Рішення № 39965455, 21.07.2014, Кілійський районний суд Одеської області

Справа № 1513/1171/12

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 липня 2014 року м. Кілія.

Кілійський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Балана М.В.,

при секретарі Кас'яненко О.Я.,

з участю представників: ОСОБА_1, ОСОБА_2, Ухаркіної Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Кілія об'єднану цивільну справу

за первісним позовом

ОСОБА_4

до

ОСОБА_5

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору

орган опіки та піклування Кілійської районної державної адміністрації Одеської області

про

відібрання неповнолітньої дитини в батька, визначення місця проживання неповнолітньої дитини з матір'ю та стягнення судових витрат,

зустрічним позовом

ОСОБА_5

до

ОСОБА_4

про

встановлення місця проживання неповнолітньої дитини з батьком, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_4 20.07.2011 року звернулась до Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області з позовом до ОСОБА_5, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Орган опіки та піклування Ізмаїльської міської ради Одеської області /а.с. 1-2/ та просила суд:

- постановити рішення про відібрання в тата - ОСОБА_5, її сина - ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, та визначити його місце проживання з нею - матір'ю ОСОБА_4;

- допустити рішення до негайного виконання;

- стягнути з відповідача на її користь судові витрати;

- залучити до участі у справі як третю особу без самостійних вимог - орган опіки та піклування Ізмаїльської міської ради Одеської області.

Ухвалою судді Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 04.11.2011 року відкрито провадження по цивільній справі за позовом ОСОБА_4 /а.с. 22/.

Ухвалою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 28.03.2012 року цивільна справа за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про відібрання дитини у батька та визначення її місця проживання з матір'ю передана за підсудністю до Кілійського районного суду Одеської області /а.с. 77/.

24.09.2012 року ОСОБА_5 подав до Кілійського районного суду Одеської області зустрічний позов до ОСОБА_4 про визначення місця проживання сина - ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, за місцем проживання батька /а.с. 104-106/.

Ухвалою Кілійського районного суду Одеської області від 06.11.2012 року зустрічний позов ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про встановлення місця проживання дитини з батьком прийнятий до спільного розгляду з первісним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, орган опіки та піклування Кілійської районної державної адміністрації про встановлення місця проживання дитини з матір'ю та відібрання дитини в батька, і вони об'єднані у одне провадження /а.с. 128/.

З позовних заяв ОСОБА_4 /а.с. 1-2, 146-148/ та пояснень, наданих суду її представниками ОСОБА_7 та ОСОБА_1, вбачається наступне.

30.08.2001 року був зареєстрований шлюб, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_5. Після укладання шлюбу родина стала мешкати у будинку, розташованому за адресою: АДРЕСА_2. ІНФОРМАЦІЯ_1 року у шлюбі народився син - ОСОБА_6. З 2007 по 2009 роки ОСОБА_6 навчався у Рава-Руській загальноосвітній школі-інтернаті І-ІІІ ступенів. У цій же школі з 1989 року працює і ОСОБА_4, яка на теперішній час займає посаду учителя математики та фізики. Через деякий час ОСОБА_5 почав зловживати алкогольними напоями і, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, вчиняв сварки, скандали та неадекватно себе поводив. У зв'язку з аморальною поведінкою відповідача ОСОБА_4 звернулась до працівників міліції, на підставі чого Жовківським районним судом Львівської області ОСОБА_5 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 172 КУпАП. Хвилюючись, що така поведінка ОСОБА_5 може негативно відобразитись на психіці дитини, ОСОБА_4 в листопаді 2009 року подала до Жовківського районного суду Лівівської області позовну заяву про розірвання шлюбу, а також у подальшому мала намір подати позов про стягнення аліментів. Довідавшись про те, що ОСОБА_4 подала до суду позов про розірвання шлюбу, у грудні 2009 року ОСОБА_5 самовільно, без дозволу позивачки забрав дитину та кудись поїхав. Перед цим, ОСОБА_5 говорив, що збирається відвідати своїх батьків, які мешкають у м. Ізмаїлі, Одеської області, однак про те, що збирається забрати з собою дитину, він нічого не казав. ОСОБА_4 неодноразово зверталась до органів опіки та піклування з метою отримати допомогу у поверненні дитини, однак жодного рішення по суті цього питання вказаними органами прийнято не було. В січні 2010 року директор школи, в якій навчався ОСОБА_6 та працює позивачка, повідомив ОСОБА_4, що ОСОБА_5 зібрав зі школи документи сина, і тепер дитина навчається у ЗОШ № 2 м. Ізмаїл, Одеської області. У подальшому, 02.04.2010 року, рішенням Жовківського районного суду Львівської області, шлюб укладений між позивачкою та відповідачем, було розірвано. Дізнавшись, що дитина знаходиться у м. Ізмаїл, Одеської області, у червні 2010 року ОСОБА_4 звернулась з позовом про відібрання сина у батька та визначення його місця проживання з матір'ю спочатку до Жовківського районного суду Львівської області, а 14.07.2011 року з аналогічним позовом до Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області, за місцем проживання відповідача, за підсудністю.

На підставі вищевикладеного ОСОБА_4 та її представники просили суд задовольнити первісний позов у повному обсязі.

З зустрічним позовом ОСОБА_4 та її представники не згодні з наступних підстав. ОСОБА_5 самовільно забрав сина ОСОБА_6 і вивіз його до м. Ізмаїл, Одеської області не після розірвання шлюбу, як це вказано у висновку органу опіки та піклування Кілійської РДА Одеської області про можливість проживання дитини з батьком, а у грудні 2009 року, у зв'язку з чим факт проживання дитини разом з батьком не може бути розцінений як волевиявлення та власне бажанням малолітнього сина. У цьому ж висновку упереджено зазначено, що за час розгляду справи позивач не цікавилась долею сина ні в усній ні в письмовій формі, а вихованням дитини займається лише батько. ОСОБА_4 не могла займатись вихованням сина, оскільки дитина в неї була викрадена, вивезена на відстань більше ніж 700 кілометрів та перебувала у іншому місті разом з батьком та його родичами. Усі намагання позивачки поспілкуватись з сином за допомогою телефону або інтернету наштовхувались на протидію відповідача. У березні 2012 року ОСОБА_4, приїхавши до м. Ізмаїл, намагалась побачитись з сином, однак дізналась, що з січня 2012 року дитину перевезли до м. Кілія, Одеської області. Також у висновку зазначено, що з січня 2012 року ОСОБА_5 разом з сином переїхав у м. Кілія, Одеської області та проживає разом з співмешканкою ОСОБА_9 Вихованням дитини займається батько та його співмешканка, а також бабуся-матір співмешканки. Таким чином, надавши висновок, Кілійська РДА погодилась на проживання малолітньої дитини в чужому місті, в чужому будинку та у чужих людей, замість того, щоб дитина мешкала у себе вдома, за зареєстрованим місцем проживання, разом з матір?ю та старшим братом. Окрім цього ОСОБА_5 працює подобово та розмір його заробітної плати складає 1300 гривень, а вихованням ОСОБА_6 займається його співмешканка, яка також має двох своїх дітей.

При вирішенні справи ОСОБА_4 просить суд врахувати, що ОСОБА_6 зареєстрований за місцем проживання у АДРЕСА_2, умови для проживання дитини та санітарний стан добрі, позивачкою створені усі належні для проживання дитини умови. Позивачка працює вчителем у загально освітній школі, за місцем роботи характеризується позитивно та отримує заробітну плату більш ніж 3000 гривень у місяць.

На підставі викладеного ОСОБА_4 та її представники просили суд відмовити у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_5

ОСОБА_5 та його представник ОСОБА_2 позов ОСОБА_4 не визнали та просять у його задоволенні відмовити, а зустрічну позовну заяву задовольнити з наступних підстав.

З 30.08.2001 року ОСОБА_5 та ОСОБА_4 перебували у зареєстрованому шлюбі та мешкали у будинку АДРЕСА_2. ІНФОРМАЦІЯ_1 року у шлюбу народився син - ОСОБА_6. 06.12.2009 року, прийшовши додому, він дізнався від сина, що за ніби-то допущену провинність його було побито матір'ю. Оскільки це був вже не перший випадок застосування ОСОБА_4 до ОСОБА_6 у якості мір виховного характеру фізичного насильства, між ОСОБА_5 та його колишньою дружиною виникла сварка, що у подальшому стало підставою притягнення його до адміністративної відповідальності. Факт завдання ОСОБА_4 тілесних ушкоджень ОСОБА_6 підтверджується актом судово-медичного дослідження та зверненням до Рава-Руського відділу внутрішніх справ. Однак, незважаючи на це, у порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_4 було відмовлено. Наслідками протиправної поведінки ОСОБА_4 по відношенню до сина стало те, що ОСОБА_5 прийняв рішення забрати сина та переїхати на постійне місце проживання у м. Ізмаїл, Одеської області, до своїх батьків, про що повідомив позивачку. Дізнавшись про вказаний факт, жодних заперечень ОСОБА_4 не висловлювала. При переїзді на нове місце проживання ОСОБА_5 звернувся до органу опіки та піклування виконавчого комітету Рава-Руської міської ради, пояснив підстави переїзду, при цьому спеціалістом була проведена співбесіда та було з'ясовано, з яких підстав ОСОБА_6 не бажає мешкати разом з матір'ю. Також ОСОБА_5 написав заяву та забрав документи сина зі школи, в якій навчався останній, та в якій ОСОБА_4 працює вчителем. Про те, що ОСОБА_5 забрав документи зі школи, і він, і директор школи повідомили ОСОБА_4 Як у період спільного проживання з ОСОБА_4, так і після цього ОСОБА_5 спиртні напої та наркотичні речовини не вживав та на обліку у нарколога та психіатра не перебував. Переїхавши до м. Ізмаїл, Одеської області, ОСОБА_5 разом зі своїм сином мешкав у батьків, а ОСОБА_6 було влаштовано до школи. Після переїзду, ОСОБА_5 влаштувався на роботу молодшим інспектором у слідчій ізолятор і за місцем роботи характеризується позитивно та має постійний заробіток. У подальшому з січня 2012 року ОСОБА_5 разом з сином переїхав мешкати до м. Кілія, Одеської області, оскільки утворив нову сім'ю з гр-кою ОСОБА_9 Незважаючи на те, що ОСОБА_9 має двох власних дітей, вона дуже любить ОСОБА_6 та ставиться до нього, як до рідного сина. У зв'язку з розглядом цивільної справи органами опіки та піклування м. Ізмаїла та м. Кілія вирішувалось питання про доцільність проживання ОСОБА_6 з кожним із батьків, і вказані органи приходили до висновку, що хлопчику краще проживати з батьком. Також ОСОБА_5 зазначив, що за рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області, яке залишено в силі ухвалою апеляційного суду Одеської області, з ОСОБА_4 на його користь стягнуті аліменти на утримання неповнолітнього сина - ОСОБА_6.

При вирішенні позовів по суті, ОСОБА_5 та його представник просили суд звернути увагу на те, що з січня 2010 року і по теперішній час, ОСОБА_4 жодного разу не відвідала сина, не подзвонила та не поцікавилась його долею і умовами проживання і не надала ніякої матеріальної допомоги.

Представник Органу опіки та піклування Кілійської районної державної адміністрації Одеської області Ухаркіна Наталя Миколаївна пояснила, що Кілійською районною державною адміністрацією розглядалось питання щодо надання висновку про доцільність проживання ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з батьком - ОСОБА_5. За наслідками розгляду документів, які були надані ОСОБА_5 та ОСОБА_4, обстеженням житлово-побутових умов проживання та з урахуванням думки самого хлопчика, який вже досяг 10-ти річного віку, 13.06.2013 року за № 650 було складено висновок про доцільність проживання дитини з батьком, а не з матір'ю. На підставі викладеного представник просить суд відмовити у задоволенні позову ОСОБА_4, а зустрічний позов ОСОБА_5 задовольнити у повному обсязі.

Опитаний в судовому засіданні ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, який вже досяг дванадцятирічного віку, пояснив суду, що бажає жити разом з батьком - ОСОБА_5, а не з матір'ю - ОСОБА_4.

У відповідності зі ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Статтями 15 та 16 ЦК України передбачено право особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту права, встановлених цивільним законодавством, є, зокрема, його визнання.

Згідно зі ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Як зазначено у ч. 2 ст. 59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно зі ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як зазначено у ст. 61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню. Обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши надані письмові докази та розглянувши справу у межах заявлених позовних вимог, суд достовірно встановив такі факти та відповідні їм правовідносини:

30.08.2001 року був зареєстрований шлюб, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_5.

Після укладання шлюбу родина стала мешкати у будинку, розташованому за адресою: АДРЕСА_2.

ІНФОРМАЦІЯ_1 року у шлюбі народився син - ОСОБА_6, батьками якого записані ОСОБА_5 та ОСОБА_4, що підтверджується копією свідоцтва про народження Серії НОМЕР_1 /а.с. 13/.

Відповідно до свідоцтва про розірвання шлюбу Серії НОМЕР_2, 20.05.2010 року розірвано шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 /а.с. 15/.

Згідно з соціально-педогогічною характеристикою № 103 від 19.05.2010 року, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, навчався у Рава-Руській загальноосвітній школі-інтернаті І-ІІІ ступенів на протязі 2007-2009 року. Мати учня, ОСОБА_4, належним чином займалась вихованням сина, брала активну участь у житті класу, де навчався ОСОБА_6, та була членом батьківського комітету. Батько, ОСОБА_5, навчанням і поведінкою сина не цікавився. Батьківські збори не відвідував та оплату за утримання сина у школі-інтернаті не вносив /а.с. 5/.

У відповідності до характеристики без дати та номеру, ОСОБА_4 з 1989 року працює у Рава-Руській загальноосвітній школі-інтернаті І-ІІІ ступенів, з 2007 року - на посаді вчителя фізики та математики і характеризується позитивно /а.с. 4/.

У довідці № 2/932 виданій 15.12.2009 року виконавчим комітетом Рава-Руської міської ради ОСОБА_4, остання зареєстрована у АДРЕСА_2, разом з сином - ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, і дитина знаходиться на її утриманні /а.с. 6/.

Як зазначено у характеристиці № 102 від 18.05.2010 року, виданій на ім'я ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, останній навчався у Рава-Руській загальноосвітній школі-інтернаті І-ІІІ ступенів з першого класу. 21.01.2010 року, в зв'язку з сімейними обставинами вибув на навчання у м. Ізмаїл, Одеської області у ЗОШ № 2 І-ІІІ ступеня імені С.О. Тучкова,без згоди матері /а.с. 10/.

У відповіді служби у справах дітей Жовківської районної адміністрації за № 59 від 28.01.2010 року на звернення ОСОБА_4, зазначено, що ОСОБА_5 разом із сином ОСОБА_6, виїхав на постійне місце проживання у м. Ізмаїл, Одеської області. ОСОБА_6 у присутності спеціаліста служби у справах дітей дав письмове пояснення, що хоче проживати зі своїм татом, та обґрунтував своє бачення у поясненні /а.с. 11/.

Під час обстеження житлових умов сім'ї ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_3, комісією було встановлено, що умови проживання в житловому приміщенні є хорошими та відповідають санітарно-гігієнічним нормам, що підтверджується актами від 19.05.2010 року, від 23.12.2011 року та від 21.11.2012 року /а.с. 12, 60, 153/.

Відповідно до довідки № 3 від 15.01.2013 року, про доходи ОСОБА_4 у період з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року нею було отримано заробітну плату у розмірі 38548 гривень /а.с. 155/.

ОСОБА_4 на праві власності належить житловий будинок та земельна ділянка розташовані у АДРЕСА_3 /а.с. 90-93, 95/.

Згідно зі службовою характеристикою від 03.05.2012 року ОСОБА_5 з 14.09.2011 року працює молодшим інспектором 2 категорії відділу режиму і охорони Ізмаїльського слідчого ізолятора УДПС України в Одеській області та за місцем роботи характеризується позитивно /а.с. 118/.

Відповідно до довідки № 8-63 від 07.05.2012 року, молодший інспектор ОСОБА_5 отримав заробітну плату за період з 01.11.2011 року по 30.04.2012 року в сумі 9546 гривень /а.с. 117/.

У відповідності до характеристики від 10.05.2012 року ОСОБА_5, який з січня 2012 року мешкає за адресою: АДРЕСА_4, зі слів сусідів зарекомендував себе з позитивної сторони /а.с. 119/.

У довідці № 185 від 15.05.2012 року вказано, що ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, є учнем 5-А класу Кілійського НВК «ЗОШ І-ІІІ ступенів-гімназія» /а.с. 115/.

Відповідно до характеристики № 176 від 08.05.2012 року ОСОБА_6 навчається у Кілійському НВК «ЗОШ І-ІІІ ступенів-гімназія» з другого семестру 2011-2012 навчального року. За час навчання характеризується позитивно. Вихованням та навчанням сина займається батько, який постійно відвідує школу та контролює сина /а.с. 116/.

08.12.2009 року ОСОБА_4 звернулась до Жовківського РВ ГУМВС України у Львівській області з заявою про те, що 06.12.2009 року її чоловік ОСОБА_5 перебуваючи у стані алкогольного оп'яніння, застосував до неї фізичне насильство, висловлюючись при цьому нецензурною лайкою /а.с. 199/.

10.12.2009 року ОСОБА_5 звернувся до Жовківського РВ ГУМВС України у Львівській області з заявою, в якій зазначив, що 4-5 грудня 2009 року його дружина ОСОБА_4 нанесла тілесні ушкодження дитині - ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 /а.с. 200/.

За результатами перевірки проведеної за заявами ОСОБА_4 та ОСОБА_5 постановою ст. ДІМ Жовківського РВ ГУМВС України у Львівській області від 30.12.2009 року у порушені кримінальної справи відносно вказаних осіб відмовлено у зв'язку з відсутністю в їх діях складу злочину /а.с. 201/.

Постановою Жовківського районного суду Львівської області від 10.03.2010 року ОСОБА_5 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 173-2 ч. 1 КУпАП /а.с. 8/.

Згідно з актом судово-медичного дослідження № 551/2009 від 11.12.2009 року у ОСОБА_6. виявлений крововилив на зовнішніх статевих органах, який міг утворитись 4 чи 5 грудня 2009 року від дії тупого предмету і відноситься до категорії легкого тілесного ушкодження з короткочасним розладом здоров'я /а.с. 203/. Наявність у ОСОБА_6 вказаних тілесних ушкоджень також підтверджується медичною карткою амбулаторного хворого /а.с. 218/.

Рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 29.07.2013 року, яке залишено без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 05.11.2013 року, з ОСОБА_4 стягнуто на користь ОСОБА_5 аліменти на утримання неповнолітнього ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі ? частини від усіх видів її доходів щомісячно, з 20.05.2010 року до 21.10.2019 року /а.с. 212-217/.

У січні 2010 року ОСОБА_6 у присутності спеціаліста у справах дітей Рава-Руської міської ради та секретаря ради Рава-Руська власноруч надав письмові пояснення в яких зазначив: «Я хочу жити з Татом бо Мама мене бє, обзиває, не дає їсти, карає, не Любить» /а.с. 41/.

Згідно з висновком № 03/21-536 від 05.03.2012 року, орган опіки та піклування виконкому Ізмаїльської міської ради вирішив визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, з батьком ОСОБА_5, за адресою: АДРЕСА_1 /а.с. 61-62/.

Відповідно до висновку № 606 від 22.05.2012 року, органи опіки та піклування Кілійської районної державної адміністрації Одеської області прийшли до висновку про можливість проживання малолітнього ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, з батьком ОСОБА_5 /а.с. 87/.

У висновку № 650 від 13.06.2013 року зазначено, що органи опіки та піклування Кілійської районної державної адміністрації Одеської області прийшли до висновку про доцільність проживання малолітнього ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, з батьком ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_6 /а.с. 161/.

Згідно зі ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.

Відповідно до ч. 2 та ч. 7 ст. 150 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.

У відповідності до ст. 151 СК України батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини. Батьки мають право залучати до виховання дитини інших осіб, передавати її на виховання фізичним та юридичним особам. Батьки мають право обирати форми та методи виховання, крім тих, які суперечать закону, моральним засадам суспільства.

У статті 160 СК України зазначено, що місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.

Згідно з ч. 1 ст. 161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до ч. 1 ст. 162 СК України якщо один з батьків або інша особа самочинно, без згоди другого з батьків чи інших осіб, з якими на підставі закону або рішення суду проживала малолітня дитина, або дитячого закладу (установи), в якому за рішенням органу опіки та піклування або суду проживала дитина, змінить її місце проживання, у тому числі способом її викрадення, суд за позовом заінтересованої особи має право негайно постановити рішення про відібрання дитини і повернення її за попереднім місцем проживання. Дитина не може бути повернута лише тоді, коли залишення її за попереднім місцем проживання створюватиме реальну небезпеку для її життя та здоров'я або обставини змінилися так, що повернення суперечить її інтересам.

У відповідності до ст. 163 СК України батьки мають переважне право перед іншими особами на те, щоб малолітня дитина проживала з ними. Батьки мають право вимагати відібрання малолітньої дитини від будь-якої особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду. Суд може відмовити у відібранні малолітньої дитини і переданні її батькам або одному з них, якщо буде встановлено, що це суперечить її інтересам.

Враховуючи пояснення сторін, безпосередньо досліджені в судовому засіданні письмові докази, відповідні висновки органів опіки та піклування, а також думку ОСОБА_6, який вже досяг десятирічного віку, суд приходить до висновку, що первісний позов ОСОБА_4 задоволенню не підлягає, а зустрічний позов ОСОБА_5 є таким, що підлягає задоволенню у повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 209, 212 - 215, 218 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Відмовити у задоволенні первісного позову ОСОБА_4 до ОСОБА_5, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, орган опіки та піклування Кілійської районної державної адміністрації Одеської області, про відібрання неповнолітньої дитини в батька, визначення місця проживання неповнолітньої дитини з матір'ю та стягнення судових витрат.

Зустрічний позов ОСОБА_5 до ОСОБА_4 - задовольнити.

Визначити місце проживання ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, разом з батьком - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_6, за місцем проживання останнього.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через Кілійський районний суд Одеської області шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя Кілійського районного суду М. В. Балан.