смілянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Черкаській області, посадовими особами відповідача проведена позапланова невиїзна документальна перевірка НВПП «ДАК-Електропром», з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства при здійсненні взаємовідносин з ТОВ «Комершиал Трейд Ко» за жовтень-грудень 2012 року, про що складено акт перевірки від 30.09.2013 року № 306/22/30147542 (т.1, а.с. 12-33, 37).

У вказаному акті перевірки відображені наступні порушення, виявлені під час проведення перевірки, а саме:

- п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755 зі змінами та доповненнями в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 123694 грн., в тому числі у жовтні 2012 року на суму 69751 грн., у грудні 2012 року на суму 53943 грн.

Не погоджуючись з результатами документальної позапланової невиїзної перевірки, зафіксованими в акті перевірки № 306/22/30147542, позивач до податкового органу направив заперечення від 02.10.2013 року № 265.

Відповіддю на заперечення від 09.10.2013 року № 3557/22-129 Смілянська ОДПІ зазначила, що відсутні підстави для внесення змін у висновок акту перевірки, виходячи з наданого заперечення та документів до нього.

За наслідками перевірки та на підставі вказаного акту перевірки Смілянською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Черкаській області винесене наступне податкове повідомлення-рішення:

- № 0001212200 від 11.10.2013 року, яким визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість - 123694 грн. основного платежу та 30923 грн. 50 коп. штрафних санкцій, а всього на загальну суму 154670 грн. 50 коп.

Не погоджуючись з вказаним податковим повідомленням - рішенням відповідача від 11.10.2013 року НВПП «ДАК-Електропром» оскаржило його в адміністративному порядку до Міністерства доходів і зборів України.

Рішенням Міністерства доходів і зборів України № 28/6/99-99-10-01-15 від 08.01.2014 року податкове повідомлення-рішення Смілянської ОДПІ № 0001212200 від 11.10.2013 року залишено без змін, а скаргу без задоволення.

Вважаючи податкове повідомлення - рішення, винесене контролюючим органом протиправним, позивач звернувся до суду.

Обговорюючи правомірність позовних вимог, колегія суддів приходить до наступного.

Відповідно до п . 198.1 та 198.2 Податкового кодексу України (далі - ПК України) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.4 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту, відповідно до п. 198.6 ПК України, суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.8 ст. 201 ПК України встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Статтями 3 та 9 Закону України від 16.07.1999 року №996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством та на даних якого ґрунтується, зокрема, податкова звітність. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій визначено первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Так, з матеріалів справи вбачається, що 01.10.2012 року між ТОВ «Комершиал Трейд Ко» (продавець) та НВПП «ДАК-Електропром» (покупець) було укладено договір поставки № 65 від 01.10.2012 року та додаткову угоду №1 від 26.11.2012 року до договору, відповідно до умов якого продавець зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити електротехнічні матеріали, (кількість, ціна, асортимент) визначається в специфікаціях, які є невід'ємною частиною договору. Транспортні витрати згідно з п.4.2. вказаного договору покладаються на покупця або за домовленістю сторін.

З метою підтвердження реальності виконання вказаного договору позивачем надано контролюючому органу та суду:

- видаткові накладні: № 261 від 10.10.2012 року, № 316 від 12.10.2012 року, № 352 від 15.10.2012 року, № 453 від 17.10.2012 року, № 467 від 19.10.2012 року, № 496 від 22.10.2012 року, № 552 від 24.10.2012 року, № 12 від 03.12.2012 року тощо;

- специфікації: № 1 від 10.10.2012 року, № 2 від 12.10.2012 року, № 3 від 15.10.2012 року, № 4 від 17.10.2012 року, № 5 від 19.10.2012 року, № 6 від 22.10.2012 року, № 7 від 24.10.2012 року, № 8 від 03.12.2012 року тощо;

- дорожні листи: № 476 від 10.10.2012 року, № 478 від 12.10.2012 року, № 480 від 15.10.2012 року, № 456 від 17.10.2012 року, № 491 від 19.10.2012 року, № 74 від 22.10.2012 року тощо;

- податкові накладні: № 261 від 10.10.2012 року, № 316 від 12.10.2012 року, № 352 від 15.10.2012 року, № 453 від 17.10.2012 року, № 467 від 19.10.2012 року, № 496 від 22.10.2012 року, № 552 від 24.10.2012 року, № 12 від 03.12.2012 року тощо;

- товаро-транспортні накладні: № 86 від 10.10.2012 року, № 87 від 12.10.2012 року, № 88 від 15.10.2012 року, № 81 від 17.10.2012 року, № 91 від 19.10.2012 року, № 78 від 24.10.2012 року, № 100 від 03.12.2012 року тощо;

- рахунки - фактури: № 261 від 10.10.2012 року, № 316 від 12.10.2012 року, № 352 від 15.10.2012 року, № 453 від 17.10.2012 року, № 467 від 19.10.2012 року, № 496 від 22.10.2012 року, № 552 від 24.10.2012 року, № 12 від 03.12.2012 року тощо;

- акти про надходження матеріалів: № 35 від 01.10.2012 року, № 31 від 01.10.2012 року, № 36 від 01.10.2012 року, № 55 від 03.12.2012 року тощо;

- журнали видачі довіреностей (т.1 а.с. 174 - 176);

- платіжні доручення з відміткою банку про їх виконання: № 28 від 18.01.2013 року, №1100 від 16.11.2012 року, № 1072 від 09.11.2012 року, № 30 від 22.01.2013 року, № 50 від 28.01.2013 року, № 91 від 04.02.2013 року (т.1 а.с. 177 - 182).

Колегія суддів звертає увагу на той факт, що усі первинні документи оформлені у відповідності до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р.

Наявні в матеріалах справи податкові накладні, що були виписані контрагентом позивача за результатами укладених договорів містять усі обов'язкові реквізити, передбачені п. 201.1 ст. 201 ПК України.

Судом першої інстанції також вірно наголошено, що на час існування спірних правовідносин, контрагент позивача був належним чином зареєстрований як юридична особа та як платник податку на додану вартість, відтак мав належний обсяг правосуб'єктності для здійснення господарських операцій.

Варто наголосити, що єдиною підставою для визнання укладених позивачем угод недійсними є посилання відповідача на Акт ДПІ Печерського району м. Києва від 29.07.2013 року № 584/26-55-22-02/38347480 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Комершиал Трейд Ко»», яким встановлено, що місцезнаходження ТОВ «Комершиал Трейд Ко» відповідно до бази даних АІС Податковий блок: податкова адреса: 01015, м. Київ, вул. Лаврська, 9, корп. 19. Фактична адреса ТОВ «Комершиал Трейд Ко» не встановлена, чисельність працюючих відповідно до бази даних ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві становить - 1 людина. Крім того, повідомлено, що СВ Печерського РУ ГУ МВС в м. Києві перебуває кримінальне провадження внесене до ЄРДР за № 12013110060001936 за ознаками складу злочину передбаченого ст. 205 КК У,країни а саме за фактом фіктивного підприємництва з використанням ТОВ «Комершиал Трейд Ко». Відповідно до пояснень директора та засновника ТОВ «Комершиал Трейд Ко» гр. ОСОБА_2 від 14.02.2013 року отриманого ст. лейтенантом ГВПМ ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС Романцовим В.В. встановлено, що останній зареєстрував дане підприємство на власне ім'я за грошову винагороду на пропозицію малознайомого громадянина без мети подальшого здійснення підприємницької діяльності та пояснив, що документи фінансово-господарської діяльності ТОВ «Комершиал Трейд Ко» він не складав та не підписував, товари (послуги) на адресу інших суб'єктів господарювання він не поставляв. Також встановлено, що у ТОВ «Комершиал Трейд Ко» відсутні трудові ресурси, виробниче обладнання, транспортні засоби та торгівельне обладнання.

З даного приводу варто також зазначити, що відповідно до правової позиції Вищого адміністративного суду України, викладеної у Листі від 02.06.2011 р. N 742/11/13-11, оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Колегія суддів також вважає необґрунтованими посилання апелянта на пояснення (в ході досудового слідства) засновника та директора ТОВ «Комершиал Трейд Ко» гр.. ОСОБА_2 від 14.02.2013 року, відповідно до якого останній зареєстрував дане підприємство на власне ім'я за грошову винагороду на пропозицію малознайомого громадянина без мети подальшого здійснення підприємницької діяльності та пояснив, що документи фінансово-господарської діяльності ТОВ «Комершиал Трейд Ко» він не складав та не підписував, товари (послуги) на адресу інших суб'єктів господарювання він не поставляв, з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Частиною 4 вищевказаної статті зазначено, що вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Разом з тим, відповідачем не надано суду апеляційної інстанції вироку відносно директора ТОВ «Комершиал Трейд Ко», а тому посилання відповідача на пояснення останнього є необґрунтованим, так як даний протокол допиту не є доказом в розумінні норм КАС України.

Варто також зазначити, що з метою підтвердження реальності укладеного договору, позивачем було надано документи, що свідчать про використання придбаного товару у власній господарській діяльності. Так, матеріали справи містять: договір № 12 на ремонт виробничого енергетичного обладнання від 03.02.2012 року на ремонт виробничого енергетичного обладнання із ТОВ «Мейк Агро», № 27 від 03.05.2012 року із ТОВ «Машинобудівельний завод», № 33 від 03.05.2012 року на ремонт виробничого енергетичного обладнання із ТОВ «Новомиргородський цукор» тощо.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає висновок контролюючого органу щодо порушення позивачем вимог пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.4, 201.7, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України є такими, що не відповідають матеріалам справи, адже спростовані наданими Науково-виробничим приватним підприємством "ДАК-Електропром" доказами.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам. В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Смілянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Черкаській області - залишити без задоволення, а постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 03 березня 2014 року - без змін.

Керуючись ст. ст. 41, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Смілянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Черкаській області - залишити без задоволення.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 03 березня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя О.Є.Пилипенко

Судді О.В. Карпушова

С.Б. Шелест

Головуючий суддя Пилипенко О.Є.

Судді: Карпушова О.В.

Шелест С.Б.