Ухвала суду № 39967840, 22.07.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 825/957/14 Головуючий у 1-й інстанції: Клопот С.Л. Суддя-доповідач: Пилипенко О.Є.

У Х В А Л А

Іменем України

22 липня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Пилипенко О.Є.

суддів - Романчук О.М. та Шелест С.Б.,

при секретарі - Грабовська Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2014 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Чернігівської митниці Міндоходів про зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И Л А :

У березні 2014 року ОСОБА_2 звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Чернігівської митниці Міндоходів про зобов'язання вчинити певні дії.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2014 року адміністративний позов ОСОБА_2 залишено без розгляду, на підставі ч.1 ст.. 100 КАС України, тобто у зв'язку з пропуском строку для звернення до суду.

Не погоджуючись з судовим рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2014 року та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. На думку апелянта, зазначену ухвалу прийнято з порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала Чернігівського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2014 року - скасуванню з направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду з таких підстав.

Згідно з ч. 3 ст. 199 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати ухвалу суду, яка перешкоджає провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду.

Приймаючи рішення про залишення адміністративного позову ОСОБА_2 без розгляду, суддя виходив з того, що позивачем пропущено строк звернення до суду з адміністративним позовом, оскільки поняття «заробітна плата» та «оплата праці» не є тотожними, а тому до даних правовідносин потрібно застосовувати строк, встановлений ст. 99 КАС України, а не норми Кодексу законів про Працю.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком судді, оскільки він суперечить нормам процесуального права.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 204 КАС України підставою для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Відповідно до ст.. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Звертаючись до суду, позивач просив зобов'язати Чернігівську митницю Міндоходів нарахувати та виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу з 13.06.2012 року по 11.06.2013 року з урахуванням сум індексації заробітної плати та компенсації втрат частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати.

Відповідно до ст. 236 КЗпП України у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Відповідно до ч.1 та 2 ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням громадянки ОСОБА_3 щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України, статей 1, 12 Закону України "Про оплату праці" від 15.10.2013 року, згідно зі статтею 1 Конвенції Міжнародної організації праці "Про захист заробітної плати" N 95, ратифікованої Україною 30 червня 1961 року, термін "заробітна плата" означає, незалежно від назви й методу обчислення, будь-яку винагороду або заробіток, які можуть бути обчислені в грошах, і встановлені угодою або національним законодавством, що їх роботодавець повинен заплатити працівникові за працю, яку виконано чи має бути виконано, або за послуги, котрі надано чи має бути надано. Цьому визначенню відповідає поняття заробітної плати, передбачене у частині першій статті 94 Кодексу і частині першій статті 1 Закону, як винагороди, обчисленої, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган (роботодавець) виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Аналізуючи положення трудового законодавства в контексті конституційного звернення, Конституційний Суд України виходить з того, що поняття "заробітна плата" і "оплата праці", які використано у законах, що регулюють трудові правовідносини, є рівнозначними в аспекті наявності у сторін, які перебувають у трудових відносинах, прав і обов'язків щодо оплати праці, умов їх реалізації та наслідків, що мають настати у разі невиконання цих обов'язків.

Отже, Конституційний Суд України дійшов висновку, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, що йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.

З наведеного вбачається, що судом першої інстанції було невірно застосовано норми права, адже строки, визначені ст.. 99 КАС України на дані правовідносини не розповсюджуються, а тому висновок про залишення позовної заяви без розгляду у зв'язку з пропуском шестимісячного строку звернення до суду є передчасним.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що ухвала Чернігівського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2014 року винесена з порушенням норм процесуального права та підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст.ст. 99, 100, 102, 195, 196, 199, 202, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити.

Ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2014 року - скасувати і направити справу до Чернігівського окружного адміністративного суду для продовження розгляду справи.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О.Є.Пилипенко

Судді О.М. Романчук

С.Б. Шелест

Дата виготовлення та підписання повного тексту рішення - 22.07.2014 року.

Головуючий суддя Пилипенко О.Є.

Судді: Романчук О.М

Шелест С.Б.