Постанова № 39967670, 25.06.2014, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 червня 2014 року м. Миколаїв Справа № 814/1378/14

09:00

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Брагар В.С. розглянувши адміністративну справу в порядку письмового провадження,

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "МИКОЛАЇВСЬКЕ ЗЕРНОСХОВИЩЕ", вул. Чапаєва, 43, Грейгове, Жовтневий район, Миколаївська область, 57223

доЖовтневої об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області, вул. Торгова, 63-а, Миколаїв,54050

проскасування податкового повідомлення-рішення від 15.04.2014р. № 0000042200, Позивач звернувся до суду з позовними вимогами про скасування податкового повідомлення-рішення відповідача від 15.04.14 №0000962200.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що відповідач безпідставно прийняв рішення про збільшення податкових зобов'язань з податку на прибуток, оскільки позивач правомірно відніс до витрат суми процентів за кредитними та позиковим договорами.

Відповідач заперечив проти позову і зазначив, що позивач допустив порушення заповнення податкової звітності з податку на прибуток у декларації за 2013 рік, та завищив фінансові витрати у сумі 6 821 615грн. В в'язку з цим відповідач просив суд відмовити позивачу в задоволенні його позовних вимог.

Представники сторін надали до суду клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження. Відповідно до ч.4 ст.122 КАС України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні в них фактичні дані, суд, -

В С Т А Н О В И В:

ТОВ "Миколаївське зерносховище" зареєстроване як юридична особа та є платником податків.

28.03.14 відповідачем проведено камеральну перевірку податкової звітності з податку на прибуток позивача.

28.03.14 за результатами перевірки відповідачем було складено акт №100/22-36328597, яким встановлено завищення позивачем від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на 6 821 615грн.

В акті перевірки відповідач вказує, що позивачем, в порушення п.141.2 ст.141 ПК України, завищено р.06.3.1 "проценти, що включаються до витрат з урахуванням обмежень, встановлених п.141.2 ст.141 ПК України" і, як наслідок завищено р.06.3 "Фінансові витрати відповідно до п.п.138.10.5 п.138.10 ст.138 України" у декларації з податку на прибуток за 2013 рік у сумі 6 821 615грн.

15.04.14 на підставі даного акту відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення №0000962200, яким позивачу встановлено завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на 6 821 615грн.

З матеріалів справи вбачається, що позивач 19.02.14 подав відповідачу декларацію з податку на прибуток за 2013 рік.

У вказаній декларації у р.06.3 "Фінансові витрати відповідно до п.п.138.10.5 п.138.10 ст.138 України" позивач задекларував суму 6 821 615грн. та вказав цю ж суму, як в тому числі, у р.06.3.1 "проценти, що включаються до витрат з урахуванням обмежень, встановлених п.141.2 ст.141 ПК України".

Відповідач зазначає, що позивач не мав права декларувати витрати у р.06.3.1, оскільки в р.03.2 додатку ІД "Інші доходи" до декларації, у позивача відсутні проценти від розміщення власних активів.

Відповідно до п.141.2 ст.141 ПК України - для платника податку, 50 та більше відсотків статутного фонду (акцій, інших корпоративних прав) якого перебуває у власності або управлінні нерезидента (нерезидентів), віднесення до складу витрат нарахування процентів за кредитами, позиками та іншими борговими зобов'язаннями на користь таких нерезидентів та пов'язаних з ними осіб дозволяється в сумі, що не перевищує суму доходів такого платника податку, отриману протягом звітного періоду у вигляді процентів від розміщення власних активів, збільшену на суму, що дорівнює 50 відсоткам оподатковуваного прибутку звітного періоду, без урахування суми таких отриманих процентів.

Таким чином відповідач вважає, що оскільки позивачем не дотримано обмежень встановлених п.141.2 ст.141 ПК України, то він не мав права відносити до витрат 6 821 615грн. вказаних у р.06.3.1 та відповідно не мав права формувати за рахунок цього рядка, рядок 06.3.

Позивач вказує, що р.06.3.1 був заповнений ним помилково, а р.06.3 має самостійну суму витрат 6 821 615грн. від сплати відсотків за кредитними та позиковим договорами і ніяким чином не залежить від р.06.3.1.

Позивачем надано суду декларації з податку на прибуток за І квартал 2013 ріку, ІІ квартал (півріччя) 2013 ріку, з яких вбачається, що позивач, з наростаючим підсумком заповнював р.06.3, при цьому у р.06.3.1 ставився прочерк.

Крім того 03.04.14 що позивач подав відповідачу уточнену декларацію з податку на прибуток за 2013 рік, в якій у р.06.3.1 стоїть прочерк.

Відповідно до п.76.1 ст.76 ПК України - камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.

Суд звертає увагу відповідача, що камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком, та вважає, що відповідач при проведені перевірки не був позбавлений права та можливості перевірити також й податкові декларації з податку на прибуток за І-ІІІ квартали 2013 ріку, та встановити, що р.06.3.1 позивачем не заповнювався, а р.06.3 заповнювався з наростаючим підсумком, що склав за 2013 рік суму 6 821 615грн.

Також суд зазначає, що відповідач перевіряв декларацію з податку на прибуток за 2013 рік., яка складається з показників ІV кварталу 2013 ріку та показників І-ІІІ кварталів 2013 ріку, тому відповідач повинен був перевірити й показники декларацій за І-ІІІ квартали 2013 ріку.

Крім того суд зазначає, що позивач подав відповідачу уточнену декларацію з податку на прибуток за 2013 рік - 03.04.14, тобто після проведення перевірки, але позивач мав прийняти до уваги цей факт при прийнятті рішення, оскільки він повністю спростовував висновки акту перевірки.

Отже, суд приходить до висновку, що без врахування р.06.3.1, позивач правильно визначив від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2013 рік, та відповідно не занижував його на 6 821 615грн.

Таким чином, враховуючи вищевикладені обставини, суд вважає, що податкове повідомлення-рішення відповідача від 15.04.14 №0000962200 підлягає скасуванню.

За таких обставин суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати по справі присудити на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.11, 69, 71, 86, 159-163, КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити.

2. Скасувати податкове повідомлення-рішення Жовтневої об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області від 15.04.14 №0000962200.

3. Присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївське зерносховище" судові витрати у розмірі 487,20грн. з Державного бюджету України

4. Роз'яснити сторонам строк і порядок набрання цією постановою законної сили та її оскарження.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова суду може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції шляхом подання апеляційної скарги. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня проголошення/отримання її копії. Апеляційна скарга подаються Одеському апеляційному адміністративному суду через Миколаївський окружний адміністративний суд.

Суддя В. С. Брагар