Постанова № 39964681, 29.07.2014, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2014 року справа № 823/2104/14

м. Черкаси

09 год. 00 хв.

Черкаський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого - судді Мишенка В.В.,

при секретарі - Гордієнку Ю.П.,

розглянувши у порядку письмового провадження в приміщенні суду адміністративну справу за позовом управління Пенсійного фонду України в м. Смілі та Смілянському районі Черкаської області до публічного акціонерного товариства "Смілянське автотранспортне підприємство 17128" про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Управління Пенсійного фонду України в м. Смілі та Смілянському районі Черкаської області звернулося до суду з адміністративним позовом про стягнення з публічного акціонерного товариства "Смілянське автотранспортне підприємство 17128" заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій по списку № 2 за червень 2014 року в сумі 16733 грн. 72 коп.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на ту обставину, що кошти в сумі 16733, 72грн., понесені позивачем за червень 2014 року, є витратами на виплату та доставку пільгових пенсій працівникам відповідача, які отримали право на пенсію на пільгових умовах. Обовязок відшкодувати вказані витрати покладено на відповідача. Враховуючи ту обставину, що відповідач не сплатив вказані кошти в добровільному порядку, позивач звернувся до суду про примусове їх стягнення.

Представник позивача до суду надіслав 21.07.2014р. клопотання про здійснення розгляду справи без його участі.

Представник відповідача проти позову заперечував з підстав, викладених у письмових запереченнях, зокрема зазначив, що відповідачем згідно виставлених повідомлень в повному об'ємі відшкодовуються Пенсійному фонду витрати на виплату і доставку пільгових пенсій, проте управління зараховує кошти в рахунок погашення заборгованості, що виникла за попередні періоди, з якою відповідач не погоджується. Також представником відповідача заявлено клопотання про здійснення розгляду справи без його участі.

Відповідно до частини 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що якщо всіма особами, які беруть участь у справі, буде заявлено клопотання про розгляд справи за їх відсутності, то судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.

Пунктом 10 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, письмовим провадженням у справі є розгляд і вирішення адміністративної справи судом першої, апеляційної чи касаційної інстанції без виклику осіб та проведення судового засідання на основі наявних у суду матеріалів у випадках, встановлених цим Кодексом.

За таких обставин, суд вирішив провести розгляд справи за відсутності сторін на підставі наявних матеріалів справи в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, повно, всебічно, об'єктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд дійшов до такого висновку.

Статтею 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення"від 05 листопада 1991р. №1788-XII (далі - Закон № 1788-XII) визначені категорії працівників, які мають право на пенсію за віком на пільгових умовах. Зокрема, відповідно до пункту "а"цієї статті на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць. Пунктами "б" та "з" зазначеної статті Закону визначено, що до цих категорій також належать: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць.

Згідно п. 1 ст. 1 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування"від 26 червня 1997р. №400/97-ВР (далі - "Закон № 400/97-ВР") платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є: суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об'єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників.

Відповідно до абзацу 4 п.1 ст. 2 Закону № 400/97-ВР для платників збору, визначених п. 1 та 2 ст. 1 цього Закону, крім тих, які є платниками фіксованого сільськогосподарського податку, об'єктом оподаткування є фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б"-"з"ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення"до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого ст. 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Збір на обов'язкове державне пенсійне страхування платники збору сплачують до Пенсійного фонду у порядку, визначеному законодавством України (ст. 3 Закону № 400/97-ВР).

Відповідно до п. 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі - "Закон № 1058-IV") пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абз. 1 цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України "Про пенсійне забезпечення". При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом. Підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п. 6 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 року № 21-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16 січня 2004 року за № 64/8663, відшкодуванню підлягають витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до ч. 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами доходів органів Пенсійного фонду України щорічно в повідомленнях про розрахунок сум фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", які надсилаються підприємствам до 20 січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених пенсій. Підприємства щомісяця до 25 числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

З огляду на викладені норми Законів України від 05.11.1991р. №1788-ХІІ, від 26.06.1997р. №400/97-ВР, від 09.07.2003р. №1058-IV та Інструкції від 19.12.2003р. №21-1, суд приходить до висновку, що відповідач, як платник збору на обов'язкове державне пенсійне страхування та юридична особа, працівники якого вийшли на пільгову пенсію, зобов'язаний відшкодовувати Пенсійному фонду витрати на виплату та доставку пільгових пенсій цим працівникам.

Публічне акціонерне товариство "Смілянське автотранспортне підприємство 17128" зареєстроване як юридична особа 14.11.1995р. виконавчим комітетом Смілянської міської ради, ідентифікаційний номер 03115436.

На обліку в управлінні Пенсійного фонду перебуває 12 осіб: ОСОБА_1; ОСОБА_2; ОСОБА_3; ОСОБА_4; ОСОБА_5; ОСОБА_6; ОСОБА_7; ОСОБА_8; ОСОБА_9; ОСОБА_10; ОСОБА_11; ОСОБА_12, які отримують пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п. "б"-"з"ст. 13 Закону № 1788-XII, як колишні працівники відповідача.

Судом встановлено, що позивач поніс витрати на виплату та доставку пільгових пенсій колишнім працівникам відповідача за червень 2014р. у сумі 16733, 72грн. Понесені витрати підтверджуються розрахунками фактичних витрат на виплату та доставку пенсій за відповідний місяць 2014 року, які були направлені та отримані відповідачем.

Одночасно із розрахунками фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій позивач направив відповідачеві і повідомлення про сплату коштів в рахунок такого відшкодування. Дане повідомлення отримано уповноваженою особою відповідача.

В свою чергу, ПАТ "Смілянське автотранспортне підприємство 17128"на виконання вимог УПФУ в м. Смілі та Смілянському районі Черкаської області платіжним дорученням № 553 від 24.06.2014р. на суму 16733, 72 грн. сплатило позивачеві витрати із призначенням платежу: пільгові пенсії за червень 2014 року за ОСОБА_1; ОСОБА_2; ОСОБА_3; ОСОБА_4; ОСОБА_5; ОСОБА_6; ОСОБА_7; ОСОБА_8; ОСОБА_9; ОСОБА_10; ОСОБА_11; ОСОБА_12, згідно повідомлення від 11.06.2014р. № 14.

При детальному вивченні розрахунків Пенсійного фонду по фактичним витратам на виплату та доставку пільгових пенсій колишнім працівникам відповідача за червень 2014р. та платіжного доручення про сплату вказаних витрат судом встановлено, що сума відшкодування по кожному вказаному пенсіонеру у зазначених платіжних дорученнях відповідає сумі місячного розміру по фактичним витратам на виплату та доставку пільгових пенсій вказаним особам за вказаний період.

За твердженням представника позивача зазначені кошти були зараховані в рахунок погашення заборгованості з відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій в порядку календарної черговості її виникнення, тобто без урахування призначення платежу у вищевказаних платіжних дорученнях.

Між тим, вказане суперечить загальним засадам функціонування платіжних систем в Україні та загальному порядку проведення переказу коштів в межах України, обумовленому Законом України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні"від 5 квітня 2001р. №2346-III.

Відповідно до статті 17 Закону України №2346-ІІІ реквізити електронних та паперових документів на переказ, особливості їх оформлення, обробки та захисту встановлюються Національним банком України.

Загальні правила, види і стандарти розрахунків юридичних і фізичних осіб та банків у грошовій одиниці України на території України, що здійснюються за участю банків встановлені Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті затвердженою постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року №22.

За змістом пункту 3.8 глави 3 названої Інструкції від 21.01.2004р. №22 реквізит "Призначення платежу"платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. При цьому, повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу". Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність вимогам, викладеним у цій главі, лише за зовнішніми ознаками.

Таким чином, право визначати призначення платежу належить виключно платнику.

Крім того, відповідно до положення як Закону України від 09.07.2003р. №1058-IV так і Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування"від 08.07.2010р. №2464-VI право спрямовувати суми на погашення заборгованості в порядку календарної черговості її виникнення надано органу Пенсійного фонду лише щодо недоїмки, пені та фінансових санкцій.

Оскільки суми, що підлягають сплаті страхувальниками в рахунок відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій не є страховими внесками, штрафними санкціями чи пенею, суд знаходить посилання позивача таким, що не ґрунтується на вимогах чинного законодавства.

Враховуючи наведені правові норми, суд зазначає, що самостійне зарахування позивачем сум у рахунок відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за інший період, ніж зазначений платником у призначенні платежу в платіжних дорученнях, є неправомірним.

За таких обставин, оскільки матеріали справи свідчать, що відповідачем повністю виконано свій обов'язок щодо відшкодування витрат на виплату і доставку пільгових пенсій, що призначені ОСОБА_1; ОСОБА_2; ОСОБА_3; ОСОБА_4; ОСОБА_5; ОСОБА_6; ОСОБА_7; ОСОБА_8; ОСОБА_9; ОСОБА_10; ОСОБА_11; ОСОБА_12, за червень 2014 року в сумі 16733, 72грн., суд приходить до висновку про безпідставність та необґрунтованість позовних вимог позивача про стягнення з відповідача заборгованості за цей період та вважає їх такими, що задоволенню не підлягають.

Аналогічна правова позиція висловлена в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 13.02.2014 року у справі № К/9991/90910/11, від 15.05.2014р. № К/9991/58059/12.

Керуючись статтями 86, 122, 128, 159, 160, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову управління Пенсійного фонду України в м. Смілі та Смілянському районі Черкаської області до публічного акціонерного товариства "Смілянське автотранспортне підприємство 17128" про стягнення заборгованості - відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд в порядку, передбаченому ст. ст. 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.В. Мишенко