Постанова № 39963745, 29.07.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

29 липня 2014 року 10:32 № 826/7761/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Скочок Т.О., при секретарі Новик В.М, розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Одіком»до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києвіпровизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0007782220 від 09.09.2013 року, -

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Одіком» (надалі - позивач або ТОВ «Одіком») з позовом до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (надалі - відповідач або ДПІ в Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ в Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 09.09.2013 року № 0007782220.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.06.2014 року відкрито провадження у справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В обґрунтування заявлених позовних вимог представник позивача зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення відповідача підлягає скасуванню, оскільки ТОВ «Одіком» не порушувало вимог п.198.6 ст.198, п.200.1., п.200.2. ст.200 Податкового кодексу України, що підтверджується належним чином оформленими первинними документами, які засвідчують належне виконання позивачем вимог податкового законодавства України в частині підтвердження права на податковий кредит та віднесення до складу валових витрат відповідних витрат по взаємовідносинам з контрагентом.

У судове засідання 15.07.2014 року з'явився представник позивача, який заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд задовольнити їх з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача у судове засідання 15.07.2014 року не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду, що у відповідності до положень ст. 35 Кодексу адміністративного судочинства України підтверджується наявною у матеріалах справи розпискою про отримання повістки про виклик.

При цьому, від представника відповідача через канцелярію суду надійшли клопотання про розгляд справи за відсутності представника відповідача та письмові заперечення проти позову, в яких зазначено про законність та обґрунтованість прийнятого ДПІ в Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві оскаржуваного податкового повідомлення-рішення з підстав встановлення під час перевірки позивача факту нереальності проведення господарських операцій між позивачем та контрагентом, а також укладення між ними фіктивних правочинів, що за правилами діючого податкового законодавства позбавляє платника податків права на формування валових витрат та податкового кредиту по таким операціям.

Суд у судовому засіданні 15.07.2014 року на підставі ч.6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України, враховуючи неприбуття належним чином повідомленого відповідача та відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, ухвалив про перехід до розгляду справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши наявні в матеріалах справи документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає про наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ДПІ в Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача щодо документального підтвердження господарських відносин з ТОВ «Пікк-Інтернешнл» (ЄДРПОУ 37139653) за період з 01.12.2012 року по 31.12.2012 року, їх реальності та повноти відображення в обліку.

За результатами перевірки позивача, відповідачем було складено акт від 21.08.2013 року № 368/22-2/34044475, яким зафіксовані виявлені під час перевірки порушення позивачем норм податкового законодавства України, а саме: п.198.6 ст.198, п.200.1., п.200.2. ст.200 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість за грудень 2012 року в сумі 99 505,00 грн.

Вищезазначені порушення обґрунтовані з боку відповідача наступним.

В ході перевірки позивача відповідачем від ДПІ у Печерському районі ДПС отримано акт від 16.04.2013 року № 1380/22.8/37139653 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Пікк-Інтернешнл» (ЄДРПОУ 37139653) щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.08.2012 року по 28.02.2013 року», в якому зазначено, що в ході аналізу податкової звітності відсутня будь-яка інформація про наявні складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства. Згідно податкової звітності ТОВ «Пікк-Інтернешнл» відсутня інформація про загальну чисельність працюючих на підприємстві. Зазначене свідчить про відсутність трудових ресурсів, виробничого обладнання, транспортного та торговельного обладнання, сировини, матеріалів для здійснення основного виду діяльності.

Крім того, відповідно до висновку спеціаліста начальника сектору фототехнічних, портретних, технічних досліджень документів та почерку відділу криміналістичних досліджень НДЕКЦ при Управлінні МВС України на Південно-Західній залізниці капітана міліції Лебідь С.О. № 14 від 12.04.2013 року встановлено, що підпис від імені директора ТОВ «Пікк-Інтернешнл» гр. ОСОБА_2 на свідоцтві про реєстрацію платника податку на додану вартість від 03.08.2012 року виконаний іншою особою. Таким чином, невстановлені особи використовували ТОВ «Пікк-Інтернешнл» з метою прикриття незаконної діяльності, спрямованої на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам.

Отже, фінансово-господарська діяльність ТОВ «Пікк-Інтернешнл» здійснюється ним поза межами правового поля, що, у свою чергу, свідчить про не набуття належним чином цивільної право-дієздатності ТОВ «Пікк-Інтернешнл», а фінансово-господарські взаємовідносини між ТОВ «Пікк-Інтернешнл» та контрагентами є фіктивними правочинами та такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами.

Надавши оцінку викладеному, відповідач дійшов висновку про проведення позивачем транзитних потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, які не мають реального товарного характеру. Таким чином, складені по таким операціям первинні документи є такими, що складені всупереч вимогам діючого законодавства, у зв'язку з чим не можуть підтвердити факт здійснення господарських операцій та засвідчити право позивача на формування валових витрат та податкового кредиту по таким господарським операціям.

У зв'язку з виявленими порушеннями та на підставі акта перевірки позивача від 21.08.2013 року № 368/22-2/34044475, відповідачем прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 09.09.2013 року № 0007782220, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 99505,00 грн. і застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 24 876,00 грн.

Зазначене податкове повідомлення-рішення відповідача за правилами ст.56 Податкового кодексу України оскаржувалось позивачем в адміністративному порядку до Головного управління Міндоходів у м. Києві та Міністерства доходів і зборів України, за результатом чого оскаржуване податкове повідомлення-рішення було залишене без змін, а скарги позивача - без задоволення.

Відповідно до п.56.1. ст.56 Податкового кодексу України, рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Вважаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 09.09.2013 року № 0007782220 протиправним, а, відтак, таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся з позовом до суду.

Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України (надалі - Кодекс), який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пп.14.1.181. п.14.1.ст.14 Кодексу, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно пп. «а» п.198.1, п.198.2., абз.1 п.198.3. ст.198 Кодексу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, крім іншого, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредит виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6. ст.198 Кодексу, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п.201.1. ст.201 Кодексу, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів:

а) у паперовому вигляді;

б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

и) вид цивільно-правового договору;

і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України);

ї) номер та дата митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення товару, ввезеного на митну територію України.

Приписами п.201.4 ст.201 Кодексу передбачено, що податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Контролюючі органи за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу (п. 201.6 ст. 201 Кодексу).

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань (п. 201.7 ст. 201 Кодексу).

Відповідно до п.201.10. ст.201 Кодексу, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При цьому, форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (п. 201.2 ст. 201 Кодексу).

Так, наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 року № 1379 на виконання положень ст.201 Кодексу затверджено Порядок заповнення податкової накладної, який набрав чинності 16.12.2011 року та втратив чинність 01.03.2014 року, тобто діяв на момент виникнення спірних правовідносин (надалі - Порядок № 1379).

Відповідно до п.5 Порядку №1379, сплачена (нарахована) сума податку на додану вартість у податковій накладній повинна відповідати сумі податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг продавця у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних.

Податкова накладна є підставою для віднесення до податкового кредиту витрат зі сплати податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку (п.6.2 Порядку №1379).

Не дає права покупцю на віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту, зокрема: відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних; порушення порядку заповнення податкової накладної; податкова накладна виписана платником, звільненим від сплати податку за рішенням суду, після набрання чинності таким рішенням суду (п.6.3 Порядку №1379).

Крім того, відповідно до ст.1 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ст.9 зазначеного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Також, згідно п.2.4, п.2.5 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

З аналізу п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення вбачається, що забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

При цьому, згідно з правовою позицією Вищого адміністративного суду України, викладеної у листі від 02.06.2011 p. № 742/11/13-11, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції також передбачена нормами Кодексу.

Крім того, суд звертає увагу на позицію Вищого адміністративного суду України, викладену в оглядовому листі від 06.07.2009 р. № 982/13/13-09, в якому зазначено, що правильність формування платником податків валових витрат та податкового кредиту вимагає наявності зв'язку витрат платника податків на придбання послуг з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних послуг. За відсутності ж останнього, відсутні підстави для зменшення бази оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість за рахунок валових витрат та податкового кредиту.

В інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 року також зазначено, що судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому, приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, рух активів у процесі здійснення господарської операції. При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо. Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-то: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Таким чином, поставка товарів, виконання робіт та надання послуг для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість має бути фактично здійснена і підтверджена належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас, за відсутності факту придбання/реалізації товарів (робіт, послуг) відповідні суми не можуть включатися до складу доходів/витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкових зобов'язань та податкового кредиту для цілей оподаткування податком на додану вартість навіть за наявності формально складених документів або сплати грошових коштів.

Отже, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач мав взаємовідносини з контрагентом - ТОВ «Пікк-Інтернешнл», - на підтвердження реальності яких, позивачем надані суду копії наступних первинних документів:

видаткових накладних до договору від 12.12.2012 року від 12.12.2012 року № 101 на суму 12 979,76 грн. (у т.ч. ПДВ - 2 163,29 грн.), від 12.12.2012 року № 102 на суму 5798,09 грн. (у т.ч. ПДВ - 966,35 грн.), від 13.12.2012 року № 103 на суму 64069,36 грн. (у т.ч. ПДВ - 10 678,23 грн.), від 13.12.2012 року № 104 на суму 2207,69 грн. (у т.ч. ПДВ - 367,95 грн.), від 19.12.2012 року № 149 на суму 3476,35 грн. (у т.ч. ПДВ - 579,39 грн.), від 19.12.2012 року № 150 на суму 56458,88 грн. (у т.ч. ПДВ - 9409,81 грн.);

податкових накладних від 18.12.2012 року № 106 до договору про надання послуг від 18.12.2012 року б/н на суму 59 073,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 9845,50 грн.), від 24.12.2012 року № 107 до договору про надання послуг від 18.12.2012 року б/н на суму 27 020,20 грн. (у т.ч. ПДВ - 4503,37 грн.), від 25.12.2012 року № 116 до договору про надання послуг від 18.12.2012 року б/н на суму 14417,11 грн. (у т.ч. ПДВ - 2402,85 грн.), від 26.12.2012 року № 166 до договору про надання послуг від 18.12.2012 року б/н на суму 105659,24 грн. (у т.ч. ПДВ - 17609,87 грн.), від 26.12.2012 року № 395 до договору про надання послуг від 18.12.2012 року б/н на суму 58200,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 9700,00 грн.), від 27.12.2012 року № 396 до договору про надання послуг від 18.12.2012 року б/н на суму 58200,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 9700,00 грн.), від 27.12.2012 року № 397 до договору про надання послуг від 18.12.2012 року б/н на суму 39685,70 грн. (у т.ч. ПДВ - 6614,28 грн.), від 27.12.2012 року № 413 до договору про надання послуг від 18.12.2012 року б/н на суму 41784,30 грн. (у т.ч. ПДВ - 6964,05 грн.), від 27.12.2012 року № 414 до договору про надання послуг від 18.12.2012 року б/н на суму 48000,02 грн. (у т.ч. ПДВ - 8000,00 грн.), від 12.12.2012 року № 112 до договору поставки від 12.12.2012 року б/н на суму 12 979,76 грн. (у т.ч. ПДВ - 2 163,29 грн.), від 12.12.2012 року № 113 до договору поставки від 12.12.2012 року б/н на суму 5798,09 грн. (у т.ч. ПДВ - 966,35 грн.), від 13.12.2012 року № 114 до договору поставки від 12.12.2012 року б/н на суму 64069,36 грн. (у т.ч. ПДВ - 10 678,23 грн.), від 13.12.2012 року № 115 до договору поставки від 12.12.2012 року б/н на суму 2207,69 грн. (у т.ч. ПДВ - 367,95 грн.), від 19.12.2012 року № 164 до договору поставки від 12.12.2012 року б/н на суму 3476,35 грн. (у т.ч. ПДВ - 579,39 грн.), від 19.12.2012 року № 165 до договору поставки від 12.12.2012 року б/н на суму 56458,88 грн. (у т.ч. ПДВ - 9409,81 грн.);

актів надання послуг до договору від 12.12.2012 року б/н від 18.12.2012 року № 95 на суму 59073,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 9845,50 грн.), від 24.12.2012 року № 96 на суму 27020,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 4503,37 грн.), від 25.12.2012 року № 105 на суму 14417,11 грн. (у т.ч. ПДВ - 2402,85 грн.), від 26.12.2012 року № 151 на суму 105659,24 грн. (у т.ч. ПДВ - 17609,87 грн.), від 27.12.2012 року № 273 на суму 58200,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 9700,00 грн.), від 26.12.2012 року № 373 на суму 58200,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 9700,00 грн.), а також актів надання послуг без прив'язки до договору від 27.12.2012 року № 375 на суму 39685,70 грн. (у т.ч. ПДВ - 6614,28 грн.), від 27.12.2012 року № 384 на суму 41784,30 грн. (у т.ч. ПДВ - 6964,05 грн.), від 27.12.2012 року № 385 на суму 48000,02 грн. (у т.ч. ПДВ - 8000,00 грн.);

виписок з банку по особовому рахунку позивача.

Разом з тим, як вбачається зі змісту вищезазначених податкових накладених, на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит, який був об'єктом перевірки ДПІ в Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, в якості підстави для складання останніх вказано договір поставки від 12.12.2012 року №б/н та договір про надання послуг від 18.12.2012 року №б/н.

Згідно акту перевірки, змісту позовної заяви, підставою для фінансово-господарських операцій позивача з ТОВ «Пікк-Інтернешнл» слугував договір від 12.12.2012 року №б/н.

Водночас, у письмових пояснення представника позивача від 17.06.2014 року, наявних у матеріалах справи, останнім вказано, що 12.12.2012 року між позивачем та ТОВ «Пікк-Інтернешнл» укладались цивільно-правові договори у простій письмовій формі, відповідно д положень Цивільного кодексу України зі зазначенням, що вказані господарські взаємовідносини відбувалися на підставі рахунків-фактур, в яких сторони визначали ціну товару, умови та строки поставки.

В той же час, ані договорів поставки від 12.12.2012 року б/н та про надання послуг від 18.12.2012 року б/н, ані рахунків-фактур позивачем суду для огляду та надання оцінки не подані, а також не зазначено про причин неможливості їхнього подання, що не дає суду можливості підтвердити чи спростувати факт виконання їх істотних умов та реальність здійснення таких господарських операцій, виходячи з виконання істотних умов зазначених договорів, а також ставить під сумнів їх існування взагалі.

Крім того, слід зазначити, що позивачем не надані суду докази транспортування товарів (товарно-транспортні накладні), придбаних у ТОВ «Пікк-Інтернешнл», а також доказів отримання товарів (копій довіреностей, витягу із журналу виданих довіреностей), прийняття і обліку їх на складі позивача, що не надає змоги ідентифікувати осіб, що приймали участь у здійсненні відповідних господарських операцій та позбавляє можливості встановити факт товарності зазначених господарських операцій.

Враховуючи вищенаведене в сукупності, суд дійшов висновку про відсутність підстав вважати подані позивачем первинні документи на підтвердження сформованого податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «Пікк-Інтернешнл» первинними бухгалтерськими документами в розумінні Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні», тобто документами, які підтверджують фактичне придбання позивачем товарів/послуг від контрагента, фактичне здійснення господарських операцій та дають позивачу право на формування податкового кредиту по таким взаємовідносинам.

Таким чином, суд, системно проаналізувавши викладене, вважає зазначені господарські операції такими, що фактично не здійснювалися, а надані позивачем до суду первинні документи такими, що складені з метою штучного формування податкового кредиту по взаємовідносинам позивача з ТОВ «Пікк-Інтернешнл», а, отже, у позивача не було підстав для податкового обліку зазначених операцій з контрагентом, оскільки реальне вчинення господарських операцій між ними не підтверджено.

З урахуванням того, що по справі не встановлено реальності здійснення господарських операцій та їх зв'язок з господарською діяльністю позивача, суд дійшов висновку про правомірність збільшення йому суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість і застосування штрафних (фінансових) санкцій оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням від 09.09.2013 року № 0007782220.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Аналіз викладених законодавчих норм та обставин справи свідчить про те, що відповідач, приймаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 09.09.2013 року № 0007782220, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та Законами України.

Згідно з ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому, суд, оцінюючи спірне рішення відповідача, виходить з критеріїв оцінки рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, встановлених ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, до яких, зокрема, відносяться прийняття рішень на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Згідно з ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, за правилами, встановленими ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 69-71, 94, ч.6 ст.128, ст.ст. 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Т.О. Скочок