Ухвала суду № 39965897, 30.07.2014, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 743/453/14-к Головуючий у І інстанції Жовток Є. А. Провадження № 11-кп/795/444/2014 Категорія - ст. 122 ч. КК Доповідач Акуленко С. О.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 липня 2014 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернігівської області в складі:

Головуючого-суддіАкуленко С. О. суддів Салая Г.А., Рудомьотової С.Г.

секретаря судового засідання Зубашевській О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Чернігові в порядку апеляційного розгляду кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № № 12013260220000191, за апеляційною скаргою адвоката ОСОБА_2 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_3 на вирок Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 02 червня 2014 року по кримінальному провадженню, щодо

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця смт. Замглай Ріпкинського району Чернігівської області, з повною вищою освітою, одруженого, суб'єкта підприємницької діяльності, не військовозобов'язаного, зареєстрованого та проживаючого в АДРЕСА_1, маючого на утриманні неповнолітню дитину, в силу ст. 89 КК України раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ст. 122 ч. 1 КК України, -

за участю учасників кримінального провадження:

прокурора - Гапеєвої Н.П.

потерпілого ОСОБА_4

адвоката ОСОБА_2

обвинуваченого ОСОБА_3

В С Т А Н О В И Л А:

Вироком Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 02 червня 2014 року ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України та призначено йому покарання у виді одного року шести місяців обмеження волі.

На підставі ст. 75 КК України, звільнено ОСОБА_3 від відбування призначеного покарання, якщо він протягом двох років не вчинить нового злочину та виконає покладені на нього, у відповідності до ст. 76 КК України, обов'язки:

- не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально - виконавчої інспекції;

- повідомляти кримінально - виконавчу інспекцію про зміну місця проживання;

- періодично з'являтись для реєстрації до кримінально-виконавчої інспекції.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь комунального закладу "Ріпкинська центральна районна лікарня" 5057 грн. 45 коп., в якості відшкодування витрат на лікування потерпілого.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5, 2000 грн. в якості відшкодування моральної шкоди, а також 4500 грн. в якості відшкодування процесуальних витрат.

Судом встановлено, що 13.05.2013 року близько 20 години 20 хвилин неподалік вул. Комсомольської в смт. Замглай Ріпкинського району Чернігівської області ОСОБА_3, на ґрунті раніше виниклих неприязних відносин, умисно наніс ОСОБА_4 не менше одного удару ногою та одного удару дерев'яним брусом в область тулуба, спричинивши потерпілому тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості, за ознакою тривалого розладу здоров'я.

До апеляційного суду надійшла апеляційна скарга адвоката ОСОБА_2 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_3, в якій він просить вирок районного суду скасувати, а провадження по справі закрити за відсутністю в діях його підзахисного складу кримінального правопорушення.

Свої вимоги мотивує тим, що сам потерпілий вказував, що йому наносили тілесні ушкодження ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6, однак, ОСОБА_3 заперечував свою причетність. Свідки, допитані під час судового слідства зазначали, що знають про подію виключно зі слів потерпілого ОСОБА_4. Свідок ОСОБА_6, що був присутній під час конфлікту вказував, що ОСОБА_3 не завдавав жодних тілесних ушкоджень. Також вважає, що обвинувальний акт не відповідає вимогам ч. 6 ст. 277 КПК України, а саме пред'явлене обвинувачення є суперечливим і не конкретним.

Інші учасники кримінального провадження апеляційні скарги на вирок суду не подавали.

Заслухавши доповідача по справі, обвинуваченого та його захисника, які просили вирок районного суду скасувати, а провадження закрити з підстав вказаних в апеляційній скарзі, потерпілого ОСОБА_4, який заперечував проти поданої апеляційної скарги, прокурора, яка вважала вирок місцевого суду законним та обгрунтованим, дослідивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи, наведені в апеляційній скарзі, колегія суддів приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Висновок суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_3 у вчинені кримінального правопорушення, за який його засуджено, за обставин, встановлених місцевим судом і викладених у вироку, обґрунтований наявними в матеріалах провадження доказами, які ретельно досліджені і перевірені в судовому засіданні та об'єктивно оцінені у вироку.

Так вина ОСОБА_3 повністю підтверджується показаннями потерпілого ОСОБА_4, які він давав в суді першої інстанції та пояснював, що саме обвинувачений ОСОБА_3 наніс йому удар в пах і в голову. Після цих ударів він впав та втратив свідомість. А коли прийшов до тями ОСОБА_3 бив у різні частини тулубу та взявши дерев'яний брус наніс кілька ударів в ліву частину тулубу.

Сам ОСОБА_3 не заперечував, що між ним та потерпілим ОСОБА_4 відбувся конфлікт.

Свідок ОСОБА_7 в суді першої інстанції повідомила, що чула крики, які доносились з господарських споруд, а потім як біг ОСОБА_4 та звав на допомогу.

Свідок ОСОБА_8 показувала, що їй зателефонувала ОСОБА_7 та повідомила про те, що ОСОБА_3 б'є ОСОБА_4. Сам ОСОБА_8 повернувся пізніше і на ньому були тілесні ушкодження.

Аналогічні показання давали в суді першої інстанції свідки ОСОБА_10 та ОСОБА_11

Також вина ОСОБА_3 підтверджується слідчими експериментами від 12.10.2013 та 14.01.2013 під час проведення яких потерпілий ОСОБА_4 розповідав і показував на місцевості, яким чином відбувався конфлікт.

Відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 545 від 18.07.2013 року вбачається, що у ОСОБА_4 мали місце тілесні ушкодження у виді закритої травми лівої половини грудної клітки, перелому 10-го ребра зліва, підшкірних гематом задньої поверхні лівої половини грудної клітки та лівої поперекової ділянки, закритої черепно-мозгової травми, забиття головного мозку, котрі виникли від дії тупих твердих предметів, в тому числі в результаті ударів руками, ногами і могли утворитися 13.05.2013 року.

Твердження апелянта що сам потерпілий вказував, що йому наносили тілесні ушкодження ОСОБА_3, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 є такими, що не заслуговують на увагу з причини того, що потерпілій ОСОБА_4 хоча і вказував у своїй заяві до міліції про побиття його трьома особами, однак на досудовому слідстві і в суді першої інстанції показував, що саме ОСОБА_3 вдарив його дерев'яним брусом в лівий бік, після чого він відчув сильний біль.

Посилання апелянта на те, що всі свідки, допитані в суді першої інстанції, дізналися про всі обставини виключно зі слів потерпілого, є такими що не відповідають дійсності по причині їх невідповідності дійсності.

Крім того, суд першої інстанції правильно дійшов висновку про критичне ставлення до показань свідка ОСОБА_6, в тій частині, що обвинувачений ОСОБА_3 не наносив удари потерпілому. Тому що, ОСОБА_6 перебуває з обвинуваченим у дружніх і трудових відносинах, що свідчить про неправдивість його показань задля уникнення ОСОБА_3 відповідальності.

Давши оцінку зазначеним доказам, місцевий суд обґрунтовано визнав показання потерпілого ОСОБА_4 та свідків обвинувачення достовірними. При цьому суд правильно зазначив, що доводи ОСОБА_3, про те, що він не бив потерпілого, а тілесні ушкодження міг отримати в результаті падіння, не є переконливими, суперечать зібраним доказам і спростовуються даними висновків судово - медичних експертиз, із яких убачається, що у ОСОБА_4 мали місце тілесні ушкодження у виді закритої травми лівої половини грудної клітки, перелому 10-го ребра зліва, утворились від удару дерев'яною палицею у цю ділянку і відносяться до категорії середнього ступеня тяжкості.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України якщо обвинувальний акт не відповідає вимогам цього Кодексу, у підготовчому судовому засіданні його можливо повернути прокурору.

Статтею 291 КПК України визначений вичерпний перелік відомостей, які повинен містити обвинувальний акт.

З матеріалів провадження вбачається, що під час підготовчого судового засіданні клопотання про повернення обвинувального акта не надходило, відповідно обвинувальний акт не повертався прокурору.

Беручи до уваги вищевикладене, обвинувальний акт, а відповідно пред'явлене обвинувачення, відповідають всім вимогам закону.

Тому твердження апелянта, що обвинувальний акт не відповідає вимогам ч. 6 ст. 277 КПК України, а саме пред'явлене обвинувачення є суперечливим і не конкретним не відповідають дійсності.

Отже, висновки суду про винність обвинуваченого ОСОБА_3 в умисному заподіянні ОСОБА_4 тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, за ознакою тривалого розладу здоров'я, відповідають фактичним обставинам справи, ґрунтуються на сукупності зібраних та перевірених під час судового засідання доказів і є правильними. Його дії підлягають кваліфікації за частиною 1 статті 122 КК України.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Особі яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. А згідно з ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених.

Крім того, відповідно до роз'яснень, що містяться у п. 3 постанови Пленуму Верховного суду України від 24.10.2003 року № 7 „Про практику призначення судами кримінального покарання " досліджуючи дані про особу підсудного, суд повинен з'ясувати його вік, стан здоров'я, поведінку до вчинення злочину як у побуті так і за місцем роботи чи навчання, його минуле (зокрема, наявність не знятих чи не погашених судимостей, адміністративних стягнень), склад сім'ї (наявність на утриманні дітей та осіб похилого віку), його матеріальний стан, тощо.

Вирішуючи питання про вид та міру покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд першої інстанції врахував характер і ступінь суспільної небезпеки вчиненого злочину, обставини за яких воно вчинено, особу винного, а саме, що ОСОБА_3 характеризується позитивно, раніше притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення умисних злочинів, але у відповідності до ст. 89 КК України вважається не судимим, до адміністративної відповідальності не притягувався, має на утриманні неповнолітню дитину

З огляду на обставини кримінального провадження, колегія суддів приходить до переконання про достатність та справедливість призначеного судом першої інстанції покарання та не знаходить підстав для зміни вироку в цій частині, оскільки всі обставини, на які посилається апелянт - були враховані судом першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 404, 407, 419 Кримінального процесуального кодексу України, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_2 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_3 залишити без задоволення, а вирок Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 02 червня 2014 року по кримінальному провадженню, щодо ОСОБА_3 - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії ухвали суду.

СУДДІ:

Салай Г.А. Акуленко С.О. Рудомьотова С.Г.