Ухвала суду № 39963195, 25.07.2014, Апеляційний суд Сумської області

Справа №591/11345/13-к Головуючий у суді у 1 інстанції - Грищенко О. В.Номер провадження 11-кп/788/256/14 Суддя-доповідач - Литовченко Н. О. Категорія - Невиконання судового рішення

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 липня 2014 року колегія суддів з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Литовченко Н. О.,

суддів - Борсая В. М., Матуса В. В.,

з участю секретаря судового засідання - Шумарової О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Суми матеріали кримінального провадження №12013200440007489 за апеляційними скаргами прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_3, обвинуваченого ОСОБА_4 на вирок Зарічного районного суду м.Суми від 20 березня 2014 року, за яким

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, уродженець гарнізона Нижній Тагіл Російської Федерації, мешканець м.Суми, раніше не судимий,

виправданий за ч.2 ст.382 КК України у зв'язку з недоведеністю в його діянні складу правопорушення,

з участю учасників судового провадження:

прокурора - Паливоди Л.В.,

обвинуваченого - ОСОБА_4,

потерпілої - ОСОБА_5,

ВСТАНОВИЛА:

До апеляційного суду Сумської області надійшли апеляційні скарги від прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_3 та обвинуваченого ОСОБА_4 на вирок Зарічного районного суду м. Суми від 20 березня 2014 року, в яких прокурор ставить питання про скасування вироку суду стосовно ОСОБА_4 та призначення нового розгляду в суді першої інстанції, а ОСОБА_4 - про виключення з резолютивної частини вироку посилання на норми кримінального процесуального кодексу, який він вважає неконституційним.

Даним вироком ОСОБА_4 виправдано за ч.2 ст.382 КК України за недоведеністю в його діянні складу кримінального правопорушення.

В поданій апеляційній скарзі прокурор просить вирок суду скасувати у зв'язку з невідповідністю висновків суду, викладених в судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження та істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, призначивши новий розгляд у суді першої інстанції. При цьому не погоджується з висновками суду щодо не доведення стороною обвинувачення наявності в діях ОСОБА_4 умислу на вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.382 КК України. В обґрунтування доводів поданої апеляційної скарги прокурор зазначає, що не оцінивши належним чином показання обвинуваченого, свідків, письмові докази, що мають істотне значення для прийняття правильного рішення, в порушення вимог закону, суд взяв до уваги показання та інші докази вибірково, передчасно поклавши їх в основу виправдувального висновку, не навівши при цьому обґрунтованих і переконливих доказів, відкинув докази сторони обвинувачення, чим допустив невідповідність висновків суду фактичним обставинам провадження та істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.

В поданій апеляційній сказі обвинувачений ОСОБА_4, погоджуючись з рішенням суду про його виправдання, вказує на застосування судом норм КПК України, який, на його думку, прийнятий з порушенням Конституції України та повинен бути визнаний неконституційним.

Згідно вироку суду, ОСОБА_4 обвинувачувався в тому, що з 26.11.2010р. був призначений на посаду голови Громадської організації «Громадське об'єднання соціальних ініціатив учасників бойових дій та ветеранів військової служби та працівників силових відомств», та відповідно до її статуту уповноважений на укладання угод, підписання інших фінансових та бухгалтерських документів, розподіл обов'язків між заступниками голови та членами ради, тобто був службовою особою громадської організації.

26.11.2012р. до головного лікаря Комунальної установи «Сумської обласної дитячої клінічної лікарні» надійшло звернення №96, датоване 26.11.2012р. від Громадської організації Сумської області «ГОСІУБД та ВВС та ПСВ» про припинення постійних погроз фізичною розправою, які надходять у відношенні члена громадської організації, ветерана війни - інваліда війни ОСОБА_6 з боку ОСОБА_5 - працівниці КУ „Сумська обласна дитяча клінічна лікарня".

ОСОБА_5, дізнавшись про вказаний лист, звернулася до Зарічного районного суду м. Суми з позовом до ГО «ГОСІУБД та ВВС та ПСВ» про захист своєї честі, гідності та ділової репутації, який 22.03.2013р. був задоволений, ГО Сумської області «ГОСІУБД та ВВС та ПСВ» було зобов'язано у місячний строк з моменту набрання рішенням законної сили відкликати звернення №96 від 26.11.2012р. та стягнуто з даної громадської організації на користь ОСОБА_7 2000грн. у відшкодування витрат на допомогу адвоката та 214грн. 60коп. судового збору. Відповідне судове рішення набрало законної сили згідно з ухвалою Апеляційного суду Сумської області від 25.04.2013р., та 17.06.2013р. залишено без зміни Вищим спеціалізованим судом України.

17.07.2013р. до відділу державної виконавчої служби Сумського міського управління юстиції надійшли виконавчі листи Зарічного районного суду м. Суми від 22.03.2013р. про зобов'язання ГО Сумської області «ГОСІУБД та ВВС та ПСВ» у місячний строк з моменту набрання рішенням законної сили відкликати звернення №96 від 26.11.2012р. та про стягнення з ГО Сумської області «ГОСІУБД та ВВС та ПСВ на користь ОСОБА_7 2000грн. відшкодування витрат на допомогу адвоката та 214грн. 60коп. судового збору, та державним виконавцем, на підставі цього, винесено постанови про відкриття виконавчого провадження №38941844 від 17.07.2013р. та №38942129 від 17.07.2013р., копії яких були направлені поштою сторонам для виконання і до відома.

24.09.2013р. від ОСОБА_7 до державного виконавця державної виконавчої служби Сумського міського управління юстиції надійшла заява про невиконання рішення суду, та державним виконавцем була винесена постанова про накладення штрафу на ОСОБА_4 в розмірі 340грн. 25.10.2013р. державним виконавцем повторно за невиконання рішення суду винесена постанова про накладення штрафу на ОСОБА_4 у розмірі 680грн.

25.10.2013р. вказане виконавче провадження закінчено через неможливість виконати рішення без участі боржника, та державним виконавцем внесено подання правоохоронним органам щодо притягнення боржника до відповідальності згідно з законом, копії постанов про закінчення виконавчого провадження надіслано сторонам для відома.

Дії ОСОБА_4 досудовим слідством кваліфіковані за ч.2 ст.382 КК України, як умисне невиконання рішення суду, що набрало законної сили, вчинене службовою особою.

Суд першої інстанції дійшов висновку про те, що вина ОСОБА_4 у вчиненні злочину, в якому він обвинувачується, не знайшла свого підтвердження, та обвинувачений підлягає виправданню за ст.382 ч.2 КК України у зв'язку з недоведеністю в його діянні складу зазначеного кримінального правопорушення.

Так, на думку суду, в діях ОСОБА_4 відсутній умисел на вчинення цього злочину, про що свідчать як його особисті покази, так і докази, досліджені в судовому засіданні.

При цьому суд першої інстанції виходив з того, що в судовому засіданні обвинувачений пояснив, що одразу після отримання постанови про відкриття виконавчого провадження в серпні 2013 року він звернувся до державного виконавця з письмовим клопотанням, в якому повідомив про неможливість виконання даного рішення у зв'язку з тим, що невірно вказана назва очолюваної ним організації, а сама організація є неприбутковою та не має коштів на рахунках. Такі покази ОСОБА_4 підтверджуються наявними в матеріалах кримінального провадження зверненням ОСОБА_4, показами свідка - державного виконавця ОСОБА_10. Потерпіла ОСОБА_5 також пояснила, що їй стало відомо про наявність помилки у виконавчому документі після її особистого звернення до Головного управління Державної казначейської служби України, з листа від 13.12.2013р., та з цих підстав виконавчий документ їй був повернутий. Обвинувачений також стверджував, що він не отримував жодної постанови про накладення на нього штрафу за невиконання рішення суду, та про накладення стягнень йому відомо не було.

Заслухавши суддю-доповідача про зміст оскарженого судового рішення, думку прокурора на підтримку поданої апеляційної скарги, обвинуваченого ОСОБА_4, який підтримав подану ним апеляційну скаргу та заперечував проти апеляційної скарги прокурора, провівши судові дебати, заслухавши останнє слово обвинуваченого, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Відповідно до ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційних скарг.

Відповідно до ст.91 ч.1 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.

Колегія суддів вважає вірними висновки суду першої інстанції про недоведеність вини ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому злочину.

Так, склад злочину, в якому обвинувачується ОСОБА_4, передбачає умисне невиконання службовою особою рішення суду, що набрало законної сили. При цьому суб'єктивна сторона даного кримінального правопорушення характеризується наявністю умисної форми вини. Проте, судом першої інстанції встановлено, що в діях ОСОБА_4 як голови, тобто службової особи громадської організації «Громадське об'єднання соціальних ініціатив учасників бойових дій та ветеранів військової служби та працівників силових відомств», відсутній умисел на вчинення цього злочину. Його особисті покази в судовому засіданні про відсутність умислу на невиконання рішення суду, підтверджується іншими доказами, дослідженими судом першої інстанції. Так, в судовому засіданні обвинувачений пояснив, що одразу після отримання постанови про відкриття виконавчого провадження в серпні 2013 року він звернувся до державного виконавця з письмовим клопотанням, в якому повідомив про неможливість виконання даного рішення у зв'язку з тим, що невірно вказана назва організації, і сама організація є неприбутковою та не має коштів на рахунках. Дане клопотання дійсно мається в матеріалах кримінального провадження на арк.169, та згідно його змісту ОСОБА_4 повідомляє державному виконавцю про відсутність коштів на рахунку очолюваної ним громадської організації та наявність помилки у виконавчому листі в назві організації. Факт звернення ОСОБА_4 з таким листом підтверджує також допитана судом першої інстанції в якості свідка державний виконавець ОСОБА_10., яка пояснила суду, що дійсно ОСОБА_4 звертався до неї та пояснював зазначені обставини, але вона не мала доказів про те, що назва у виконавчому листі вказана невірно, а тому не вбачала необхідності перевіряти це питання.

В тексті рішення Зарічного районного суду від 22.03.2013р., невиконання якого інкримінується ОСОБА_4, відповідач вказаний як Громадська організація Сумської області «Громадське об'єднання соціальних ініціатив учасників бойових дій та ветеранів військової служби та працівників силових відомств», проте як в ухвалі Апеляційного суду Сумської області від 25.04.2013р., так і в Ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.06.2013р. зазначена назва відповідача у відповідності з установчими документами даної організації - Громадська організація «Громадське об'єднання соціальних ініціатив учасників бойових дій та ветеранів військової служби та працівників силових відомств»,

Як вбачається з матеріалів виконавчого провадження, які маються в кримінальному провадженні та досліджені судом першої інстанції, в постановах державного виконавця боржник вказаний як Громадська організація Сумської області «Громадське об'єднання соціальних ініціатив учасників бойових дій та ветеранів військової служби та працівників силових відомств», проте згідно з статутом, іншими установчими документами даної організації та Витягом з Єдиного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, вірною є назва Громадська організація «Громадське об'єднання соціальних ініціатив учасників бойових дій та ветеранів військової служби та працівників силових відомств».

При цьому статтею 18 Закону України „Про виконавче провадження" встановлені вимоги до виконавчого документа, у тому числі, повне найменування юридичної особи, а відповідно до Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України №74/5 від 15.12.1999р., сторони зобов'язані письмово повідомляти державного виконавця про виникнення обставин, що зумовлюють обов'язкове зупинення

виконавчого провадження та інші обставини, що перешкоджають виконанню рішення. Якщо в процесі виконання рішення буде встановлено невідповідність виконавчого документа вимогам закону, державний виконавець повинен повідомити про це стягувача для звернення до органу, що видав виконавчий документ, з метою усунення цієї невідповідності, та має право на цей період відкласти проведення виконавчих дій.

Колегія суддів вважає, що за таких обставин суд першої інстанції цілком обґрунтовано відкинув посилання обвинувачення як на доказ винуватості ОСОБА_4 на відповідь ДПІ в м. Суми про те, що ідентифікація юридичних осіб у базі даних податкового органу проходить по коду ЄРРПОУ, а не по назві юридичної особи, оскільки вона не доводить можливості виконання рішення суду в частині стягнення коштів (арк.82).

За таких обставин є безпідставними доводи апеляційної скарги прокурора про те, що як у зверненні даної громадської організації на адресу КУ «Сумська обласна клінічна лікарня», так і в рішенні Зарічного районного суду м. Суми від 22.03.2013р. назва організації вказана як Громадська організація Сумської області «Громадське об'єднання соціальних ініціатив учасників бойових дій та ветеранів військової служби та працівників силових відомств», та виконавчий лист містив код ЄДРПОУ, який відповідає дійсності.

Колегія суддів вважає необґрунтованими також доводи апеляційної скарги прокурора про безпідставне мотивування судом виправдання ОСОБА_4 відсутністю коштів на рахунках очолюваної ним організації, оскільки протилежне стороною обвинувачення не доведено.

Потерпіла ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснила, що їй стало відомо про наявність помилки у виконавчому документі не від державного виконавця, а після її особистого звернення до Головного управління Державної казначейської служби України, листом якого від 13.12.2013р. їй повідомили, що у виконавчому листі допущена помилка, яку необхідно виправити, і з цих підстав виконавчий документ їй був повернутий. Копія даного листа мається в матеріалах кримінального провадження на арк.76.

Вірним є також посилання суду першої інстанції на не доведення стороною обвинувачення факту отримання ОСОБА_4 постанов державного виконавця про накладення стягнень за невиконання судового рішення, що також спростовує в цій частині доводи апеляційної скарги прокурора та висновки обвинувачення про злісне ухилення обвинуваченого від виконання рішення суду. При цьому заслуговують на увагу пояснення ОСОБА_4 про те, що після письмового звернення до державного виконавця з клопотанням про неможливість виконання рішення суду, він очікував відповідь на своє звернення, яку так і не отримав, що виконувати рішення суду, в якому була допущена помилка, не відмовлявся, а не мав змоги, оскільки він не є головою організації, яка зазначена у виконавчому документі. Так, державний виконавець ОСОБА_10. в суді підтвердила, що дійсно не давала відповіді на звернення ОСОБА_4 від 27.08.2013р.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що стороною обвинувачення не доведено наявності в діях обвинуваченого умислу на вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст.382 ч.2 КК України, а тому він підлягає виправданню за цим обвинуваченням.

Доводи апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_4, в якій він ставить питання про виключення з резолютивної частини вироку посилання на норми КПК України, так як вважає цей закон таким, що повинен бути визнаний неконституційним, як прийнятий в порушення норм ст.ст.84,91 Конституції України, колегія суддів вважає безпідставними, та такими, що не ґрунтуються на нормах закону.

Так, відповідно до ч.1 ст.393 КПК України, апеляційну скаргу мають право подати обвинувачений, стосовно якого ухвалено виправдувальний вирок - в частині мотивів і підстав виправдання, проте апеляційна скарга обвинуваченого не місить вимог, передбачених даною нормою процесуального закону, та резолютивна частина вироку не містить посилання на норми кримінального процесуального кодексу України.

За таких обставин колегія суддів вважає вирок суду законним та обґрунтованим, доводи апеляційних скарг висновки, викладені у вироку, не спростовують, а тому відсутні підстави для їх задоволення.

Істотних порушень норм кримінального процесуального закону при розслідуванні кримінального провадження та його розгляді в суді, які були б підставою для скасування постановленого щодо обвинуваченого судового рішення, колегією суддів не встановлено.

Керуючись ст.ст.376,404,405,407,418,419 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Вирок Зарічного районного суду м. Суми від 20 березня 2014 року, яким ОСОБА_4 виправдано за ст.382 ч.2 КК України, залишити без змін, а апеляційні скарги прокурора та ОСОБА_4 - без задоволення.

Ухвала набирає чинності негайно та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення.

СУДДІ:

Литовченко Н. О. Борсай В. М. Матус В. В.